Справа № 307/2360/25
Іменем України
30 грудня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кісілевич Олег Михайлович на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2025 року про зупинення провадження в справі, постановлену головуючою суддею Сойма М.М., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
встановив:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2025 року надано сторонам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для примирення терміном на шість місяців по 05 травня 2026 року включно.
Зупинено провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до закінчення строку для примирення, наданого судом.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кісілевич О.М., подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду про зупинення провадження в справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вказує, що відкриття провадження у справі відбулось 10.07.2025, судове засідання для розгляду справи по суті було призначено на 24.09.2025. Оскаржуваною ухвалою суду від 05.11.2025 зупинено провадження у справі до закінчення строку для примирення, наданого судом, та надано сторонам строк для примирення терміном на шість місяців по 05 травня 2026 року включно. Таким чином, строк з дня відкриття провадження у справі до дня поновлення провадження у справі складає майже один рік.
При цьому, відповідач не подала заперечення проти розірвання шлюбу, не подала клопотання про надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення, а позивач категорично заперечує проти збереження шлюбу, оскільки це суперечить його інтересам. Суд першої інстанції не заслухав думку сторін щодо строків на примирення та не врахував конкретних обставин справи.
А тому, апелянт вважає, що зупинення судом першої інстанції провадження у справі на 6 місяців з метою надання сторонам строку на примирення належно не обґрунтовано, не наведено оцінки співмірності та дієвості застосованого судом заходу для примирення подружжя з урахуванням обставин цієї справи у співвідношенні з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справ, а також порушує приписи ст. 263 ЦПК України.
Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 14 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався пунктом 4 частини першої статті 251 ЦПК України та вважав необхідним надати сторонам строк для примирення з метою збереження сім'ї.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Суди повинні використовувати надану законом можливість вживати заходів для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Про зазначене також роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року.
Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об'єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
Статтями 251-252 ЦПК України передбачено підстави за яких суд зобов'язаний або може зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі зокрема, у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення (п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).
Строки на які зупиняється провадження у справі визначені статтею 253 ЦПК України.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що: «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком».
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).
У даному випадку суд першої інстанції зупинив провадження у справі на строк, який не перевищує встановлений частиною сьомою статті 240 ЦПК України термін. З урахуванням наведеного, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, оскільки зупинення провадження на час надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення, є обов'язком суду, передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Водночас варто зауважити, що строк, наданий подружжю на примирення не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, не є втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу, а спрямоване виключно на збереження сімейних відносин, з урахуванням того, що у сторін є троє неповнолітніх дітей, як це передбачено вище зазначеними нормами законодавства, та після його закінчення, якщо примирення не відбудеться, суд вирішуватиме справу по суті заявленого позову.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до заперечення щодо надання строку на примирення, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що сторони тривалий час не підтримують стосунків, їх шлюб носить тільки формальний характер відхиляються апеляційним судом, оскільки вказана ухвала підлягає оскарженню лише в частині зупинення провадження, а не надання строку для примирення подружжя, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надавати висновок про обґрунтованість та доцільність заходу, який вжитий судом першої інстанції щодо примирення подружжя.
Фактично, всі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з наданням судом сторонам строку для примирення, що в свою чергу оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Оскільки, виходячи з положень ст. 353 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає оскарженню тільки в межах перевірки дотримання судом правил зупинення провадження у справі, а відтак, перегляд оскаржуваної ухвали в частині надання строку для примирення подружжя та визначення його тривалості, від якого напряму залежить строк зупинення провадження у цій справі, знаходиться поза межами компетенції апеляційного суду, передбаченої нормами ЦПК України. У зв'язку з чим апеляційний суд не надає оцінку вказаним доводам.
Доводи в апеляційній скарзі не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали в частині зупинення провадження у справі, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
З огляду на наведене, суд першої інстанції, врахувавши норму п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України дійшов правильного висновку про зупинення провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не дають правових підстав для інших висновків, ніж ті, яких дійшов суд першої інстанції, і не вказують на допущення судом порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кісілевич Олег Михайлович, залишити без задоволення.
Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2025 року про зупинення провадження в справі, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді