Номер провадження: 22-ц/813/9329/25
Справа № 947/5795/20
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Громік Р. Д.
про залишення апеляційної скарги без руху
30.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Громіка Р.Д., розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , суб'єкт оскарження - державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чорнобай Олена Валентинівна на дії державного виконавця,
встановив:
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , суб'єкт оскарження - державний виконавець Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) Чорнобай О.В. на дії державного виконавця повернено без розгляду.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, 25 грудня 2025 року ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, приходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
Так, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються: документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак скаржником до апеляційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору від час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій.
Так, дійсно відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
З урахуванням того, що особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань, суд встановив, що саме в даному випадку заявник звернувся за захистом своїх прав, які не пов'язані з його соціальними правами за вказаним законом.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору особу, яка має статус учасника бойових дій (прирівняну до нього особу), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону №3551-XII.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 та висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі №567/79/23.
Так, у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-XII) визначено які саме пільги надаються учасникам бойових дій (статті 5, 6).
Згідно з ст. 22 Закону №3551-XII рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради або до районного (міського) суду.
Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Виходячи з вищенаведених положень ст.ст. 12, 22 Закону №3551-XII, дана справа, не стосується захисту прав заявника, як учасника бойових дій (прирівняної до нього особи).
На виконання ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №545/1149/17, від 5 лютого 2020 року по справі №755/1457/18 та Верховного Суду у справі №600/1927/23 від 12 грудня 2023 року тощо.
Посилання скаржника на вимоги ухвали Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі №567/79/23 (провадження №61-16782св23), з якої вбачається, що застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір має відбуватися при зверненні осіб, які у ньому зазначені, до суду у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, не тільки тих, які безпосередньо пов'язані із відповідним їх статусом (учасник бойових дій, постраждалий учасник Революції Гідності, Герой України), незалежно від характеру, предмета та підстав їх позовів. При цьому у контексті правового висновку щодо звільнення споживачів від сплати судового збору, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, відповідне звільнення від сплати судового збору має відбуватись на всіх стадіях судового процесу.
Дійсно ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі №567/79/23 (провадження №61-16782св23) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №567/79/23.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі №567/79/23 зазначила, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі №9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону №3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону №3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI у справі, що розглядається. Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що саме по собі періодичне передання їй на розгляд справ для вирішення однієї і тієї ж проблеми за відсутності обґрунтованих підстав та лише з мотивів незгоди з раніше сформульованими Великою Палатою Верховного Суду висновками не сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності (див., зокрема, ухвалу від 19 жовтня 2023 року у справі № 465/5184/14-ц).
З урахуванням вищенаведеного Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Враховуючи викладене та на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позиція скаржника щодо звільнення його від сплати судового збору за п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI в даному випадку - є помилковою.
Згідно з п.п. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір, що підлягає сплаті фізичною особою складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
А відтак скаржнику слід представити документ про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн (3028х0,2).
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях
Отримувач коштів ГУК в Од.обл./Хаджибейський. р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526
Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)
Рахунок отримувача UA428999980313161206080015757
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Одеський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Згідно з частиною 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, а саме апеляційна скарга залишається без руху, з наданням скаржнику строку для усунення недоліків.
Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без руху, скаржнику пропонується усунути наведені недоліки, в строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення скаржнику копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме:
- подати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Керуючись ст. 357 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року - залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення зазначених недоліків, але не більше 10-ти днів з дня вручення скаржнику копії ухвали суду.
У наслідок невиконання цієї ухвали суду у зазначений строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік