Справа № 299/5348/25
Закарпатський апеляційний суд
22.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/809/25, за апеляційною скаргою прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.10.2025 року, щодо підозрюваного ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.10.2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 та застосовано відносно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем постійного проживання - АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, починаючи з 28.10.2025 року по 27.12.2025 року (включно).
На ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою; не відлучатися із місця фактичного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
З матеріалів судового провадження слідує, що старший слідчий СВ Виноградівського відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Виноградівського районного суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню Єдиний реєстр досудових розслідувань №12025071080000629 від 26 жовтня 2025 року відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_6 .
Подане клопотання слідчий обґрунтував тим, що ОСОБА_6 , проживаючи в с. Сасово Берегівського району Закарпатської області та будучи обізнаним про місце розташування державного кордону України, знаючи про існування явища нелегальної міграції в умовах воєнного стану, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, діючи умисно, з корисливих мотивів досяг злочинної домовленості з невстановленою досудовим розслідуванням особою щодо прийняття участі за грошову винагороду у невстановленому розмірі, в незаконному переправленні громадян України через державний кордон поза пунктами пропуску, а саме - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_4 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешк. АДРЕСА_5 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешк. АДРЕСА_6 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешк. АДРЕСА_7 , які достовірно знаючи про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 про введення воєнного стану в Україні та про загальну мобілізацію, а також про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виключень вказаних у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою уникнення мобілізації мали намір незаконно потрапити через кордон України до країн Європейського Союзу, зокрема Румунії.
Відповідно до заздалегідь розробленого невстановленою досудовим розслідуванням особою плану, у обов'язки ОСОБА_6 , за плату в невстановленому досудовим розслідуванням розмірі, входило безпечний їх супровід з околиці с. Сасово Берегівського району до с. Хижа Берегівського району, що знаходиться в безпосередній близькості до державного кордону України. В свою чергу, ОСОБА_8 за отримані ним послуги у виді незаконного переправлення через державний кордон України сплатив 7500 (сім тисяч п'ятсот) Євро невстановленій досудовим розслідуванням особі, ОСОБА_10 за отримані ним послуги у виді незаконного переправлення через державний кордон України сплатив 10000 (десяти тисяч) Євро невстановленій досудовим розслідуванням особі, ОСОБА_11 за отримані ним послуги у виді незаконного переправлення через державний кордон України сплатив 4000 (чотири тисячі) Євро невстановленій досудовим розслідуванням особі, ОСОБА_12 , сплатив невстановленій досудовим розслідуванням особі кошти в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) Євро, ОСОБА_13 в свою чергу мав сплатити 5 500 Євро та ОСОБА_9 мав сплатити 7 500 Євро, вже на території Румунії, після успішної реалізації вищевказаного плану.
В подальшому, а саме 26.10.2025 близько 09 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи на околиці села Сасово Берегівського району, з метою виконання заздалегідь розробленого плану, зустрів вищевказаних шістьох громадян, яким мав намір сприяти у незаконному перетину ДК України.
Далі, за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи з метою безперешкодного обходу контрольного прикордонних постів Державної прикордонної служби, розміщених на виїздах з населених пунктів розміщених в прикордонній смузі ОСОБА_6 наказав рухатися ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ним по зазделегіть розробленому маршруту в напрямку лінії розмежування державного кордону України, що на околиці с. Хижа, Берегівського району.
Разом з цим, під час руху ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими на даний час невстановленими особами, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, роз'яснив вказаним вище громадянам спосіб перетину державного кордону України, а саме: способу подолання, напрямку та відстані між ними і до державного кордону України, а також способу подолання інженерних споруд на кордоні, з метою успішного перетину поза пунктом пропуску державного кордону України з можливістю потрапити до країн Європи, а саме Румунії.
Прибувши на околицю с. Хижа Берегівського району, перебуваючи в безпосередній близькості до лінії розмежування державного кордону України на відстані 50 метрів, о 09 годині 35 хвилин ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були виявлені військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_7 на напрямку 101 прикордонного знаку та затримані за спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками та усуненням перешкод, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
26 жовтня 2025 року гр. ОСОБА_6 затримано у відповідності до ст. 208 КПК України.
27 жовтня 2025 року повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Причетність ОСОБА_6 до вчиненого кримінального правопорушення підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом огляду місця події, протоколами допитів свідків, протоколами пред'явлення особи та т/з для впізнання за фотознімками, та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Підозрюваний ОСОБА_6 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків щодо запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_6 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування і суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України.
2. Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_6 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та понятими, схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_6 зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором.
Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про його особу, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення зокрема, з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Більше того, існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків даного кримінального правопорушення, без дозволу слідчого, прокурора та суду, з метою пошуку роботи, може виїхати з місця постійного проживання, переховуючись при цьому від органів слідства, прокурора, суду та враховуючи те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, внаслідок чого не має соціальних чинників, які б прив'язували його до постійного місця проживання.
Вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов'язання, особистої поруки та домашнього арешту, стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , так як такі ним дотримані не будуть.
В свою чергу майновий стан та відсутність будь - яких відомостей про наявність в ОСОБА_6 постійного місця роботи, позбавляють можливості обрати щодо останнього, запобіжний захід у вигляді застави.
Враховуючи вищевикладене, сторона обвинувачення опираючись на зібрані в ході проведення досудового розслідування докази, вважала за необхідне враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наявні обставини обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді констатовано, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, доведена доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження. Разом із цим, проаналізувавши встановлені при розгляді клопотання обставини на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим та прокурором частково доведено існування ризиків із тих, на які вказано в клопотанні. Слідчий суддя зауважив, що недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів не доведена, враховуючи вік особи, стан здоров'я підозрюваного, а також те, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягався. З огляду на що, слідчий суддя відмовив у застосуванні тримання під вартою та застосував до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, у виді домашнього арешту.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу. Прокурор вказує, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного з метою забезпечення виконання процесуальних обов?язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_6 , необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку прокурора жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд провадження за відсутності всіх учасників апеляційний суд бере до уваги, що: останні належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а також те, що прокурор ОСОБА_14 подав лист у якому зазначив, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 скеровано до суду першої інстанції для розгляду по суті. Просив проводити судове засідання без його участі; адвокат ОСОБА_15 також подав заяву про розгляд апеляційної скарги без участі захисника та підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь як підозрюваний ОСОБА_6 , так і його захисник - адвокат ОСОБА_16 , що свідчить про дотримання права підозрюваного на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, доведена доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, обстеженими при розгляді клопотання, у тому числі протоколами допиту свідків. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів приходить до висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Таким, що ґрунтується на доданих до клопотання матеріалах, колегія суддів вважає і висновок слідчого судді про часткове доведення існування ризиків із тих, на які вказано в клопотанні.
Разом з цим, апеляційний суд погоджується про передчасність та необгрунтованість клопотання щодо ухилення підозрюваного від слідства, суду, можливого не з'явлення на виклики з мотивів перебування його у розшуку, а також те, що підозрюваний може впливати на свідків, потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Доказів на існування цих ризиків прокурором не надано і у апеляційному суді.
Крім того, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрюваний ОСОБА_6 з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виконував покладені на нього процесуальні обов'язки.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак і жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
За цих обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, прийшов до належних висновків про відмову у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість і необхідність застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Інші наведені прокурором доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді про можливість зміни підозрюваному запобіжного заходу на більш м'який.
Строк дії запобіжного заходу встановлено відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного такі процесуальні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою; не відлучатися із місця фактичного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За цих обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі стороною обвинувачення не вказується.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.10.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: