18 грудня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 925/1402/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГБУДМАТЕРІАЛИ-ЧЕРКАСИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІГЗАГ ПЛЮС-2020"
про стягнення 217531,42 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - не з'явився;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Сидоренко О.А.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 11.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГБУДМАТЕРІАЛИ - ЧЕРКАСИ" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІГЗАГ ПЛЮС-2020".
1.2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення 217531,42 грн заборгованості, з яких 187615,02 грн боргу з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №025 від 01.12.2020, 23564,32 грн пені, 2280,42 грн 3% річних, 4071,66 грн інфляційних втрат.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання зі сплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням.
1.4. 17.11.2025 суд ухвалив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГБУДМАТЕРІАЛИ-ЧЕРКАСИ" залишити без руху. Установив Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГБУДМАТЕРІАЛИ - ЧЕРКАСИ" строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Господарського суду Черкаської області протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху: доказів сплати до Державного бюджету України судового збору у розмірі 2610,38 грн
1.5. 21.11.2025 у встановлений судом строк позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та просив приєднати до матеріалів справи доказ сплати до Державного бюджету України судового збору у розмірі 2610,38 грн (а.с. 32-34).
1.6. 21.11.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд призначив об 11 год. 20 хв. 18.12.2025.
1.7. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу, яку 21.11.2025 доставлено до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а. с. 40), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернутий на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 41-45).
1.8. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
1.9. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
1.10. Днем вручення ухвали суду від 21.11.2025 відповідачу є 07.12.2025 - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (а.с. 41).
1.11. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
1.12. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
1.13. 11.12.2025 суд з метою забезпечення прав відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІГЗАГ ПЛЮС-2020" бути проінформованим про розгляд справи за його участю оприлюднив інформацію про час та місце розгляду справи на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу Судової влади України у мережі Інтернет (а.с. 46).
1.14. Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
1.15. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
1.16. 18.12.2025 позивач подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, позов підтримав повністю (а.с.47).
1.17. 18.12.2025 у судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися.
1.18. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.19. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (пункт 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.20. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення судового періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
1.21. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
1.22. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.23. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (пункт 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.24. Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.25. Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.
1.26. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними матеріалами справи.
1.27. 18.12.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
1.28. Керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 18.12.2025 суд підписав рішення суду (вступну та резолютивну частину) у справі №925/1402/25 без його проголошення.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору оренди нежитлового приміщення; розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати за користуванням майном; строк виконання грошового зобов'язання; період прострочення виконання зобов'язання; підстави та порядок нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 01.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГБУДМАТЕРІАЛИ-ЧЕРКАСИ" (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІГЗАГ ПЛЮС-2020" (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення №025 (а.с. 10-11).
Відповідно до умов договору сторони домовилися про наступне:
п. 1.1 - у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення (позначене в Інвентаризаційній справі № 4262, 2855 номер, літера), а саме:
- складське приміщення (літ. 3) - 260,0 кв. м*27,00 грн /1 кв. м/ = 7020,00 грн;
- складське приміщення - 90,0 кв. м - 1000,00 грн;
- відкрита площадка - 100 кв. м - 1000,00 грн;
п. 1.2 - адреса нежитлового приміщення, що орендується: м. Черкаси, вул. Смілянська, 163;
п. 3.1 - строк дії договору оренди становить 12 (дванадцять) місяців і діє з 01 грудня 2020 року до 01 грудня 2021 року;
п. 4.1 - розмір орендної плати за нежитлові приміщення за 1 (один) календарний місяць складає 9020,00 грн (дев'ять тисяч двадцять гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20%;
п. 4.2 - орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який період;
п. 4.4 - орендна плата та компенсація комунальних послуг сплачується орендарем згідно з рахунками у безготівковому порядку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно до « 07» числа за поточний календарний місяць;
п. 6 - орендар зобов'язаний, зокрема своєчасно здійснювати орендні та комунальні платежі;
п. 8.1 - у випадку несвоєчасного внесення орендної плати орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення;
3.1.2. 01.12.2020 на виконання умов договору сторони склали та підписали акт приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду, який є додаток №1 до договору, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у довгострокове платне користування (оренду) нежитлове приміщення (в подальшому приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 163, а саме: складське приміщення 260,0 кв. м; складське приміщення 90 кв. м; відкрита площадка - 100 кв. м. Майно, а саме: електролічильник - 1 шт. Претензії щодо технічного стану приміщення та майна у орендаря відсутні (а.с. 12).
