Номер провадження: 11-сс/813/2438/25
Справа № 522/15404/25 1-кс/522/6687/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024163510000581 від 30.07.2024 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2025 року задоволено клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.01.2025 року в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу та доповнення до неї.
Доводи обґрунтовує тим, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні. Вказує, що підозра необґрунтована та на її підтвердження слідчим не надано доказів на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину.
Зазначає, що постанова про розшук винесена незаконно, оскільки будь-яких викликів підозрюваний не отримував. У підозрюваного наявна тяжка хвороба у зв'язку з чим для подальшої військової служби він не придатний, має орендоване житло в місті Одеси та має на утриманні матір-пенсіонерку і доньку.
Також долучила копію висновку експерта від 11.12.2025 відповідно до якої отримані потерпілою тілесні ушкодження відносяться до категорії легких.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати відносно підозрюваному більш м'який запобіжний захід або визначити розмір застави.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: довідкою КНП «МКЛ №1», щодо наявності у потерпілої ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді ЗЧМТ, переламу потиличної кістки; заявою потерпілої ОСОБА_9 , показами потерпілої ОСОБА_9 , впізнанням за участю потерпілої ОСОБА_9 ; висновком судово - медичного експерта, щодо наявності у ОСОБА_9 , тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку легкого ступеню тяжкості, закритого лінійного перелому потиличної кістки ліворуч, піданоневротичної гематоми потиличної ділянки ліворуч, синцю м'яких тканин параорбітальних ділянок з двох сторін, верхнього повіка зліва, лівої вушної раковини; показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; впізнанням за участю свідка ОСОБА_13 ; впізнанням за участю свідка ОСОБА_10 ; слідчим експериментом за участю потерпілої ОСОБА_9 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Викладене, всупереч доводів апеляційної скарги, свідчить про достатність підстав вважати, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст. 87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, характеру, тяжкості, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винним, колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування підозрюваного від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, апеляційний суд переконаний, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст.177 КПК).
Крім того, існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ОСОБА_14 може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, про що свідчить те, що кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства, наслідками яких є отримання тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, окрім того не допитані свідки, покази яких підтверджують причетність останнього до злочину, також не проведені експертні дослідження, що вказує та не що перебуваючи на волі він перешкоджатиме органу досудового розслідування у встановленні істини у провадженні та повному, всебічному дослідженні всіх доказів.
Також колегія суддів погоджується з існуванням ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки будучи особою раніше судимою на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин, не працевлаштований, джерела його доходу невідомі, що свідчить про наявність, того що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
До того ж, обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_14 у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Разом з тим, при розгляді апеляційної скарги захисника, апеляційним судом встановлені обставини, які тягнуть за собою скасування ухвали слідчого судді та прийняття апеляційним судом нової ухвали.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Апеляційний суд у даному контексті враховує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, його характер та тяжкість, а також наявність в зазначеному кримінальному провадженні доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, констатує, що можливість суду не визначати розмір застави у визначених наведеною вище нормою випадках, є правом суду, а не його обов'язком.
Відтак, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід (Рішення Конституційного суду країни від 19 червня 2024 року №7-р(II)/2024).
Також апеляційний суд враховує той факт, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки та позитивно характеризується. Підозрюваний ОСОБА_8 має родину та утриманців - має матір-пенсіонерку з численними захворюваннями, дворічну доньку, має місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_8 є діючим військовослужбовцем та має подяку від командування та особового складу тактичної групи спеціальних операцій ЗСУ №34 за надану волонтерську допомогу.
Разом з тим доводи клопотання слідчого про те, що підозрюваний ОСОБА_8 переховувався від органів досудового розслідування, як на підставу ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України матеріалами клопотання не підтверджений та в суді апеляційної інстанції прокурором не доведений.
Крім того, колегія суддів врахує те, що стороною захисту у доповненнях до апеляційної скарги долучена копію висновку комісійної судово-медичної експертизи Державної спеціалізованої установи «Миколаївське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 11.12.2025 відповідно до якої отримані потерпілою ОСОБА_9 тілесні ушкодження відносяться до категорії легких.
Зазначене не спростовано також прокурором при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
При цьому, відомостей про наявність інших обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, на підставі яких суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, матеріали клопотання та додані до нього матеріали не містять.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Враховуючи встановлене, приймаючи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , його майновий та сімейний стан, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, апеляційний суд вважає доцільним визначити підозрюваному ОСОБА_8 , у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, заставу у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 120 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 362880 грн., яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та не буде непомірним для обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді має бути скасована та постановлена нова ухвала, якою клопотання слідчого слід задовольнити частково та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування із визначенням розміру застави, в межах, встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 362800 грн., оскільки більш м'які запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам та не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024163510000581 від 30.07.2024 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_15 , погоджене з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024163510000581 від 30.07.2024 року відносно ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 04.01.2026 року в межах строку досудового розслідування, з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 120 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 362880 грн.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Одеський апеляційний суд, Код ЄДРПОУ отримувача: 42268321; р/р UA308201720355299001001086720; банк: ДКСУ в м. Київ; МФО 820172.
У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти та покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, визначеними слідчим;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
5) носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 або заставодавцю наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, а саме: у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії обов'язків становить до 04.01.2026.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4