Справа № 308/16875/22
Закарпатський апеляційний суд
22.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження № 11-кп/4806/573/25, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року,
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 27 грудня 2025 року включно.
З матеріалів контрольного провадження слідує, що на розгляді Ужгородського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження 16.06.2022 року внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071030000658 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні місцевого суду прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначив, що дія запобіжного заходу спливає, а ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу та його продовження на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам. А тому на підставі вищенаведеного просив суд задовольнити клопотання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні місцевого суду подав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у порядку ст. 201 КПК України, яке адвокат мотивував тим, що ОСОБА_5 уже тривалий час перебуває під вартою, що може бути прирівняно згідно практики Європейського Суду з прав людини до фактичного відбування покарання. При цьому досудове розслідування у справі закінчилось, докази по справі зібрані, свідки допитані та призначено судовий розгляд. Зазначає, що метою застосування запобіжного заходу є необхідність забезпечення дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків. Обвинувачений ОСОБА_5 протягом всього досудового розслідування та судового розгляду належним чином виконував та виконує свої процесуальні обов'язки. Ні у прокурора, ні у суду немає жодних доказів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 у зазначений період. ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, доказів протилежного ні у прокурора, ні суду немає. Також ОСОБА_5 не може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки всі докази та речі, на думку прокурора, зібрані та досудове розслідування завершене. ОСОБА_5 не має наміру і змоги впливати на інших учасників процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється. Жодних доказів існування вказаних ризиків немає. Вказує, що цілодобовий домашній арешт з електронними засобами контролю та встановленням обов'язків повністю нівелює вищевказані ризики. Зазначає, що ОСОБА_5 не визнає себе винним у інкримінованому йому злочині, а висунуте йому обвинувачення ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах зв'язаних між собою голослівними припущеннями сторони обвинувачення. Просить звернути увагу на наявність у ОСОБА_5 постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також майновий стан обвинуваченого, а саме, він працював на підробітках, і станом на сьогодні він тривалий час знаходиться під вартою, тобто, в нього відсутні заощадження, нерухомого чи рухомого майна у власності не має, як і транспортних засобів, що підтверджує неможливість внесення ОСОБА_5 такого значного розміру застави, який визначений судом. А тому, захисник просив змінити обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю та встановленням обов'язків, а у разі не зміни судом виду запобіжного заходу, вирішити питання про зменшення розміру застави, з урахуванням його дійсного матеріального стану.
Ухвалою суду констатовано, що ОСОБА_5 відповідно до вироку Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2021 року визнаний винним за ч. 3 ст. 309 КК України, тобто є раніше судимий за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів, а злочин у вчиненні якого ОСОБА_5 обвинувачується вчинено під час іспитового строку. Встановлені, при обранні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ризики не зменшилися, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам та будуть недостатніми для забезпечення належної поведінки обвинуваченого. Стороною захисту не доведено, що ризики передбачені ст.177 КПК України на даний час припинили існування або зменшились та не наведено таких обставин, які можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу. Разом з цим, місцевий суд зауважив, що обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою не є винятковим, а передбачає альтернативний захід - заставу, розмір якої визначено згідно з ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10.06.2024 року у сумі 181680,00 грн., який є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів у даному кримінальному провадженні, є достатнім стримуючим засобом для можливості обвинуваченому будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_5 .
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, обвинувачений ОСОБА_5 в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу. Апелянт вказує на те, що ухвала є незаконною, тому підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_5 тримається під вартою вже понад 3 роки та 1 місяць (з вересня 2022 року). Клопотання про продовження запобіжного заходу є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону. Прокурор подавши письмове клопотання, не додав жодних доказів та не обґрунтував необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу. Вважає, що ризики визначені ст. 177 КПК відсутні та не доведені допустимими доказами. Зазначає, що ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду та від органів досудового розслідування, не може впливати на свідків, експерта та інших учасників кримінального провадження, не може та не планує перешкоджати кримінальному провадженню та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того, зауважує, що визначений ОСОБА_5 розмір застави є необґрунтованим та надмірним. Констатує, що прокурор порушив встановлену законом процедуру подання клопотання. Просить відмовити у задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із електронними засобами контролю. Дослідити майновий стан ОСОБА_5 та зменшити розмір застави.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності сторін обвинувачення та захисту, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження слідує, що: сторони обвинувачення та захисту належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін не подавали; в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, а тому його явка у судове засідання не визнавалась обов'язковою; прокурор ОСОБА_7 подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна); дані про особу обвинуваченого (раніше судимий, не працюючий); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що встановлені при обранні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ризики не зменшилися.
Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам та, будуть недостатніми для забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , які стороною захисту не спростовані як у суді першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги.
При цьому, стороною захисту не надано таких доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Колегія суддів також вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який відповідно до вироку Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2021 року визнаний винним за ч. 3 ст. 309 КК України, тобто є раніше судимий за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів, а злочин у вчиненні якого він обвинувачується вчинено під час іспитового строку, є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.
Отже, доводи апеляційної скарги про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із електронними засобами контролю, - апеляційний суд відхиляє як безпідставні і необґрунтовані. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі й домашнього арешту.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу із тримання під вартою на інший, більш м'який, запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Разом із тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано.
Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, слідчий суддя, обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дані про особу обвинуваченого, його майновий і сімейний стан, і обґрунтовано залишив без зміни раніше визначений ОСОБА_5 розмір застави у межах передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, що становить 181680,00 гривень, який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави у сумі 181680 грн., на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні. Разом із тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 і такий обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та тяжкими наслідками для суспільства від злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних речовин.
Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою із урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України до 27.12.2025, залишивши без зміни раніше визначений розмір застави.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено обставин та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і на такі сторона захисту не посилається в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , відхилити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: