Справа № 299/600/19
29.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5 , захисника - адвоката - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/339/21 за апеляційними скаргами прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_7 та захисників обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатів - ОСОБА_6 , ОСОБА_9 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого адвокатом (свідоцтво № 21/632 від 19.02.2009), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України
Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: - періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «CLK 200», номер шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 та велосипед марки «Diskovery», накладений ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08.11.2018 року ( Т.1 а.п.61-63) - скасовано.
Речові докази:
-автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «CLK 200», номер шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області ( Т.1 а.п.23) - повернуто ОСОБА_8 , як законному власнику;
- велосипед марки «Diskovery», який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області ( Т.1 а.п.23) - повернуто потерпілому ОСОБА_10 ;
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави 2145 грн. витрат за проведення судових експертиз.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
05 листопада 2018 року, близько 20 години 30 хвилин, водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «CLK 200», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в м. Виноградів по вул. Копанській в напрямку центру міста, де під час руху грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: не врахував дорожню обстановку, що склалася, не забезпечив безпеку дорожнього руху, внаслідок чого допустив виїзд свого автомобіля на зустрічну смугу руху, де навпроти санаторію «Теплиця», допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканку АДРЕСА_3 , яка в той час рухалася в зустрічному напрямку правим краєм проїзної частини дороги.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження від яких померла в кареті швидкої медичної допомоги під час транспортування до Виноградівської PЛ.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди згідно висновку експерта від 07.11.2018 №209 велосипедист ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірних покривах тильної поверхні правої кисті, правої підвздошної кістки, лівої половини передньої поверхні живота. Ділянки зсаднення на шкірних покривах: внутрішньої поверхні нижньої третини правого стегна; передньої поверхні лівого колінного суглобу; внутрішньої поверхні нижньої третини лівого стегна; передньої поверхні лівого колінного суглобу. Рани: горизонтального напрямку на шкірних покривах лівої підборідної ділянки лиця; у косно-низхідному напрямку зліва на право зверху вниз на шкірних покривах лівої лобно-тім'яної ділянки голови. Переломи: верхньої третини лівої велико-гомілкової кістки; III - VII ребер по лівій підпахвовій лінії; дуг ІІ-ІІІ хребців шийного відділу хребта. Крововиливи під м'якою мозковою оболонкою: потиличних доль обох півкуль головного мозку; мозочка, з розповсюдженням на базальну його поверхню.
Усі, перераховані вище, тілесні пошкодження мають ознаки зажиттєвого їх виникнення, виникли в результаті дій тупих твердих предметів.
Розташування тілесних ушкоджень на поверхнях тіла характерні для спричинення їх в умовах автомобільної травми. Наявність закритого перелому лівої великогомілкової кістки, розташування переломів III - VII ребер по лівій підпахвовій лінії свідчать про те, що зіткнення відбулося з легковим автомобілем, а потерпіла, в момент зіткнення, знаходилась у вертикальному положенні, або близькому до такого положення, та була повернута передньою - лівою поверхнею тулубу до рухаючогося автомобіля.
Локалізація, взаєморозташування та механізм виникнення тілесних ушкоджень свідчить, що первинне контактування автомобіля з потерпілою відбулося на рівні лівої гомілки, лівої половини грудної клітки та лівої лобної ділянки голови з послідуючим закиданням тіла на капот та лобове скло автомобіля передньою поверхнею тулуба та ймовірно з послідуючим падінням тіла на дорожнє покриття зі співударянням його задньою поверхнею тулуба.
Ушкодження на тілі потерпілої могли виникнути при умовах зіткнення потерпілої велосипедистки з легковим автомобілем, в тому числі і автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «CLK 200», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .
Смерть громадянки ОСОБА_11 наступила від несумісних з життям ушкоджень спинного мозку, що розвилися в результаті важкої тупої травми з пошкодженням шийного відділу хребта. Дана причина смерті підтверджується виявленням при судово-медичному дослідженні трупа таких патоморфологічних змін: наявність крововиливів під м'якою мозковою оболонкою в ділянці потиличних доль обох півкуль головного мозку, під м'якою мозковою оболонкою півкуль мозочка з розповсюдженням на базальну його поверхню, наявності у шлуночках головного мозку ліквору з домішками крові; наявності борозни від вдавлення у великий потиличний отвір на мигдалинках мозочка, наявності переломів дуг ІІ-ІІІ хребців шийного відділу хребта. Таким чином, між спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент їх спричинення, і настанням смерті потерпілої громадянки ОСОБА_11 є прямий причинно-наслідковий зв'язок.
По степені тяжкості ушкоджень у вигляді переломів спричиняють розлад здоров'я тривалістю більше 21 дня і за цією ознакою, згідно пункту 2.2.1. «в» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Тілесні ушкодження у вигляді переломів хребців є небезпечними для життя у момент їх спричинення, і за цією ознакою, згідно пункту 2.1.1. «а» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку експерта від 26.12.2018 № 10/332, з технічної точки зору водій автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» моделі «CLK200», реєстраційний номер знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації велосипедист ОСОБА_11 , як учасник дорожнього руху, повинна була діяти у відповідності до вимог пунктів 6.2, 6.6 «а» Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній обстановці в діях водія автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» моделі «CLK200», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_8 вбачається невідповідність вимогам п. 11.3 та 10.1 Правил дорожнього руху України, недотримання яких з технічної точки зору, у своїй сукупності є причиною даної дорожньо-транспортної пригоди.
Невиконання водієм ОСОБА_8 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали, а саме: скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настала смерть велосипедиста ОСОБА_11 .
Дії ОСОБА_8 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок скасувати, вважає його незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Просить постановити новий вирок суду, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Зазначити в мотивувальній частині вироку обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з вказаним вироком захисники обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокати - ОСОБА_6 , ОСОБА_9 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вирок та справу направити на новий судовий розгляд у суд першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора ОСОБА_5 , яка частково підтримала апеляційну скаргу прокурора і сторони захисту і просила скасувати вирок щодо ОСОБА_8 та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги як прокурора, так і сторони захисту, підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч. 2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
За результатами апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції, апеляційним судом встановлені істотні порушення вимог КПК України, які відповідно до положень ст. 412, 415 КПК України тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду, з огляду на таке.
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимогст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна відповідати вимогам, викладеним у п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України. При цьому слід звернути увагу на відповідні положення постанови № 5 від 29.06.1990 Пленуму Верховного суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку».
Так, у п. 15 вказаної постанови наголошується на те, що згідно з КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місяця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. У цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з обвинувачених, їх роль у вчиненні злочину, а після цього докази, покладені судом на обґрунтування своїх висновків.
Формулювання недоведеної частини пред'явленого обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнається недоведеним, повинно бути викладено після доказів, якими обґрунтовано доведену частину обвинувачення.
Оскільки в мотивувальній частині вироку суд обґрунтовує рішення, яке буде викладене ним у резолютивній частині вироку, то воно повинно відповідати резолютивній частині.
Зазначених вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду і постановленні вироку щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції не дотримався, що відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України тягне за собою скасування вироку.
Положеннями ч. 1 ст. 91 КК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані у своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Як свідчить зміст оскаржуваного вироку, за результатами судового розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність в діях обвинуваченого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та визнав його винним саме за вказаною статтею.
Разом з тим, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, в мотивувальній частині вироку, суд не сформулював обвинувачення, яке було визнано судом доведеним за результатами судового розгляду, не виклав формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а лише зазначив, що органом досудового слідстава дії ОСОБА_8 кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Вказане фактично унеможливлює розуміння того, які ж обставини були встановлені саме судом за результатами розгляду кримінального провадження.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягають у тому, що суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку не сформулював обвинувачення, визнане судом доведеним.
З огляду на наведене, чіткість та конкретність викладення у вироку фактичних обставин вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке визнано судом доведеним, у тому числі без посилання на відповідні докази, викликає обґрунтовані сумніви щодо правильності висновків суду щодо наявності в діях обвинуваченого конкретного кримінального правопорушення, а тому вирок суду першої інстанції не може вважатися таким, що відповідає вимогам процесуального закону.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що правова позиція щодо неприпустимості спрощення формулювання обвинувачення та відсутності у вироку формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, неодноразово висловлювалась в рішеннях суду касаційної інстанції, зокрема: постановах Верховного Суду від 01.03.2018 по справі № 466/9158/14-к ; від 22.03.2018 по справі № 521/11693/16-к.
Колегія суддів уважає, що відсутність формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним за результатами судового розгляду в оскаржуваному вироку, є порушенням прав обвинуваченого, які регламентовані ст. 42 КПК України, що в силу положень ст. 412 цього Кодексу також визнається апеляційним судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Окрім того, відповідно до обвинувачення висунутого органом досудового розслідування, ОСОБА_8 під час вчинення правопорушення перебував у стані алкогольного сп'яніння. Цю обставину підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 05.11.2018 року за № 117, ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння 1.44 %о проміле (Т.1 а.п.27).
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечив факт перебування його в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з висновком експерта-токсиколога № 1967 встановити, чи перебував ОСОБА_8 в стані алкогольного сп'яніння на час настання ДТП 05.11.2018 р. о 20.30 год., не є можливим через те, що в крові, забір якої проведено 05.11.2018 р. о 22.00 не виявлено:метиловий, етиловий, пропілевий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери. В крові не виявлено:похідні барбітурової кислоти, похідні феніладкіламіну (амфетаміни), морфін, кодеїн, промедол, опій, кокаїн (Т.1 а.п.82-85).
Аналіз доказів, зокрема, показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння на думку суду першої інстанції свідчить про те, що вони не узгоджуються із показами обвинуваченого ОСОБА_8 та висновком експерта-токсиколога.
На переконання суду, вказані докази, які містять протиріччя між собою, відсутність будь-яких інших об'єктивних даних, в своїй сукупності не доводять перебування обвинуваченого ОСОБА_8 в момент вчинення злочину, в стані алкогольного сп'яніння.
Слід відмітити, що при дослідженні висновку експерта суд повинен виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Як встановлено, жодних даних, які б свідчили що висновок експерта-токсиколога № 1967 має переваги над іншими доказами, на які посилається суд, вирок не містить.
У своєму вироці суд не мотивував чому він визнав покази свідків, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння неналежними доказами та не зазначив підстав з яких відкинув докази обвинувачення.
За таких обставин, вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до приписів ст. 409, 412 КПК України, а тому з урахуванням усіх порушень, встановлених під час апеляційного розгляду кримінального провадження, вирок підлягає скасуванню.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що встановлені порушення, які були допущені судом першої інстанції при ухвалені вироку, з урахуванням положень ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції в іншому складі.
При цьому, апеляційний суд враховує положення ч. 1 ст. 412 КПК України, відповідно до яких істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цьогоКодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Водночас, згідно положень п. 1 ч. 1ст. 415 КПК України суд апеляційною інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другоюстатті 412 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.
Відповідност. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому апеляційний суд також виходить з положень ч. 1ст. 9 КПК України, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цьогоКодексу, міжнароднихдоговорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися принципу законності.
В той же час відповідно до положень ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першоюстатті 7 цього Кодексу.
Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції при розгляді обвинувального акту були порушені загальні засади кримінального провадження, а саме законність, то вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно усунути зазначені порушення закону, ретельно дослідити обставини, зазначені в цій ухвалі, дати належну оцінку доказам з урахуванням позицій сторін обвинувачення та захисту з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, із зазначенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази та відкидає інші, і в залежності від установлених обставин, ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване рішення.
З урахуванням наведеного, апеляційні скарги прокурора та сторони захисту підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_7 та захисників обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатів - ОСОБА_6 , ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, - скасувати та призначити новий судовий розгляду у суді першої інстанції у іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді