вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2025 р. Справа № 910/1325/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кальчев Л.В.
від відповідача-1: Вівсяник А.М.
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 (повний текст рішення складений 14.07.2025) (суддя Ковтун С.А.)
у справі № 910/1325/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна»
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» (відповідач-1);
2. ОСОБА_1 (відповідач-2)
про стягнення 3 614 846,37 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) про солідарне стягнення 3 614 846,37 грн, а саме: 207 951,80 грн боргу, 1 988 706,34 грн пені, 735 573,05 грн штрафу, 403 965,34 грн інфляційних втрат, 278 649,84 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем-1 договору поставки № 03-03-20/П від 03.03.2020 (далі - Договір) у частині здійснення своєчасної оплати поставленого товару та відповідачем-2 - договору поруки.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі № 910/1325/25 позов задоволено частково та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» 994 353,17 грн пені, 367 786,53 грн штрафу, 403 965,34 грн інфляційних втрат, 278 649,84 грн 3 % річних.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» 51 103,42 грн судового збору.
Закрито провадження у справі в частині стягнення 207 951,80 грн боргу.
В іншій частині позову відмовлено.
Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» з Державного бюджету України 3 119,28 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що у відповідача-1 станом на дату звернення з позовом до суду (04.02.2025) наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 207 951,80 грн; під час розгляду справи в суді відповідач погасив 207 951,80 грн боргу, у зв'язку із чим суд закрив провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 1 988 706,34 грн пені, 735 573,05 грн штрафу, 278 649,84 грн 3 % річних, 403 965,34 грн інфляційних втрат за період з 16.07.2022 по 26.11.2024. Разом із тим, враховуючи майновий стан боржника, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення пені з 1 988 706,34 грн до 994 353,17 грн, штрафу - з 735 573,05 грн до 367 786,53 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись частково із рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі № 910/1325/25, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» та ОСОБА_1 994 353,17 грн пені, 367 786,53 грн штрафу, 403 965,34 грн інфляційних втрат, 278 649,84 грн 3 % річних та в цій частині ухвалити нове рішення, яким зменшити на 90 % розмір пені до 198 870,63 грн, а також зменшити на 90 % розмір штрафу до 73 557,31 грн.
Скаржник вказує, що оскаржуване рішення порушує баланс інтересів сторін; суд першої інстанції не врахував відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача-1 щодо пред'явленого йому боргу, а також те, що майнова сфера позивача забезпечена порукою відповідача-2 та відновлюється застосуванням законодавчо встановленого обов'язку відповідача-1 сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьома процентами річних від простроченої суми згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Крім того, скаржник наголошує на тому, що суд першої не звернув уваги на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем-1 прострочення, а також суд першої інстанції не врахував значний розмір та невідповідність такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення зобов'язання зі своєчасної оплати.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі № 910/1325/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 27.10.2025 об 11:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 19.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/1325/25; відкладено розгляд апеляційної скарги на 09.12.2025 об 11:00.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, вказуючи, що позивачем у відповідності до умов Договору були нараховані штрафні санкції у вигляді штрафу та пені, розмір яких погоджений сторонами у п .7.2 Договору, а також відповідно до норм чинного законодавства (ст. 625 ЦК України) позивачем було нараховано 3 % річних та індекс інфляції; при розгляді справи № 910/1325/25 судом першої інстанції вжито необхідні заходи та вчинено всі необхідні процесуальні дії, надано належну оцінку наявним доказам із дотриманням матеріального та процесуального права; в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які апелянтом не спростовано.
Клопотання учасників справи
24.10.2025 відповідачем-1 подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, що підтверджують скрутне фінансове становище відповідача-1.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.
У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 про відкриття апеляційного провадження у даній справі (до 19.09.2025), відповідач-1 не звертався до Північного апеляційного господарського суду із заявою про продовження строку для подання клопотання.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
З урахуванням викладеного, зазначене клопотання відповідача-1, яке подано після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі, залишається судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 09.12.2025 з'явились представники позивача та відповідача-1.
Відповідач-2 в судове засідання не з'явився.
Відповідач-2 належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового засідання.
Враховуючи, що явка відповідача-2 у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а нез'явлення в судове засідання відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні відповідача-2.
У судовому засіданні представник відповідача-1 (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 03.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» (покупець) був укладений договір поставки № 03-03-20/П (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металопрокат (надалі - товар) в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється переданий на умовах цього Договору товар по одній специфікації (п. 3.1 Договору).
Покупець здійснює оплату товару згідно з умовами, зазначеними у відповідній специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (п. 5.3 Договору).
Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.5 Договору).
Постачальник має право суми отриманих платежів зарахувати в рахунок погашення заборгованості покупця, що утворилася за раніше поставлений товар, а також неустойки, яка підлягає сплаті, незалежно від зазначених покупцем призначень платежу (у тому числі за зобов'язаннями, які виникли за іншими договорами/контрактами, укладеними між сторонами цього Договору). У разі виникнення заборгованості по оплаті товару, вартості упаковки, зазначеної в п. 4.1.1 цього Договору, та всіх витрат, передбачених цим Договором, невиконаними вважаються ті зобов'язання покупця, які виникли на підставі специфікацій та/або рахунків та/або видаткових накладних, виставлених постачальником, що мають більш пізню дату, загальна сума яких еквівалентна сумі заборгованості з оплати товару, незалежно від зазначених покупцем призначень платежу, якщо інше не доведено постачальником до відома покупця в письмовій формі (п. 5.6 Договору).
За порушення строків оплати вартості товару, що поставляється за цим Договором, та/або вартості упаковки, зазначеної в п. 4.1.1 цього Договору, та/або вартості витрат, передбачених цим Договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення. Крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару в зазначені в Договорі та додатках до нього строки (п. 7.2 Договору).
На виконання умов Договору постачальник у 2021 році поставив покупцю товар на загальну суму 4 798 626,33 грн, яка була оплачена покупцем частково у загальному розмірі 2 990 875,00 грн.
На початок 2022 року заборгованість покупця перед постачальником становила 1 807 751,33 грн.
19.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки № 19/05/20-1 (далі - Договір поруки).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 5.1 Договору поруки).
Порука за цим Договором припиняється, якщо кредитор протягом п'яти років від дня настання строку оплати вартості поставленого товару не пред'явить вимоги до поручителя (п. 5.2 Договору поруки).
Надалі, у 2022 році постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 8 711 061,46 грн, що підтверджується: видатковими накладними № 5 від 06.01.2022 на суму 334 261,84 грн, № 11 від 13.01.2022 на суму 566 334,46 грн, № 92 від 10.02.2022 на суму 454 734,65 грн, № 260 від 09.06.2022 на суму 1 015 200,00 грн (специфікація № 32, строк оплати 37 календарних днів, граничний строк оплати - 16.07.2022); № 366 від 19.07.2022 на суму 1 018 012,04 грн (специфікація № 33, строк оплати 37 календарних днів, граничний строк оплати - 25.08.2022); № 370 від 20.07.2022 на суму 535 660,99 грн (специфікація № 34, строк оплати 9 календарних днів, граничний строк оплати - 29.07.2022); № 411 від 01.08.2022 на суму 1 175 786,17 грн (специфікація № 35, строк оплати 36 календарних днів, граничний строк оплати - 06.09.2022); № 433 від 11.08.2022 на суму 549 379,96 грн (специфікація № 36, строк оплати 36 календарних днів, граничний строк оплати - 16.09.2022); № 461 від 18.08.2022 на суму 945 099,94 грн (специфікація № 37, строк оплати 36 календарних днів, граничний строк оплати - 23.09.2022); № 496 від 05.09.2022 на суму 1 031 122,16 грн (специфікація № 38, строк оплати 36 календарних днів, граничний строк оплати - 11.10.2022); № 554 від 07.10.2022 на суму 1 085 469,25 грн (специфікація № 39, строк оплати 36 календарних днів, граничний строк оплати - 12.11.2022).
Покупець отриманий товар оплатив частково.
Позивач надсилав на адреси відповідачів вимоги про сплату боргу.
Звертаючись із позовом у даній справі, позивач вказував, що у відповідача-1 перед позивачем існує борг у розмірі 207 951,80 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом до відповідача-1 як основного боржника та відповідача-2 як поручителя. Також позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідачів 1 988 706,34 грн пені, 735 573,05 грн штрафу, 403 965,34 грн інфляційних втрат, 278 649,84 грн 3 % річних за період з 16.07.2022 по 26.11.2024.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у частині нарахованих пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних відповідач-1 вказував, що вважає неправомірним нарахування пені та штрафу за весь період прострочення всупереч вимогам, передбаченим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та подав клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, які, на думку відповідача-1, є надміру великими порівняно з розміром невиконаного зобов'язання. Відповідача-1 зазначив, що стягнення всієї заявленої суми штрафних санкцій за наявності економічного спаду в період збройної агресії може негативно вплинути на діяльність відповідача-1 та лягти непомірним фінансовим тягарем, що призведе до незворотних наслідків у формі фактичного припинення господарської діяльності відповідача-1 та його банкрутства. Стягнення дев'ятикратної пені спотворить її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання відповідача-1 виконувати основне зобов'язання пеня перетвориться на несправедливо непомірний тягар для того ж таки відповіача-1 та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, господарська діяльність якого є беззбитковою та демонструє стабільне нарощення чистого прибутку за 2020-2024 роки, доказом чого є дані із сайту Opendatabot.ua, який значно перевищує дохід відповідача-1.
Разом із тим, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем-1 у добровільному порядку була перерахована на рахунок позивача сума спірної основної заборгованості в загальному розмірі 207 951,80 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата штрафних санкцій.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі вільного волевиявлення Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» (покупець), укладаючи Договір, погодили п. 7.2 Договору, яким визначили, що за порушення строків оплати вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення. Крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару.
Колегія суддів зауважує, що укладаючи Договір, сторони вільно та свідомо погодили застосування штрафних та фінансових санкцій, їх розмір та усвідомлювали всі ризики, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про невідповідність розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення зобов'язання зі своєчасної оплати та доводи скаржника про відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем-1 прострочення.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що суб'єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, відповідач-1) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Отже, фактично, відповідач-1, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, відповідач-1 має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, та відповідно в даному випадку відповідач-1 повинен був врахувати обставини щодо можливого порушення термінів оплати вартості товару та відповідальності, яка настає за таке порушення.
Колегією суддів відхиляються за неспроможністю доводи скаржника, що майнова сфера позивача забезпечена порукою відповідача-2 та відновлюється застосуванням законодавчо встановленого обов'язку відповідача-1 сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України, з огляду на таке.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Визначені частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такі висновки викладено і в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Натомість, укладаючи Договір, сторони вільно та свідомо погодили додаткове застосування штрафних та фінансових санкцій та взяли на себе зобов'язання з їх відшкодування незалежно від наявності нормативно закріплених видів відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Перевіряючи доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції тих обставин, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, колегія суддів встановила таке.
Згідно з положеннями статті 551 ЦК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд першої інстанції, врахувавши майновий стан боржника, дійшов висновку, що справедливим, розумним та необхідним буде зменшити розмір заявлених до стягнення пені з 1 988 706,34 грн до 994 353,17 грн, штрафу з 735 573,05 грн до 367 786,53 грн.
Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції відсутності будь-яких заперечень із боку відповідача-1 щодо пред'явленого йому боргу з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за специфікацією № 32 граничний строк оплати настав 16.07.2022;
за специфікацією № 33 граничний строк оплати настав 25.08.2022;
за специфікацією № 34 граничний строк оплати настав 29.07.2022;
за специфікацією № 35 граничний строк оплати настав 06.09.2022;
за специфікацією № 36 граничний строк оплати настав 16.09.2022;
за специфікацією № 37 граничний строк оплати настав 23.09.2022;
за специфікацією № 38 граничний строк оплати настав 11.10.2022;
за специфікацією № 39 граничний строк оплати настав 12.11.2022.
Натомість заборгованість у розмірі 207 951,80 грн відповідачем-1 була сплачена лише під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, враховуючи ступінь виконання грошового зобов'язання боржником лише після звернення позивача з позовом, дослідивши наведенні відповідачем-1 обставини як підстави для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання, колегією суддів не встановлено фактів, які б могли бути оцінені судом як виключні, незалежні від волі відповідача-1 важкі обставини, які об'єктивно перешкодили йому належним чином виконати взяті на себе зобов'язання протягом тривалого проміжку часу, тим більше, що в силу ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник у грошовому зобов'язані не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що триваюча повномасштабна агресія Російської Федерації проти України є важкою обставиною, яка в рівній мірі впливає на обидві сторони договору.
Колегія суддів враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі № 924/570/19.
Разом із тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зменшення нарахованих позивачем до стягнення з відповідачів пені та штрафу лише на 50 %, що свідчить про дотримання балансу інтересів усіх учасників справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що відповідно до вимог ст. 269 ГПК України у даному випадку питання щодо законності та обґрунтованості закриття провадження в частині основної заборгованості в розмірі 207 951,80 грн апеляційним господарським судом не переглядається, оскільки вказане питання вирішене місцевим господарським судом під час ухвалення рішення та не оскаржується скаржником.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі № 910/1325/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена та підписана - 29.12.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко