29 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 947/39286/23
провадження № 61-2073св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» на постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Сегеди С. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» (далі - ТОВ «Автосервіс») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди у розмірі 783 006,52 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач працював у ТОВ «Автосервіс» на посаді водія та 03 лютого 2023 року на а/д Т-16-06 на АДРЕСА_1 в Одеській області, керуючи транспортним засобом «Daf» державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «KRONE» державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на будинок на вул. Болградська в с. Василівка.
Постановою Овідіопольского районного суду Одеської області від 13 квітня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення щодо цієї ДТП ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач стверджує, що у зв'язку із тим, що транспортний засіб було передано відповідачу, шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню на підставі частини другою статті 134 КЗпП.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 23 травня 2024 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Автосервіс» суму матеріальної шкоди у розмірі 783 006,52 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог. ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків допустив порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу роботодавця - ТОВ «Автосервіс», внаслідок чого ТОВ «Автосервіс» завдано матеріальної шкоди в розмірі 783 006,52 гривень.
Посадовою інструкцією водія автопідприємства ТОВ «Автосервіс» передбачено, що він несе повну матеріальну відповідальність.
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 24 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що водій автотранспортних засобів не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а отже ОСОБА_1 не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за вказаним договором.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі ТОВ «Автосервіс», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме тоді, коли майно та інші цінності були одержані працівником (водієм) під звіт та разовою довіреністю або за іншими разовими документами відповідно до пункту 2 статті 134 КЗпП.
Верховний Суд у постанові у справі № 743/1641/15 не надає висновку, яку саме норму застосовувати, коли майно й інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до подорожнього листа від 26 січня 2023 року відповідачу під його підпис передано транспортний засіб з напівпричепом, а тому завдана ним шкода підлягає відшкодуванню на підставі частини другої статті 134 КЗпП.
Відповідач порушив пункт 2.3 службової інструкції, відповідно до якого водій повинен передбачати будь-яку дорожню обстановку, вибирати швидкість руху і дистанцію, що виключають виникнення аварійної ситуації. ОСОБА_1 відповідно до пункту 2.5 несе повну матеріальну відповідальність та повинен дбайливо ставитись до ввірених йому документів, товарів, транспортного засобу.
У березні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Ореза В. П. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду.
Подія, яка сталась 03 лютого 2023 року, розглянута позивачем як нещасний випадок на виробництві, про що комісія ТОВ «Автосервіс» 09 березня 2023 року склала акт розслідування нещасного випадку.
Страхова компанія виплатила відповідачу 49 164,00 грн. Позивач намагався отримати від відповідача кошти в рахунок відшкодування збитків, завданих внаслідок експлуатації автомобіля як джерела підвищеної небезпеки (справа № 947/28599/23), а в цій справі позивач просить стягнути ті самі кошти як завдану шкоду, спричинену працівником під час виконання трудових обов'язків. Суди не встановлювали, що транспортний засіб, яким керував відповідач, був переданий йому під звіт. Подорожній лист від 26 січня 2023 року не може бути разовим документом у розумінні пункту 2 частини першої статті 134 КЗпП.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 березня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом директора ТОВ «Автосервіс» від 03 січня 2017 року № 2 ОСОБА_1 , прийнятий на посаду водія ІІІ класу.
У користуванні ТОВ «Автосервіс» перебуває транспортний засіб - спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е марки DAF, модель FTP XF 105.410, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 (договір найму (оренди) транспортного засобу від 19 квітня 2019 року).
Наказом директора ТОВ «Автосервіс» від 19 квітня 2019 року № 22 цей транспортний засіб взято в оренду у фізичної особи ОСОБА_2 на п'ять років з виплатою 300 гривень на місяць. За транспортним засобом закріплено водія ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2.5 посадової інструкції водія автопідприємства ТОВ «Автосервіс», затвердженої директором Вішняковим С. О., передбачено, що водій несе повну матеріальну відповідальність та дбайливо ставиться до ввірених йому документів, товару та транспортного засобу. ОСОБА_1 ознайомився із посадовою інструкцією, що підтверджується його підписом.
Відповідно до дорожнього листа № 445360 від 26 січня 2023 року вантажного автомобіля в міжнародному сполученні ОСОБА_1 передано транспортний засіб «DAF», державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «KRONE», державний номер НОМЕР_4 . Виїзд з гаража 26 січня 2023 року, повернення в гараж 04 лютого 2023 року, в прямому напрямку Одеса - Констанца (Румунія).
Відповідно до постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 квітня 2023 року у справі № 509/1867/23 03 лютого 2023 року приблизно о 07:59 год, на а/д Т-16-06 на АДРЕСА_1, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «KRONE», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на будинок на АДРЕСА_1. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 12.1 ПДР ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,00 грн.
Транспортний засіб «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_1 застраховано полісом № ЕР-208488574 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Страхова компанією «Княжа» сплатила відповідачу страхову виплату в розмірі 49 164,00 грн.
Висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 24 липня 2023 року № 137-23 встановлено вартість збитку, завданого власнику автомобіля «DAF FTP 105.410» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 03 лютого 2023 року, у розмірі 778 006,52 грн. Ринкова вартість автомобіля визначена у розмірі 24 985,62 грн.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Автосервіс» посилалося на пункти 2, 6 частини першої статті 134 КЗпП України, де передбачено, що працівник несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; а також коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику.
У статті 131 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи, і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.
Відповідно до статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
У статті 134 КЗпП України визначено випадки, за наявності яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема коли:
- між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (пункт 1);
- майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (пункт 2);
- відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків (пункт 6).
Згідно зі статтею 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Перелік посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
При розгляді справ про матеріальну відповідальність за письмовим договором про повну матеріальну відповідальність суд зобов'язаний перевірити, чи належить працівник до категорії осіб, з якими відповідно до статті 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов працівник несе лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо законом не передбачено інше.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 264/2076/17.
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автосервіс» на посаді водія.
03 лютого 2023 року відповідач, керуючи транспортним засобом «Daf» з напівпричепом «KRONE», скоїв наїзд на будинок на АДРЕСА_1.
Постановою Овідопольського районного суду Одеської області від 13 квітня 2023 року у справі № 509/1867/23 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Встановивши, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді водія автотранспортних засобів, і під час виконання трудових обов'язків скоїв ДТП, завдав відповідачу майнової шкоди, врахувавши, що посада водія не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, позивач не довів можливість покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди, та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд також вставив, що ТОВ «Автосервіс» не заявляв вимоги про відшкодування шкоди відповідачем в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку відповідно до статті 132 КЗпП.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до подорожнього листа транспортний засіб з напівпричепом було передано відповідачу під його підпис, тому шкода підлягає відшкодуванню на підставі частини другої статті 134 КЗпП, на увагу не заслуговують, адже подорожній лист є документом для звітності, а не для фіксації передання майна чи цінностей, а тому він не може бути підставою для покладення матеріальної відповідальності.
Інші аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з недоведеністю заявлених позивачем вимог у цій справі.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов