29 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/4917/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О. розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо прийняття звіту про виконання рішення суду у справі
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022, що набрало законної сили 30.11.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, зокрема:
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із врахуванням приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
15.06.2025 представник позивача звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі, а також зобов'язання вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконання вказаного рішення. Заява мотивована тим, що незважаючи на те, що рішення суду набрало законної сили боржник ухиляється від виконання рішення суду, що є порушенням приписів законодавства, а також порушує права позивача.
Ухвалою суду від 23.06.2025 заяву про встановлення судового контролю призначено до розгляду в порядку письмового провадження та запропоновано відповідачеві у встановлений строк надати письмові пояснення щодо виконання судового рішення.
27.06.2023 від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про виконання судового рішення, а 31.07.2025 додані докази, що підтверджують виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в сумі 80550,28 грн.
01.08.2025 представник позивача направила додаткові пояснення, згідно з якими вказує, що рішення суду відповідачем виконане лише частково, а саме індексація грошового забезпечення перерахована та виплачена лише за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в сумі 80550,28 грн. Водночас зазначає, що інша частина рішення суду, а саме за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 залишається не виконаним на час подачі вказаних письмових пояснень.
Представник військової частини НОМЕР_1 надіслав додаткові пояснення, у яких вказує, що військова частина є бюджетною неприбутковою організацією, яка фінансується з державного бюджету. Так, військовою частиною було направлено в довольчий фінансовий орган заявку розрахунок №267/фес від 11.08.2025 й в найкоротший термін військова частина здійснить виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 16.09.2025 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 протягом шестидесяти днів з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №620/4917/22.
На виконання ухвали суду від 16.09.2025 військовою частиною НОМЕР_1 подано звіт від 26.11.2025, у якому останній вказує на те, що військова частина є бюджетною неприбутковою організацією, яка фінансується з державного бюджету. Так, військовою частиною було направлено в довольчий фінансовий орган заявку розрахунок від 11.08.2025, від 05.09.2025, від 03.10.2025, від 06.11.2025 й в найкоротший термін військова частина здійснить виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про встановлення судового контролю, оцінивши подані боржником пояснення та додані докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно із частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами 1-3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
У рішенні від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008).
Основною обставиною, що ускладнює виконання судового рішення, на яку посилається представник відповідача, є відсутність коштів.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.12.2016 №774, відповідальними за виконання судових рішень (виконавчих документів) є: у Збройних Силах - військова частина: щодо судових рішень та виконавчих документів про стягнення грошових коштів - фінансова (фінансово-економічна) служба.
Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» затверджені Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, які, зокрема, визначають механізм фінансового забезпечення військових частин.
Відповідно до пункту 1.3 вказаних Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України - головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (третього рівня).
Розпорядники коштів третього рівня реалізують свої функції через фінансові органи військових частин.
Відповідно до пункту 2.23 Правил військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду за наявності витягів із річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, доведених органом Державної казначейської служби України, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.
Пунктом 2.32 Правил передбачено, що з метою своєчасного та повного отримання коштів відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету та плану спеціального фонду протягом поточного місяця військова частина здійснює аналіз стану виконання кошторису, уточнює потребу в коштах на наступний місяць і до 20 числа кожного місяця подає заявки (крім потреби в коштах на виплату грошового забезпечення та підйомної допомоги).
Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених в установленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України (пункт 3 Правил).
Судом, при розгляді заяви встановлено, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тоді як розпорядником бюджетних асигнувань вищого рівня є Міністерство оборони України.
Таким чином, для отримання видатків на виплату позивачеві коштів відповідно до рішення суду, фінансова служба відповідача має подати розпоряднику коштів відповідну заявку на уточнення в потребі на відповідний місяць.
Так, відповідно до наданих суду доказів, військовою частиною НОМЕР_1 після набрання законної сили рішенням суду, вживались заходи щодо добровільного виконання рішення суду та здійснено розрахунок сум, які підлягають до виплати позивачу за рішенням суду, підготовлена та подана основна заявка-розрахунок від 11.08.2025, від 05.09.2025, від 03.10.2025, від 06.11.2025.
Беручи до уваги те, що виплата коштів залежить від їх надходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, суд, враховуючи обставини справи та вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе прийняти поданий відповідачем звіт, оскільки відповідне фінансове забезпечення не залежить від Військової частини НОМЕР_1 особисто та, з огляду на неповне його виконання, встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу.
Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 31.10.2022 у справі №620/4917/22.
Встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до Чернігівського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №620/4917/22 - 05.02.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О. Скалозуб