30 грудня 2025 року м. Київ № 320/33013/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просить суд визнати протиправним та та частково скасувати рішення Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у формі протоколу від 30.05.2024 №5 у частині звернення ОСОБА_1 з поданням щодо анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірне рішення є протиправним, оскільки відповідач залишив без уваги той факт, що в акті погодження меж земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 та в акті про приймання - передачі межових знаків на зберігання від 01.12.2016 року містяться підроблені підписи особи ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто раніше, ніж складалися вказані акти. Крім того, позивач зазначив, що про наявність таких документів не знав, крім того, наголосив, що він особисто ніколи б не погодив зазначені межі та не підписав ці акти. Звернув увагу суду, що по факту підроблення підпису особи ОСОБА_3 , внесено відомості про вчинення злочину до ЄРДР за №12023226250000283 від 23.08.2023 року. Позивач також вказує, що технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 від 01.12.2016 року складена без додержання вимог діючого законодавства, що порушує право позивача на вільне володіння та розпорядження наявним нерухомим майном. Також позивач посилається на висновки судової експертизи №1094/04/2024 від 18.04.2024, яка була проведена позивачем, за результатами якої експерт дійшов висновку, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за складом та змістом не відповідає вимогам земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування станом на 21.06.2017 року. Зокрема, позивач вказує, що відмова відповідача привести технічну документацію відповідно до вимог чинного законодавства порушує його право на встановлення сервітуту.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що на момент розгляду скарги позивача тривало досудове розслідування, а, згідно Положення №15, до компетенції Кваліфікаційної комісії не належить перевірка підписів (документів), а також встановлення оригінальності документів чи то підписів на них. Відтак, на переконання відповідача, за результатами розгляду матеріалів Кваліфікаційною комісією було прийняте обґрунтоване рішення щодо відмови у внесенні подання до Держгеокадастру про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера - землевпорядника ОСОБА_2 (сертифікат № 010944 від 03.10.2013). У зв'язку з викладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач також надав до суду відповідь на відзив, у яких наголошено, що ОСОБА_3 померла в 2012 році, при цьому ОСОБА_1 вступила в спадщину в 2013 році, разом з тим технічна документація була розроблена сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 лише у 2016 році, що вказує про наявність в неї істотних розбіжностей.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
19 серпня 2023 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №120323226250000222, позивачу стало відомо, що в технічній документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 від 01.12.2016 року, в Акті погодження меж земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 та в Акті про приймання - передачу межових знаків на зберігання від 01.12.2016 року підроблені підписи особи ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з чим позивач подав заяву про злочин до СД відділу поліції №1 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області, де було відкрито кримінальне провадження №12023226250000283 від 23.08.2023 за ст. 358 КК України.
Вищевказану технічну документацію розробляла сертифікований інженер-землевпорядник ОСОБА_2 на підставі договору №093/0916 від 15 вересня 2016 року.
ФОП ОСОБА_2 діє на підставі реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців від 27.07.2014 року №24800000000166356, кваліфікаційного сертифіката інженера -землевпорядника №010944 від 03.10.2013 р.
Технічна документація затверджена рішенням Харківської міської ради ід 21.06.2017 року № 685/17 «Про передачу громадянам у власність, надання оренду земельних ділянок та припинення права користування (оренди) земельними ділянками».
Позивач зазначає, що в 2016 році вона не надала би дозвіл на погодження земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_2 саме в тій конфігурації земельної ділянки, яку приватизували відповідачі, оскільки вона сформована з порушенням чинного законодавства та дотриманням будівельних норм та державних стандартів.
На підставі вищенаведеного до Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру подано скаргу від 12.03.2024, в якій позивач просив наступне:
1. зупинити або позбавити сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 кваліфікаційного сертифікату №010944 від 03.10.2013 р., яка зареєстрована АДРЕСА_3 квартира 72 к.н.т: НОМЕР_1 ;
2. письмову відповідь надіслати на адресу АДРЕСА_1 , а електронний варіант відповіді вислати на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_4
Також до листа було надано наступні додатки, а саме :
1. копія технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 від 01.12.2016 року;
2. копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ;
3. копія витягу з ЄРДР.
Вищевказана скарга позивача була мотивована наступним.
З представленої копії технічної документації із землеустрою всі поворотні точки збігаються з штучними лінійними спорудами і рубежами (огорожа, парканами і будівлі), межові знаки не встановлювались та не передавались на зберігання власникам земельної ділянки. Власниками (землекористувачами) суміжних земельних ділянок, які підписали «Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки» претензій до існуючих меж не заявили. З вищеописаних обставин позивач вважає, що технічна документація розроблена з порушенням її законних прав та інтересів на встановлення сервітуту для обслуговування задньої стіни будинку гр. ОСОБА_1
18 квітня 2024 року скаржниця замовила проведення судової експертизи у ТОВ «Експертно-судова експертиза України» з питань землеустрою, де зазначено, що не всі межі суміжних землевласників (землекористувачів) погоджені з суміжником гр. ОСОБА_3 , яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1, також погодження відсутнє.
За даними Департаменту Державного земельного кадастру на даний час відомості про дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137900:04:022:0002 та 6310137900:04:022:0005 внесені до Державного земельного кадастру. Ділянка з кадастровим номером 6310137900:04:022:0002 подружжю гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спільну сумісну власність внесена у 2016 році (право зареєстровано у Мінюсті), а ділянка з кадастровим номером 6310137900:04:022:0005 гр. ОСОБА_1 внесена у 2023 році (право не зареєстровано у Мінюсті досі). Коли сертифікований-інженер землевпорядник розробляла технічну документацію, позивач не вступив у право на спадщину та не оформив земельну ділянку, тому межі ділянки з ним не погоджувались.
Письмове пояснення (заперечення) від ОСОБА_2 не надходило.
Як вбачається з протоколу засідання № 5 від 30.05.2024, за результатами розгляду письмового звернення позивача, Кваліфікаційною комісією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру запропоновано відмовити у внесенні подання до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера - землевпорядника ОСОБА_2 (сертифікат № 010944 від 03.10.2013).
Пропозиція поставлена на голосування: звернутися з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 (сертифікат №010944 від 03.10.2013).
Проголосовано наступним чином: «за» - 0; «проти» - 14; «утримались» - 1.
Отже, Кваліфікаційною комісією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вирішено відмовити у зверненні з поданням до Дергеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат № 010944 від 03.10.2013).
Не погодившись із правомірністю спірного рішення відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, суд при розгляді справи про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень насамперед має з'ясувати, чи були оскаржуване рішення прийняте, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення прийняте на законних підставах, розумно та пропорційно.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про землеустрій» та Порядком роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.10.2021 № 317 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2021 року за № 1582/37204 (далі - Порядок № 317).
Відповідно до пункту "ж" частини першої статті 184 Земельного кодексу України землеустрій передбачає, зокрема, складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель.
Згідно з положеннями частини шостої статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Пунктом 1 частини четвертої статті 25 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Статтею 28 Закону України «Про землеустрій» визначено права та обов'язки розробників документації із землеустрою, зокрема, передбачено, що розробники документації із землеустрою зобов'язанні дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою та інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.
Частиною третьою статті 66 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.
Відповідно до частин дев'ятнадцятої - двадцять першої статті 66 Закону України "Про землеустрій" кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин: а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника; б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою; в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону; г) на підставі свідоцтва про смерть.
Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника може бути також анульований за рішенням суду.
Рішення про зупинення дії чи анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника може бути оскаржено до суду.
Крім цього відповідно до частини восьмої статті 66 Закону України "Про землеустрій" рішення Кваліфікаційної комісії може бути оскаржено до суду.
Статтею 60 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, при розробленні документації із землеустрою здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903) (далі - Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
Пунктом 3 Положення № 15, зокрема, встановлено, що основним завданням Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Підпунктами 60 та 61 пункту 4 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань затверджує відповідно до Законів України «Про землеустрій», «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» склад кваліфікаційних комісій та веде Державний реєстр сертифікованих інженерів землевпорядників і Державний реєстр сертифікованих інженерів-геодезистів та видає витяги із зазначених реєстрів.
Статтею 68 Закону передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом. Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання), зокрема, встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
Тобто, чинне законодавство чітко визначає, що підставою для прийняття наказу Держгеокадастром про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката є саме відповідне подання Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Кваліфікаційна комісія).
Порядок роботи Кваліфікаційної комісії визначено Порядком № 317.
Пунктом 2 розділу І Порядку № 317 встановлено, зокрема, що склад Комісії затверджується наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і визначається відповідно до статті 66 Закону.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку № 317 організаційною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться в міру надходження документів або виникнення питань, розгляд яких потребує прийняття рішення, але не рідше, ніж один раз на місяць. Засідання Комісії підлягають відеофіксації.
Засідання Комісії можуть проводитися в режимі відеоконференції. Члени Комісії (крім голови Комісії та секретаря Комісії) можуть брати участь у роботі Комісії в онлайн-режимі.
Засідання Комісії є правомочним у разі участі у ньому більш як половини загального складу Комісії. Рішення Комісії, крім рішень про анулювання сертифіката інженера землевпорядника та про затвердження програм підвищення кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників, приймаються на її засіданні простою більшістю голосів присутніх членів Комісії. Рішення Комісії про анулювання сертифіката інженера-землевпорядника та про затвердження програм підвищення кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників приймаються на її засіданні трьома чвертями голосів від загального складу Комісії.
Пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 317 передбачено, зокрема, що рішення Комісії приймаються шляхом відкритого голосування присутніх на засіданні членів Комісії та оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії та секретарем Комісії.
Член Комісії, який не погоджується з прийнятим Комісією рішенням, може висловити окрему думку в письмовому вигляді, що додається до протоколу.
Підрахунок голосів проводить секретар Комісії (інший уповноважений головою Комісії член цієї комісії).
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Держгеокадастр України наділений повноваженнями здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою та приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифікату на підставі відповідного подання кваліфікаційної комісії. Остання, в свою чергу, формує таке подання за наслідками розгляду відповідних звернень заінтересованих осіб, а також актів Держгеокадастру, в яких зафіксовані порушення нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Судом встановлено, що доводи позивача ґрунтуються на тому, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №120323226250000222, позивачу стало відомо, що в технічній документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 від 01.12.2016 року, а саме в Акті погодження меж земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 та в Акті про приймання - передачу межових знаків на зберігання від 01.12.2016 року підроблені підписи особи ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з викладеним позивач подав заяву про злочин до СД відділу поліції №1 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області, де було відкрито кримінальне провадження №12023226250000283 від 23.08.2023 за ст. 358 КК України.
Разом з тим, суд не приймає до уваги вищевказані доводи позивача, оскільки письмові докази позивача не підтверджують факт підробки акту погодження меж земельної ділянки та акту про приймання-передачу межових знаків на зберігання.
Крім того, матеріали справи не містять ані судових рішень, що набрали законної сили про визнання вказаних актів недійсними, ані матеріалів експертного дослідження, якими б підтверджувався факт підробки, ані вироку суду, зокрема в межах кримінального провадження №12023226250000283 від 23.08.2023 року, яким оcіб, вказаних в технічній документації, було притягнуто до кримінальної відповідальності за підробку документів.
При цьому, суд звертає увагу, що, згідно Положення № 15, до компетенції Кваліфікаційної комісії не належить перевірка підписів (документів), а також встановлення оригінальності документів чи підписів на них.
Таким чином, відповідні зауваження позивача є необґрунтованими.
Стосовно доводів позивача про навмисні незаконні дії з боку доповідача Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі в особі Головко Лариси щодо навмисного приховування дійсних обставин справи судом не приймаються до уваги, оскільки є такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Більше того, з письмових доказів позивача вбачається відсутність інших заперечень щодо правомірності розроблення інженером-землевпорядником ОСОБА_2 вищенаведеної технічної документації.
Стосовно посилань позивача в обґрунтування своїх вимог на висновок експерта Петрової О.В. за результатами проведення експертизи з питань землеустрою від 18.04.2024 №1094/04/2024 суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.
За правилами статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Частинами 1, 2 статті 104 КАС України встановлено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 6 ст. 104 КАС України).
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду (ч. 7 ст. 104 КАС України).
Відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. (ч. 2 ст. 90 КАС України).
За положеннями ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, проаналізувавши зміст висновку експерта Петрової О.В. за результатами проведення експертизи з питань землеустрою від 18.04.2024 №1094/04/2024, суд встановив, що за результатами проведення експертизи з питань землеустрою, експерт дійшов висновку, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за складом та змістом не відповідає вимогам земельного законодавства ті інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування станом на 21.06.2017 року.
Разом з тим, досліджуючи зміст висновку експерта, суд встановив, що судовим експертом при проведенні дослідження викладено власні трактування законодавства України, зокрема в частині, яка не стосується експертизи з питань землеустрою.
Крім того, висновки експерта ґрунтуються на доводах про те, що межі земельної ділянки, визначені технічною документацією, із суміжними землекористувачами не погоджені, що не відповідає приписам ст. 198 Земельного Кодексу України.
Однак вказаний висновок не береться до уваги судом, оскільки, згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 01.08.2022 у справі № 619/1415/19, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 580/168/16-ц.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що вказаний висновок експерта не підтверджує обґрунтованість позовних вимог та не може бути врахований судом в якості підстави для прийняття рішення про задоволення позовних вимог.
Щодо посилань позивача в обґрунтування власних вимог на те, що при виготовлені технічної документації, не було враховано п. 3.25 ДБН 360-92 містобудування суд також не приймає їх до уваги з огляду на наступне.
Пункт 3.25 ДБН 360-92, регламентує норми протипожежних розривів між будинками, розташування і орієнтацію житлових та громадських будинків, відстань розташування будівель до межі сусідньої ділянки.
Однак, вказані державні будівельні норми поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.
Тобто, у разі наявності порушення вказаних будівельних норм (недотримання при зведення будівлі вимог щодо відстані між будівлями та межею земельної ділянки) можуть свідчити тільки про наявність порушень при проектуванні та будівництві будинків та споруд, а не про порушення меж земельної ділянки чи порядку виготовлення та затвердження технічної документації з землеустрою.
Позивачем також не надано до суду належних доказів про визначення місця проходження спільної межі між земельними ділянками сторін.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у разі наявності порушення вказаних будівельних норм (недотримання при зведення будівлі вимог щодо відстані між будівлями та межею земельної ділянки) можуть свідчити тільки про наявність порушень при проектуванні та будівництві будинків та споруд, а не про порушення меж земельної ділянки чи порядку виготовлення та затвердження технічної документації з землеустрою.
Крім того, під час судового розгляду позивачем не доведено, що технічна документація із землеустрою розроблялася поза тими межами, які існували фактично.
Також позивачем не надано належних та допустимих доказів стосовно порушення інших земельних прав, зокрема земельного сервітуту, про яке наголошено в позовній заяві.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відсутністю належного документального підтвердження вищенаведених доводів позивача, суд не вбачає підстав для висновків про протиправність дій інженера-землевпорядника ОСОБА_2 при розробленні технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 від 01.12.2016 року.
Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру (протокол № 5 від 30.05.2024) щодо відмови у зверненні з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат № 010944 від 03.10.2013) є таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, оскільки встановлені факти порушення вказаним інженером-землевпорядником вимог земельного законодавства при розробці технічної документації не призвело до порушення прав позивача.
Належних доводів та доказів протилежного позивачем не наведено та не надано.
Доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.