15 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/8577/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.,
при секретарі судового засідання - Пішта І.І.,
за участю:
прокурор - Черненко С.С.,
представник позивача 1 - не з'явився,
представник позивача 2 - Атаманюк В.Ю.,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Керівника Тячівської окружної прокуратури (вул. Незалежності, буд. 27, м. Тячів, Закарпатська область, 90500) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Шота Руставелі, буд.9-а, м. Київ, 88000, код ЄДРПОУ 37507901), Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. Яворницького, буд. 8Б, м. Львів, Львівська область, 79054, код ЄДРПОУ 44921644) до Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (вул. Подольського, буд. 46, с-ще Дубове, Тячівський р-н, Закарпатська обл., 90531, код ЄДРПОУ 04349633) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Керівник Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області щодо розгляду на сесії подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 № 08/2018-23 з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України;
2) зобов'язати Дубівську селищну раду Тячівського району Закарпатської області розглянути на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 № 08/2018-23 та прийняти рішення за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Тячівською окружною прокуратурою встановлено, що Західне МУЛМГ, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, звернулося до Дубівської територіальної громади Тячівського району з поданням №08/2018-23 від 01.12.2023 щодо віднесення земельних ділянок загальною площею 22,0 га до самозалісених земель та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісені ділянки з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог ст.17 Лісового кодексу України. Зокрема, земельної ділянки площею приблизно 22,0 га з GPS координатами 48.128226282,23.871833265. У відповідь на подання та звернення Дубівський селищний голова повідомив, що тридцятою сесією восьмого скликання Дубівської селищної ради від 03.04.2024 № 969 прийнято рішення «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених на території Дубівської селищної ради». Також у відповідь на запит Тячівської окружної прокуратури Дубівська селищна рада листом №02-35/821 від 18.10.2024 повідомила, що подання Західного МУЛМГ від 01.12.2023 року № 08/2018-23 розглянуто на засіданні сесії Дубівської селищної ради та винесено рішення від 03.04.2024 № 969. На переконання позивача, такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів. Дубівська селищна рада допускає бездіяльність щодо віднесення угідь до самозалісених, що перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема, Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року». З наведеного вбачається, що Дубівська селищна рада в порушення ч. 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України прийняла рішення про відмову у віднесенні несформованих земельних ділянок до самозалісених без розроблення документації із землеустрою.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
04 березня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, згідно змісту яких вбачається, що останній не погоджується з вимогами викладеними у позовній заяві, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування вказує, що до Дубівської селищної ради від Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства надходило подання від 01.12.2023 № 08/2018-23. Вказане подання було розглянуто на сесії Дубівської селищної ради та прийнято відповідне рішення №969 від 03 квітня 2024 року, яким було відмовлено у віднесенні до самозаліснених земель земельну ділянку орієнтовною площею 23,5 га на території Дубівської селищної ради в с. Калини урочище «Великий». Враховуючи прийняття рішення №969 від 03.04.2024 року, відповідачем було розглянуто подання, а тому твердження позивача про бездіяльність Дубівської селищної ради є безпідставною. З матеріалів справи вбачається про відсутність ознак протиправної бездіяльності Дубівської селищної ради, навпаки дії селищної ради вказують на вчинення останньою всіх можливих заходів. Рішення Дубівської селищної ради №969 від 03 квітня 2024 року на даний час не визнано незаконним та ніким не оскаржувалось. Відповідач вважає, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту, так як у разі з незгодою із рішенням №969 від 03.04.2024 року, позивач має право оскаржити дане рішення в судовому порядку.
Прокурор та представник позивача 2 у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з мотивів наведених у позовній заяві, просили суд задовольнити такі повністю.
Представник позивача 1 у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача 2, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі ст.57-1 Земельного кодексу України, Указу Президента України №228/2021 від 07.06.2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» та розпорядження начальника Закарпатської ОВА від 20.07.2023 №660, Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулося до Дубівської територіальної громади Тячівського району з поданням №08/2018-23 від 01.12.2023 щодо віднесення земельних ділянок загальною площею 22,0 га до самозалісених земель та внесення даних до Державного Земельного кадастру як про самозалісені ділянки з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог ст.17 Лісового кодексу України. Зокрема, земельної ділянки площею приблизно 22,0 га з GPS координатами 48.128226282,23.871833265. Дана ділянка межує з лісовим масивом Тернівського лісництва філії «Мокрянське ЛМГ» ДП «Ліси України» біля кварталів 8 виділ 1. Ділянка самозалісена буком лісовим, із складом насадження 10Бкл. Вік насаджень бука приблизно 40 років. Залісеність становить приблизно 90% розміщення рівномірне.
Рішенням тридцятої сесії восьмого скликання Дубівської селищної ради від 03.04.2024 № 969 «Про відмову у віднесені земельних ділянок до самозалісених на території Дубівської селищної ради» відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України від 20.06.2022 року №2321-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» абз. 1 та 2 ст. 57-1 Земельного кодексу України, розглянувши звернення Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, та звернення директора філії «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного підприємства «Ліси України», було відмовлено у віднесенні до самозаліснених земель земельну ділянку орієнтовною площею 23,5 га на території Дубівської селищної ради в с. Калини урочище «Великий».
У відповідь на запит Тячівської окружної прокуратури Дубівська селищна рада листом №02-35/821 від 18.10.2024 повідомила, що подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 року № 08/2018-23 розглянуто на засіданні сесії Дубівської селищної ради та винесено рішення від 03.04.2024 № 969 «Про відмову у віднесені земельних ділянок до самозалісених на території Дубівської селищної ради».
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо розгляду подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 № 08/2018-23 з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частинами другою та третьою статті 1 ЛК України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно частини дванадцятої статті 1 ЛК України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Указом Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» №228/2021 від 07.06.2021 (далі - Указ), з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля започатковано з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України». З цією метою Кабінету Міністрів України велено:
1) розробити у двомісячний строк та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо удосконалення системи охорони, захисту і відтворення лісів, у тому числі самосійних, стимулювання лісорозведення, збереження та відновлення природних екосистем;
2) розробити та затвердити державну цільову програму «Масштабне залісення України», спрямовану на розв'язання проблемних питань лісовпорядкування, насамперед щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
3) ужити в установленому порядку заходів щодо:
- реформування лісового господарства, у тому числі удосконалення системи управління державними лісогосподарськими підприємствами;
- ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України;
- забезпечення належного фінансування у 2022 році та наступних роках заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
- запровадження механізмів залучення інвестицій для відновлення лісів та лісорозведення.
20.06.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» (далі - Закон №2321-IX), набрав чинності 10.07.2022.
Цим Законом, зокрема, доповнено главу 11 ЗК України статтею 57-1 такого змісту: « 1. Самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
2. Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею. Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
3. Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.
4. Віднесення земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.
5. Віднесення земельної ділянки, несформованої як об'єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру».
Крім того, з метою реалізації вказаної норми, частину четверту статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом 4, яким передбаченого, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 ЗК України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної.
Також внесено відповідні доповнення і до статті 184 ЗК України, за змістом яких «визначення самозалісених ділянок» віднесено до змісту землеустрою.
Цим же Законом внесено доповнення в частину першу статті 36 Закону України «Про землеустрій», і відповідно до такого доповнення «ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення самозалісених ділянок, земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ».
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №2321-IX, Кабінету Міністрів України велено у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити проведення інвентаризації самозалісених ділянок та вжити заходів із забезпечення ведення лісового господарства на таких ділянках.
Кабінет Міністрів України на реалізацію зазначеної функції окремого нормативно-правового акту не приймав.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який, відповідно до статті 22 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.
Разом з тим, введено новий вид у підгрупах угідь Класифікації видів земельних угідь (КВЗУ): « 005.05. Самозаліснені землі», які включають самозаліснені території будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкриті частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення яких відбулося природним шляхом.
Відповідно до статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Отже, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з урахуванням статей 57-1, 122 ЗК України та частини четвертої статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», є Дубівська селищна рада Тячівського району Закарпатської області.
Крім того, слід зазначити, що Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 № 404 затверджено «Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України».
Міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами.
Управління та його посадові особи в межах своїх повноважень мають право:
-залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства;
-одержувати в установленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань;
-проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також у галузі мисливського господарства та полювання.
Підсумовуючи, суд зазначає, що сільська рада є уповноваженою особою щодо ухвалення рішення у спірних правовідносинах, а алгоритм віднесення заліснених земельних ділянок до самозалісених передбачає:
ідентифікацію самозалісених земельних ділянок за допомогою картографічних матеріалів і натурних обстежень;
направлення подання органом центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства до територіальної громади;
віднесення заліснених земельних ділянок до категорії самозалісених органом місцевого самоврядування;
прийняття рішення про передачу самозалісених ділянок до лісового фонду лісокористувачів або створення спеціального підрозділу територіальними громадами для забезпечення ведення лісового господарства на цих землях.
З матеріалів справи вбачається, що Тячівською окружною прокуратурою встановлено, що на підставі ст.57-1 Земельного кодексу України, Указу Президента України №228/2021 від 07.06.2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» та розпорядження начальника Закарпатської ОВА від 20.07.2023 №660, Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулося до Дубівської територіальної громади Тячівського району з поданням №08/2018-23 від 01.12.2023 щодо віднесення земельних ділянок загальною площею 22,0 га до самозалісених земель та внесення даних до Державного Земельного кадастру як про самозалісені ділянки з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог ст.17 Лісового кодексу України.
Зокрема, земельної ділянки площею приблизно 22,0 га з GPS координатами 48.128226282,23.871833265. Дана ділянка межує з лісовим масивом Тернівського лісництва філії «Мокрянське ЛМГ» ДП «Ліси України» біля кварталів 8 виділ 1. Ділянка самозалісена буком лісовим, із складом насадження 10Бкл. Вік насаджень бука приблизно 40 років. Залісеність становить приблизно 90% розміщення рівномірне.
Судом встановлено, що рішенням тридцятої сесії восьмого скликання Дубівської селищної ради від 03.04.2024 № 969 «Про відмову у віднесені земельних ділянок до самозалісених на території Дубівської селищної ради» відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України від 20.06.2022 року №2321-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» абз. 1 та 2 ст. 57-1 Земельного кодексу України, розглянувши звернення Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, та звернення директора філії «Мокрянське лісомисливське господарство» Державного підприємства «Ліси України», було відмовлено у віднесенні до самозаліснених земель земельну ділянку орієнтовною площею 23,5 га на території Дубівської селищної ради в с. Калини урочище «Великий».
Також, у відповідь на запит Тячівської окружної прокуратури Дубівська селищна рада листом №02-35/821 від 18.10.2024 повідомила, що подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 року № 08/2018-23 розглянуто на засіданні сесії Дубівської селищної ради та винесено рішення від 03.04.2024 № 969 «Про відмову у віднесені земельних ділянок до самозалісених на території Дубівської селищної ради».
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності, суд зазначає таке.
Положеннями статті 122 ЗК України Дубівська селищна рада Тячівського району Закарпатської області є органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності в її адміністративних межах, зокрема приймати рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених земель.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць. Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (ч. 17 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до частин першої - третьої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Приписами частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, розгляд та вирішення питання про віднесення або про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства приймається органом місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради у формі рішення та не може оформлятися листами у відповідь на подання.
З урахуванням викладеного, подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства мало бути винесено на розгляд та обговорення Дубівської селищної ради у пленарному засіданні з прийняттям рішення чи про віднесення земельної ділянки до самозалісених, чи про відмову у віднесенні земельної ділянки до самозалісених з зазначенням конкретних причин та обставин.
Судом у ході розгляду справи встановлено, що подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 № 08/2018-23 належним чином розглянуто відповідачем (за наслідками розгляду Дубівською селищною радою 03 квітня 2024 року прийнято рішення по суті №969 «Про відмову у віднесені земельних ділянок до самозалісених на території Дубівської селищної ради»).
Рішення Дубівської селищної ради №969 від 03 квітня 2024 року є чинним, позивачами в свою чергу таке рішення відповідача не оскаржено в судовому порядку.
Суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
Таким чином, сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
При цьому, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Враховуючи те, що відповідач ухвалив рішення за наслідками розгляду на сесії ради подання Західного управління лісового та мисливського господарства і таке рішення не оскаржується позивачем, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про бездіяльність відповідача щодо розгляду на сесії подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 № 08/2018-23, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази учасників справи - суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Керівника Тячівської окружної прокуратури (вул. Незалежності, буд. 27, м. Тячів, Закарпатська область, 90500) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Шота Руставелі, буд.9-а, м. Київ, 88000, код ЄДРПОУ 37507901), Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. Яворницького, буд. 8Б, м. Львів, Львівська область, 79054, код ЄДРПОУ 44921644) до Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (вул. Подольського, буд. 46, с-ще Дубове, Тячівський р-н, Закарпатська обл., 90531, код ЄДРПОУ 04349633) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Луцовича М.М. з 18 грудня 2025 року по 29 грудня 2025 року у відпустці, рішення суду у повному обсязі складено та підписано 30 грудня 2025 року.