Іменем України
30 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1867/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Лозіцької Тетяни Володимирівни Волочиської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Лозіцької Тетяни Володимирівни Волочиської міської ради Хмельницької області (далі - відповідач, державний реєстратор), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Волочиської міської ради Хмельницької області Лозіцької Т.В. від 17.07.2025 №79963374;
-зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Волочиської міської ради Хмельницької області Лозіцьку Т.В. здійснити реєстрацію права власності на належний позивачу на праві приватної власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,2 метри квадратних та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1095 га.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,2 метри квадратних та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1095 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 03.12.1980, зареєстрованого в реєстрі за №4103 та зареєстрованого в Первомайському міському бюро технічної інвентаризації 30.12.1980 за №6389 (запис в реєстровій книзі №38); свідоцтвом про право спадкування за законом виданим державним нотаріусом Попаснянської державної нотаріальної контори 03.12.1980 та зареєстрованого в Первомайському міському бюро технічної інвентаризації 30.12.1980 за №6389 (запис в реєстровій книзі №38); державним актом про право приватної власності на землю від 11.06.1997.
Позивач має оригінали правовстановлюючих документів, а тому відсутня необхідність у визнанні право власності на зазначені вище об'єкти нерухомості.
02.06.2025 ОСОБА_1 звернулася з заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Волочиської міської ради Хмельницької області Лозіцької Т.В. з заявою щодо проведення державної реєстрації права на нерухоме майно на підставі вказаних оригіналів правовстановлюючих документів, в яких містяться відомості про реєстрацію відповідного права власності на нерухоме майно в органі технічної інвентаризації.
Позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,2 метри квадратних та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1095 га, так як усі архіви БТІ м. Попасна залишилися на тимчасово окупованій території.
Відмова була оформлена рішенням державного реєстратора Волочиської міської ради Хмельницької області Лозіцької Т.В. від 17.07.2025 №79963374.
Такі дії відповідача представник позивача вважає протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 24.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.11.2025 витребувано від державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Лозіцької Тетяни Володимирівни Волочиської міської ради Хмельницької області: заяву ОСОБА_1 про проведення державної реєстрації права на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 ; запит до військової адміністрації Попаснянської міської ради Луганської області, що надісланий з метою перевірки та одержання інформації щодо набуття права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з доказами надіслання такого запиту; відповідь військової адміністрації Попаснянської міської ради Луганської області на вищевказаний запит; рішення реєстратора про залишення без руху заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 79314537 від 06.06.2025. Зупинено провадження у справі до надходження витребуваних документів.
24.12.2025 від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2025 про витребування доказів до суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначає, що у зв'язку з відсутністю у державного реєстратора повноважень надавати документи з реєстраційної справи, надати витребувані документи не є можливим.
Відповідно до статті частини 9 статті 80 КАС України суд розглядає справу за наявними у справі доказами.
Ухвалою суду від 30.12.2025 поновлено провадження у справі.
У відзиві на позовну заяву віжповідач зазначає таке.
ОСОБА_1 звернулася із заявою №67239999 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятою 02.06.2025, для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також до заяви було надано пакет документів: свідоцтво про право на спадщину №4101, видане Попаснянською державною нотаріальною конторою 03.12.1980.
За результатом розгляду заяви та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, було направлено запит до військової адміністрації Попаснянської міської ради Луганської області з метою перевірки та одержання інформації щодо набуття прав відносно даного об'єкта нерухомого майна, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013.
Позивача було ознайомлено з пунктом 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127, та статтею 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.
В результаті не отримання запитуваної інформації, а також тому, що відповідні документи не були подані заявником згідно чинного законодавства, реєстратором було прийнято рішення про залишення без руху заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 79314537 від 06.06.2025. Підстава винесення такого рішення: неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Зазначені вимоги у рішенні не були виконані у встановлений строк.
Тому, враховуючи викладене, керуючись підпунктом 8, пункту 1, статті 24 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127, державним реєстратором було прийнято правомірне рішення № 79963374 від 17.07.2025 про відмову у державній реєстрації права приватної власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , 02.06.2025 звернулася з заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Волочиської міської ради Хмельницької області Лозіцької Т.В. з заявою щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,2 метри квадратних та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1095 га.
Згідно із свідоцтвом про право спадкування за законом виданим державним нотаріусом Попаснянської державної нотаріальної контори 03.12.1980 та зареєстрованого в Первомайському міському бюро технічної інвентаризації 30.12.1980 за №6389 (запис в реєстровій книзі №38) та свідоцтвом про право власності від 03.12.1980, посвідченого державним нотаріусом Попаснянської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 4103, позивачу на праві власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до проставленої відмітки Первомайським міським бюро технічної інвентаризації на правовстановлюючому документі право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано 30.12.1980 за №6389 (запис в реєстровій книзі №38).
Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданому ОСОБА_1 , позивачу передано у приватну власність на підставі рішення Попаснянської Ради народних депутатів № 3 від 11.03.1997 земельну ділянку площею 0,1095 га, яка розташована на території Попаснянської Ради, м. Попасна, вул. Глінки, 4.
17.07.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Волочиської міської ради Хмельницької області Лозіцькою Тетяною Володимирівною прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 17.07.2025 № 79963374, згідно з яким відмова у проведенні реєстраційних дій обґрунтована таким: у зв'язку з наявністю обставин, які є підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій, а саме після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунуто обставини, що були підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 1952-IV будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
За правилом абзац 4 частини п'ятої статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 3 частини першої статті 6 Закону № 1952-IV визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори)
Частиною третьою статті 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Частиною першою статті 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Згідно із статтею 23 Закону № 1952-IV розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV підстави для відмови в державній реєстрації прав:
після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, державним реєстратором прийнято рішення про залишення без руху заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №79314537 від 06.06.2025. Підстава винесення такого рішення: неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Зважаючи та те, що зазначені вимоги рішення не були виконані у встановлений строк, державним реєстратором було прийнято рішення № 79963374 від 17.07.2025 про відмову у державній реєстрації.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону № 1952-IV державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
За приписами пункту 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, обтяженнями речових прав, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції», відмови в державній реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».
Пунктом 14 Порядку № 1127 визначено, що у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви.
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Зміст наведених норм вказує, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Як вже встановлено, у спірних правовідносинах державний реєстратор відмовив позивачу у проведенні державної реєстрації прав, оскільки не отримано від позивача та на запит державного реєстратора документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав.
Однак, приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором не прийнято до уваги норми постанови КМУ від 06.03.2022 № 209 «Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану», норм Цивільного законодавства та норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Частиною третьою статті 209 ЦК України визначено, що нотаріальне посвідчення правочину могло бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідав загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Дані норми кореспондується з нормами ЦК Української РСР в редакції чинній станом на момент купівлі будинку позивачем (статті 226, 227).
Разом з тим, у зв'язку зі змінною законодавства, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1998 № 192 «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно» прийнято Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Держбуду України від 9 червня 1998 року № 121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839 (Інструкція втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15 лютого 2002 року № 36 у зв'язку з прийняттям Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445).
За пунктами 1.5, 1.6 вказаної Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб було передбачено, що Державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства-бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності. За пунктами 2.1, 2.4, 2.5 Інструкції, реєстрація провадиться на підставі право встановлювальних документів (додаток 1) у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники право встановлювального документа (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; в) адреса об'єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес; г) прізвище, ім'я та по-батькові фізичних осіб -власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників; д) на оригіналі право встановлювального документа робиться реєстраційний напис. Якщо на право встановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною такого документа. Після проведення первинної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна бюро технічної інвентаризації повинно здійснювати державну реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об'єкта, тобто проводити поточну реєстрацію. Поточна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна-це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших. Право встановлювальний документ, що свідчить про перехід права власності на об'єкт нерухомого майна, не може бути зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, якщо непроведена первинна реєстрація права власності на цей об'єкт. Відповідно до додатку №1 до Інструкції, до переліку право встановлювальних документів, на під
Враховуючи, що свідоцтво про право власності від 03.12.1980, є нотаріально посвідченим та зареєстрованим у державному реєстрі правочинів, це свідоцтво є дійсним, а отже право власності позивача на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , установленню не підлягає.
Також, Первомайським міським бюро технічної інвентаризації проставлено відмітки на правовстановлюючому документі, право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано 30.12.1980 за №6389 (запис в реєстровій книзі №38), що підтверджує факт реєстрації відповідного речового права, що виникло до 01.01.2013.
Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю позивачу передано у приватну власність на підставі рішення Попаснянської Ради народних депутатів № 3 від 11.03.1997 земельну ділянку площею 0.1095 га, яка розташована на території Попаснянської Ради, м. Попасна, вул. Глінки, 4.
Крім того слід урахувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.022 № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Попасна, що відноситься до Попаснянської міської територіальної громади, включено до території активних бойових дій та віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
При цьому, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При цьому, частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Водночас, суд звертає увагу, що за приписами статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати останнім документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Також, нормами статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.
За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01.01.2013 придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.
Таким чином, у випадку позивача документ (свідоцтво про право власності) та позначка на ньому, яка свідчить про проведення державної реєстрації до 01.01.2013 та державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_1 посвідчують набуття її права власності. При цьому, запитувана державним реєстратором інформація у Попаснянській міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, не може бути надана у зв'язку із окупацією міста Попасна. Разом з тим, позивачем подано всі необхідні документи для проведення реєстрації права власності у реєстрі речових прав.
У зв'язку із зазначеним, прийняте рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Волочиської міської ради Хмельницької області від 17.07.2025 №79963374 про відмову в проведенні реєстраційних дій з причин відсутності відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,2 метри квадратних та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1095 га.
З приводу вимоги про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно провести державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку, суд зазначає про таке.
У відповідності до статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Аналіз вказаних положень вказаного закону дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи те, що підставою для відмови позивачу в проведенні реєстраційних дій слугувала відсутність інформації щодо реєстрації права власності, суд дійшов висновку з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме житловий будинок розміщений за адресою: Луганська область, Сіверськодонецький район, м. Попасна, вул. Глінки буд. 4 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1095 га.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу частини третьої статті 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити з викладених вище мотивів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн.
З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер і позов підлягає задоволенню, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Лозіцької Тетяни Володимирівни Волочиської міської ради Хмельницької області (місцезнаходження: Хмельницька область, м. Волочиськ, площа Центральна, буд. 1) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Волочиської міської ради Хмельницької області Лозіцької Тетяни Володимирівни від 17.07.2025 №79963374.
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Волочиської міської ради Хмельницької області Лозіцьку Тетяну Володимирівну здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , а саме житлового будинку розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,2 метри квадратних та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1095 га.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волочиської міської ради Хмельницької області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова