30 грудня 2025 р.Справа № 160/27133/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій про визнання недійсним наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій в якій позивач просить:
- визнати недійсними накази Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій від 01.07.2024 №214, від 24.08.2024 №269, від 27.08.2024 №193 в частині зменшення ОСОБА_1 навчального навантаження;
- зобов'язати Кафедру військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій встановити педагогічне навантаження ОСОБА_1 на 2024-2025 навчальний рік у розмірі ставки 1;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 державного університету науки і технологій на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч грн) грн 00 коп. у якості моральної шкоди;
- стягнути з Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу у сумі 40000 грн.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суддя висновує про необхідність відмовити у відкритті провадження по справі, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Тобто, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначає, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
У даному випадку, встановлення педагогічного навантаження не є публічно-правовими відносинами, оскільки не є пов'язаними з реалізацією публічної влади.
Зазначений спір є спором про право, а не спором між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, тому цей спір належить до цивільної юрисдикції, оскільки за змістом та характером спору, що є вирішальним під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції, правовідносини між сторонами є трудовими.
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є накази начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій від 01.07.2024 №214, від 24.08.2024 №269, від 27.08.2024 №193 в частині зменшення науково - педагогічному працівнику - ОСОБА_1 , навчального навантаження.
Відповідно до частини першої статті 53 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року №1556-VII, науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.
Посада викладача вищого навчального закладу (згідно із Контрактом б/н від 28.06.2024 року) не є посадою у державному органі чи його апараті, а робота на ній не належить до публічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 1 КЗпП України цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Статтею 2 КЗпП України гарантовано, зокрема, право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Звертаючись до суду з позовом, позивач ставив вимоги про визнання недійсними накази кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій від 01.07.2024 №214, від 24.08.2024 №269, від 27.08.2024 №193 в частині зменшення навчального навантаження, що відносяться до трудових спорів, які розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки діяльність викладача вищого навчального закладу не є публічною службою у розумінні КАС України.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин, якими в цьому випадку є трудові відносини.
З урахуванням викладеного, враховуючи той факт, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій про визнання недійсним наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 160/27133/25 за позовом ОСОБА_1 до кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій про визнання недійсним наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева