Рішення від 22.12.2025 по справі 320/32232/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року № 320/32232/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В. за участю: представника позивача - Дем'янчук Г.В., представника відповідача - Плаксій В.В., представника третьої особи (Міністерства охорони здоров'я України) - Кислицької Ю.О., представника третьої особи (Державного управління справами) - Любавської І.Р. розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної наукової установи "Центр інноваційних технологій охорони здоров'я" Державного управління справами до Національної служби здоров'я України, треті особи: Міністерство охорони здоров'я України, Державне управління справами про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Державна наукова установа "Центр інноваційних технологій охорони здоров'я" Державного управління справами звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом та з урахуванням змінених позовних вимог до Національної служби здоров'я України (НСЗУ) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність (відмову) Національної служби здоров'я України щодо врахування в умовах договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1446-Е125-Р000, договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №2044-Е225-Р000 та договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №2449-Е225-Е0000 особливостей організаційно-правової форми Державної наукової установи «Центр інноваційних технологій охорони здоров'я» Державного управління справами, у передбаченій законом формі звітності та бухобліку та розпорядника бюджетних коштів (ДУС);

- зобов'язати Національну службу здоров'я України укласти договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1446-Е125-Р000, договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №2044-Е225-Р000 та договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №2449-Е225-Е0000 з Державною науковою установою «Центр інноваційних технологій охорони здоров'я» Державного управління справами у відповідних редакціях.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Позов мотивовано тим, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України 12.11.2024 № 1295 «Деякі питання залучення державних установ до реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення» Позивач приєднався до надання медичних послуг в межах програм медичних гарантій та розпочав надання таких послуг пацієнтам, але відповідач неправомірно відмовив Позивачу в укладенні договорів про медичне обслуговування населення за програми медичних гарантій №1446-Е125-Р000, №2044-Е225-Р000 №2449-Е225-Е0000 з урахуванням особливостей організаційно-правової форми Позивача, як державної наукової установи, та обумовлених цим особливостей діяльності. Після надіслання Позивачу проєктів вказаних договорів, він звертався до Відповідача з відповідними листами про внесення змін, але останнім не було це враховано та відмовлено в укладенні договорів з такими змінами з посиланням на те, що типова форма таких договорів, затверджена постановою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 та жодні зміни в такі договори не можуть бути внесені.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що форма договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є типовою та затверджена постановою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 та у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України.

Відповідач стверджував на непідсудності цього спору суду адміністративної юрисдикції та, на його думку, такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідач також подавав клопотання про закриття провадження у справі з підстав не підсудності цього спору суду адміністративної юрисдикції.

Позивач подав до суду відповідь на відзив та заперечення на клопотання про закриття провадження в яких зазначив, що договори, які укладаються на основі Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій не є результатом рівноправних господарських переговорів, а є інструментом реалізації владних повноважень державного органу.

Вказує, що договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій НСЗУ укладає не для здійснення комерційної діяльності, а для виконання завдань держави у сфері охорони здоров'я. НСЗУ діє від імені держави та у межах наданих їй законом повноважень. Позивач оскаржує відмову у вчиненні дій, які є частиною публічно-владних функцій НСЗУ. Отже, на думку позивача, спір є публічно-правовим. Типова форма договору має ознаки адміністративного договору, а тому юрисдикція належить саме адміністративним судам.

За клопотанням Позивача протокольною Ухвалою суду від 20.10.2025 залучені треті особи, без самостійних вимог - Державне управління справами на стороні Позивача та Міністерство охорони здоров'я України на стороні Відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у задоволенні клопотання Національної Служби Здоров'я України про закриття провадження в адміністративній справі №320/32232/25 від 12.08.2025 - відмовлено.

13.11.2025 Позивачем подано заява про зміну (уточнення) позовних вимог, якою Позивач конкретизував свої позовні вимоги, не змінюючи при цьому підстав пред'явленого позову.

Протокольною ухвалою суду від 08.12.2025 прийнято заяву про зміну позовних вимог.

Третя особа на стороні позивача - Державне управління справами надала до суду свої письмові пояснення, в яких підтримала пред'явлений позов.

Третя особа на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров'я України своїм правом на подання до суду пояснень по суті спору не скористалася.

При цьому, третя особа на стороні відповідача подавала до суду клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи (Міністерства охорони здоров'я України) - Кислицької Ю.О. про зупинення провадження в адміністративній справі у адміністративній справі №320/32232/25.

Представник позивача та Державне управління справами у судових засідання позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити даний позов у повному обсязі.

Представник відповідача та Міністерства охорони здоров'я України проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні даного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19 жовтня 2017 року № 2168-VIII (далі - Закон № 2168-VIII) визначає державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості, реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів (включаючи допоміжні засоби) за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону № 2168-VIII держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

За частиною 1 ст. 4 Закону № 2168-VIII, у межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов'язаних з наданням: 1) екстреної медичної допомоги; 2) первинної медичної допомоги; 3) спеціалізованої медичної допомоги; 4) паліативної медичної допомоги; 5) реабілітації у сфері охорони здоров'я; 6) медичної допомоги дітям до 16 років; 7) медичної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; 8) послуги з проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частина 1 ст. 7 Закону № 2168-VIII визначає основні функції Уповноваженого органу, до яких відноситься:

1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій;

2) проведення моніторингу, аналізу і прогнозування потреб населення України у медичних послугах, лікарських засобах та медичних виробах;

3) виконання функцій замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій;

4) розроблення проекту програми медичних гарантій, а також порядку її реалізації та специфікацій і умов закупівлі медичних послуг за програмою медичних гарантій, внесення пропозицій щодо тарифів і коригувальних коефіцієнтів;

5) укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію;

6) здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій;

6-1) здійснення моніторингу виконання умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

7) отримання та обробка персональних даних та іншої інформації про пацієнтів (у тому числі інформації про стан здоров'я, діагноз, відомостей, одержаних під час медичного обстеження пацієнтів), працівників надавачів медичних послуг, у тому числі фізичних осіб - підприємців, їх підрядників, аптечних закладів, необхідних для здійснення його повноважень, з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних";

8) забезпечення функціонування електронної системи охорони здоров'я у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

9) здійснення інших повноважень, визначених законом.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2168-VIII, Уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра, який очолює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1101 затверджено Положення про Національну службу здоров'я України (далі - Положення), яким Національну службу здоров'я України визначено центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (пункт 1 Положення).

Пунктом 3 Положення до основних завдань НСЗУ віднесено:

1) реалізацію державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій);

2) виконання функцій замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій та за бюджетними програмами, розпорядником яких є НСЗУ;

3) внесення на розгляд Міністра охорони здоров'я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Згідно з пунктом 4 Положення, НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра охорони здоров'я;

1-1) вносить на розгляд Міністру охорони здоров'я пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), що вносяться Кабінетом Міністрів України на розгляд Ради національної безпеки і оборони України відповідно до Закону України “Про санкції», та бере участь у реалізації, контролі та моніторингу ефективності державної санкційної політики з питань, що належать до її компетенції;

2) проводить аналіз і прогнозування потреб населення України у медичних послугах та лікарських засобах з метою розроблення проекту програми медичних гарантій, здійснення стратегічних закупівель медичних послуг та реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій;

3) розробляє проект програми медичних гарантій, порядок реалізації програми медичних гарантій та проекти специфікацій і умов закупівлі медичних послуг за програмою медичних гарантій, вносить пропозиції щодо тарифів і коригувальних коефіцієнтів;

3-1) визначає референтні заклади охорони здоров'я та аналізує витрати таких закладів на медичне обслуговування у встановленому законодавством порядку;

3-2) надає пропозиції та консультації щодо формування, структури, функціонування та підвищення ефективності мережі закладів охорони здоров'я державної та комунальної форми власності, структури та функціонування госпітальних округів;

3-3) аналізує звіти про доходи і витрати надавачів медичних послуг з метою проведення розрахунку тарифів і коригувальних коефіцієнтів та здійснення інших повноважень, передбачених законодавством;

3-4) затверджує алгоритми та правила щодо визначення медичної послуги в рамках програми медичних гарантій як такої, що підлягає оплаті за тарифом;

4) укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію;

5) здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій;

5-1) проводить моніторинг виконання умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію у порядку, встановленому законодавством;

6) отримує та обробляє необхідні для здійснення своїх повноважень персональні дані та іншу інформацію про пацієнтів (у тому числі інформацію про стан здоров'я, діагноз, відомості, одержані під час медичного обстеження пацієнтів), надавачів медичних послуг, суб'єктів господарювання, які провадять господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами та уклали договір про реімбурсацію (далі - аптечні заклади), незалежно від форми власності та підпорядкування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних»;

7) забезпечує функціонування електронної системи охорони здоров'я (далі - система), визначає напрями її розвитку, проводить верифікацію даних у системі, затверджує технічні вимоги до електронних медичних інформаційних систем;

8) забезпечує ведення реєстрів, що входять до складу електронної системи охорони здоров'я, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до її компетенції;

9) здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та іншими договорами про медичне обслуговування населення;

10) здійснює відшкодування вартості лікарських засобів та медичних виробів за договорами про реімбурсацію за програмою медичних гарантій;

11) надає особі інформацію про неї, що міститься в електронній системі охорони здоров'я, та відомості про осіб, які подавали запити щодо зазначеної інформації відповідно до законодавства;

12) опубліковує на своєму офіційному веб-сайті дані, накопичені в електронній системі охорони здоров'я, за умови знеособлення персональних даних відповідно до вимог Закону України “Про захист персональних даних» в обсязі та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

13) аналізує звітність надавачів медичних послуг щодо переліку та обсягу наданих медичних послуг за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій;

13-1) аналізує звітність аптечних закладів про відпущені лікарські засоби, медичні вироби та їх вартість, яка підлягає реімбурсації;

14) інформує уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування про виявлені порушення умов договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій і договорів про реімбурсацію та звертається до суду у випадках, передбачених законом;

15) розглядає звернення та скарги з питань, пов'язаних із діяльністю НСЗУ, зокрема щодо реалізації прав пацієнтів у сфері державних фінансових гарантій, виконанням умов договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію, виявляє причини, що призводять до подання скарг, та вживає заходів для їх усунення;

16) інформує Раду громадського контролю щодо запропонованого складу програми медичних гарантій, тарифів та коригувальних коефіцієнтів, розмірів реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів, отримує та забезпечує доведення позиції Ради громадського контролю з цього приводу до відома МОЗ;

17) забезпечує інформування населення про програму медичних гарантій, організовує роз'яснювальну роботу, пов'язану з практикою застосування законодавства з питань, що належать до компетенції НСЗУ;

18) забезпечує створення можливості для реалізації пацієнтами їх права на вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, шляхом надання роз'яснень стосовно надавачів медичних послуг, пов'язаних з наданням первинної медичної допомоги, та інформації про лікарів, що працюють у таких надавачів медичних послуг;

19) складає і подає фінансову, бюджетну звітності про отримання та використання бюджетних коштів у встановленому законодавством порядку;

20) публікує щорічний звіт про результати діяльності, який включає результати аналізу та середньостроковий прогноз потреб населення у медичному обслуговуванні та лікарських засобах за програмою медичних гарантій, результати аналізу виконання надавачами медичних послуг договорів про медичне обслуговування населення, аналізу виконання аптечними закладами договорів про реімбурсацію, та оприлюднює інші відомості, що можуть сприяти підвищенню якості медичного обслуговування за програмою медичних гарантій, розпорядником або володільцем яких вона є, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних та інформації з обмеженим доступом;

21) забезпечує доступ до публічної інформації, розпорядником якої є НСЗУ;

22) проводить фінансовий аналіз та довгострокове планування сталого фінансування програми медичних гарантій;

23) узагальнює інформацію та розробляє стратегічні напрями розвитку медичного обслуговування населення з метою досягнення універсального охоплення населення України необхідними медичними послугами та лікарськими засобами за програмою медичних гарантій;

24) розробляє проекти державних цільових програм з питань, що належать до її компетенції, бере участь у забезпеченні виконання таких програм;

24-1) здійснює управління знаннями у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення;

24-2) сприяє розвиткові наукових досліджень у сфері реалізації державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, забезпечує впровадження наукових підходів;

24-3) здійснює моніторинг та оцінювання виконання програми медичних гарантій;

24-4) збирає та обробляє аналітичні дані на підставі інформації, яка міститься в електронній системі охорони здоров'я;

24-5) оприлюднює відомості, що можуть сприяти підвищенню якості медичного обслуговування за програмою медичних гарантій, розпорядником або володільцем яких вона є, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних та щодо інформації з обмеженим доступом;

25) здійснює інші повноваження, визначені законом.

В свою чергу, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 2168-VIII, надавачі медичних послуг - заклади охорони здоров'я всіх форм власності та фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з Уповноваженим органом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2024 року № 1295 «Деякі питання залучення державних установ до реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення» установлено, що до дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи в організаційно-правовій формі державного некомерційного підприємства державні установи за переліком згідно з додатком:

1) можуть залучатися до реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення як надавачі медичних послуг шляхом укладення в установленому порядку договорів про медичне обслуговування населення із Національною службою здоров'я з 1 січня 2025 р.;

2) забезпечують безоплатність надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення та використовують кошти, отримані за договорами про медичне обслуговування населення із Національною службою здоров'я, для організації та надання таких послуг.

