Справа № 303/5073/25
29.12.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Дзундза Ольги Петрівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП,
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП за сукупністю вчинених правопорушень накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 гривень судового збору.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року об'єднано в одне провадження адміністративну справу №303/5073/25 (3/303/1763/25) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП та адміністративну справу №303/5075/25 (3/303/1764/25) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, присвоївши об'єднаній адміністративній справі №303/5073/25 (3/303/1763/25).
Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 о 18 год. 00 хв. 23.06.2025, керуючи транспортним засобом марки «Toyota RAV» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Берегівська, 70 в м. Мукачево не був уважним, не дотримався безпечного інтервалу, у результаті чого здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 , після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. В результаті ДТП автомобілі механічно пошкоджено.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Дзундза О.П. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова суду прийнята судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню у частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП. Зазначає, що у оскаржуваній постанові суду перелічені матеріали справи, які були додані як докази, однак жодним чином не обґрунтовано яким саме доказом доводиться факт умисного залишення ОСОБА_1 місця ДТП. Зазначає, що відсутність в діях підзахисного умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП підтверджується матеріалами справи з яких видно, що автомобіль хоч і допустив ДТП, проте характер зіткнення дозволяє прийти до висновку, що останній удару не відчув, а отже і не міг знати та розуміти, що відбулося ДТП. Зазначає, що ОСОБА_1 визнає факт ДТП, однак категорично не погоджується з обвинуваченням у залишенні місця ДТП. Вважає, що викладені обставини у сукупності свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду даної справи.
Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду зазначає, що ОСОБА_1 не знав про дату розгляду справи і тому не міг взяти участь у судовому засіданні, дати пояснення та захистити свої права. Копію оскаржуваної постанови не отримував, про оскаржуване рішення дізнався 29.10.2025 після ознайомлення з матеріалами справи у Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області, у зв'язку з наведеним, просить поновити такий.
До початку апеляційного розгляду справи адвокат Дзундза О.П. в інтересах ОСОБА_1 подала заяву про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності, а також додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких зазначає, що залишення місця ДТП є правопорушенням з умисною формою вини, тобто особа повинна усвідомлювати: факт настання ДТП, свою причетність до нього, протиправність залишення місця події. Стверджує, що ОСОБА_1 не помітив факту ДТП (незначне зіткнення), не усвідомлював свою причетність до нього та не мав умислу на протиправне залишення місця ДТП, тобто в його діях відсутній умисел, який є складовою правопорушення. Просить суд апеляційної інстанції врахувати дані письмові пояснення та скасувати оскаржувану постанову суду від 07.07.2025 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП та закрити провадження у справі в цій частині у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника - адвоката Дзундзи О.П. та потерпілої ОСОБА_2 , неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не надходили.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі учасників судового процесу, враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку до наступного висновку.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху.
Як слідує з доводів апеляційної скарги та наданих письмових додаткових пояснень, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена і в апеляційній скарзі не оскаржується, а отже судом апеляційної інстанції в цій частині не перевіряється.
Переглядаючи оскаржувану постанову суду першої в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП за обставин, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №371374 від 24.06.2025, апеляційний суд погоджується з апеляційними доводами адвоката Дзундзи О.П. щодо відсутності в діях її підзахисного складу цього адміністративного правопорушення та недоведеності його вини за цим правопорушення, з наступних підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до п.1.10 ПДР України залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Відповідно до п.2.10 «а» ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП характеризується наявністю вини у формі умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені правила дорожнього руху і прагне до цього.
Як встановлено в судовому засіданні із письмових пояснень ОСОБА_1 , які наявні у матеріалах справи, та які адвокат Дзундза О.П. в інтересах ОСОБА_1 надіслала до суду апеляційної інстанції, а також із доводів апеляційної скарги захисника, що в діях водія був відсутній прямий чи непрямий умисел в залишенні місця ДТП, оскільки він не був обізнаний про свою причетність до дорожньої пригоди, не помітив факту ДТП (незначне зіткнення), а отже умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП в його діях відсутній.
Проте, суд першої інстанції вказаним поясненням ОСОБА_1 оцінки не надав, а зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП стверджується: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №371374 та №371361 від 24.06.2025, схемою місця ДТП від 24.06.2025, рапортом інспектора взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Закарпатській області від 23.06.2025, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 23.06.2025, однак апеляційний суд зазначений висновок суду першої інстанції в частині визнання його винним за ст.122-4 КУпАП вважає безпідставним, оскільки як вбачається із матеріалів справи, то в такій відсутня будь-яка фотофіксація як місця ДТП, так і самих пошкоджених транспортних засобів, що в свою чергу не дає можливості об'єктивно оцінити характер їх пошкоджень, а відтак і прийти до переконання щодо того, що ОСОБА_1 міг чи не міг не відчути зіткнення, а отже і про наявність в його діях умислу.
Апеляційний суд зазначає, що сам факт події дорожньо-транспортної пригоди і не залишення винної особи на місці, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, оскільки у даному випадку слід також встановити обставини, які свідчать про те, що це було свідомим та умисним діянням.
Із встановлених в ході апеляційного розгляду обставини справи вбачається, що працівниками поліції не надано суду доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 діяв умисно та усвідомлював протиправний характер своїх дій, а саме порушення п. 2.10а ПДР України.
Таким чином, з матеріалів справи слідує, що в даному випадку склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не доведений сукупністю належних і допустимих доказів, які би давали достатні підстави для беззаперечного висновку про винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Апеляційний суд, застосовуючи принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, що в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження по справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення і визначення його в розмірі згідно санкції ст. 124 КУпАП, з урахуванням того, що в даному випадку воно не може бути посилене судом апеляційної інстанції, та скасування постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 122-4 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити адвокату Дзундза О.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу адвоката Дзундза О.П. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 в частині визнання його винуватим за ст. 122-4 КУпАП скасувати та закрити провадження в цій частині на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року в частині накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення змінити і вважати ОСОБА_1 винуватим за ст. 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу, в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
В решті постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага