Справа № 293/1483/25
Провадження № 2-а/293/12/2025
30 грудня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
І. СУТЬ СПРАВИ
01.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, за змістом якого просить поновити строк на оскарження до суду постанови №1027 від 11.08.2025 року, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №1027 від 11.08.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до постанови №1027 від 11.08.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за те, що будучи належним чином оповіщеним про виклик до ТЦК, у визначений час по повістці не з'явився, про поважність причин неявки не повідомив, чим порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пунктів 23,24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560.
Позивач зазначає, 30.07.2025 у додаток «Резерв+» йому надійшло повідомлення, що він перебуває у розшуку. 05.08.2025 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час звірення військово-облікових даних його повідомили, що засобами поштового зв'язку йому була направлена повістка про виклик до ТЦК на 02.06.2025.
Позивач вказує, що повістка про виклик до ТЦК була направлена за його зареєстрованою адресою місця проживання, яка є відмінною від його фактичного місця проживання. Вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки йому не було відомо про виклик до ТЦК, що і стало перешкодою для явки у визначний час до ІНФОРМАЦІЯ_3 про поважність такої неявки. Вказав, що в його діях не має умислу.
За таких обставин, ОСОБА_1 доводить, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.12.2025 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.
Ухвалою від 04.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 залишений без руху із наданням позивачу строку на усунення недоліків позову.
11.12.2025 на виконання вимог ухвали від 04.12.2025, позивачем поданий адміністративний позов в новій редакції.
Ухвалою від 11.12.2025 суд відкрив провадження у адміністративній справі №293/1483/25 розгляд справи призначив у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
23.12.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
11.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесена постанова №1027 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (а.с.24-25).
За змістом вказаної постанови, ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пунктів 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 у строк визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів.
Крім того, із змісту вказаної постанови слідує, що ОСОБА_1 за адресою місця проживання було надіслано повістку про виклик №3479972 засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, відповідно до якої йому належало з'явитися 02.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик є день про вставлення у поштовому повідомленні відмітки: «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується інформацією АТ «Укрпошта».
Згідно із доводами позивача місцем проживання останнього є адреса: АДРЕСА_2 .
Згідно даних паспорта громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_1 та даних, що містяться в реєстрі Черняхівської територіальної громади, місце проживання останнього зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 з 07.02.2006 року (а.с.15,17).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, встановлено що ОСОБА_1 в поясненнях до протоколу зазначив, що проживає за іншою адресою, повістки не бачив (а.с.21).
Вказаним протоколом встановлено, що повістку про виклик до ТЦК ОСОБА_1 направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення за адресою місця проживання.
ОСОБА_1 за даною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений час не прибув, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття не повідомив про причини неявки окрім того в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів. Внаслідок чого сформовано звернення №Е2437234 від 12.06.2025 про розшук і доставку, що передбачене пунктом 56 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Зі змісту повістки за №3479972 вбачається, що позивач ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 на 14:00 год. 02.06.2025, для уточнення даних, яка була відправлена йому поштовим зв'язком "Укрпошта" за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.77).
Згідно трекінгу поштового відправлення 0610253575959, повістка повернута відправнику, у зв'язку з тим, що "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 78).
ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом даного спору є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту вітчизни. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 за №154 (далі - Положення № 154), - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ.
У розумінні ст.1 Закону №389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. За Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України №2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної позивачем постанови, та продовжують існувати на час розгляду даної справи).
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Також у ст.17 Закону України "Про оборону України" передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно із ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Аналогічне передбачено у п.24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок №560).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (п.24 Порядку №560).
У п.29 Порядку №560 передбачено, що має бути зазначено у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; місце, день і час явки за викликом; підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки).
Згідно із положеннями п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Положеннями п.41 вказаного Порядку, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. У разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до повістки №3479972, ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , на 14:00 год. 02.06.2025, для уточнення даних.
Згідно із опису вкладення АТ "Укрпошта" та рекомендованого повідомлення, повістка на ім'я позивача скерована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно трекінгу відправлення 0610253575959, повістка про виклик до ТЦК не вручена ОСОБА_1 та повернута відправнику із відміткою пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з п.7 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період передбачає, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Позивач не заперечує, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що також підтверджується матеріалами справи.
На переконання суду, позивач повинен отримувати направлені йому на зазначену адресу повідомлення. Відмова від отримання чи не вжиття заходів для отримання надісланих на цю адресу повідомлень, у тому числі повісток, не може вважатися добросовісною поведінкою адресата.
Порядок вручення поштових відправлень визначається Правилами надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, зокрема, вони передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.
Рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.(п. 82).
Добросовісне виконання працівниками "Укрпошти" своїх службових обов'язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.
Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13 березня 2019 року у справі №639/4278/16-а, а також від 30 листопада 2020 року у справі №806/1943/18.
Суд також зазначає, що органи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки несуть відповідальність за надсилання військовозобов'язаному відповідних повісток. Той факт, що позивач не отримав кореспонденцію, надіслану йому на зареєстровану адресу місця проживання, сам по собі не є достатнім аргументом для заяви про те, що права військовозобов'язаного були порушені. Нормами вказаного Порядку, прийнятого на виконання ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чітко закладено презумпцію обізнаності військовозобов'язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов'язаним) місцем проживання.
Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд уважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки досліджені докази свідчать про наявність події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених у справі обставин, суд уважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283-284 КУпАП.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 243-244, 246, 250, 268, 272, 286 КАС України,
У задоволені позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів із дня складення повного судового рішення.
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач:
ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2
Повний текст рішення складений та підписаний 30.12.2025.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