У відповідності до Переліку залучених державних установ до реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення, що є Додатком до Постанови КМУ № 1295, залучено Державну наукову установу «Центр інноваційних технологій охорони здоров'я» Державного управління справами (код згідно з ЄДРПОУ - 45633922), як заклад охорони здоров'я Державного управління справами.

З урахуванням Постанови КМУ № 1295 та не заперечується сторонами, Позивачем було подано пропозиції щодо контрактування закладу за 12 пакетами Програми медичних гарантій Національної служби здоров'я України та у період з 06 січня 2025 року по 09 лютого 2025 року отримано повідомлення на SmartTender та SAP (електронні майданчик та система, що використовуються для залучення суб'єктів до Програм медичних гарантій) про відповідність поданих Позивачем пропозиції умовам закупівель, зазначеним у оголошеннях Відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що Позивач був залучений до програми медичних гарантій та почав безоплатно надавати медичні послуги пацієнтам та як встановлено судом і не заперечується та не оспорюється сторонами, Позивач надавав такі послуги і на момент звернення до суду з цим позовом та на час розгляду справи судом.

Вказане випливає із позицій сторін і заявах по суті спору та наданих пояснень представниками сторін в судових засіданнях, в тому числі і у відповідях на питання суду.

У відповідності до ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Оскільки факт надання Позивачем послуг за програмами медичних гарантій держави в особі Відповідача не заперечується і не оспорюється сторонами та, відповідно, не є предметом судового спору чи підставою заперечення проти позову будь-кого із учасників, а в суду відсутні сумніви в достовірності, то судом береться до уваги та враховується, що правовідносини із надання Позивачем послуг за Програмами медичних гарантій держави в особі Відповідача розпочалися до укладення відповідних договорів про медичне обслуговування населення між сторонами і тривають.

Вже після того як Відповідачем надіслано Позивачу повідомлення про відповідність поданих Позивачем пропозицій умовам закупівель Програм медичних гарантій Відповідачем було надіслано проекти договорів - договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1446-Е125-Р000, договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 2044-Е225-Р000 та договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 2449-Е225-Е000, Позивачем встановлено, що в цих проектах договорів не враховано організаційно-правову форму та особливості фінансування та подання звітності державних установ, у тому числі Позивача.

У зв'язку із цим, Позивачем неодноразово надсилалися листи Відповідачу з пропозиціями врахування та внесення відповідних змін.

В свою чергу, Відповідач надсилав Позивачу листи, в яких відмовляв у внесенні запропонованих змін, мотивуючи тим, що форма договору про медичне обслуговування населення є типовою, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України 25 квітня 2018 року № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» та у Відповідача відсутні повноваження на внесення будь-яких змін у типовий договір та наполягав на укладенні все ж договорів у запропонованих редакціях. При цьому, як вбачається із листів, Відповідач не висував будь-яких конкретних заперечень по суті кожної запропонованої Позивачем зміни до кожного із договорів.

Таким чином, виходячи із предмету спору та позицій сторін у справі суд в даному випадку має перевірити та дослідити чи міг Відповідач врахувати запропоновані Позивачем зміни в проектах договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій як типових договорів, які мали бути укладені між Відповідачем та Позивачем як суб'єктами у сфері державних програм медичних гарантій, та чи були необхідними такі зміни в договорах.

Так, судом встановлено, що Позивач наполягав на внесенні однакових змін в наступні положення усіх трьох договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1446-Е125-Р000, № 2044-Е225-Р000, № 2449-Е225-Е0000:

1) пункт 2 розділу «Визначення термінів» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 2. Місце надання медичних послуг - місце провадження надавачем або його підрядниками господарської діяльності з медичної практики, в якому особам, на яких поширюються державні гарантії медичного обслуговування населення згідно Бюджетного кодексу та Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі - пацієнти), надаються медичні послуги.»

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що згідно з пунктом 12 статті 2 Бюджетного Кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи зобов'язані здійснювати свою діяльність з дотриманням норм цього Кодексу. Отже, порядок складання, затвердження та виконання кошторисів, а також інші фінансові операції таких установ, мають ґрунтуватися на положеннях Бюджетного кодексу.

2) пункт 6 розділу «Визначення термінів» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 6. Підрядник - заклад охорони здоров'я або фізична особа-підприємець, у тому числі державна бюджетна установа, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, а також інші необхідні дозвільні документи, передбачені законом, та залучені надавачем на підставі договору для надання окремих медичних послуг пацієнтам згідно з цим договором.»

3) підпункт 2 пункту 16 розділу «Права та обов'язки сторін» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 2) перевіряти відповідність надавача вимогам до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким Національною службою здоров'я України укладаються договори про медичне обслуговування населення, умовам закупівлі;»

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що постанова КМУ від 12.11.2024 № 1295 «Деякі питання залучення державних установ до реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення» в підпункті 1 пункту встановлює, що державні установи за переліком згідно з додатком: можуть залучатися до реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення як надавачі медичних послуг шляхом укладення в установленому порядку договорів про медичне обслуговування населення із Національною службою здоров'я з 1 січня 2025 року. При цьому, частина 3 статті 22 Бюджетного кодексу визначає, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. В даному випадку, головним розпорядником бюджетних коштів для Позивача є - Державне управління справами (пункт 8 Положення про Державне управління справами, затвердженого Указом Президента Указом Президента України від 17 грудня 2002 року № 1180/2002).

4) підпункт 5 пункту 16 розділу «Права та обов'язки сторін» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 5) зупинити оплату за договором у випадках, передбачених законодавством та цим договором, із зазначенням конкретного нормативного документа у разі призупинення;»

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5) підпункт 2 пункту 19 розділу «Права та обов'язки сторін» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 2) відповідати вимогам до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким Національною службою здоров'я України укладаються договори про медичне обслуговування населення, у тому числі щодо доступності медичних послуг для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до законодавства, умовам закупівлі;».

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що Постанова КМУ від 12.11.2024 №1295 «Деякі питання залучення державних установ до реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення» в підпункті 1 пункту 1 встановлює, що державні установи за переліком згідно з додатком: можуть залучатися до реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення як надавачі медичних послуг шляхом укладення в установленому порядку договорів про медичне обслуговування населення із Національною службою здоров'я з 1 січня 2025 року. При цьому, частина 3 статті 22 Бюджетного кодексу визначає, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. В даному випадку, головним розпорядником бюджетних коштів для Позивача є - Державне управління справами (пункт 8 Положення про Державне управління справами, затвердженого Указом Президента Указом Президента України від 17 грудня 2002 року № 1180/2002).

6) підпункт 12 пункту 19 розділу «Права та обов'язки сторін» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 12) подавати на запит замовника копії скарг пацієнтів (за умови знеособлення персональних даних пацієнтів) та документи щодо надання медичних послуг або підтвердження відповідності надавача вимогам до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким Національною службою здоров'я України укладаються договори про медичне обслуговування населення, умовам закупівлі;».

7) підпункт 22 пункту 19 розділу «Права та обов'язки сторін» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 22) не здійснювати без попереднього письмового погодження з органом, до сфери управління якого належить надавач (ДУС), та письмового повідомлення замовника (НСЗУ) перепрофілювання, тимчасове припинення, відновлення або закриття місць надання медичних послуг, а також ініціювання змін у переліку медичних послуг за програмою медичних гарантій, якщо такі зміни не визначено законодавством.»

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що відповідно до Статуту Позивача - заклад не має самостійної компетенції змінювати функціональні напрямки діяльності чи перелік наданих послуг без погодження з органом управління (Державним управлінням справами).

8) пункт 26 розділу «Звітність надавача» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 26. У разі коли надавач не підписав та не надіслав звіт за звітний період, перелік та обсяг наданих медичних послуг, які підлягають оплаті за цей звітний період, включаються до звіту за наступний звітний період як розрахунок-коригування. Звіт за грудень має бути поданий та прийнятий до завершення бюджетного періоду для відображення дебіторської заборгованості.»

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.02.2017 № 307, встановлює в пункті 6, що фінансова звітність включає баланси, звіти про фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал, а також примітки до звітів, у тому числі інформацію про дебіторську та кредиторську заборгованість; пункт 8: фінансова звітність складається на кінець звітного періоду, включно з дебіторською заборгованістю, яка має бути достовірно оцінена та документально підтверджена. При цьому, Наказ Міністерства фінансів України № 44 від 24.01.2012 «Про затвердження Порядку складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів» - регламентує обов'язковість включення дебіторської заборгованості до фінансової та бюджетної звітності станом на кінець бюджетного періоду на підставі поданих підтверджених документів (п.: 2.1, 3.2, 4.1).

9) підпункт 1 частини 1 пункту 28 розділу «Звітність надавача» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 28. Надавач державної форми власності зобов'язаний подавати щокварталу до останнього дня наступного місяця замовнику в електронній формі звіт про доходи та витрати надавача за формою, для бюджетних установ , наданою замовником, а саме про:

1) доходи, якими є оплата за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеними із замовником, вартість лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів, лікувального харчування, отриманих за рахунок централізованих закупівель МОЗ;»

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» облікова політика установи базується на стандартах бухгалтерського обліку в державному секторі. Фінансова звітність подається відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. №418 та Порядку заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, затвердженого наказом МФУ від 24.01.2017 р. №307. Бюджетна звітність подається згідно Порядку складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом МФУ від 24.01.2012 р. №44.

10) підпункт 2 частини 1 пункту 28 розділу «Звітність надавача» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 2) поточні видатки за спеціальним фондом, якими є оплата праці і нарахування на заробітну плату, придбання товарів, робіт і послуг із зазначенням їх видів, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, інші видатки на виконання договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, що здійснюються надавачем у межах бюджетних призначень за спеціальним фондом та відповідно до кошторису;»

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що згідно із постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ». Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до якого, облікова політика установи базується на стандартах бухгалтерського обліку в державному секторі. Фінансова звітність подається відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. №418 та Порядку заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, затвердженого наказом МФУ від 24.01.2017 р. №307. Бюджетна звітність подається згідно Порядку складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом МФУ від 24.01.2012 р. №44.

11) підпункт 3 частини 1 пункту 28 розділу «Звітність надавача» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 3) капітальні видатки, зокрема на придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальний ремонт, реконструкцію, реставрацію, що здійснюються надавачем у межах бюджетних призначень за спеціальним фондом та відповідно до кошторису.»

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що згідно із постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ». Крім того, будь-яке використання цих коштів на капітальні потреби - дозволене тільки у межах затвердженого економічного коду видатків і за умови належного бюджетного планування. Стаття 13, частина 1, пункт 3, підпункт 13 БКУ: Доходами спеціального фонду бюджету установ (закладів) є: 13) плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю, включаючи медичні послуги, освітні послуги, тощо. Наказ МФУ №333 від 12.03.2012 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету», Уточнює, що капітальні видатки відображаються за КЕКВ: 3110 - придбання обладнання і предметів довгострокового користування; 3132 - капітальний ремонт інших об'єктів; 3142 - реконструкція, реставрація та інше. Надходження за договором - не бюджетне фінансування, а доходи спеціального фонду, які підлягають бухгалтерському обліку як плата за послуги, а видатки по них - лише в межах затвердженого кошторису.

12) частину 2 пункту 28. розділу «Звітність надавача» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

«Надавач державної форми власності зобов'язаний подавати щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, інформацію про стан розрахунків із заробітної плати за попередній місяць та залишок коштів на рахунку відкритому у Державній казначейській службі України, які надходять від Національної служби здоров'я України, як плата за медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.»

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що не передбачається відкриття банківських рахунків у бюджетній установі, а правова підстава для цих змін - пункт 11 розділу ІІ Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затверджений Наказом МФУ від 22.06.2012 № 758 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 18 січня 2024 року № 23).

13) частину 3 пункту 28 розділу «Звітність надавача» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

«Надавач незалежно від форми власності зобов'язаний надавати щомісяця інформацію про оплату та витрати на забезпечення медичного обслуговування за програмою медичних гарантій за попередній місяць до 15 числа місяця, що настає за звітним, за формами встановленими для бюджетних установ.»

14) пункт 31 розділу «Умови, порядок та строки оплати медичних послуг. Ціна договору» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 31) Попередня оплата медичних послуг за цим договором може здійснюватися лише у випадках, прямо передбачених законодавством, а саме: за наявності відповідного акта Кабінету Міністрів України, яким передбачено попередню оплату.

Оплата здійснюється на підставі рахунка, поданого надавачем, в межах бюджетних асигнувань поточного року, із дотриманням вимог частини першої статті 49 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої бюджетні кошти спрямовуються після фактичного отримання послуг, якщо інше не передбачено рішенням Кабінету Міністрів України.

Внесення змін до тарифів, коригувальних коефіцієнтів до них, а також до запланованої вартості медичних послуг допускається виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладення договору про внесення змін до цього договору.»

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що відповідно до частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України, казначейське обслуговування видатків державного бюджету здійснюється після отримання товарів, робіт і послуг, якщо інше не передбачено Кабінетом Міністрів України. Також пунктом 16 постанови КМУ № 1178 «Про особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, визначених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану» від 12.10.2022, у разі укладення договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг на період дії воєнного стану та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, замовник має право передбачити в договорі попередню оплату відповідно до Порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Порядком реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2025 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2024 р. №?1503, зокрема в пункті 8 передбачається, що попередня оплата медичних послуг за договорами здійснюється в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1070 “Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 2, ст. 64). При цьому, зміна тарифу, коригувальних коефіцієнтів або запланованої вартості медичних послуг можлива лише за взаємною згодою сторін шляхом укладення договору про внесення змін до цього договору відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

15) абзац 1 пункту 34 розділу «Умови, порядок та строки оплати медичних послуг. Ціна договору» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

«Замовник зупиняє оплату медичних послуг, якщо надавач не надсилає замовнику своєчасно звіти про медичні послуги та іншу інформацію, передбачену договором, відмовляється від укладення договору про внесення змін до договору у разі зміни тарифу оплати надання медичної послуги, коригувальних коефіцієнтів до нього, запланованої вартості медичних послуг, які визначені законодавством на відповідний період, при цьому внесення змін до тарифів, коригувальних коефіцієнтів до них, а також до запланованої вартості медичних послуг допускається виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідного договору про внесення змін, у разі зміни умов закупівлі та специфікації або не вносить медичну документацію до системи, або не виконує обов'язки, передбачені підпунктами 14, 18, 19, 23, 25-27, 35, 36 пункту 19, пунктами 20 та 28 цього договору, до дати усунення відповідних порушень.».

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України (яка передбачає зміну договору лише за згодою сторін); частини першої статті 49 Бюджетного кодексу України (яка передбачає, що бюджетні кошти спрямовуються лише на фактично отримані послуги, якщо інше не встановлено КМУ); статті 10 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» №?2168-VIII (яка встановлює, що оплата медичних послуг здійснюється за єдиними тарифами, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я).

16) підпункт 1 пункту 43 розділу «Відповідальність сторін» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 1) у разі виявлення порушень при наданні медичних послуг, оплачених за цим договором, замовник має право здійснити перерахунок сплачених коштів за всі відповідні звітні періоди та зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги в поточному або наступних періодах. Якщо зменшення суми в поточному періоді неможливе, замовник зупиняє оплату за відповідним пакетом до моменту усунення виявлених порушень. Нарахування штрафів, пені чи інших фінансових санкцій за цим договором можливе виключно у випадках, передбачених чинним законодавством, та в межах економічної класифікації видатків бюджету за кодом 2800 “Інші поточні видатки».».

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що згідно наказу МФУ від 12.03.2012 №333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету» є Код 2800 «Інші поточні видатки»: Цей код застосовується, зокрема, для оплати: сум пені, штрафів, неустойок, інших фінансових санкцій, витрат, не пов'язаних з придбанням товарів та послуг установами», а тому будь-які утримання, зменшення, повернення коштів у формі штрафів або санкцій повинні бути чітко класифіковані і передбачені у договорі.

17) пункт 55 розділу «Строк дії договору» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 55. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше ніж до 31 грудня 2025 року. Сторони погодили, що положення цього Договору застосовуються до правовідносин, які виникли між ними, починаючи з 1 січня 2025 року, відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України.

У разі укладення договору на строк більше одного календарного року сторони зобов'язані внести зміни до договору в частині розрахунку тарифу оплати надання медичної послуги, коригувальних коефіцієнтів до нього, запланованої вартості медичних послуг, які визначені законодавством на відповідний період, або умов закупівлі та специфікації (за умови їх зміни) та із урахуванням фактичних даних про кількість медичних послуг за попередній період, з урахуванням обов'язкової щорічної розбивки загальної суми зобов'язань за роками для реєстрації бюджетного зобов'язання в органах Державної казначейської служби України. У разі відмови надавача від укладення договору про внесення змін до договору, передбаченого цим абзацом, замовник зупиняє оплату медичних послуг до дати внесення відповідних змін до договору.».

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що згідно з частиною 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетне зобов'язання береться розпорядником коштів в межах бюджетних асигнувань поточного бюджетного періоду та реєструється в органах Казначейства з відображенням обсягу зобов'язання за роками у разі укладення багаторічного договору; згідно з пунктом 3.2 розділу ІІІ Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за видатками, затверджений наказом МФУ від 24.12.2012 №1407, у разі укладення договору на кілька бюджетних періодів у договорі обов'язково зазначається розподіл загальної суми зобов'язань за роками, що відповідає граничним обсягам видатків; згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку складання бюджетної звітності, затвердженого наказом МФУ №44 від 24.01.2012, бюджетні зобов'язання за договорами, укладеними на строк понад один рік, відображаються в бюджетній звітності з урахуванням їх розподілу за бюджетними періодами.

18) підпункт 2 пункту п. 59 розділу «Дострокове припинення дії договору» Позивач пропонував викласти в наступній редакції:

« 2) невідповідності надавача вимогам до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким Національна служба здоров'я України укладаються договори про медичне обслуговування населення;»

Таку редакцію Позивач пропонував виходячи з того, що постанова КМУ від 12.11.2024 №1295 «Деякі питання залучення державних установ до реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення» в підпункті 1 пункту встановлює, що державні установи за переліком згідно з додатком: можуть залучатися до реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення як надавачі медичних послуг шляхом укладення в установленому порядку договорів про медичне обслуговування населення із Національною службою здоров'я з 1 січня 2025 року. При цьому, частина 3 статті 22 Бюджетного кодексу визначає, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. В даному випадку, головним розпорядником бюджетних коштів для Позивача є - Державне управління справами (пункт 8 Положення про Державне управління справами, затвердженого Указом Президента Указом Президента України від 17 грудня 2002 року № 1180/2002).

Відповідач не надав суду заперечень по суті кожної із запропонованих Позивачем вищевказаних змін до договорів про медичне обслуговування, як і не надав спростування необхідності врахування саме таких змін або викладення цих положень в інакшій редакції, яка б відповідала положенням законодавства.

У відповідності до частини 1 ст. 8 Закону № 2168-VIII, договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров'я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпечення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону № 2168-VIII, договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається у письмовій (електронній) формі.

Частиною 3 статті 8 Закону № 2168-VIII встановлено, що забороняється відмова або ухилення від укладення відповідного договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з суб'єктами, визначеними у частині першій цієї статті, які подали заяву Уповноваженому органу про укладення такого договору та надають медичні послуги, передбачені програмою медичних гарантій.

При цьому, у відповідності до частини 5 статті 8 Закону № 2168-VIII, істотними умовами договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є: перелік та обсяг надання пацієнтам медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; умови, порядок та строки оплати тарифу; фактична адреса надання медичних послуг; права та обов'язки сторін; строк дії договору; звітність надавачів медичних послуг; відповідальність сторін.

Згідно з частиною 7 статті 8 Закону № 2168-VIII, типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» затверджено такі, що додаються: «Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» та «Типову форму договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій».

При цьому, Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - Порядок) та Типову форму договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - Типовий договір) затверджено цією постановою в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 р. № 1073.

У відповідності до пункту 4-1 Порядку, з метою забезпечення належної підготовки до укладення договорів, оцінки можливостей суб'єктів господарювання щодо надання медичних послуг за програмою медичних гарантій НСЗУ за зверненням суб'єкта господарювання проводить аналіз наявного у суб'єктів господарювання медичного обладнання, персоналу, ліцензій, дозвільних документів, необхідних для надання медичних послуг, а також можливості залучення до надання медичних послуг підрядників для врахування зазначеної інформації під час розгляду заяв про укладення договору (далі - заява), документів, які повинні бути додані до заяви, а також під час формування договорів.

Згідно з пунктом 10 Порядку, НСЗУ розміщує на офіційному веб-сайті оголошення, в якому зазначаються:

1) умови закупівлі за договором та специфікації і у разі потреби адреса, за якою повинні надаватися медичні послуги;

2) інформація, що повинна бути зазначена у заяві про укладення договору (далі - заява) та внесена до системи, перелік та форма документів, які повинні бути додані до заяви, зокрема ті, що передбачені пунктом 14 цього Порядку (далі - пропозиція);

3) строк і спосіб подання пропозицій та строк їх розгляду НСЗУ;

3-1) період, у межах якого може діяти договір;

4) залучення інших суб'єктів господарювання до надання частини медичних послуг за договором.

До оголошення додається проект додатка до договору щодо спеціальних умов надання відповідних видів медичних послуг або груп (пакетів) медичних послуг.

В оголошенні встановлюється черговість подання пропозицій для суб'єктів господарювання, які увійшли до складу спроможної мережі закладів охорони здоров'я відповідно до Порядку функціонування госпітальних округів і госпітальних кластерів та встановлення їх меж, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2023 р. № 174 “Деякі питання організації спроможної мережі закладів охорони здоров'я» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 27, ст. 1515), та інших суб'єктів господарювання, що не увійшли до спроможної мережі.

В свою чергу, згідно з пунктом 11 Порядку, суб'єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, до подання пропозиції повинен забезпечити внесення до системи актуальної інформації про:

1) суб'єкта господарювання, місця надання ним медичних послуг та медичне обладнання, перелік якого затверджується МОЗ за поданням НСЗУ;

2) суб'єктів господарювання, які будуть залучені до виконання договору;

3) уповноважених осіб та медичних працівників, які будуть залучені до укладення або виконання договору.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити використання уповноваженими особами та медичними працівниками, які будуть залучені до укладення або виконання договору, кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (далі - електронний підпис). У кваліфікованому сертифікаті електронного підпису додатково до ідентифікаційних даних фізичної особи містяться ідентифікаційні дані відповідного суб'єкта господарювання.

Згідно із пунктом 13 Порядку, суб'єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, подає до НСЗУ пропозицію та інформацію, визначену в пункті 11 цього Порядку (з урахуванням її оновлення відповідно до пункту 12 цього Порядку).

Також пункт 15 Порядку визначає, що датою подання пропозиції є дата подання заяви з усіма документами за умови внесення до системи всієї інформації, зазначеної в оголошенні.

У відповідності до пункту 16 Порядку, подаючи пропозицію, суб'єкт господарювання підтверджує достовірність наданої інформації, що відповідає умовам закупівлі, та може надавати медичні послуги згідно із специфікацією. В окремих випадках, визначених в оголошенні, дозволяється подання пропозиції із зобов'язанням виконати умови закупівлі протягом визначеного строку.

Згідно з пунктом 19 Порядку, НСЗУ протягом строку розгляду пропозицій, визначеного в оголошенні:

1) розглядає подані пропозиції, зокрема додані до заяви документи та інформацію в системі, щодо відповідності умовам, зазначеним в оголошенні;

2) проводить у разі потреби переговори із суб'єктами господарювання, які подали пропозиції, що відповідають умовам, зазначеним в оголошенні, для забезпечення універсального доступу населення до медичних послуг за програмою медичних гарантій;

3) у разі відсутності встановленого у кошторисі відповідного бюджетного призначення на програму медичних гарантій надсилає суб'єкту господарювання, який подав пропозицію, що відповідає умовам, зазначеним в оголошенні, повідомлення про намір укласти з ним договір.

У відповідності до пункту 19-1 Порядку, після встановлення у кошторисі відповідних бюджетних асигнувань на програму медичних гарантій на відповідний період НСЗУ формує та підписує проект договору з додатками і надсилає його суб'єкту господарювання, який подав пропозицію та відповідає умовам, зазначеним в оголошенні.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вищевказаних положень, передбачається, що правовідносини між замовником та надавачем послуг за програмами медичних гарантій виникають ще до моменту укладення відповідного договору про медичне обслуговування населення, який формується та надсилається НСЗУ вже лише після встановлення у кошторисі відповідних бюджетних асигнувань на програму медичних гарантій на відповідний період.

Як встановлено з обставин справи, сторони не дійшли згоди щодо можливості внесення змін до проектів договорів про медичне обслуговування, які випливають фактично із особливостей організаційно-правової форми Позивача та особливостей його правового статусу як державної наукової установи з органом управлінням майном та який керується в своїй діяльності Бюджетним кодексом України.

Судом встановлено, що всі запропоновані Позивачем зміни до договорів про медичне обслуговування населення не стосуються жодних змін істотних умов таких договорів або зміни їх самої суті, а лише спрямовані на недопущення укладання договорів, які вже на стадії їх укладання очевидно не відповідатимуть вимогам законодавства, що може призвести в подальшому до негативних юридичних наслідків для обох сторін через свою нікчемність ще в момент укладення.

Аналізуючи відмову Відповідача в укладенні договорів про медичне обслуговування з урахуванням змін, запропонованих Позивачем, які по своїй суті не є змінами до істотних умов договору, а є лише конкретизацією окремих положень, що обумовлено правовим статусом Позивача, суд враховує, що частина 3 статті 8 Закону № 2168-VIII, прямо забороняє відмову або ухилення від укладення відповідного договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з суб'єктами, визначеними у частині першій цієї статті, які подали заяву Уповноваженому органу про укладення такого договору та надають медичні послуги, передбачені програмою медичних гарантій.

Отже, виходячи із вищевказаної норми оскаржувана відмова Відповідача в укладенні з Позивачем договорів про медичне обслуговування населення з урахуванням особливостей організаційно-правової форми Позивача та обумовлених через це особливостей здійснення ним діяльності - є протиправною.

В свою чергу, судом не встановлено та Відповідачем не доведено існування будь-якої заборони на внесення змін в проекти договорів про медичне обслуговування населення, типова форма якого затверджена, якщо такі зміни стосуються лише конкретизації положень договору, не впливають на його суть та істотні умови, та є необхідними для недопущення укладення сторонами нікчемного договору.

Суд також враховує, що Порядком передбачені положення щодо можливості внесення змін до договорів про медичне обслуговування населення, а отже такі зміни можуть бути враховані і на стадії укладання договорів, якщо вони вже є очевидними для обох сторін, без необхідності укладення спочатку юридично нікчемного договору з подальшим внесенням змін до нього.

Суд критично оцінює доводи Відповідача, що запропоновані Позивачем зміни до проектів запропонованих йому договорів про медичне обслуговування населення можуть бути враховані лише після внесення таких змін Кабінетом Міністрів України в типову форму такого договору, оскільки саме на Відповідача покладено обов'язок узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку внесення їх на розгляд Міністра охорони здоров'я (пункт 4 Положення про НСЗУ).

Але як вбачається із матеріалів справи, Відповідач після затвердження постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2024 № 1295 «Деякі питання залучення державних установ до реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення», якою залучено ряд державних установ до надання послуг державних програм медичних, однією із яких є Позивач, та мають особливості своєї організаційно-правової форми, що тягне ряд інших особливостей у здійсненні ними діяльності, та протягом всього часу дії цієї постанови - із пропозиціями про внесення змін до Типової форми договору про медичне обслуговування населення не звертався.

Вказане дозволяє суду сформувати висновок про суперечливу поведінку Відповідача у спорі, що виник між ним та Позивачем та додатково підтверджує неправомірність та необґрунтованість відмови Відповідача в укладенні з Позивачем договорів з урахуванням особливостей його організаційно-правової форми та обумовлених цим особливостей діяльності.

Як роз'яснив у своєму інформаційному листі від 26.12.2005 №3.2.-2005 Верховний Суд України, адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Якщо ж суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір відповідно до норм ЦК України, під час укладання такого договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір може бути цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного.

З цього роз'яснення вбачається, що від укладення адміністративного договору його сторони відмовитись не можуть, а його умови визначаються законодавством; укладення такого договору відбувається на виконання закону для задоволення публічних інтересів, а правовий режим цього договору містить адміністративно-правові елементи, що виходять за рамки приватного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №914/340/17, розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради у частині визнання права власності територіальної громади м. Львова на руїни синагоги «Турей Загав» («Золота Роза»), зробила у п.6.35 висновки стосовно того, що справа адміністративної юрисдикції може бути передана на вирішення адміністративного суду, якщо спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 зазначено, що публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суд зазначає, що оспорювані договори про медичне обслуговування за своєю правовою природою є адміністративним договором, виходячи з такого.

Стаття 3 КАС України визначає, зокрема, адміністративний договір як акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону замість видання індивідуального акта.

Наразі договір про медичне обслуговування є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», спрямований на його реалізацію та випливає з владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, передбачених вказаним законом, а також містить владне зобов'язання для іншого суб'єкта договору.

Законом № 2168-VIII передбачається обов'язкове укладення договору про медичне обслуговування.

Крім цього, необхідно також зазначити, що однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладення. З огляду на те, що сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, метою адміністративного договору є реалізація конкретних державних функцій, виражених у встановлених у законодавстві повноваженнях того чи іншого органу. У свою чергу, мета цивільно-правового договору - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних майнових і немайнових благ, об'єктів цивільного обороту.

Аналогічну правову позицію щодо особливостей правовідносин сторін адміністративного договору, що укладається в силу закону, сформовано в постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 та підтримувалася Верховним судом і пізніше.

Також судом вже вирішувалося питання віднесення договору про медичне обслуговування населення до адміністративного договору та суд сформував свої висновки в ухвалі від 20.10.2025 року у цій справі.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведеної норми процесуального закону також дає змогу дійти висновку про те, що КАС України прямо не передбачено такого способу захисту порушеного права, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень до укладення адміністративного договору у відповідній редакції всього тексту всього договору, що обрано Позивачем та суд у даному випадку позбавлений можливості та компетенції аналізувати всі умови та положення проекту таких договорів.

Виходячи з вище викладеного, суд дійшов висновку, що ефективним та достатнім способом захисту порушеного права Позивача у даному є задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача внести в умови договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1446-Е125-Р000, № 2044-Е225-Р000, № 2449-Е225-Е0000 з Позивачем конкретні положення, які стосуються конкретизації умов таких договорів з урахуванням особливостей організаційно-правової форми Позивача та обумовлених цим особливостей його діяльності, що перевірялося судом на відповідність законодавства та Відповідачем не спростовано неможливість врахування таких змін в договорах.

Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 7872,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями наявними в матеріалах справи.

Відтак, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Національної служби здоров'я України підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 7872,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національної служби здоров'я України щодо врахування в умовах договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1446-Е125-Р000, договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №2044-Е225-Р000 та договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №2449-Е225-Е0000 особливостей організаційно-правової форми Державної наукової установи «Центр інноваційних технологій охорони здоров'я» Державного управління справами, у передбаченій законом формі звітності та бухобліку та розпорядника бюджетних коштів (ДУС).

3. Зобов'язати Національну службу здоров'я України внести в умови договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1446-Е125-Р000, №2044-Е225-Р000, №2449-Е225-Е0000 з Державною науковою установою «Центр інноваційних технологій охорони здоров'я» Державного управління справами положення в наступній редакції:

1) П. 2 розділу «Визначення термінів»: « 2 Місце надання медичних послуг - місце провадження надавачем або його підрядниками господарської діяльності з медичної практики, в якому особам, на яких поширюються державні гарантії медичного обслуговування населення згідно Бюджетного кодексу та Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі - пацієнти), надаються медичні послуги.».

2) П. 6 розділу «Визначення термінів»: «6. Підрядник - заклад охорони здоров'я або фізична особа-підприємець, у тому числі державна бюджетна установа, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, а також інші необхідні дозвільні документи, передбачені законом, та залучені надавачем на підставі договору для надання окремих медичних послуг пацієнтам згідно з цим договором.».

3) П.п. 2) п. 16 розділу «Права та обов'язки сторін»: « 2) перевіряти відповідність надавача вимогам до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким Національною службою здоров'я України укладаються договори про медичне обслуговування населення, умовам закупівлі;».

4) П.п. 5) п. 16 розділу «Права та обов'язки сторін»: « 5) зупинити оплату за договором у випадках, передбачених законодавством та цим договором, із зазначенням конкретного нормативного документа у разі призупинення;».

5) П.п. 2) п. 19 розділу «Права та обов'язки сторін»: « 2) відповідати вимогам до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким Національною службою здоров'я України укладаються договори про медичне обслуговування населення, у тому числі щодо доступності медичних послуг для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до законодавства, умовам закупівлі;».

6) П.п. 12) п. 19 розділу «Права та обов'язки сторін»: «подавати на запит замовника копії скарг пацієнтів (за умови знеособлення персональних даних пацієнтів) та документи щодо надання медичних послуг або підтвердження відповідності надавача вимогам до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким Національною службою здоров'я України укладаються договори про медичне обслуговування населення, умовам закупівлі;».

7) П.п. 22) п. 19 розділу «Права та обов'язки сторін»: «22) не здійснювати без попереднього письмового погодження з органом, до сфери управління якого належить надавач (ДУС), та письмового повідомлення замовника (НСЗУ) перепрофілювання, тимчасове припинення, відновлення або закриття місць надання медичних послуг, а також ініціювання змін у переліку медичних послуг за програмою медичних гарантій, якщо такі зміни не визначено законодавством.».

8) П. 26 розділу «Звітність надавача»: «26. У разі коли надавач не підписав та не надіслав звіт за звітний період, перелік та обсяг наданих медичних послуг, які підлягають оплаті за цей звітний період, включаються до звіту за наступний звітний період як розрахунок-коригування. Звіт за грудень має бути поданий та прийнятий до завершення бюджетного періоду для відображення дебіторської заборгованості.».

9) П.п. 1) ч. 1 п. 28 розділу «Звітність надавача»: «28. Надавач державної форми власності зобов'язаний подавати щокварталу до останнього дня наступного місяця замовнику в електронній формі звіт про доходи та витрати надавача за формою, для бюджетних установ , наданою замовником, а саме про:

10) П.п. 2) ч.1 п. 28 розділу «Звітність надавача»: «2) поточні видатки за спеціальним фондом, якими є оплата праці і нарахування на заробітну плату, придбання товарів, робіт і послуг із зазначенням їх видів, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, інші видатки на виконання договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, що здійснюються надавачем у межах бюджетних призначень за спеціальним фондом та відповідно до кошторису;».

11) П.п. 3) ч. 1 п. 28 розділу «Звітність надавача»: «3) капітальні видатки, зокрема на придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальний ремонт, реконструкцію, реставрацію, що здійснюються надавачем у межах бюджетних призначень за спеціальним фондом та відповідно до кошторису.».

12) Частина 2 п. 28. розділу «Звітність надавача»: «Надавач державної форми власності зобов'язаний подавати щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, інформацію про стан розрахунків із заробітної плати за попередній місяць та залишок коштів на рахунку відкритому у Державній казначейській службі України, які надходять від Національної служби здоров'я України, як плата за медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.».

13) Частина 3 п. 28. розділу «Звітність надавача»: «Надавач незалежно від форми власності зобов'язаний надавати щомісяця інформацію про оплату та витрати на забезпечення медичного обслуговування за програмою медичних гарантій за попередній місяць до 15 числа місяця, що настає за звітним, за формами встановленими для бюджетних установ.».

14) П. 31. розділу «Умови, порядок та строки оплати медичних послуг. Ціна договору»: «31) Попередня оплата медичних послуг за цим договором може здійснюватися лише у випадках, прямо передбачених законодавством, а саме: за наявності відповідного акта Кабінету Міністрів України, яким передбачено попередню оплату.

15) Абз. 1 п. 34. розділу «Умови, порядок та строки оплати медичних послуг. «п. 34. Ціна договору»: Замовник зупиняє оплату медичних послуг, якщо надавач не надсилає замовнику своєчасно звіти про медичні послуги та іншу інформацію, передбачену договором, відмовляється від укладення договору про внесення змін до договору у разі зміни тарифу оплати надання медичної послуги, коригувальних коефіцієнтів до нього, запланованої вартості медичних послуг, які визначені законодавством на відповідний період, при цьому внесення змін до тарифів, коригувальних коефіцієнтів до них, а також до запланованої вартості медичних послуг допускається виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідного договору про внесення змін, у разі зміни умов закупівлі та специфікації або не вносить медичну документацію до системи, або не виконує обов'язки, передбачені підпунктами 14, 18, 19, 23, 25-27, 35, 36 пункту 19, пунктами 20 та 28 цього договору, до дати усунення відповідних порушень.».

16) П.п. 1) п. 43 розділу «Відповідальність сторін»: « 1) у разі виявлення порушень при наданні медичних послуг, оплачених за цим договором, замовник має право здійснити перерахунок сплачених коштів за всі відповідні звітні періоди та зменшити суму оплати за звітом про медичні послуги в поточному або наступних періодах. Якщо зменшення суми в поточному періоді неможливе, замовник зупиняє оплату за відповідним пакетом до моменту усунення виявлених порушень. Нарахування штрафів, пені чи інших фінансових санкцій за цим договором можливе виключно у випадках, передбачених чинним законодавством, та в межах економічної класифікації видатків бюджету за кодом 2800 “Інші поточні видатки».».

17) П. 55 розділу «Строк дії договору»: «Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше ніж до 31 грудня 2025 року. Сторони погодили, що положення цього Договору застосовуються до правовідносин, які виникли між ними, починаючи з 1 січня 2025 року, відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України.

У разі укладення договору на строк більше одного календарного року сторони зобов'язані внести зміни до договору в частині розрахунку тарифу оплати надання медичної послуги, коригувальних коефіцієнтів до нього, запланованої вартості медичних послуг, які визначені законодавством на відповідний період, або умов закупівлі та специфікації (за умови їх зміни) та із урахуванням фактичних даних про кількість медичних послуг за попередній період, з з урахуванням обов'язкової щорічної розбивки загальної суми зобов'язань за роками для реєстрації бюджетного зобов'язання в органах Державної казначейської служби України. У разі відмови надавача від укладення договору про внесення змін до договору, передбаченого цим абзацом, замовник зупиняє оплату медичних послуг до дати внесення відповідних змін до договору.».

18) П.п. 2) п. 59 розділу «Дострокове припинення дії договору»: «2) невідповідності надавача вимогам до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким Національна служба здоров'я України укладаються договори про медичне обслуговування населення;».

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 7872 (сім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 80 коп. на користь Державної наукової установи "Центр інноваційних технологій охорони здоров'я" Державного управління справами (ЄДРПОУ 45633922) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Національної Служби Здоров'я України (ЄДРПОУ 42032422).

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 грудня 2025 р.

Попередній документ

133016651

Наступний документ

133016653

Інформація про рішення:

№ рішення:	133016652
№ справи:	320/32232/25
Дата рішення:	22.12.2025
Дата публікації:	01.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони здоров’я, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (30.03.2026)
Дата надходження:	29.01.2026
Предмет позову:	про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

11.08.2025 14:30	Київський окружний адміністративний суд
22.09.2025 10:30	Київський окружний адміністративний суд
20.10.2025 11:30	Київський окружний адміністративний суд
17.11.2025 11:30	Київський окружний адміністративний суд
08.12.2025 14:30	Київський окружний адміністративний суд
19.12.2025 10:30	Київський окружний адміністративний суд
22.12.2025 11:00	Київський окружний адміністративний суд