Номер провадження: 22-з/813/520/25
Справа № 947/13069/25
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Погорєлова С. О.
30.12.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Садове товариство «Лебідь» про захист прав споживачів, -
встановила:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Громадської організації «Садове товариство «Лебідь» про визнання незаконним нарахування електричної енергії, зобов'язання вчинити дії.
У травні 2025 року справа за підсудністю направлена до Овідіопольського районного суду Одеської області.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано незаконним нарахування електричної енергії обсягом 93924 кВт/год, проведене Громадською організацією «Садове товариство «Лебідь» в січні 2025 року по особовому рахунку №004-Ц.
Зобов'язано Громадську організацію «Садове товариство «Лебідь» виключити з обліку по особовому рахунку №004-Ц нарахування електричної енергії обсягом 93924 кВт/год, здійснене в січні 2025 року.
Визнано незаконним нарахування Громадською організацією «Садове товариство «Лебідь» заборгованості по особовому рахунку №004-Ц за спожиту електричну енергію в сумі 450835,20 грн. за січень 2025 року.
Зобов'язано Громадську організацію «Садове товариство «Лебідь» виключити з обліку по особовому рахунку №004-Ц нарахування за спожиту електричну енергію в сумі 450835,20 грн, здійснене в січні 2025 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вказане судове рішення оскаржене у апеляційному порядку Громадською організацією «Садове товариство «Лебідь».
У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом заборони Громадській організації «Садове товариство «Лебідь», їх працівникам та будь-яким залученим ними особам, вживати дії щодо відключення електропостачання та припинення постачання електроенергії споживачу ОСОБА_1 , що подається до земельної ділянки АДРЕСА_1 (особовий рахунок №004-ц).
В обґрунтування вимог заяви представник ОСОБА_1 посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову позбавить ефективного захисту прав позивача, адже незаконне нарахування обсягів електроенергії та заборгованості вже спричинило несприятливі наслідки - відключення електроенергії, а у разі задоволення позовних вимог неможливо буде поновити право користування електроенергією назад у часі, оскільки втрата доступу до електроенергії є незворотною, і не можна відновити її в минулому періоді.
В будь-якому випадку, за нараховані обсяги споживання електроенергії позивач завжди розраховувався і ніколи не мав боргів, є добросовісним споживачем, а спір виник лише за раптово виниклий нереальний обсяг споживання. Більше того, немає навіть необхідності у зустрічному забезпеченні, адже відповідач завжди може стягнути в судовому порядку та через відділ примусового виконання рішень кошти з позивача, однак назад у часі підключити електроенергію неможливо.
Ознайомившись із заявленим клопотанням та матеріалами справи, колегія суддів доходить до висновку, що клопотання представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
За змістом ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заява про забезпечення позову підлягає розгляду за правилами, встановленими ч. 1 ст. 153 ЦПК України, та розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника); метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.
Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року по справі №916/3710/22 наголошував на тому, що, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить суд заборонити Громадській організації «Садове товариство «Лебідь», їх працівникам та будь-яким залученим ними особам, вживати дії щодо відключення електропостачання та припинення постачання електроенергії споживачу ОСОБА_1 , що подається до земельної ділянки АДРЕСА_1 (особовий рахунок №004-ц).
Одночасно, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання незаконним нарахування електричної енергії обсягом 93924 кВт/год, проведене Громадською організацією «Садове товариство «Лебідь», та зобов'язання відповідача виключити з обліку по особовому рахунку №004-Ц нарахування електричної енергії.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову, жодним чином не пов'язані із предметом позову, а також не є співрозмірними позовним вимогам.
Відповідно, оскільки вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову, не пов'язані із предметом заявлених позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Також, колегія суддів приймає до уваги, що заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодного належного та достовірного доказу на підтвердження того факту, що Громадською організацією «Садове товариство «Лебідь» здійснюються заходи або вчиняються дії, направлені на відключення належного позивачу будинку від електропостачання, що свідчить про відсутність об'єктивного існування таких ризиків.
Крім того, заявником не зазначено та не надано доказів того, яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відключати електропостачання до належної позивачу земельної ділянки, до набрання судовим рішенням у справі законної сили, призведе до невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову про визнання незаконним нарахування електричної енергії та виключення з обліку по особовому рахунку №004-Ц нарахування електричної енергії.
Колегія суддів звертає увагу заявника також і на той факт, що питання обґрунтованості вжитих ухвалою Овідіопольського районного суду від 13 травня 2025 року заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання Громадської організації «Садове товариство «Лебідь» за власний рахунок, негайно, відновити електропостачання, що подається до земельної ділянки АДРЕСА_1 (особовий рахунок №004-ц), вже було предметом апеляційного розгляду у даній справі.
Так, ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року апеляційну скаргу Громадської організації «Садове товариство «Лебідь» було задоволено частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 травня 2025 року скасовано, постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов'язання Громадську організацію «Садове товариство «Лебідь» за власний рахунок, негайно, відновити електропостачання, що подається до земельної ділянки АДРЕСА_1 (особовий рахунок №004-ц), - відмовлено.
Постановляючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що колегією суддів не встановлено правових підстав для необхідності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заява не містить обґрунтованих доводів про те, яким чином рішення суду, в разі задоволення позову, не зможе бути виконаним або будуть труднощі по його виконанню. Крім того вимоги, викладені ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову, не є співмірними із вимогами, викладеними у позовній заяві.
За результатом розгляду даної заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, колегія суддів, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом заборони Громадській організації «Садове товариство «Лебідь», їх працівникам та будь-яким залученим ними особам, вживати дії щодо відключення електропостачання та припинення постачання електроенергії споживачу ОСОБА_1 , що подається до земельної ділянки АДРЕСА_1 (особовий рахунок №004-ц).
Керуючись ст. ст. 149, 153, 381 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Клопотання представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Садове товариство «Лебідь» про захист прав споживачів - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе