Справа № 463/11898/24 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.
Провадження № 22-ц/811/973/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
01 грудня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2025 року в справі за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
встановив:
У грудні 2024 року Львівське комунальне підприємство (далі - ЛКП) «Господар» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 45025 грн. 35 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на балансі ЛКП «Господар» перебуває будинок АДРЕСА_1 .
Відповідач є власником квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 в цьому будинку, користується житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем, в тому числі, на підставі договору про надання послуг управління будинком АДРЕСА_3 від 01.02.2022 року, який укладено між позивачем та мешканцями будинку, від імені яких діяли особи, уповноважені загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку.
Послуги надаються вчасно та належної якості, однак, відповідач не оплачує їх.
За період з 01.06.2022 року по 30.11.2024 року заборгованість по квартирі АДРЕСА_2 становить 2466 грн. 37 коп., а за період з 01.12.2021 року по 30.11.2024 року по квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 - 24018 грн. 72 коп. та 18540 грн. 26 коп., відповідно.
Загальний розмір заборгованості становить 45025 грн. 35 коп. і цю суму позивач просив стягнути з відповідача в судовому порядку.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2025 року позов ЛКП «Господар» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Господар» заборгованість за послуги з управління будинком у розмірі 33015 грн. 99 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Господар» судовий збір у розмірі 2220 грн. 36 коп.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ЛКП «Господар» відмовити.
Вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції повністю проігнорував вимоги ст.89 ЦПК України, не вжив заходів для повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів у справі та не оцінив цих доказів на предмет їх належності, достовірності та достатності, а також їх взаємозв'язку у сукупності. Зокрема, безпідставно відхилив доводи відповідача про невідповідність площ квартир тим, які вказані у договорі про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на АДРЕСА_1 від 01.02.2022 року №356, зіславшись на довідку ЛКП про перерахунок. Згідно з цією довідкою, ЛКП «Господар» у листопаді 2024 року нібито провело перерахунок заборгованості, враховуючи зміну площ квартири з 89,2 кв.м. на 52,5 кв.м., після чого сума заборгованості була відкоригована в сторону зменшення на 8850 грн. 19 коп. Вважає, що суд помилково покликався на те, що керувався принципом змагальності.
Звертає увагу, що жодних квитанцій на оплату послуг по квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 позивачем не надавалось. Зазначені квартири не передбачені в договорі та не могли братися до уваги ЛКП «Господар» під час розрахунку вартості послуг з управління будинком. Жодних змін до договору на управління будинком від 01.02.2022 року №356 не вносилося.
Окрім того, звертає увагу, що квартира АДРЕСА_2 , площею 83,3 кв.м., належить двом особам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак, в позовній заяві відповідачем зазначено лише одного із співвласників - ОСОБА_1 , якому заборгованість нараховано на повну суму.
Додає, що по квартирі АДРЕСА_2 , загальною площею 52,5 кв.м., на даний час існує судовий спір про стягнення з тим самим предметом спору, між тими ж сторонами і з тих же самих підстав (справа №463/4393/22).
24.04.2025 року позивач ЛКП «Господар» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив свої заперечення щодо доводів та вимог апелянта.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18.11.2025 року, є дата складення повного судового рішення - 01.12.2025 року, з урахуванням перебування одного із членів колегії суддів у відпустці у період з 24.11.2025 року по 28.11.2025 року включно.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ЛКП «Господар» є правонаступником ЛКП «Дім», МП «Стихія» та ЛКП «Управитель» (ЛКП «№500», ЛКП «№504», ЛКП «№507», ЛКП «За Замком», ЛКП «№503») відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10 жовтня 2019 року №5626 та ухвали Львівської міської ради від 16 листопада 2017 року №2606, згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №365 від 08 червня 2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові».
Між ЛКП «Господар» та співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 в особі уповноваженого загальними зборами Галак С.Є. та Паньків Ю.О., що діють на підставі протоколу зборів №316 від 30.01.2022 року, укладений договір №356 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.02.2022 року, що підтверджує взаємні права та обов'язки сторін.
Згідно з Інформаційними довідками, відповідач ОСОБА_1 є власником: квартири АДРЕСА_4 згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12.07.2006 року, виданого Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження №1086, загальною площею 52,5 кв.м; 1/2 приміщення квартири (дозволеної для використання, як нежитлової, згідно з наказом департаменту житлового господарства Львівської міської ради від 04.07.2002 року №182-Д) згідно договору купівлі-продажу №928 від 06.05.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г.І., загальною площею 83,3 кв.м; приміщення квартири АДРЕСА_4 згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_2 , виданого Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження №1086, загальною площею 64,3 кв.м.
Для здійснення оплати комунальних послуг відповідачу відкрито особові рахунки: № НОМЕР_3 на квартиру АДРЕСА_5 на квартиру АДРЕСА_6 на квартиру АДРЕСА_4 .
Відповідно до розрахунку заборгованості, за період з 01.06.2022 року по 30.11.2024 року заборгованість за квартирою АДРЕСА_2 становить 2466 грн. 37 коп., а за період з 01.12.2021 року по 30.11.2024 року за квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 - 24018 грн. 72 коп. та 18540 грн. 26 коп., відповідно. Загальний розмір заборгованості становить 45025 грн. 35 коп.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач фактично користуючись наданими житлово-комунальними послугами, відмовляється їх оплачувати. При цьому, судом враховано, що оскільки ОСОБА_1 є співвласником приміщення квартири АДРЕСА_4 , а саме: йому належить 1/2 частка, то відповідно до стягнення підлягає половина суми обрахованої позивачем заборгованості.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ч.1 ст.6 Закону №2189-VIII).
Відповідно до статті 5 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Хоч і ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 цього Закону, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. При цьому, такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №461/12597/15-ц, від 09 серпня 2019 року у справі №459/3958/15-ц.
За положеннями ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Норми цивільного права поширюються на всі види зобов'язальних відносин.
Зобов'язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані), а також у разі, якщо споживач фактично користувався фактично наданими комунальними послугами.
Саме про це йдеться у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2016 року (справа №6-2951цс15); від 26 вересня 2018 року (справа №750/12850/16-ц); від 06 листопада 2019 року (справа №642/2858/16).
Факт надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідачем не оспорювався.
Щодо проведених розрахунків заборгованості відповідача перед позивачем, то як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, по квартирі АДРЕСА_4 , ЛКП «Господар» здійснював нарахування, виходячи з площі квартири 89,2 кв.м., однак, в подальшому, позивач здійснив перерахунок у відповідності до площі квартири з розрахунку 52,5 кв.м.
Оскільки у період з липня 2024 року по жовтень 2024 року відповідач здійснив оплату послуг на суму 21498 грн. 19 коп., розмір заборгованості, станом на грудень 2024 року, становив 2466 грн. 37 коп.
Вказана заборгованість відповідачем не спростована, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про її стягнення.
Доводи апеляційної скарги про те, що по квартирі АДРЕСА_2 , загальною площею 52,5 кв.м., на даний час існує судовий спір про стягнення з тим самим предметом спору, між тими самими сторонами і з тих самих підстав у справі №463/4393/22, що розглядається Личаківським районним судом м. Львова, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, згідно з ЄДРСР, доступ до якого є відкритим, предметом спору у справі №463/4393/22 є стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.09.2019 року по 01.06.2022 року в розмірі 10815 грн. 40 коп.
У справі, що переглядається апеляційним судом, предметом спору є стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.06.2022 року по 31.11.2024 року в розмірі 2466 грн. 37 коп.
Отже, справи не є тотожними, оскільки відрізняються періодом стягуваної заборгованості.
Щодо приміщення квартири АДРЕСА_4 , то враховуючи відповідні тарифи, а також, виходячи з площі приміщення - 83,3 кв.м., суд вирішив про стягнення заборгованості за надані послуги у відповідності до належної відповідачу частки у цьому приміщенні, в розмірі 12009 грн. 36 коп.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність стягнення заборгованості за житлові послуги по квартирі АДРЕСА_4 .
Так, перевіряючи розрахунок заборгованості, позивач правильно врахував площу квартири (64,3 кв.м.) і тарифи, які існували на відповідну дату розрахунку. Розрахунок заборгованості відповідає матеріалам справи та встановленим судом обставинам.
Аргументи відповідача про те, що жодних квитанцій на оплату послуг щодо квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 позивачем не надавались, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплатити послуги, які він фактично отримував, як і сама по собі відсутність зазначених квартир у додатку до договору №356 від 01.02.2022 року.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаній частині, зважаючи на те, що відповідач, фактично користуючись наданими житлово-комунальним послугами, відмовлявся їх оплачувати.
Відсутність квитанцій на оплату послуг та не внесення приміщень у список приміщень, що є додатком до договору №356 від 01.02.2022 року, не є підставою для звільнення відповідача від зобов'язання щодо оплати фактично наданих житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 01 грудня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич