29 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8288/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом виробничо-комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Виробничо-комерційне приватне підприємство «Агропромтехцентр» (далі - позивач, ВКПП «Агропромтехцентр») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0210570703 від 09.07.2025, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на суму 718908 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.06.2025 за №17301/07-03/20133772 ГУ ДПС у Волинській області складено акт «Про результати документальної позапланової BKПП «Агропромтехцентр» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету», у висновках якого зазначено про відсутність у платника права на отримання бюджетного відшкодування на загальну суму 718908 грн; про завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 22880 грн за квітень 2025 року, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації та показника рядка 21, сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в декларації за квітень 2025 року на суму 22880 грн. На підставі вищевказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 09.07.2025 №0210570703.
Висновки відповідача зводяться до того, що неможливо підтвердити подальше використання в оподатковуваних операціях придбані круглі лісоматеріали сосна, ялина в асортименті в кількості 1009,073 м3, які заявлено до бюджетного відшкодування, та перебувають згідно даних бухгалтерського обліку станом на 30.04.2025 на залишку.
Представник позивача не погоджується з вищевказаним твердження та податковим повідомленням-рішенням, посилаючись на наступне.
Контролюючим органом не враховано правило «першої події», якою може виступати або факт оплати, або факт отримання товарів/послуг. Якщо сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту з дотриманням правила «першої події», висновки податкової є необґрунтованими.
Жодною нормою ПК України не передбачено застереження стосовно можливості віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів, з фактом використання цих товарів у господарській діяльності.
Представник позивача зазначає, що факт використання чи невикористання описаних лісоматеріалів не впливає та не може впливати на податкові зобов'язання та право платника включати господарські операції до відшкодування податкового кредиту з ПДВ. Право на нарахування податкового кредиту виникає за умов використання товарів/послуг, необоротних активів в операціях, що є господарською діяльністю платника.
На думку представника підприємства, той факт, чи використовувались лісоматеріали у господарській діяльності підприємства одразу, або ж в подальшому, не має визначального значення, оскільки важливим даній ситуації є придбання лісоматеріали з метою їх використання в господарській діяльності.
З наведених підстав BKПП «Агропромтехцентр» просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 09.07.2025 №0210570703.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено судовий розгляд справи проводити без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (т.2, а.с.63).
У відзиві на позов (т.2, а.с.67-71) представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки від 19.06.2025 №17301/07-03/20133772, яким встановлено порушення платником податку вимог податкового законодавства.
ГУ ДПС у Волинській області встановлено, що від'ємне значення з податку на додану вартість, яке заявлене до бюджетного відшкодування, задеклароване в квітні 2025 року, виникло в інших (попередніх) звітних періодах, (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи із першого звітного періоду його виникнення, неохопленого документальною перевіркою).
Відповідачем під час проведення попереднього контрольного заходу стало відомо про наявність залишків ТМЦ, а саме: круглі лісоматеріали сосна, ялина в асортименті в кількості 1009,073 м3, які не були використані у господарській діяльності платника податків.
Враховуючи вищезазначене встановлено, що правові наслідки у вигляді виникнення права ВКПП «Агропромтехцентр» на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з фактичним підтвердження їх використання в оподаткованих операціях, що пов'язано з рухом активів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, ГУ ДПС у Волинській області прийшло до висновку про неможливість підтвердити подальше використання в оподатковуваних операціях придбані круглі лісоматеріали сосна, ялина в асортименті в кількості 1009,073 м3, які заявлено до бюджетного відшкодування, оскільки такі перебувають згідно даних бухгалтерського обліку станом на 30.04.2025 на залишку.
У зв'язку з тим, що круглі лісоматеріали сосна, ялина в асортименті в кількості 1009,073 м3, які заявлено до бюджетного відшкодування, не було використано у господарських операціях, у позивача не виникло права на отримання бюджетного відшкодування.
У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (т.2, а.с.91-94).
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 05.06.2025 №2041-п (т.2, а.с.78) та направлення на перевірку від 05.06.2025 №3014 (т.2, а.с.79) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВКПП «Агропромтехцентр» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.05.2025 №9142288819 від'ємного значення, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 19.06.2025 №17301/07-03/20133772 (т.1, а.с.11-20).
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року встановлено порушення платником податків:
- абз. «б» п.200.4 абз. «в» п.200.14 ст.200 ПК України, внаслідок чого платнику відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку у податковій Декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року на загальну суму 718908 грн;
- п.п. «а» п. 198.1 п. 198.2 абз. 5 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму ПДВ 22880 грн за квітень 2025 року, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації та показника рядка 21, сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в декларації за квітень 2025 на суму 22880 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0210570703 від 09.07.2025, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 718908 грн (т.1, а.с.21-22).
Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленні-рішенню, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.
Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).
При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов'язань).
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
Вирішуючи питання правомірності спірного податкового повідомлення-рішення від 09.07.2025 №0210570703, яким підприємству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 718908 грн, суд приходить до таких висновків.
Так, в акті перевірки, а саме: у розділі 3.3, контролюючий орган зазначив, що у додатку 2 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» до декларації з ПДВ за квітень 2025 року платник декларує до відшкодування ПДВ в розмірі 3385118 грн, яке сформоване за звітний період лютий-березень 2025 року.
ВКПП «Агропромтехцентр» заявлено в квітні 2025 року до бюджетного відшкодування круглі лісоматеріали, придбані від ДСГП «Ліси України», круглі лісоматеріали сосна, ялина на суму обсягу 3736155,15 грн, крім того ПДВ 747231,03 грн.
Станом на 30.04.2025 за даними бухгалтерського обліку ВКПП «Агропромтехцентр» обліковуються залишки придбаної у березні 2025 року (частково) сировини (круглі лісоматеріали сосна, ялина) в кількості 1009,073 м3 на суму обсягу 3594538,32 грн, крім того ПДВ 718907,67 грн, яка не взяла участь у виробництві готової продукції, тобто в оподатковуваних операціях.
За висновками відповідача підприємство не набуло права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до абз. «б» п.200.4 та абз. «в» п.200.14 ст.200 ПК України на суму ПДВ 718907,67 грн, а тому не має право на таке відшкодування, заявлене у декларації за квітень 2025 року, на суму 718908 грн.
В межах спірних правовідносин в цій частині спір щодо придбання позивачем у березні 2025 року сировини та відображення такого придбання в податковому і бухгалтерському обліку відсутній.
Спірним є лише питання, чи має платник право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість в разі невикористання ним придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.
В постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №560/12630/21 вказано, що приписи пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлюють, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, з аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Таким чином, оскільки ПК України визначає, що сумою бюджетного відшкодування є від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, без прив'язки до того, чи придбані товари використані в оподатковуваних операціях в межах такого періоду, тому висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування суперечать нормам податкового законодавства.
Враховуючи вищенаведене спірне податкове повідомлення-рішення від 09.07.2025 №0210570703 слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 8626,90 грн (т.1, а.с.9).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 09.07.2025 №0210570703.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь виробничо-комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр» судові витрати в розмірі 8626,90 грн (вісім тисяч шістсот двадцять шість грн 90 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: виробничо-комерційне приватне підприємство «Агропромтехцентр» (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул. Театральна, 15, код ЄДРПОУ 20133772);
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій