Справа № 183/766/25
№ 1-кп/183/1045/25
06 листопада 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженністосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Фрунзівка Фрунзівський район Одеська область, громадянина України, маючого середньо - технічну освіту, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , водія-електрика 1 обслуги взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790058А (5339), у званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Павлоград Павлоградський район Дніпропетровська область, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, неодруженого, військовослужбовця під час мобілізації на особливий період, номер обслуги відділення вогневого ураження 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_2 , у званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської обл., громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України,
встановив:
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вказавши, що є всі підстави для продовження домашнього арешту строком на два місяці, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які раніше були враховані судом при застосуванні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не зменшились. А саме:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні: - умисного, середньої тяжкості злочину проти волі, честі та гідності: ч. 2 ст. 146 КК України, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.; - умисного, особливо тяжкого злочину проти власності: ч. 4 ст. 187 КК України, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна; - умисного, особливо тяжкого злочину проти власності: ч. 4 ст. 189 КК України, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна; - умисного, тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту: ч. 2 ст. 289 КК України, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Вважає, що невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- впливати на свідків які йому знайомі, експертів (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
- вчинити інше (аналогічне) кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що також підтверджується репутацію самого обвинуваченого ОСОБА_5 , який достовірно обізнаний про форми та методи викриття та документування злочинної діяльності, має навички ретельного маскування своєї злочинної діяльності, конспірації, розуміє, що на теперішній час документування способу його життя, злочинної діяльності органами досудового розслідування припинено.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що обвинувачення стосовно ОСОБА_5 не підтверджується доказами, а ризики, на які посилається прокурор у клопотанні не доведені. Зазначив, що ОСОБА_5 необхідно утримувати свою родину для чого він має працювати, також зауважив, що обвинувачений раніше надавав допомогу військовим, на цей час ОСОБА_5 тривалий час перебуває під цілодобовим арештом виконання якого не порушував, зв'язку з чим просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби або особистого зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника ОСОБА_7 .
Захисник ОСОБА_8 підтримав позицію захисника ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника ОСОБА_7 .
Представник потерпілого ОСОБА_9 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дійшов такого висновку.
11 вересня 2025 рокуухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на дві місяці до 07 листопада 2025 року включно.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних тяжкого та особливо тяжких злочинів за які, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винуватим, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Також суд вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків та дослідження їх судом.
Суд погоджується з аргументами, прокурора висловленими на обґрунтування вищезазначених ризиків.
Разом з тим, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено в достатній мірі існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, для запобігання вищевказаного ризиків, суд дійшов висновку про доцільність продовження дії застосованого раніше до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Вирішуючи клопотання прокурора, суд приходить до висновку, що такі ризики, як можливе переховування від органу досудового розслідування, незаконний вплив на свідків та потерпілого, можуть бути усунені шляхом покладення судом на обвинуваченого обов'язку прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду, утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками по справі, повідомляти про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З урахуванням особи обвинуваченого, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти зазначеним ризикам за допомогою більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
При вирішення питання про застосування запобіжного заходу суд оцінює в сукупності обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину; вік та стан здоров'я обвинуваченого, який тяжких захворювань чи інвалідності не має; відомості про особу обвинуваченого, який має місце постійного проживання, має на утриманні неповнолітню дитину.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2025 року застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
За період застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинувачений ОСОБА_5 умови цього запобіжного заходу не порушував.
В період застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням обов'язку цілодобово не залишати місця свого проживання обвинувачений позбавлений можливості працевлаштуватися та матеріально забезпечити свою родину.
В судовому засіданні захисник та обвинувачений пояснювали, що обвинувачений має намір працевлаштуватися з метою утримання себе та своєї родини, у тому числі неповнолітньої дитини.
Суд приймає до уваги вказані доводи. На переконання суду, з урахуванням тривалого періоду застосування цілодобового домашнього арешту, непорушення обвинуваченим умов запобіжного заходу, бажанням працевлаштуватись з метою утримання своєї родини, а також тим, що зі спливом часу ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу зменшуються, суд вважає можливим застосувати щодо обвинуваченого домашній арешт у певний час доби, оскільки у такий спосіб буде забезпечено пропорційність дотримання балансу між гарантіями виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, дотриманням належної поведінки, усуненням негативних ризиків для кримінального провадження та необхідністю недопущення зайвого втручання у приватне життя.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 331, 376 КПК України, суд,
постановив :
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дію запобіжного заходу вигляді домашнього арешту до 02січня 2026 року включно із забороною залишати з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу суду.
Покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- прибувати за викликом прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками в цьому кримінальному провадженні;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзду з України і в'їзд в Україну.
Виконання ухвали покласти на відповідний ВП ГУНП в Дніпропетровській області за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 11листопада2025 року о 13 годині 00 хвилин.
Суддя ОСОБА_1