29 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 2-587-09
провадження № 61-9797св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб?єкт оскарження - начальник Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кукаріна Наталія Олександрівна,
заінтересована особа (боржник) - Селянсько-фермерське господарство «Сокіл-1999»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року у складі судді Шаповалової І. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від
01 липня 2025 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В.,
Короткий зміст заявлених вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Павлоградський ВДВС) Кукаріної Н. О.
Скарга мотивована тим, що Павлоградський ВДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа
№ 2-587-2009, виданого 09 липня 2009 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення із Селянсько-фермерського господарства «Сокол» (далі - СФГ «Сокол»), яке змінило найменування на Селянсько-фермерське господарство «Сокіл-1999» (далі - СФГ «Сокіл-1999»), на користь ОСОБА_1 190 000,00 грн та судових витрат в сумі 1 700,00 грн.
05 вересня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до СФГ «Сокол» про стягнення інфляційних витрат, 3% річних за невиконання зобов'язання задоволено частково. Стягнено з СФГ «Сокол» на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання зобов'язання в період 2015-2017 роки суми в розмірі 131 860,00 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1 318,60 грн, загальна сума 133 178,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. За рішенням суду був виданий виконавчий лист від 26 лютого 2019 року, який також пред'явлений до виконання.
Виконавчі провадження були об'єднані в одне зведене виконавче провадження.
01 квітня 2023 року та 10 травня 2023 року ОСОБА_1 на ім'я начальника Павлоградського ВДВС Кукаріної Н. О. подав заяви, в яких, посилаючись на статтю 4 Закону України «Про виконавче провадження», просив накласти арешт на посіви, що знаходяться на земельних ділянках: поля площею
38,2 га, кадастровий номер 223587500:01:003:0032 (рілля); площею 7,8 га, кадастровий номер 223587500:01:003:0292 (рілля); площею 34 га (пасовище) кадастровий номер 223587500:01:003:0033.
19 вересня 2023 року ОСОБА_1 отримав відповідь Кукаріної Н. О . від 18 вересня 2023 року про те, що у неї немає інформації про земельні ділянки, якими користується боржник.
Заявник вважав вказану відповідь неправомірною, оскільки всі фізичні особи, які розпаювали земельну ділянку, є членами СФГ «Сокол», голова СФГ «Сокол» всі ці роки здає звітність 29-сг про те, що СФГ «Сокол» щорічно має врожай, а не пайовики СФГ «Сокол». Заявник просив накласти арешт саме на посіви, а не на земельні ділянки. Згідно з пунктом 5.2 статуту СФГ «Сокол» права володіння та користування земельними ділянками, що знаходяться у власності членів господарства, здійснює господарство. Вихід членів СФГ «Сокол» був зроблений після рішення суду про стягнення з СФГ «Сокол» коштів з метою ухилення від виконання рішення суду. На теперішній час відповідно до інформації
з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вид користування спірних земельних ділянок - «для ведення фермерського господарства», тобто боржник користується спірними земельними ділянками.
Щодо строку звернення зі скаргою вказав, що вчасно (28 вересня 2023 року) звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби. Однак його скаргу було повернено без розгляду ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року, копію якої надано заявнику 10 травня 2023 року.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив поновити строк на подання скарги; визнати неправомірною бездіяльність начальника Павлоградського ВДВС Кукаріної Н. О. щодо ненакладення стягнення на посіви, що знаходяться на земельних ділянках: поле площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, поле площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0292 по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_1; зобов'язати начальника Павлоградського ВДВС Кукаріну Н. О. провести стягнення на посіви, що знаходяться на земельних ділянках: поле площею
38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, поле площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0292 по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_1.
Суди розглядали справу неодноразово.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року, відмовлено в задоволенні скарги.
Судові рішення мотивовані тим, що правова належність земельних ділянок особам, які є членами СФГ «Сокол», не є ототожненням з належністю майна безпосередньо СФГ, що кореспондується з положеннями розділу 5 статуту СФГ «Сокол» та статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство»
в редакції на час виникнення спірних правовідносин; заявник не довів, що земельна ділянка, площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельна ділянка, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003: 0292, належать безпосередньо боржнику у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_1 - СФГ «Сокол»; всі інші доводи скарги зведені до незгоди стягувача з раніше постановленою за аналогічних доводів та правових підстав ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року (справа № 2-587-09, провадження № 4-с/185/26/21), яку залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року скасовано. Справу № 2-587-09 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги про те, чи є фермерське господарство користувачем спірних земельних ділянок, не з'ясував вид цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1223587500:01:003:0032, 1223587500:01:003:0033, 1223587500:01:003:0292, отриманих громадянами у власність, чи увійшли спірні земельні ділянки до земель фермерського господарства СФГ «Сокол» (змінено найменування на СФГ «Сокіл-1999»), а також залишив поза увагою, що у фермерського господарства право володіння та користування земельними ділянками, що належать його членам на праві приватної власності, виникає в силу прямої вказівки закону.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
29 травня 2024 року залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що СФГ «Сокіл-1999» з 22 липня 2024 року перебуває в стані припинення на підставі рішення засновників щодо припинення юридичної особи. Власники земельних ділянок не є членами чи учасниками СФГ «Сокіл-1999». СФГ «Сокіл-1999» не є користувачем земельних ділянок колишніх членів цього господарства і не є фактичним користувачем спірних земельних ділянок, цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства.
У матеріалах справи немає доказів того, що СФГ «Сокіл-1999» володіє чи має
в користуванні на відповідній правовій підставі земельну ділянку, площею
38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельну ділянку, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, чи земельну ділянку, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0922 та є власником чи розпорядником вирощеної на цих земельних ділянках сільськогосподарської продукції, на яку можна звернути стягнення за боргами СФГ «Сокіл-1999».
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
28 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року й ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд проігнорував вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у цій справі.
Доводи інших учасників справи
15 жовтня 2025 року представник СФГ «Сокіл-1999» - Меркулова Т. П. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року - без змін.
Відзив мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
22 жовтня 2025 року начальник Павлоградського ВДВС Кукаріна Н. О. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
13 жовтня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
На виконанні у державного виконавця Павлоградського ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1, в межах якого стягувач ОСОБА_1 01 квітня 2023 року звернувся із заявою до начальника Павлоградського ВДВС, в якій просив накласти арешт та провести стягнення посівів сільськогосподарських культур, належних боржнику СФГ «Сокол», на земельних ділянках, що належать членам СФГ «Сокол»: земельна ділянка, площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельна ділянка, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003: 0292.
Відповідно до статуту СФГ «Сокіл-1999», код ЄДРПОУ 30172563, затвердженого засновником СФГ «Сокіл-1999» ОСОБА_4 08 березня 2024 року, цей статут
є новою редакцією статуту СФГ «Сокіл-1999», що зареєстрований
у Павлоградській районній державній адміністрації 21 лютого 2005 року, у новій редакції 21 серпня 2006 року, та у редакції, затвердженій засновником фермерського господарства 06 листопада 2023 року, зареєстрований
13 листопада 2023 року.
Відповідно до статуту СФГ «Сокол» від 21 серпня 2006 року головою
СФГ «Сокол» є ОСОБА_4 , членами господарського товариства, крім засновника, також є: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Членами господарства можуть стати інші члени сім'ї засновника, а також його родичі, що визнають та дотримуються статуту господарства. Землі господарства можуть складатися з земельних ділянок, що належать громадянам - членам господарства на праві приватної власності. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться
у власності членів господарства, здійснює господарство.
За даними Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку, наданими Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру станом на 29 вересня 2023 року, цільове призначення земельних ділянок площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032; площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033; площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0292 - 01.02 Для ведення фермерського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. У розділі «Відповідно до відомостей про суб'єктів права власності на земельну ділянку» вказані:
- ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (земельна ділянка, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032);
- ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (земельна ділянка, кадастровий номер 1223587500:01:003:0292);
- ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (земельна ділянка, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033).
Спірні земельні ділянки відповідно до державних актів розташовані на території Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, цільове призначення вказаних земельних ділянок - для ведення фермерського господарства.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно апеляційний суд встановив, що станом на 26 червня 2025року:
- земельна ділянка з кадастровим номером 1223587500:01:003:0032, площею 38,2 га, належить на праві спільної часткової власності таким фізичним особам: ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , номер запису про право власності 47440656, дата реєстрації права власності - 27 липня 2024 року;
- земельна ділянка з кадастровим номером 1223587500:01:003:0292, площею
7,8 га, належить на праві спільної часткової власності таким фізичним особам: ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , номер запису про право власності 47437752, дата реєстрації права власності - 27 липня 2024 року;
- земельна ділянка з кадастровим номером 1223587500:01:003:0033, площею
34 га, належить на праві спільної часткової власності таким фізичним особам: ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , номер запису про право власності 47439904, дата реєстрації права власності - 27 липня 2024 року.
СФГ «Сокіл-1999» з 22 липня 2024 року перебуває в стані припинення на підставі рішення засновників щодо припинення юридичної особи.
Згідно з копією статуту СФГ «Сокіл-1999» (нова редакція), затвердженого
08 березня 2024 року, зазначені вище фізичні особи - власники земельних ділянок не є членами чи учасниками СФГ «Сокіл-1999».
Доказів того, що СФГ «Сокіл-1999» володіє чи має в користуванні на відповідній правовій підставі земельну ділянку, площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельну ділянку, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033 чи земельну ділянку, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0922 та є власником чи розпорядником вирощеної на цих земельних ділянкам сільськогосподарської продукції, на яку можна звернути стягнення за боргами СФГ «Сокіл-1999», у матеріалах справи немає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
У частині першій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають
в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно
і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина перша, пункт 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Відповідно до пунктів «а» та «б» частини першої статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу земель фермерського господарства входять земельні ділянки, що належить на праві власності фермерського господарства як юридичній особі та земельні ділянки, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 14 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про фермерське господарство» трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі
№ 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), на яку заявник посилається
в касаційній скарзі, зазначено, що «особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай (посіви і насадження сільськогосподарських культур, вироблену сільськогосподарську продукцію), що вирощений на таких земельних ділянках».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 908/2606/18 (провадження № 12-130гс19), на яку заявник посилається
в касаційній скарзі,зазначено: «Фермерське господарство є окремою організаційно-правовою формою господарювання, передбаченою, зокрема, статтею 114 ГК України. Так, згідно з частиною першою зазначеної статті фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.
У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно,
в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом (частини перша, третя та п'ята статті 20 Закону № 973-IV).
Землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (частини перша та друга статті 12 Закону № 973-IV).
Отже, у фермерського господарства право володіння та користування земельною ділянкою, що належить його члену на праві приватної власності, виникає в силу прямої вказівки закону. Іншими словами, фермерське господарство має право володіння та користування такими земельними ділянками під час членства особи у цьому господарстві. Зазначене не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому
у пункті 89 постанови від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, згідно
з яким факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема (тобто, не виключно), державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння».
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом (абзац 2 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).
Висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення,
є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина п'ята статті 411 ЦПК України).
Апеляційний суд, врахувавши висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 30 квітня 2025 року у цій справі, встановив, що власники земельної ділянки, площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельної ділянки, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033 і земельної ділянки, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0922, не є членами чи учасниками СФГ «Сокіл-1999». СФГ «Сокіл-1999» не є користувачем земельних ділянок бувших членів цього господарства, і не є фактичним користувачем спірних земельних ділянок, цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства. В матеріалах справи немає доказів того, що СФГ «Сокіл-1999» володіє чи має в користуванні на відповідній правовій підставі вказані вище земельні ділянки та є власником чи розпорядником вирощеної на цих земельних ділянкам сільськогосподарської продукції, на яку можна звернути стягнення за боргами СФГ «Сокіл-1999».
За наведених обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку щодо недоведеності ОСОБА_1 доводів скарги щодо бездіяльності начальника Павлоградського ВДВС при виконанні судового рішення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення
у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки
у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості,
а наведені в касаційній скарзі доводи не свідчать про помилковість або необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Щодо заявлених клопотань
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить приєднати до матеріалів справи пояснення від 30 червня 2025 року адвоката Меркулової Т. П. як представника боржника щодо апеляційної скарги разом
з рішенням засновника СФГ «Сокол» від 06 листопада 2023 року про виключення членів СФГ «Сокол» та про реєстрацію нової редакції статуту та дослідити його.
Перевіривши це клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову
в його задоволенні з таких підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (стаття 400 ЦПК України).
Повноваження суду касаційної інстанції визначені у статті 409 ЦПК України, згідно з якою суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково
і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі
у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених
в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень касаційний суд здійснює перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанцій і не вирішує питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, що виключає можливість вирішення питання про прийняття доказів, наданих представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на стадії перегляду справи
в суді касаційної інстанції.
Тому пояснення від 30 червня 2025 року адвоката Меркулової Т. П. представника боржника по апеляційній скарзі разом з рішенням засновника СФГ «Сокол» від 06 листопада 2023 року про виключення членів СФГ «Сокол» та про реєстрацію нової редакції статуту необхідно повернути заявнику.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про приєднання до матеріалів справи пояснення адвоката Меркулової Тетяни Петрівни від 30 червня 2025 року та рішення засновника Селянсько-фермерського господарство «Сокол» від 06 листопада 2023 року та їх дослідження відмовити та повернути їх заявнику.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
29 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська