22 грудня 2025 року
справа № 362/5842/25
провадження № 33/824/6018 /2025
Київський апеляційний суд у складі колегії судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г. розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Процика Дмитра Григоровича на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2025 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398302 від 21 липня 2025 року, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що 21 липня 2025 року о 13 годині 51 хвилин в селі Тростинська Новоселиця Білоцерківського району Київської області по вулиці Шевченка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та в порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager і у найближчому закладі охорони здоров'я відмовився, що зафіксовано за допомогою нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора., чим порушила п. 2.5 ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 ( однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп з позбавленням права керування транспортним засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із постановою суду захисник ОСОБА_1 - Процик Д.Г.подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову про закриття провадження у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням матеріального і процесуального права. Апелянт вважає таке рішення необґрунтованим, а обставини справи судом в повній мірі не досліджено та оцінка доказам надана не належним чином.
Приймаючи рішення по даній справі та притягуючи скаржника до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції не дослідив та залишив поза увагою письмові та усні заперечення щодо обставин вказаних у протоколі.
В судове засідання захисник ОСОБА_1 - Процик Д.Г. та ОСОБА_1 не з'явились, до суду надійшло клопотання про те, що ОСОБА_1 перебуває на лікарняному, однак суд не приймає до уваги даного клопотання, оскільки не надано жодних доказів.
З метою уникнення затягування розгляду справи, відповідно до ст. 268 КУпАП вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали.
З відеозапису, який долучений до матеріалів справи, вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 , при опитуванні водія ОСОБА_1 щодо вживання ним алкогольних напоїв та перевірки наявності ознак алкогольного сп'яніння, в ході спілкування з останнім працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та повідомлено водієві про виявлені у нього ознаки сп'яніння та працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, на що водій повідомляє що «вчорашнє пиво може показати». Працівниками поліції були роз'яснено водієві про наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння або на місці зупинки транспортного засобу або у лікаря-нарколога в лікарні, а в разі відмови буде складено протокол про адміністративне правопорушення, на що водій відповідає що вчора вживав алкогольні напої а саме: пиво, тому переживає, що алкотестер покаже позитивним результат. Дані дії ОСОБА_1 працівниками поліції розцінюються як відмова від проходження огляду, про що було складено адміністративний протокол та ознайомленого останнього про наслідки, ОСОБА_1 , з протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП ознайомився та підписав.
Враховуючи застосування поліцейським у відповідності до вимог статті 266 КУпАП технічних засобів відеозапису, даний запис можливий для відтворення, доданий до протоколу у встановленому законом порядку, а тому суд визнає його належним і допустимим доказом у цій справі. Даний запис відображає всю подію від часу приїзду поліцейських до закінчення складання протоколу і додатків до нього та ознайомлення з ними водія, тож є доказом, який повно та об'єктивно відображає всі обставини вчинення адміністративного правопорушення.
За результатами перегляду відеофайлів суд прийшов до висновку, що водій ОСОБА_1 зробив свій усвідомлений вибір щодо непроходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки до цього поліцейські йому докладно роз'яснили, що його обов'язок як водія на вимогу поліцейського пройти такий огляд або на місці зупинки транспортного засобу, або в лікарні, що за відмову від проходження огляду аналогічна відповідальність, що й за перебування в стані алкогольного сп'яніння, протокол про адміністративне правопорушення складатиметься в обох випадках, повідомили, що допустима норма алкоголю 0,2 проміле. Тож володіючи усією цією інформацією, водій ОСОБА_1 все одно відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, при цьому питання вибору місця проходження огляду у водія не виникало. Як вбачається з відеофайлів, водій в принципі не бажав проходити такий огляд, оскільки хвилювався через вживання ним пива.
Отже, під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння суд розуміє свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів, відомих цій особі, і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формах.
При цьому суд бере до уваги, що у разі ухиляння водія від проходження огляду з тих чи інших підстав, правоохоронці позбавлені процесуальної можливості застосовувати стосовно водія заходи примусу, спрямовані на проведення такого огляду.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов'язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов'язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст. 266 КУпАП, п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З протоколу серії ЕПР1 № 398302складеного 21.07.2025 у відношенні ОСОБА_1 вбачається, що останній його підписав, заперечень, зауважень щодо невідповідності внесених до протоколів даних не заявляв.
Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення є саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджену спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Пунктом 12 глави ІІ діючої Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом
лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 , встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
-у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398302 від 21 липня 2025 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
-Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.07.2025 року;
- Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- Рапортом поліцейського від 21.07.2025 року;
- Відеозаписом долученим до матеріалів справи від 21.07.2025 року.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 21 липня 2025 року за участю ОСОБА_1 .
Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, де зафіксована подія правопорушення.
Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Процика Дмитра Григоровича залишити без задоволення.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя