Справа № 944/4548/25 Головуючий у 1 інстанції: Кондратьєва Н.А.
Провадження № 22-ц/811/4050/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
30 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Цьони С.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року,
У серпні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що у 2006 році між сторонами даного спору був укладений шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_4 , який на даний час проживає разом із позивачкою, оскільки у 2011 року шлюб між сторонами було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_2 син досяг повноліття, але продовжує навчання у Національному університеті «Львівська політехніка», Інституті комп'ютерних наук та інформаційних технологій, спеціальність «Інженерія програмного забезпечення», на 2 курсі денної форми навчання, що унеможливлює його працевлаштування та самостійне забезпечення. Окрім навчання в університеті син займається плаванням, відвідує басейн, додатково займається вдосконаленням іноземних мов з репетитором. Оскільки дитина проживає у смт. Івано-Франкове, кожного дня він доїжджає на навчання до м. Львова. Для задоволення основних потреб (придбання комп'ютера для навчання, сплачення репетиторства та відвідування басейну, харчування, проїзд, одяг, засоби навчання) позивачка потребує регулярної матеріальної підтримки. Крім цього, син розвивається, йому цікаво читати нові книги, журнали, відвідувати музеї, галереї, тощо, а відповідач ці витрати оплачувати не бажає, хоча дитина потребує духовного розвитку, а завданням батьків є забезпечити розвиток талантів, здібностей дитини, її духовних та культурних потреб. Позивачка, як мати, забезпечує сина усім необхідним, проте цих коштів не достатньо, востаннє відповідач сплатив аліменти в сумі 1 590 грн 07.04.2025 року і більше коштів він не надавав. Матеріальний стан відповідача дозволяє йому брати участь у забезпеченні дитини, оскільки він працює лікарем-стоматологом у Яблунівській районній лікарні, має у власності житловий будинок площею понад 100 квадратних метрів в АДРЕСА_1 , три земельні ділянки у селищі Яблунів, два автомобілі марки TOYOTA та NIVA, а також здійснює підприємницьку діяльність - володіє приватним магазином по торгівлі промисловими товарами за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на фактичні витрати та матеріальне становище сторін позивачка просила суд визначити аліменти у твердій грошовій сумі - по 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову і до завершення сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років (а.с. 1-3).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, в розмірі 5 000 (п'яти тисяч) грн щомісячно, починаючи стягнення з 26.08.2025 року та до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалено, що рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Ухвалено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп. (а.с. 75-82).
Дане рішення оскаржила представниця відповідача.
Апелянт просить рішення суду змінити, а саме: зменшити розмір аліментів, який підлягає до стягнення з відповідача, з 5 000 грн. до 1 600 грн. щомісячно, покликаючись на його необґрунтованість.
Вважає, що суд необґрунтовано не взяв до уваги довідку про доходи відповідача, згідно якої його щомісячний дохід становить близько 5 000 грн.
Апеляційний розгляд справи просить проводити без відповідача та його представника (а.с. 85-89).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 97-98).
16 грудня 2025 року до Львівського апеляційного суду позивачка подала Відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін (а.с. 103-105).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (а, відтак, доказуванню не підлягає) те, що:
-сторони спору з 30.09.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6);
-30.09.2011 року рішенням Яворівського районного суду Львівської області шлюб між сторонами розірвано. Цим же рішенням суду встановлено, що малолітній син сторін проживає разом з мамою (а.с. 5), з якою проживає і станом на даний час (а.с. 7);
-08.03.2025 року сину сторін виповнилося 18 років, він навчається на 2 курсі денного відділення Інституту комп'ютерних наук та інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» (термін навчання - до 30.06.2028 року) (а.с. 11-12).
Статтею 199 СК України встановлено, що у випадку, коли повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1) і що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч.3), а статтею 200 СК України - що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Статтею 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч.1), і що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2).
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» міститься роз'яснення про те, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
За змістом статті 178 ЦПК України, заперечення проти позову відповідачем викладаються у відзиві (частина 1), який повинен містити (зокрема) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази (пункт 5 частини 3).
В доводах позовної заяви позивачка заявлені позовні вимоги обґрунтовує (зокрема) тим, що матеріальний стан відповідача дозволяє йому брати участь у забезпеченні їхнього спільного сина-студента, оскільки він працює лікарем-стоматологом у районній лікарні, має у власності житловий будинок площею понад 100 квадратних метрів, три земельні ділянки, два автомобілі (марки TOYOTA та NIVA), а також здійснює підприємницьку діяльність - володіє приватним магазином по торгівлі промисловими товарами.
У поданому до суду першої інстанції Відзиві на позовну заяву відповідач лише стверджує, що припинив підприємницьку діяльність і «жодних доходів від підприємницької діяльності не отримує», а за місцем основної праці (лікарем-стоматологом у районній лікарні» за період з вересня 2024 року по серпень 2025 року (тобто - за 12 місяців) його дохід становить 60 153 грн. 93 коп., що стверджується його Довідкою про доходи від 10.09.2025 року. Інші доводи позивачки стосовно матеріального стану відповідача (наявність у його власності об'єктів нерухомості, в тому числі - і для підприємницької діяльності, а також земельних ділянок та автомобілів) останній не заперечує, не спростовує, не коментує тощо (а.с. 27-29, 35).
Наведене вище стосується також і поданих представницею відповідача до суду, як Заперечень (на відповідь на відзив) (а.с. 70-72), так і апеляційної скарги на рішення суду (а.с. 85-89).
Відповідачем (02 жовтня 1966 року народження) не було подано до суду доказів, які можна було б визнати належними та допустимими, того, що він у встановленому чинним законодавством порядку визнаний непрацездатним, що дає підстави для висновку про те, що відповідач є працездатною особою, а тому доводи останнього про незадовільний стан його здоров'я до уваги прийматися не можуть.
Сторонами визнається та матеріалами справи стверджується те, що відповідач працює у районній лікарні лікарем-стоматологом-терапевтом і згідно поданої ним до суду Довідки про доходи від 10.09.2025 року у період з вересня 2024 року по серпень 2025 року він отримував заробітну плату у розмірі 5 000 грн. щомісячно (а.с. 35).
В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 року № 28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1503 від 24.12.2024 року) установлено, що в державних та комунальних закладах охорони здоров'я мінімальний розмір оплати медичних за виконану у повному обсязі місячну норму праці установлюється в межах фонду оплати праці на рівні не менше 20 000 гривень для осіб, які займають лікарські посади у закладах охорони здоров'я.
І взагалі мінімальна заробітна плата в Україні протягом 2025 року залишалася на рівні 8 000 грн. на місяць.
За наведених вище обставин в їх сукупності доводи апеляційної скарги стосовно матеріального стану відповідача, за якого призначений оскаржуваним рішенням суду до стягнення з останнього розмір аліментів у сумі 5 000 грн. щомісячно на утримання сина-студента «є непосильним», не можуть братися до уваги.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що правові підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 30 грудня 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.