Справа № 606/1018/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/325/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
23 грудня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора Теребовлянської окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року про накладення арешту на майно, -
Цією ухвалою слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання ст. слідчого СВ відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 погоджене прокурором Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025211080000105 від 25.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України з метою забезпечення цивільного позову.
В апеляційній скарзі прокурор просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на транспортний засіб, власником якого є підозрюваний ОСОБА_8 ..
Вважає зазначену ухвалу протиправною та необґрунтованою, а накладення арешту є необхідним для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Зазначає, що у декларації за 2020 рік ОСОБА_8 зазначено, що на дату набуття транспортний засіб оцінювався в 196 000 гривень, що відповідає розміру завданої шкоди, а декларанти несуть відповідальність за подання неправдивих відомостей.
Крім того накладення арешту шляхом заборони його відчуження чи дарування не буде надмірним втручанням у право власності підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і, з мотивів викладених у ній, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_8 , дослідивши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Положенням ч.1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Вказані вимоги слідчим суддею не було дотримано в повному обсязі, у зв'язку із чим було постановлено помилкове рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки “Ford» моделі “Focus» д.н.з НОМЕР_1 , власником якого є підозрюваний ОСОБА_8 , мотивуючи тим, що він є необхідним для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1.збереження речових доказів; 2. спеціальної конфіскації; 3.конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4.відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно клопотання, метою даного арешту вказано, що такий необхідний для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Так забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення можливо у разі подачі цивільного позову у кримінальному провадженні відповідно до положень ст.128 КПК України.
Частиною 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Крім того, відповідно до ч.8 ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
З матеріалів провадження вбачається, що 29 вересня 2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.242 КК України.
Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової інженерно - екологічної експертизи № 626/25-22 від 09.09.2025 року розмір відшкодування збитків, заподіяних державі комунальним підприємством Теребовлянської міської ради “Теребовля» внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів: скидів зі зворотними водами забруднюючих речовин у річку Гнізна за період з 01.01.2025 року по 24.07.2025 року складає 119519, 92 грн..
07 листопада 2025 року Державна екологічна інспекція у Тернопільській області в рамках даного кримінального провадження звернулася з позовною заявою до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відповідно до якої просить стягнути зі ОСОБА_8 шкоду завдану порушенням вимог природоохоронного законодавства, що сукупно за 202302024 роки та за період з 01.01.2025 року по 24.07.2025 року становить 195852, 61 грн..
Відповідно до інформації Головного сервісного центру МВС від 06.10.2025 року ОСОБА_8 належить на праві власності автомобіль марки “Ford» моделі “Focus» д.н.з НОМЕР_2 .
Відповідно до інформації з Єдиного Державного реєстру декларації осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_8 відображено у поданій ним декларації за 2020 рік вартість належного йому на праві власності майна - автомобіля на час його набуття у розмірі 196000 грн..
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Аналіз клопотання про накладення арешту на майно та долучених до нього матеріалів кримінального провадження дають підстави для висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, слідчим було надано достатньо доказів, які в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на вказане у ньому майно.
Пунктом 5 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність накладення арешту на належний ОСОБА_8 автомобіль марки “Ford» моделі “Focus» д.н.з НОМЕР_2 , 2014 року випуску, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та у зв'язку із подачею цивільного позову у кримінальному провадженні до підозрюваного ОСОБА_8 , шляхом заборони його відчуження.
Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді про те, що слідчим до клопотання не долучено довідки про оціночну вартість автомобіля марки “Ford» моделі “Focus» д.н.з НОМЕР_1 , власником якого є підозрюваний ОСОБА_8 , а копія декларації за 2020 рік не може бути належним доказом щодо вартості майна, на яке просить накласти арешт слідчий, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах КПК України, якими регламентовано порядок та підстави накладення арешту на майно.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до переконання, що вони заслуговують на увагу, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання не в повній мірі дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити, а ухвалу слідчого судді - скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання ст. слідчого СВ відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 погоджене прокурором Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025211080000105 від 25.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України з метою забезпечення цивільного позову, шляхом заборони його відчкження.
На підставі наведено, керуючись ст.ст. 170-172, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Теребовлянської окружної прокуратури - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання ст. слідчого СВ відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 погоджене прокурором Теребовлянської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025211080000105 від 25.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України з метою забезпечення цивільного позову - задовольнити.
Накласти арешт на належне підозрюваному ОСОБА_8 майно - автомобіль марки “Ford» моделі “Focus» д.н.з НОМЕР_2 , 2014 року випуску з метою забезпечення цивільного позову, шляхом заборони його відчуження.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді