Справа № 740/4804/25
Провадження № 2/740/2221/25
30 грудня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпуся І.М.,
із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1568446 від 21.04.2024 у сумі 27750 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 21.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 1568446 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання виконало та надало відповідачці кредит в сумі 3000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , а відповідачка взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала.
24.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 24122024, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
Згідно Витягу з додатку до договору факторингу сума боргу відповідачки становить 20775 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн., заборгованість за відсотками - 16275 грн., штрафні санкції 1500 грн.
Крім того, позивачем у межах строку дії кредитного договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою у період з 25.12.2024 по 16.04.2025 було здійснено нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою - у сумі 8475 грн.
Таким чином, заборгованість відповідачки перед позивачем за договором № 1568446 від 21.04.2024 склала 29250 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16275 грн. - нараховані проценти первісним кредитором, 8475 грн. - нараховані проценти ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», 1500 грн. - штрафні санкції.
Ухвалою судді 02.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження, постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 03.11.2025 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Представник позивача - ТОВ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив про проведення розгляду справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась про час і місце розгляду справи сповіщалась засобами поштового зв'язку за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання згідно із п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подала.
Враховуючи, що відповідачка згідно із ст. 128 ЦПК України повідомлена, відзив не подала, причини неявки в судове засідання не повідомила, суд відповідно до ст.280, 281 ЦПК розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення з урахуванням того, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.
21.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір №1568446 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», згідно з яким відповідачці надано кредит у сумі 3000 грн. строком на 360 дні, з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів (а.с. 68 зворот - 72).
Відповідно до п. 1.5 стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% в день та застосовується в межах всього строку кредиту. Знижена процентна ставка у розмірі 0,625% в день застосовується, якщо клієнт до 21.05.2024 або протягом 3 календарних днів, що слідують за цією датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.
Кредитні кошти надаються клієнту безготівково на рахунок з використанням реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору).
Згідно із п. 9.2 цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами.
Додатком № 1 до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту (а.с.73).
Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, який містить зокрема інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту тощо.
Договір з додатком та паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 аналогами ЕЦП у формі одноразових ідентифікаторів «Т452», «М065».
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні.
ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання за договором виконало, перерахувавши відповідачці 21.04.2024 кредитні кошти сумою 3000 грн. на картку № НОМЕР_2 , емітовану на ім'я ОСОБА_1 у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що підтверджено листом ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» (а.с.81зворот) та інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», наданої на виконання ухвали суду від 03.11.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
25.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передало (відступило) за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» прийняло належні первісному кредиторові права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників (а.с. 45зворот - 50).
Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024, ТОВ «ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1568446 на суму 20775 грн., з яких: 3000 грн. - сума основного боргу, 16275 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1500 грн. - сума боргу за пенею (а.с.80).
Судом ураховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачка не скористалася своїми процесуальними правами та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмета доказування задля спростування заявлених позовних вимог, а відтак несе ризик настання наслідків, пов'язаних із невчиненням відповідних процесуальних дій.
Суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення тіла кредиту у визначені договорами строки, та набуття позивачем права вимоги до відповідача за даним кредитним договором, а відтак позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн. підлягають задоволенню.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи розрахунків заборгованості, нарахування процентів за користування кредитом відповідачці первісним кредитором, а з 25.12.2024 - позивачем здійснено виходячи із стандартної процентної ставки, визначеної п.1.5 кредитного договору - 2,50% на день.
Суд не погоджується з наведеними розрахунками виходячи з наступного.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».
Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, внесено зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено її частинами 4 та 5, відповідно до яких денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (ч.4 ст. 8 Закону), при цьому максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (ч. 5 ст. 8 Закону).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Договір про надання грошових коштів у позику між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено 21.04.2024, тобто після набрання чинності Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а отже умова договору про нарахування відсотків за користування кредитними коштами з використанням процентної ставки в розмірі 2,5 % в день є нікчемниою, оскільки ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає максимальну денну процентну ставку в розмірі 1 %, яку і слід застосувати для нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами.
Враховуючи, що зобов'язання за основною сумою боргу за кредитним договором складає 3000 грн., строк кредиту 360 днів, тому розмір відсотків за визначений договором строк кредиту складає 10800 грн.(3000 х 1% х 360)
Як вбачається з розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відповідачкою було проведено оплату в розмірі 562,50 грн. в рахунок погашення процентів за користування кредитом.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідачки за відсотками за кредитним договором складає 10237,50 грн. (10800 грн. - 562,50 грн. )
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» - у розмірі 13237,50 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 10237,50 грн. - заборгованість за відсотками.
Щодо вимог про застосування судом положень частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України визначено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України,що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Вказаній нормі кореспондуються положення частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону «Про виконавче провадження», якими передбачений порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 вказала, що положення частини 10, 11 статті 265 ЦПК України та частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення відсотків та пені за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків, пені за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами.
Застосування частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків (пені) поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків (пені).
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) охоплюються положеннями частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України. Натомість положення вказаної вище норми не передбачають права суду зазначити в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
То ж вимога про стягнення з відповідачки інфляційних втрат в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення з відповідачки 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд зауважує, що положеннями пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, передбачено: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Отже, відсутні підстави для стягнення з відповідачки 3% річних за правилами ч. 2 ст.625 ЦК, ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України з огляду на приписи пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
Оскільки вимоги позивача задоволено судом на 47,7 % (13237,50 : 27750 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог - у сумі 1155,48 грн. (2422,4 х 47,7%).
Щодо стягнення з ОСОБА_1 понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною першою ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки 10 000 грн. витрат на правничу допомогу, проте враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - на 47,7%, тому пропорційно розміру задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 4770 грн. (10000 х 80 %).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822, заборгованість за кредитним договором від 21.04.2024 № 1568446 у розмірі 13237 грн. 50 коп., понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1155 грн. 48 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4770 грн., а всього стягнути з неї 19 162 (дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят дві) гривні 98 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Карпусь