58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
30 грудня 2025 року Справа № 926/4409/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Ковальчук Т.І., розглянувши матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Продтранс», м. Чернівці,
до компанії Bucovina Grains Group S.R.L., Румунія, жудець Констанца, місто Негру Воде,
про стягнення заборгованості за договором поставки на суму 8159,64 євро, що еквівалентно 403677,79 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Продтранс» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до компанії Bucovina Grains Group S.R.L. (Румунія) про стягнення заборгованості за договором поставки на суму 8159,64 євро, що еквівалентно 403677,79 грн., у тому числі 5820,00 євро заборгованості за поставлений товар та 2339,64 євро пені.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання контракту № 30/06/25 від 30.06.2025 та додаткової угоди Специфікації № 1 від 30.06.2025 до контракту позивач поставив та передав у власність відповідача шрот соєвий на суму 7820,00 євро, проте відповідач оплатив товар частково на суму 2000,00 євро, заборгованість складає 5820,00 євро та відповідно до пункту 8.1 контракту позивач нарахував до стягнення пеню за прострочення платежу за період з 29.07.2025 по 09.12.2025 на суму 2339,64 євро.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Продтранс» передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.
Розглянувши матеріали за позовом на предмет вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд встановив, що позов пред'явлено до іноземної юридичної особи та в контракті № 30/06/25 від 30.06.2025 наявне арбітражне застереження, а саме у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди протягом 10 календарних днів від дня пред'явлення рекламації, що випливає із тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності контракту, суперечка підлягає розгляду Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (пункт 10.2), згідно з пунктом 10.5 контракту сторони домовилися, що застосовуваним до контракту правом є матеріальне право України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За статтею 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Так, згідно із частиною 1 цієї статті ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
За статтею 76 Закону України “Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
З доданої до позовної заяви міжнародної товарно-транспортної накладної серії А № 295014 від 04.07.2025, на якій у тому числі грунтуються позовні вимоги ТОВ “Продтранс», вбачається, що місцем завантаження товару є м. Чернівці, Україна.
Отже, на території України - м. Чернівці, мала місце дія (завантаження товару), що стала підставою для подання цього позову, що кореспондує положенню пункту 7 статті 76 Закону України “Про міжнародне приватне право».
З наведеного суд доходить до висновку про підсудність Господарському суду Чернівецької області спору, за вирішенням якого звернувся позивач, попри наявне арбітражне застереження.
Однак, позовна заява містить певні недоліки, які є підставою для залишення її без руху.
За частинами 1, 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як видно з позовної заяви, позов пред'явлено до юридичної особи, зареєстрованої за законодавством Румунії.
За статтею 74 Закону України “Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
У Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» від 31.05.2002 р. № 04-5/608 (з наступними змінами і доповненнями) зазначено, що з метою дотримання вимог законодавства щодо правосуб'єктності сторін спору господарський суд вживає заходів для встановлення статусу іноземного підприємства чи організації, яка є учасником судового процесу. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має подати оформлений з урахуванням статті 13 Закону України “Про міжнародне приватне право» документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Однак, до позовної заяви не додано належних доказів, що підтверджують правовий статус відповідача компанії Bucovina Grains Group S.R.L. як юридичної особи за законодавством країни, де її створено - Румунії, а саме оригіналу або нотаріально засвідченої копії свідоцтва про реєстрацію в Торговому реєстрі, сертифікату реєстрації або витягу з Торгового реєстру щодо вказаної особи.
Відтак, відсутність указаних документів унеможливлює встановлення судом статусу відповідача компанії Bucovina Grains Group S.R.L. як юридичної особи та перевірку її місця реєстрації.
Також, відповідно до пунктів 5, 8 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
Згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В якості письмових доказів до позовної заяви ТОВ “Продтранс» додані, зокрема, документи, викладені іноземною мовою, а саме:
- роздруківка з сайту https://www.risco.ro в мережі Інтернет на трьох арк.,
- документ під назвою Movement certificate № А408.046162.
Частинами 1-5 статті 91 ГПК України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
За положеннями статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. У відповідності до частини 1 статті 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Відповідно до пункту 8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 року, зі змінами діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, у разі, коли до суду подаються складені іноземною мовою письмові докази, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку статті 79 Закону України “Про нотаріат».
У рішенні від 14 грудня 1999 року у справі № 10-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
Суд наголошує, що до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України “Про нотаріат». Пунктом 2.1 глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012 визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.
В контексті вимог частини 2 статті 164 ГПК України про обов'язок позивача додати до позовної заяви наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, такий обов'язок є належно виконаним тоді, коли складені іноземною мовою документи подаються разом з їх засвідченим у встановленому порядку перекладом українською мовою.
Згідно з частинами 1, 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом 5-ти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановлює спосіб і строк усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо ж позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що позовну заяву ТОВ “Продтранс» слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 91, п. 2 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164, ч.ч. 1, 2 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Продтранс» залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ “Продтранс» строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме подати до Господарського суду Чернівецької області:
- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію в Торговому реєстрі, сертифікату реєстрації або витягу з торгового реєстру щодо компанії Bucovina Grains Group S.R.L., перекладену українською мовою в установленому порядку;
- засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою таких документів:
1) роздруківка з сайту https://www.risco.ro в мережі Інтернет на трьох арк.,
2) документ під назвою Movement certificate № А408.046162.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає окремому оскарженню.
Суддя Т.І.Ковальчук