Єдиний унікальний номер № 357/5077/25
Апеляційне провадження № 33/824/4733/2025
27 листопада 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 18 серпня 2025 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №283634 від 28.03.2025 про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.03.2025 о 23 год 09 хв за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, 12, керував транспортним засобом OPEL Vectra з д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора ALKOTEST DRAGER 7510, ARLM 0358 тест номер 1178 результат огляду 0,82% проміле. Особа ОСОБА_1 з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння був не згоден та останнього було доставлено до медичного закладу смт. Володарка, де особа проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Протокол складено за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням 26 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову і закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю подій і складу адміністративного правопорушення.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням вимог матеріального і процесуального права, оскільки висновок про відмову апелянта від проходження медичного огляду не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджений належними і допустимими доказами; апелянт висловлював згоду на проходження огляду, прибув разом з працівниками поліції до медичного закладу, однак огляд не був проведений з причин, що від нього не залежали; при цьому працівниками поліції порушено порядок направлення на огляд та не забезпечено доставлення до найближчого уповноваженого медичного закладу; суд не надав оцінки суттєвим доводам апелянта, що свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та є підставою для скасування оскаржуваної постанови і закриття провадження у справі.
У судове засідання, призначене на 27 листопада 2025 року, з'явилися особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та його захисник, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
За приписами ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників провадження та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна конкретна особа у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 283 КУпАП постанова суду повинна ґрунтуватися на обставинах, встановлених під час розгляду справи, та підтверджуватися достатніми, належними і допустимими доказами.
В той же час із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначених вимог закону не дотримався.
Як убачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції визнав доведеною вину особи, посилаючись на: протокол про адміністративне правопорушення; направлення на медичний огляд до КНП «Володарська лікарня» від 27 березня 2025 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння; відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.
Водночас із тих самих доказів убачається, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами огляду на місці, неодноразово наполягав на проходженні медичного огляду в закладі охорони здоров'я та на вимогу працівників поліції прибув до медичного закладу в смт Володарка, що розташований приблизно за 35 км від місця зупинки транспортного засобу.
Також в ході розгляду було встановлено, що медичні працівники вказаного закладу відмовили у проведенні огляду, оскільки в нічний час такі огляди в цій установі не здійснювалися, про що було відомо працівникам поліції. За таких обставин особа об'єктивно не мала можливості пройти медичний огляд з причин, що не залежали від її волі.
Незважаючи на це, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що особа відмовилася від проходження медичного огляду, що не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується як фактичними даними, так і відеозаписами.
Матеріали справи не містять доказів, що після відмови медичного закладу в смт Володарка ОСОБА_1 вручалося будь-яке інше направлення до іншого медичного закладу.
Відповідно до статей 245 та 251 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є повне, всебічне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, а доказами можуть бути лише ті фактичні дані, які отримані у встановленому законом порядку. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на уповноважених посадових осіб.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи, що узгоджується з положеннями статті 62 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Коробов проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, за якими можливе позбавлення права керування транспортними засобами, за своєю суттю є «кримінальним обвинуваченням» у розумінні статті 6 Конвенції (рішення у справах «Шмауцер проти Австрії», «Маліге проти Франції»), а тому стандарт доведення має відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки суттєвим доводам сторони захисту щодо: законності зупинки транспортного засобу;дотримання працівниками поліції порядку направлення на медичний огляд; незабезпечення доставки особи до найближчого закладу охорони здоров'я, уповноваженого на проведення відповідних оглядів.
Такі недоліки мотивування суперечать правовій позиції ЄСПЛ, викладеній, зокрема, у рішенні «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, відповідно до якої суд зобов'язаний надати оцінку суттєвим аргументам сторін.
Додатково апеляційний суд враховує, що відповідно до наказу Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації від 04 лютого 2025 року № 99-адм у місті Біла Церква визначено декілька закладів охорони здоров'я, уповноважених на проведення оглядів водіїв на стан сп'яніння. Водночас направлення особи до медичного закладу в смт Володарка, який не є найближчим та фактично не здійснював огляди, суперечить встановленому порядку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КНП «Володарська районна лікарня», у якому зазначено, що огляд не проводився у зв'язку з нібито відмовою ОСОБА_1 .
Диспозиція п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, саме в установленому порядку.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Так, процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, згідно п. 6 розділу І інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі "Інструкція" ), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду становив 0,82 проміле, а також чек № 1178 з приладу Alcotest Drager-7510 ARLM 0358.
Разом із тим апеляційний суд зазначає, що наявність зазначених документів сама по собі не свідчить про доведеність вини особи поза розумним сумнівом.
Із пояснень ОСОБА_1 та відеозапису убачається, що він заперечував факт перебування у стані алкогольного сп'яніння, висловлював незгоду з результатами огляду на місці та одразу заявив про бажання пройти повторний медичний огляд у закладі охорони здоров'я, оскільки був упевнений у своїй тверезості.
Апеляційний суд встановив, що після прибуття до медичного закладу в смт Володарка особі було фактично відмовлено у проведенні огляду, оскільки такий огляд у зазначеному закладі не здійснювався. За таких умов об'єктивна можливість пройти медичний огляд була відсутня.
Подальша заява ОСОБА_1 про небажання «їздити вночі по інших населених пунктах» сама по собі не може розцінюватися як відмова від проходження медичного огляду, оскільки особа вже виконала вимогу працівників поліції та прибула разом з працівниками поліції до медичного закладу за направленням, а подальша неможливість проведення огляду виникла не з її вини. Матеріали справи не містять доказів того, що в подальшому ОСОБА_1 було належним чином оформлене інше направлення до іншого закладу охорони здоров'я. За таких умов у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Отже, складені працівниками поліції документи, у яких поведінку особи кваліфіковано як відмову від медичного огляду не тільки не підтверджені сукупністю належних і допустимих доказів, що суперечить вимогам статей 245, 251, 280 КУпАП та статті 62 Конституції України але й прямо спростовуються матеріалами справи.
За сукупністю встановлених обставин апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду у визначеному законом порядку, натомість висловлював незгоду з результатами огляду на місці та наполягав на його проведенні в закладі охорони здоров'я. Неможливість проведення такого огляду в смт Володарка була зумовлена організаційними обставинами роботи медичного закладу, а не поведінкою особи.
Таким чином, обов'язкова ознака складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмова водія від проходження огляду у встановленому законом порядку, у даній справі відсутня. Докази, на які послався суд першої інстанції, не відповідають стандарту доведення «поза розумним сумнівом», а всі сумніви щодо доведеності вини підлягають тлумаченню на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що сукупність доказів у справі не підтверджує наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а всі сумніви щодо доведеності вини відповідно до статті 62 Конституції України мають тлумачитися на її користь.
Отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба