Справа № 420/40237/25
30 грудня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження питання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому, просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») відомостей у вигляді позначки "Порушення правил військового обліку" та примітки "Ви не прибули за мобілізаційним розпорядженням" щодо ОСОБА_1 .
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити (видалити) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») запис (позначку) "Порушення правил військового обліку", примітку "Ви не прибули за мобілізаційним розпорядженням" та відомості про звернення до Національної поліції від 30.10.2025 відносно ОСОБА_1 .
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 офіційно повідомити Управління Національної поліції в Одеській області та його територіальні підрозділи про відкликання (скасування) доручення (запиту) щодо розшуку та примусової доставки ОСОБА_1 , ініційованого 30 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 09.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
26.12.2025 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом:
- зупинити дію відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ("Оберіг") щодо ОСОБА_1 , зокрема позначки "Порушення правил військового обліку", примітки "Ви не прибули за мобілізаційним розпорядженням" та відомостей про звернення до Національної поліції від 30.10.2025 р., до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо розшуку ОСОБА_1 з причин нібито неявки за мобілізаційним розпорядженням, включаючи підтримку відповідних записів у реєстрі "Оберіг", до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
- заборонити органам Національної поліції України вчиняти дії щодо розшуку та примусової доставки ОСОБА_1 до будь-якого територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі запиту ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.10.2025 р., до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.12.2025 р. заява про забезпечення позову передана судді Дубровній В.А.
Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що матеріалів вказаної заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).
Відповідно до вимог ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме:
1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
Підставою звернення до суду з даним позовом є твердження позивача про не отримання ним мобілізаційного розпорядження, що не створювало обов'язку прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності за неявку за мобілізаційним розпорядженням, протокол про адміністративне правопорушення зі вказаних причин не складався.
Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовує необхідність застосування таких заходів тим, що страждає на хронічні захворювання хребта, яке має хронічний рецидивуючий перебіг у стадії загострення, що підтверджується медичними висновками. Будь-яке фізичне навантаження, транспортування чи затримання може призвести до погіршення здоров'я, загрози життю та здоров'ю, а також унеможливити отримання необхідної медичної допомоги в м. Одеса. При цьому, позивач посилається на те, що існує реальна загроза того, що його може бути затримано правоохоронними органами, зокрема під час перетину прикордонного контролю біля пункту пропуску «Маяки» (на шляху з Болградського району до м. Одеса), де позивач планує відвідати лікаря для проходження медичного огляду та лікування. Відтак, вважає, що у разі примусової доставки його до ІНФОРМАЦІЯ_3 або мобілізації до винесення рішення суду, виконання можливого позитивного для позивача рішення стане неможливим або істотно ускладненим, оскільки шкода (погіршення здоров'я, порушення свободи пересування) буде непоправною.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову з урахуванням норм процесуального права та вказаних доводів та аргументів заявника, суд вказує наступне.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд зауважує, що регулювання підстав і порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв «адекватності», тобто наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема і те, чи спроможний відповідний захід забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також «співмірності», тобто співвідношення негативних наслідків від вжиття певних заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах № 420/5553/18, № 640/868/19, № 1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21.
Разом із тим, суд зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
При цьому, суд зауважує, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Натомість, суд зауважує, що визначений позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову фактично спрямований на майбутнє.
При цьому, сам собою факт протиправних дій відповідача, які стосуються порушення свободи пересування позивача, не може автоматично свідчити про те, що вказане є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 по справі № 300/2540/19.
Щодо покликання позивача на стан його здоров'я, то враховуючи характер та підстави виникнення спірних правовідносин суд зазначає, що матеріали справи не містять ні військово-облікових документів позивача, ні відомості щодо проходження ВКЛ з визначенням стану його придатності до військової служби, оскільки за твердженням позивача, що він страждає на хронічні захворювання хребта, яке має хронічний рецидивуючий перебіг у стадії загострення.
З огляду на вказане, суд вважає, що наведені заявником обставини не свідчать про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
За правилами частини першої статті 77 КАС України обов'язок доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, які ініціюють відповідне клопотання.
З огляду на вищенаведені нормативно-правові акти та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна