Справа № 308/15218/25
Закарпатський апеляційний суд
22.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/782/25, за апеляційною скаргою заступника начальника відділу обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2025 року, щодо підозрюваного ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2025 року, задоволено клопотання про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, починаючи з моменту фактичного затримання, а саме з 21.10.2025 до 19.12.2025 включно з визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200, 00 гривень.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу, в залежності від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися із м. Виноградів Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, в залежності від стадії кримінального провадження;
- не спілкуватися із свідками, іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З матеріалів судового провадження слідує, що 23.10.2025 старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В рамках даного клопотання слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 терміном на шістдесят днів.
21.10.2025 ОСОБА_9 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками та усуненням перешкод, вчинених за попередньою змовою групою осіб, повторно з корисливих мотивів.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими слідчому судді, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Ухвалою слідчого судді констатовано, що зважаючи на дані, які містяться в наданих матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважав доведеною наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Крім того, слідчий суддя вказує на доведеність стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування, суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінального правопорушення, в якому підозрюється. На думку слідчого судді, застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Разом з тим зазначив, що з огляду на відсутність достеменних даних щодо майнового стану підозрюваного, ґрунтуючись на вагомості доказів наданих стороною обвинувачення, які підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, та трьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , корисливий характер даного кримінального правопорушення, сучасні реалії в Україні /умови збройної агресії проти України та тимчасової окупації частини території України/, які зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до злочинів у сфері недоторканості державних кордонів, розмір грошових коштів, які підозрюваний ОСОБА_6 ймовірно отримав за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон; те, що ОСОБА_6 , має статус підозрюваного у кримінальному провадженні №12025071170000248 від 27.03.2025 за ч.3 ст. 332 КК України та статус обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12023070000000087 за ч.3 ст. 332 КК України, а тому слідчий суддя прийшов до переконання про необхідність застосування застави у вигляді 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме вказаний розмір застави (який перевищує максимальний розмір застави, визначений п.2 ч.5 ст. 182 КПК України) здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків у випадку її внесення.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу. Прокурор вважає, що слідчий суддя обґрунтовано встановив наявність підозри та доведеність ризиків, передбачених п. п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Апелянт оскаржує рішення в частині визначення застави. В обґрунтування доводів вказує, що ОСОБА_11 систематично вчиняє кримінальні правопорушення передбачені ч. 3 ст. 332 КК України. Разом з цим вказує, що підозрюваний порушив обов?язки покладені на нього ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.05.2025, а тому на підставі п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу вправі не визначати застави у даному кримінальному провадженні. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задоволити клопотання прокурора та обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 3300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який становить 9 992 400 грн.
Апеляційна скарга розглядаються за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності вищевказаних осіб апеляційний суд бере до уваги, що: учасники судового провадження належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; прокурор ОСОБА_10 подав заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі, при цьому повідомивши, що стосовно ОСОБА_6 прийнято нову ухвалу, якою йому продовжено раніше обраний запобіжний захід; адвокат ОСОБА_12 подав заяву про перенесення розгляду на інший день. Також колегія суддів бере до уваги, що строк дії оскаржуваної ухвали сплив 19.12.2025.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Приймаючи судове рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
З приписів ст. 183 КПК України слідує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам.
Колегія суддів вважає, що клопотання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування і відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що у провадженні СВ розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження за №12025070000000432, відомості про яке внесені 02.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється прокурорами Закарпатської обласної прокуратури.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання слідує, що клопотання розглядалось за участі як підозрюваного ОСОБА_6 , так і його захисника - адвоката ОСОБА_12 , що свідчить про дотримання слідчим суддею передбачених ст. 193 КПК України вимог, у тому числі, дотримання права особи на захист.
Зі змісту апеляційної скарги та матеріалів судового провадження слідує, що висновки слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та неможливість застосування щодо ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, - не оспорюються як апелянтом (прокурором) в апеляційній скарзі, так і стороною захисту, про що свідчить і факт неподання стороною захисту апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються і визнаються такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах та матеріалах судового провадження, належним чином вмотивованими.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, зокрема в частині розміру визначеної підозрюваній застави.
Приймаючи обґрунтоване рішення про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано взяв до уваги відсутність достеменних даних щодо майнового стану підозрюваного, вагомість доказів наданих стороною обвинувачення, які підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та трьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , корисливий характер даного кримінального правопорушення, сучасні реалії в Україні /умови збройної агресії проти України та тимчасової окупації частини території України/, які зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до злочинів у сфері недоторканості державних кордонів, розмір грошових коштів, які підозрюваний ОСОБА_6 ймовірно отримав за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон; те, що ОСОБА_6 , має статус підозрюваного у кримінальному провадженні №12025071170000248 від 27.03.2025 за ч. 3 ст. 332 КК України та статус обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12023070000000087 за ч. 3 ст. 332 КК України, - і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування застави у вигляді 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме вказаний розмір застави (який перевищує максимальний розмір застави, визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України) здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків у випадку її внесення.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 ..
Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів не знаходить.
З вказаного слідує, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200,00 грн., який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі стосовно того, що ОСОБА_11 систематично вчиняє кримінальні правопорушення передбачені ч. 3 ст. 332 КК України, є безпідставними, оскільки такі враховані слідчим суддею при визначенні розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не знаходить.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Колегія суддів також не погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора про те, що підозрюваний порушив обов?язки покладені на нього ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.05.2025, а тому на підставі п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України йому можна не визначати заставу у даному кримінальному провадженні, та вважає такі доводи не обґрунтованими належним чином. При цьому, констатує, що порушень підозрюваним обов'язків оскаржуваної ухвали не встановлено.
Не обґрунтованими належним чином колегія суддів вважає і доводи про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_6 розміру застави у розмірі 9 992 40 гривень.
Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), вказав, що «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи його відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або його боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з моменту внесення розміру застави та доказів недостатності визначеного слідчим суддею розміру застави для виконання покладених на нього обов'язків, прокурором не надано, а відтак підстави для визначення підозрюваному застави у більшому розмірі не встановлені.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що жодних доказів чи даних про обставини, які б свідчили про незаконність ухвали слідчого судді, до апеляційної скарги не додано й будь-яких обґрунтованих клопотань прокурором із цього приводу прокурором не заявлялось; що строк дії оскаржуваної ухвали сплив і така втратила чинність у часі.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника начальника відділу обласної прокуратури ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: