про залишення позовної заяви без руху
29 грудня 2025 року Київ № 320/56330/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали товариства з обмеженою відповідальністю «Скепа» про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ТОВ «Скепа» 31.10.2025 звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом (автоматизований розподіл здійснено 17.11.2025).
Просили суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві, який приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 12556649/44431632 від 27.02.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 06.01.2025;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за №1 від 06.01.2025 на суму 182830,00 грн, у т.ч. ПДВ 30471,67 грн, подану товариством з обмеженою відповідальністю «Скепа», код ЄДРПОУ: 44431632, за датою фактичного подання - 06.01.2025.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
У силу вимог пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Судом установлено, що відповідно до прохальної частини позову, позивач просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС України у м. Києві та зобов'язати Головне управління ДПС України у м. Києві зареєструвати спірну ПН в ЄРПН.
За загальним правилом, саме позивач визначає відповідача по справі. Проте, пред'являючи позов, позивач може зазначити відповідачем особу, яка не є носієм спірного обов'язку, оскільки позивач та відповідач при зверненні до суду є лише передбачуваними суб'єктами спірних правовідносин і питання про їх належність до адміністративної справи вирішується лише на підставі застосування норм матеріального права та з урахуванням поданих доказів у справі.
Як правильно визначено позивачем, оскаржуване рішення прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві, яке не зазначено у якості відповідача.
У свою чергу, обов'язок щодо реєстрації податкової накладної не належить до сфери компетенції Головного управління ДПС у м. Києві, що позивачем залишено поза увагою, а є обов'язком ДПС України.
У порушення вимог процесуального закону, позивачем, заявляючи вимоги про зобов'язання зареєструвати спірні ПН в ЄРПН, не було зазначено належного відповідача, а у частині оскарження рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН - також не зазначено відповідного суб'єкта владних повноважень - відповідача.
У силу пункту 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Спірне рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, про що контролюючим органом вищого рівня прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги № 12385/44431632/2 від 13.03.2025.
Матеріали позовної заяви не містять заяви про поновлення строку звернення до суду.
Частиною четвертою статті 122 Кодексу регламентовано, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Тримісячний строк звернення до суду про оскарження рішення 27.02.2025 суд обраховує з наступного дня після прийняття рішень від 13.03.2025 за результатами розгляду скарг (процедури адміністративного оскарження), тобто з 14.03.2025 та зазначає, що останнім днем тримісячного строку на звернення до суду було 16.06.2025.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.
Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
У силу вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До позовної заяви долучені докази оплати судового збору у розмірі 3028,00 грн згідно з квитанцією від 10.06.2025 № M1QF-7Q76-LMQE, яку суд не бере до уваги за подання цього позову, оскільки вона вже була доказом у межах адміністративної справи № 320/29275/25.
Судом установлено, що відповідно до ухвали від 20.10.2025 у справі № 320/29275/25 позовну заяву повернуто без розгляду, оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Разом із тим, позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідним клопотання у межах справи № 320/29275/25 про повернення судового збору.
За подання цього позову за одну вимогу немайнового характеру (основана та похідна) позивачеві слід було сплатити 2422,40 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір»)
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду через канцелярію:
- належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких для суду), зокрема, але не виключно, із зазначенням в якості другого відповідача - відповідного органу, до сфери компетенції якого входить обов'язок щодо реєстрації ПН в ЄРПН, а також із зазначенням у яксоті відповідаа орган, який прийняв оскаржуване рішення (у разі подання уточненого позову в електронному вигляді - надати докази надсилання його разом із додатками другому відповідачеві).
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали;
- оригіналу документа про сплату 2422,40 грн за місцем розгляду справи Київським окружним адміністративним судом.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.