3.1.3. 18.09.2025 позивач надіслав відповідачу претензійні вимоги №18/10 та №18/9, у яких вимагав сплатити 187615,02 грн боргу з орендної плати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з систематичним порушенням зобов'язань зі сплати орендної плати та комунальних послуг достроково розриває договір. Позивач також надіслав відповідачу акти звірки взаєморозрахунків за 9 місяців 2025 року та за період з 01.10.2025 до 18.10.2025 (а.с. 13-18).
3.1.4. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 187615,02 грн за період з 01.01.2020 до 18.10.2025 з орендної плати, розмір пені становить 23564,32 грн, розмір 3% річних - 2280,42 грн, розмір інфляційних втрат - 4071,66 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 08.04.2025 по 30.09.2025 (а.с. 2-4).
3.1. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.2. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.4. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.5. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.6. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.7. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.8. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.9. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.10. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.11. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору оренди нежитлового приміщення №025 від 18.12.2020;
4.5.2. позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування за договором нежитлові приміщення - складські приміщення та відкриту площадку, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 163;
4.5.3. строк оренди майна закінчився 01.12.2021;
4.5.4. після закінчення дії договору відповідач продовжив користуватися майном та сплачував орендну плату;
4.5.5. 18.10.2025 позивач достроково розірвав договір оренди майна за систематичну несплату орендної плати;
4.5.6. за розрахунком позивача відповідач повинен сплатити позивачу за оренду приміщення 743128,75 грн;
4.5.7. відповідач виконав своє зобов'язання зі сплати орендної плати частково та сплатив позивачу 555513,73 грн;
4.5.8. розмір невиконаного зобов'язання відповідача становить 187615,02 грн.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини оренди.
5.3. Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
5.4. Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
5.5. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).
5.6. Відповідно до частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
5.7. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.8. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.9. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.10. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.11. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.12. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.13. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.14. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.15. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.16. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.17. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
5.18. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
5.19. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.20. Невиконання відповідачем обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язання.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору оренди нежитлового приміщення.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати за користування майном.
6.3. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.
6.4. На підставі встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору оренди майна.
6.5. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
6.6. У договорі оренди сторони погодили (визначили) всі істотні умови, зокрема плату за оренду майном, об'єкт оренди, строк дії договору.
6.7. Позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування за договором нежитлові приміщення: складські приміщення та відкриту площадку, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 163.
6.8. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
6.9. Cтрок дії укладеного сторонами договору становить 12 (дванадцять) місяців і діє з 01 грудня 2020 року до 01 грудня 2021 року.
6.10. Після закінчення строку дії договору відповідач продовжив користуватися нежитловим приміщенням, здійснював сплату орендної плати, а позивач не заперечував проти користування відповідачем приміщенням.
6.11. Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (частина 1 статті 764 Цивільного кодексу України).
6.12. З урахуванням змісту норми частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України після закінчення строку укладений сторонами договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто з 1 грудня 2021 року до 1 грудня 2022 року, а згодом до 1 грудня 2023, 1 грудня 2024 та 1 грудня 2025 року.
6.13. Розмір орендної плати за нежитлові приміщення за 1 (один) календарний місяць складає 9020,00 грн (дев'ять тисяч двадцять гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ (пункт 4.1 договору).
6.14. За період з 01.01.2020 до 18.10.2025 відповідач повинен сплатити позивачу орендної плати за користування приміщенням 743128,75 грн.
6.15. Відповідач сплатив позивачу 555513,73 грн орендної плати за період з 01.01.2020 до 18.10.2025.
6.16. Відповідно пункту 3.2 укладеного сторонами договору договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін у разі невиконання іншою стороною обов'язків передбачених цим договором. Орендодавець має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір письмово попередивши про це орендаря за 30 календарних днів.
6.17. 18.10.2025 позивач достроково розірвав договір оренди майна у зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати.
6.18. За розрахунком позивача заборгованість відповідача зі сплати за користування майном за період з 01.01.2020 до 18.10.2025 становить 187615,02 грн (743128,75 - 555513,73).
6.19. Договір є обов'язковим до виконання його сторонами.
6.20. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.21. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.22. Невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на отримання орендної плати за користування майном у строк та у розмірі встановленому договором.
6.23. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов'язку в натурі.
6.24. На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов'язання внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за користування майном за договорами оренди.
6.25. Невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на отримання плати за надане у користування нежитлове приміщення у строк та у розмірі встановленому договором.
6.26. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 187615,02 грн боргу зі сплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням за період з 01.01.2020 до 18.10.2025 суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.27. Згідно з пунктом 4.4 договору орендна плата та компенсація комунальних послуг сплачується орендарем згідно з рахунками у безготівковому порядку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно до 7 числа за поточний календарний місяць.
6.28. Орендар зобов'язаний, зокрема своєчасно здійснювати орендні та комунальні платежі (пункт 6 договору).
6.29. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
6.30. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
6.31. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
6.32. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.33. За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 4071,66 грн за період з 08.04.2025 до 30.09.2025 (1228,66 грн за квітень 2025 року від суми боргу 175523,17 грн, 1774,48 грн за травень 2025 року від суми боргу 136498,21 грн, 1178,41 грн за червень 2025 року від суми боргу 147300,75 грн, 544,13 грн за вересень 2025 року від суми боргу 181375,95 грн (а.с. 2 на звороті - 4).
6.34. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, проте при складанні сум інфляційних втрат за вказані періоди позивач невірно визначив загальний розмір інфляційних втрат.
6.35. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 4725,68 грн за період з 08.04.2025 до 30.09.2025 (1228,66 грн за квітень 2025 року від суми боргу 175523,17 грн, 1774,48 грн за травень 2025 року від суми боргу 136498,21 грн, 1178,41 грн за червень 2025 року від суми боргу 147300,75 грн, 544,13 грн за вересень 2025 року від суми боргу 181375,95 грн.
6.36. Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
6.37. Оскільки розмір позовних вимог в частині інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором є меншим, аніж їх розмір встановлений судом, суд, з урахуванням меж заявлених вимог, при вирішенні спору враховує розмір інфляційних втрат заявлений позивачем.
6.38. За розрахунком позивача розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 2280,42 грн за період з 08.04.2025 по 30.09.2025 (288,53 грн за період з 08.04.2025 до 27.04.2025 від суми боргу 175523,17 грн, 11,96 грн за 28.04.2025 від суми боргу 145523,17 грн, 92,85 грн за період з 29.04.2025 до 07.05.2025 від суми боргу 125523,17 грн, 347,79 грн за період з 08.05.2025 до 07.06.2025 від суми боргу 136498,21 грн, 363,21 грн за період з 08.06.2025 до 07.07.2025 від суми боргу 147300,75 грн, 402,84 грн за період з 08.07.2025 до 07.08.2025 від суми боргу 158103,29 грн, 430,36 грн за період з 08.08.2025 до 07.09.2025 від суми боргу 168905,83 грн, 342,88 грн за період з 08.09.2025 до 30.09.2025 від суми боргу 181375,95 грн (а.с. 2 на звороті - 4).
6.39. Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.40. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 4071,66 грн інфляційних втрат, 2280,42 грн 3 % річних за період з 08.04.2025 до 30.09.2025 суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.41. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
6.42. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
6.43. Згідно з пунктом 8.1 договору у випадку несвоєчасного внесення орендної плати орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
6.44. За розрахунком позивача розмір пені становить 23564,32 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 08.04.2025 по 30.09.2025 (2981,49 грн за період з 08.04.2025 до 27.04.2025 від суми боргу 175523,17 грн, 123,60 грн за 28.04.2025 від суми боргу 145523,17 грн, 959,48 грн за період з 29.04.2025 до 07.05.2025 від суми боргу 125523,17 грн, 3593,83 грн за період з 08.05.2025 до 07.06.2025 від суми боргу 136498,21 грн, 3753,14 грн за період з 08.06.2025 до 07.07.2025 від суми боргу 147300,75 грн, 4162,66 грн за період з 08.07.2025 до 07.08.2025 від суми боргу 158103,29 грн, 4447,08 грн за період з 08.08.2025 до 07.09.2025 від суми боргу 168905,83 грн, 3543,04 грн за період з 08.09.2025 до 30.09.2025 від суми боргу 181375,95 грн (а.с. 2-4).
6.45. Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивач виконав розрахунок правильно з урахуванням п. 8.1 договору оренди нежитлового приміщення, періоду прострочення та розміру боргу.
6.46. Заяви про зменшення розміру нарахованої позивачем пені відповідач суду не подав.
6.47. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 23564,32 грн пені за період з 08.04.2025 до 30.09.2025 суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2610,38 грн.
7.3. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.4. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, судовий збір у розмірі 2610,38 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, суд покладає на відповідача.
7.5. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (а.с. 5 на звороті - 6).
7.6. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач додав договір про надання правової допомоги від 28.10.2025 (а.с. 21-22), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи згідно з договором про надання правової допомоги №б/н від 28 жовтня 2025 року (а.с. 20), ордер від 28.10.2025 про надання правничої допомоги ТОВ "УКРТОРГБУДМАТЕРІАЛИ-ЧЕРКАСИ" адвокатом Ракоїд Л.В. (а.с. 8), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Ракоїд Л.В. (а.с. 9).
7.7. Дослідивши додані позивачем докази, суд установив, що 28.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГБУДМАТЕРІАЛИ-ЧЕРКАСИ" (клієнт) та Адвокатське бюро "ЛЮДМИЛИ РАКОЇД" уклали договір про надання правової допомоги, згідно з пунктом 1.1 якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та домовленістю сторін, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору, а саме звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІГЗАГ ПЛЮС-2020" про стягнення боргу у розмірі 187615,02 грн (сто вісімдесят сім тисяч шістсот п'ятнадцять гривень 02 коп.), пеню в сумі 23564,32 грн, 3% річних в сумі 2280,42 грн та інфляційні збитки в сумі 4071,66 грн (а.с. 21-22).
7.8. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року (п. 3.1 договору).
7.9. Відповідно до пункту 3.3 договору після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгованим на таких самих умовах на такий самий строк. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону.
7.10. Відповідно до пункту 4.4 договору сума гонорару за даним договором становить 10000 грн (десять тисяч гривень).
7.11. У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи згідно з договором про надання правової допомоги №б/н від 28 жовтня 2025 року адвокат Ракоїд Л.В. вказала детальний опис виконаних робіт адвокатом у межах договору про надання правової допомоги за складання, підготовку та подання позовної заяви у кількості витраченого часу 5 годин на суму 10000,00 грн (а.с. 20).
7.12. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
7.13. Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.
7.14. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).
7.15. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
7.16. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
7.17. Згідно із частиною 3 статтею 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
7.18. Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
7.19. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
7.20. На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи, у розмірі 10000,00 грн та надав докази понесення цих витрат.
7.21. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
7.22. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
7.23. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
7.24. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
7.25. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
7.26. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
7.27. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
7.28. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
7.29. Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 10000,00 грн.
7.30. Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
7.31. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.
7.32. Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited» проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
7.33. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
7.34. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
7.35. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
7.36. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
7.37. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
7.38. Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
7.39. Відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги суду не подав.
7.40. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
7.41. Витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10000,00 грн, зокрема за складання, підготовку та подання позовної заяви суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.
7.42. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.43. Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.44. Оскільки позовні вимоги задоволені повністю судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГБУДМАТЕРІАЛИ-ЧЕРКАСИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІГЗАГ ПЛЮС-2020" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІГЗАГ ПЛЮС-2020" (ідентифікаційний код 43517472, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 145, оф. 235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГБУДМАТЕРІАЛИ-ЧЕРКАСИ" (ідентифікаційний код 05468877, адреса місцезнаходження: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 163) 187615,02 грн (сто вісімдесят сім тисяч шістсот п'ятнадцять гривень 02 копійки) боргу, 23564,32 грн (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят чотири гривні 32 копійки) пені, 2280,42 грн (дві тисячі двісті вісімдесят гривень 42 копійки) 3% річних, 4071,66 грн (чотири тисячі сімдесят одну гривню 66 копійок) інфляційних втрат, 2610,38 грн (дві тисячі шістсот десять гривень 38 копійок) витрат зі сплати судового збору, 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 29.12.2025.
Суддя А.І. Гладун