вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" грудня 2025 р. м. Київ Справа №911/1476/25
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Кашуба В.М.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до комунального підприємства "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області
про стягнення боргу,
за участю представників:
позивача: Рильцової Є.Ю., - адвоката (довіреність №144 від 12.12.2024 року);
відповідача: Губенка І.В., - адвоката (ордер, серії АІ №2009543, від 24.09.2025 року),
29 квітня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) до комунального підприємства "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області (далі - відповідач) про стягнення боргу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №5369-ТКЕ(23)-41 від 18.09.2023 року.
Ухвалою суду від 05.05.2025 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 04 червня 2025 року.
19 травня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.
27 травня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, долучена до матеріалів справи.
02 червня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, долучені до матеріалів справи.
У засіданні 04 червня 2025 року представник позивача просив відкласти підготовче засідання, у зв'язку з направленням на адресу позивача листа від 02 червня 2025 року №357/05 з проектом договору про реструктуризацію боргу.
Представник позивача проти відкладення підготовчого засідання не заперечувала.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року продовжений строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 09 липня 2025 року.
У зв'язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, підготовче засідання у справі було відкладене на 06 серпня 2025 року, про що постановлена ухвала суду від 03.07.2025 року.
05 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення, долучені до матеріалів справи, та заява про зменшення розміру позовних вимог.
03 вересня 2025 року в засіданні представник відповідача проти задоволення заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог не заперечувала, заява була прийнята судом.
Представник позивача в засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року підготовче засідання відкладене на 08 жовтня 2025 року.
09 вересня 2025 року до Господарського суду Київської області надійшла заява представників сторін про затвердження мирової угоди, в задоволенні якої судом було відмовлено.
Ухвалою суду від 08.10.2025 року підготовче засідання відкладене на 05 листопада 2025 року.
05 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, а 06 серпня 2025 року від представника позивача надійшли заперечення на вищевказане клопотання.
У засіданні 05 листопада представник відповідача клопотання про зупинення провадження у справі просила залишити без розгляду, проти чого представник позивача не заперечувала, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі залишене судом без розгляду.
Ухвалою суду від 05.11.2025 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 10 грудня 2025 року.
04 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду.
05 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
10 грудня 2025 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити, представник відповідача просив суд відстрочити виконання рішення суду.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
18 вересня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) та комунальним підприємством "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області (далі - відповідач) був укладений договір №5369-ТКЕ(23)-41 постачання природного газу (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого, позивач зобов'язувався поставити відповідачу, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) пункту 4 Положення, природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 2.1. договору, позивач передає відповідачу на умовах цього договору замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 1751,88067 тис.куб.метрів (один мільйон сімсот п'ятдесят одна тисяча вісімсот вісімсдесят, 67 куб.метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди):
розрахунковий період вересень 2023: обсяг І (фіксований) 0,325 тис.куб.м.; обсяг ІІ 1,000 тис.куб.м.; обсяг ІІІ (фіксований) - тис.куб.м.; загальний обсяг 1,325 тис.куб.м.;
розрахунковий період жовтень 2023: обсяг І (фіксований) 72,019 тис.куб.м.; обсяг ІІ 10,000 тис.куб.м.; обсяг ІІІ (фіксований) 6,220 тис.куб.м.; загальний обсяг 88,239 тис.куб.м.;
розрахунковий період листопад 2023: обсяг І (фіксований) 203,100 тис.куб.м.; обсяг ІІ 20,000 тис.куб.м.; обсяг ІІІ (фіксований) 10,650 тис.куб.м.; загальний обсяг 233,750 тис.куб.м.;
розрахунковий період грудень 2023: обсяг І (фіксований) 325,500 тис.куб.м.; обсяг ІІ 20,000 тис.куб.м.; обсяг ІІІ (фіксований) 12,200 тис.куб.м.; загальний обсяг 357,700 тис.куб.м.;
розрахунковий період січень 2024: обсяг І (фіксований) 330,000 тис.куб.м.; обсяг ІІ 20,000 тис.куб.м.; обсяг ІІІ (фіксований) 12,200 тис.куб.м.; загальний обсяг 362,200 тис.куб.м.;
розрахунковий період лютий 2024: обсяг І (фіксований) 330,000 тис.куб.м.; обсяг ІІ 20,000 тис.куб.м.; обсяг ІІІ (фіксований) 12,200 тис.куб.м.; загальний обсяг 362,200 тис.куб.м.;
розрахунковий період березень 2024: обсяг І (фіксований) 250,000 тис.куб.м.; обсяг ІІ 20,000 тис.куб.м.; обсяг ІІІ (фіксований) 10,650 тис.куб.м.; загальний обсяг 280,650 тис.куб.м.;
розрахунковий період квітень 2024: обсяг І (фіксований) 53,100 тис.куб.м.; обсяг ІІ 5,000 тис.куб.м.; обсяг ІІІ (фіксований) 7,71667 тис.куб.м.; загальний обсяг 65,81667 тис.куб.м.;
всього: обсяг І (фіксований) 1564,044 тис.куб.м.; обсяг ІІ 116,000 тис.куб.м; обсяг ІІІ (фіксований) 71,83667 тис.куб.м; загальний обсяг 1751,88067 тис.куб.м.
Відповідно до п. 3.5. договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Позивач протягом 3-х (трьох) робочих днів з дати одержання актів зобов?язується повернути відповідачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником позивача або надає обґрунтовану відмову від підписання акту. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договорами вважаються скоригованими (п. 3.5.4. договору).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн.
Ціна природного газу для обсягу II визначається щомісяця для виробника теплової енергії за такою формулою: P = Pueex k1 x k2, де P - ціна природного газу для виробника теплової енергії; Pueex - середньозважена ціна, що склалася на ресурс місяця, що передує місяцю постачання природного газу та склалася за результатами електронних біржових торгів на товарній біржі "Українська енергетична біржа" за всіма договорами, умовами оплати та базисами (в газотранспортній системі, газосховищах), та за всіма стандартизованими продуктами за напрямком "Природний газ", за період з 1 по 20 (включно) числа місяця за всі торгові дні місяця, з урахуванням податку на додану вартість, у гривнях за 1000 куб. метрів газу; k1 - коригуючий коефіцієнт, що враховує вартість грошей у часі за обліковою ставкою Національного банку та середнім очікуванням прострочення оплати виробників теплової на рівні 80 календарних днів, за лінійними розрахунками, що становить 1,055; k2 - коригуючий коефіцієнт, націнка постачальника природного газу, що становить 1,050.
Якщо протягом поточного місяця постачання природного газу не здійснювались електронні біржові торги на товарній біржі "Українська енергетична біржа" за всіма договорами, умовами оплати та базисами (в газотранспортній системі, газосховищах), ціна залишається на рівні попереднього місяця, розрахована наведеною формулою.
Крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Позивач щомісячно розміщує інформацію щодо зміни ціни газу за обсягом ІІ на офіційному сайті позивача naftogaztrading.com.uа або відповідна інформація надсилається позивачем відповідачу листом на електронну адресу відповідача, вказану у розділі 14 "Адреси та реквізити сторін" цього договору. Така ціна є обов'язковою для застосування сторонами з 1 числа місяця, на який вона розрахована та не потребує окремого оформлення додатковою угодою. Сторони домовились, що ціна природного газу обсягу ІІ буде вказана при документальному оформленні обсягу ІІ у відповідному акті приймання передачі газу.
Сторони підтверджують, що цілком погоджуються з порядком визначення та зміни ціни обсягу ІІ, зазначеним в даному пункті договору. При цьому, відповідач вважається повідомленим про зміну ціни обсягу ІІ з моменту здійснення публікації відповідної інформації на офіційному сайті позивача naftogaztrading.com.ua або з моменту відправлення відповідного повідомлення позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену у розділі 14 даного договору.
Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Відповідно до п. 4.3. договору, загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Згідно з п. 5.1. договору, відповідач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого відповідачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
Пунктом 13.1. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до “15» квітня 2024 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу газ на суму 12 759 915,14 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2023 року, на суму 456 003,97 грн; від 31.10.2023 року, на суму 46 797,84 грн; від 30.11.2023 року, на суму 1 028 003,48 грн; від 31.12.2023 року, на суму 2 940 852,17 грн; від 31.12.2023 року, на суму 201 957,43 грн; від 31.01.2024 року, на суму 3 333 186,67 грн; від 31.01.2024 року, на суму 201 957,43 грн; від 29.02.2024 року, на суму 2 231 338,88 грн; від 29.02.2024 року, на суму 400 604,08 грн; від 31.03.2024 року, на суму 1 867 865,92 грн; від 31.03.2024 року, на суму 50 092,07 грн; від 30.04.2024 року, на суму 1 255,20 грн, який відповідач оплатив частково, а саме в сумі 9 152 134,10 грн.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.06.2025 року, просив стягнути з відповідача 3 607 781,04 грн боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Пунктом 1 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
19 травня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона проти задоволення позову заперечувала, послалась на відсутність у відповідача бюджетного фінансування для сплати грошових коштів позивачу через низькі тарифи та неповне відшкодування заборгованості з різниці в тарифах. Також, за твердженнями представника відповідача, позивачем не була дотримана процедура досудового врегулювання спору, надані неналежні докази та обраний неналежний спосіб захисту.
Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступними обставинами.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.
Споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", зокрема, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 року в справі №905/49/15, від 29.11.2019 року в справі №914/2267/18, від 29.01.2020 року в справі №916/922/19, від 25.06.2020 року в справі №924/233/18, від 10.12.2020 року в справі №910/14900/19, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ на суму 12 759 915,14 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2023 року, на суму 456 003,97 грн; від 31.10.2023 року, на суму 46 797,84 грн; від 30.11.2023 року, на суму 1 028 003,48 грн; від 31.12.2023 року, на суму 2 940 852,17 грн; від 31.12.2023 року, на суму 201 957,43 грн; від 31.01.2024 року, на суму 3 333 186,67 грн; від 31.01.2024 року, на суму 201 957,43 грн; від 29.02.2024 року, на суму 2 231 338,88 грн; від 29.02.2024 року, на суму 400 604,08 грн; від 31.03.2024 року, на суму 1 867 865,92 грн; від 31.03.2024 року, на суму 50 092,07 грн; від 30.04.2024 року, на суму 1 255,20 грн, копії яких долучені до матеріалів справи.
Підпунктом 4 п. 6.2. договору, зокрема, встановлено, що відповідач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та використовувати його відповідно до умов цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як уже зазначалось, пунктом 5.1. договору встановлено, що відповідач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого відповідачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
Судом встановлено, що відповідач поставлений позивачем природний газ оплатив частково, а саме в сумі 9 152 134,10 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з рахунка позивача та розрахунком суми основного боргу, наданого позивачем.
Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 року (далі - Закон №1730) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 1 Закону №1730, взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду).
Згідно зі ст. 4 Закону №1730, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1730, реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).
Згідно з ч. 7 ст. 5 Закону №1730, типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.04.2024 року в справі №925/636/23, стаття 4 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" № 1730-VIII в редакції Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX має на меті врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року. Це врегулювання здійснюється шляхом взаєморозрахунків між сторонами заборгованості; перерахування субвенції з державного бюджету теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям для погашення заборгованості; наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Умови та порядок проведення взаєморозрахунків або перерахування субвенції у 2022 році визначені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 року № 1403; Закон не передбачає можливість проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно.
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судом встановлено, що до матеріалів справи не долучені документи, що підтверджували б укладення між сторонами договору про організацію взаєморозрахунків.
Європейський суд з прав людини у справі "Бакалов проти України" та у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, представник відповідача послався на те, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Отже, попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про погашення заборгованості, є правом, а не обов'язком сторони та не позбавляє особу права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року в справі №338/180/17, від 11.09.2018 року в справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року в справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 року в справі №910/3907/18, від 06.04.2021 року в справі №910/10011/19).
Так, оскільки стягнення боргу безпосередньо поновлює порушене майнове право позивача, обраний ним спосіб захисту є належним.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували б оплату відповідачем поставленого позивачем природного газу в повному обсязі або спростовували б доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 607 781,04 грн боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
04 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду.
05 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду представник відповідача послалась на скрутне фінансово-економічне становище відповідача, обумовлене відсутністю компенсації різниці в тарифах протягом тривалого періоду, наявну значну дебіторську заборгованість споживачів, а також на віднесення об'єктів відповідача до критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, в зв'язку з чим, представник відповідача просила суд відстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців.
На підтвердження обставин, викладених у заяві про відстрочення виконання рішення, представник відповідача подала до суду копії: розпорядження Київської обласної військової адміністрації "Про підтвердження статусу критично важливого підприємства, установи і організації для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період" №676 від 21.03.2025 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за І квартал 2022 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за ІІ квартал 2022 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за ІІІ квартал 2022 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за ІV квартал 2022 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за І квартал 2023 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за ІІ квартал 2023 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за ІІІ квартал 2023 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за ІV квартал 2023 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за І квартал 2024 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за ІІ квартал 2024 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за ІІІ квартал 2024 року, звіту про оплату населенням житлово-комунальних послуг за ІV квартал 2024 року, звіту про фінансовий стан на 31 грудня 2021 року, звіту про фінансовий стан на 31 грудня 2022 року, звіту про фінансовий стан на 31 грудня 2023 року, звіту про фінансовий стан на 31 грудня 2024 року, звіту про фінансовий стан на 30 вересня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому, суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Ця правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 року в справі №910/11949/21.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Наведені представником відповідача обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду, а ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно незадовільний фінансовий стан підприємства, неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим, не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Відтак, твердження представника відповідача про скрутне фінансове становище відповідача не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Оскільки представник відповідача не подала суду доказів, які підтверджували б наявність обставин, які, відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду в справі №911/1476/25.
У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 05.06.2025 року представник позивача просила суд повернути судовий збір, у зв'язку із зменшення розміру позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору встановлюється за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як вбачається з платіжної інструкції №0000027716 від 25.04.2025 року, позивачем за подання позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 44 720,15 грн.
Так, за розгляд вимог позивача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення 3 607 781,04 грн боргу, сплаті підлягав судовий збір у сумі 43 293,37 грн.
Відтак, судовий збір у сумі 1 426,78 грн підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 626, ст. 712 Цивільного кодексу України, п. 28, п. 37 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 4, ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 13, ст. 129, ст. 165, ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до комунального підприємства "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області про стягнення боргу.
Стягнути з комунального підприємства "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області (03027, Київська обл., Фастівський р-н, село Новосілки, Чабанівська ТГ, вул. Озерна, будинок 20, ідентифікаційний код 25655972) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний код 42399676) 3 607 781,04 грн (три мільйони шістсот сім тисяч сімсот вісімдесят одну грн 04 коп.) боргу та 43 293,37 грн (сорок три тисячі двісті дев'яносто три грн 37 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний код 42399676) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 426,78 грн (одна тисяча чотириста двадцять шість грн 78 коп.), перерахований згідно з платіжною інструкцією № 0000027716 від 25.04.2025 року.
Відмовити у задоволенні клопотання комунального підприємства "Керуюча компанія Новосілки" Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області про відстрочення виконання рішення суду.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 30.12.2025 року.
Суддя С. Грабець