вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" грудня 2025 р. Справа № 910/12269/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не вийшов на зв'язок у режимі відеоконференції
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 (повне рішення складено та підписано 28.07.2025) (суддя Шкурдова Л.М.)
у справі № 910/12269/24 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш"
до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні
про стягнення збитків у розмірі 19 514 415,29 доларів США
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" (далі - ТОВ "Азовмаш", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні (відповідач) про стягнення збитків у розмірі 19 514 415,29 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, що супроводжувалась воєнними (бойовими) діями в м. Маріуполь, ТОВ "Азовмаш" зазнало збитків у вигляді втрачених майнових активів та упущеної вигоди у загальному розмірі 19 514 415,29 доларів США.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/12269/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними доказами реальної (а не теоретичної) можливості отримання позивачем прибутку у сумі 434 630 701,50 грн (11 885 352,50 доларів США), доказів на доведення позивачем наявності в останнього дебіторської заборгованості у сумі 199 328 501,72 грн матеріали справи не містять, як і не містять доказів реальної наявності у позивача на праві власності станом на 24.02.2022 товарно-матеріальних цінностей вартістю 8 792 332,15 грн. За відсутності належних, допустимих та достатніх доказів суд позбавлений можливості встановити реальний розмір спричинених ТОВ "Азовмаш" збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/12269/24, ТОВ "Азовмаш" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, при ухваленні якого було допущено такі порушення: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права.
Так, за доводами скаржника:
- суд поклав на позивача надмірний доказовий тягар у ситуації, коли частина документів фізично втрачена через окупацію м. Маріуполь;
- суд не врахував, що у воєнних умовах збір первинних документів може бути неможливим, а тому підтвердження через бухгалтерські регістри, інвентаризаційні описи та офіційні листи контрагентів є допустимими способами доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України));
- суд не врахував, що інвентаризація за місцем знищення майна була фізично неможлива, тому застосовано допустимий метод за даними бухгалтерського обліку та підтвердженням експертів;
- судом також не надано оцінки повідомленням контрагентів про неможливість виконання зобов'язань через військову агресію Російської Федерації, що прямо підтверджує наявність збитків і причинний зв'язок;
- обов'язок доведення вини не покладається на позивача, якщо відповідач не доведе протилежного;
- протиправність дій Російської Федерації в контексті збройної агресії проти України є загальновідомим фактом, що не потребує доказування відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України;
- у даному випадку також не потребує доказуванню факт перебування майнових активів позивача в м. Маріуполь - тимчасово окупованій території з 05.03.2022 (за офіційною інформацією Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України). Суд повинен був урахувати, що у зв'язку з бойовими діями та подальшою окупацією підприємство позивача фактично позбавлене доступу до своїх майнових активів, частина яких була знищена або розграбована;
- суд формально застосував ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо упущеної вигоди, не врахувавши правову позицію Верховного Суду (справи № 308/9708/19, № 428/11673/19, № 311/498/20 тощо) про те, що в умовах збройної агресії збитки можуть обчислюватися за економічними розрахунками, підтвердженими експертизою;
- суд помилково вважав, що акти звірки розрахунків не є належним доказом наявності заборгованості. Такий підхід суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, де зазначено, що акт звірки може використовуватись як доказ існування боргу, за умови, що він містить підписи уповноважених осіб та підтверджується первинними документами;
- суд безпідставно відхилив висновок судово-економічної експертизи, не вказавши конкретних помилок у їх змісті, методиці чи розрахунках, при цьому не призначивши повторної чи додаткової експертизи (ст. 99 ГПК України);
- висновок експертизи відносно збитку від руйнування майна був складений відповідно до методики, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223, з урахуванням реального зносу майна, індексу цін виробників та курсу валют.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого судді, суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Азовмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/12269/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.10.2025 о 10:00.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 задоволено заяву ТОВ "Азовмаш" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Азовмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/12269/24; відкладено розгляд апеляційної скарги на 02.12.2025 о 10:00.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги на 23.12.2025 о 10:20.
Позиції учасників справи
Позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду письмові додаткові пояснення у даній справі, які він просить врахувати під час розгляду апеляційної скарги.
Явка представників учасників справи
23.12.2025 представник позивача не вийшов на зв'язок у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду для участі в судовому засіданні з причин, що не залежали від суду.
Представник відповідача в судове засідання 23.12.2025 та в попередні судові засідання не з'явився.
Щодо повідомлення відповідача про судові засідання, призначені Північним апеляційним господарським судом у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Аналогічна за змістом норма закріплена в статті 3 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Порядок вручення судових документів на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 згідно з постановою Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992.
Однак, Законом України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 12.01.2023 № 2855-IX держава Україна вийшла із зазначеної угоди з 05.02.2023, що унеможливлює подальше застосування її положень.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 10.11.1994 № 240/94-ВР було ратифіковано Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, відповідно до ст. 4 якої установи юстиції Договірних Сторін (держав-членів Співдружності Незалежних Держав) надають правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах відповідно до положень цієї Конвенції. Установи юстиції надають правову допомогу й іншим установам у справах, зазначених у пункті 1 цієї статті.
Проте, Законом України від 01.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" Верховна Рада України постановила вийти із зазначеної Конвенції.
У свою чергу, відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 № 2052-III Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 в місті Гаага.
Стаття 8 вказаної Конвенції передбачає, що кожна договірна держава може здійснювати вручення судових документів особам, які перебувають за кордоном, без застосування будь-якого примусу безпосередньо за допомогою своїх дипломатичних або консульських агентів.
Однак, згідно із застереженням Російської Федерації до статті 8 Конвенції "дипломатичним та консульським агентам іноземних держав не дозволяється здійснювати вручення документів на території Російської Федерації, крім випадків, коли документ підлягає врученню громадянину держави походження цих документів".
Згідно із заявою Міністерства закордонних справ України від 24.02.2022 дипломатичні відносини з Російською Федерацією розірвано, комунікація Міністерства з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється.
Крім того, обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією Акціонерним товариством "Укрпошта" з 24.02.2022 припинений.
Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, ураховуючи введення в Україні воєнного стану та розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, зокрема, вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та припинення Акціонерним товариством "Укрпошта" обміну міжнародними поштовими відправленнями з Російською Федерацією, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у цій справі судом апеляційної інстанції здійснюється через оприлюднення судових рішень (ухвал) в Єдиному державному реєстрі судових рішень та шляхом публікації відповідних оголошень на офіційному вебпорталі судової влади України, що є належним та єдино можливим шляхом повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Отже, судом вжито всіх належних заходів із метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників сторін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Азовмаш" є юридичною особою, зареєстрованою 13.04.2016 за законодавством України, видами діяльності якої є: неспеціалізована оптова торгівля (основний) (46.90), виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устатковання (28.22), виробництво машин і устатковання для металургії (28.91), виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва (28.92), виробництво автотранспортних засобів (29.10), виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів (29.20), виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу (30.20), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19), надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. (77.39), оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (46.69), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19). Засновником та єдиним учасником товариства є Ківірама Лімітед (Civirama Limited), резидентство: Кіпр; місцезнаходження: Кіпр, Сіна, 20, 5-й поверх, офіс 53, Егкомі, П.К. 2406, Нікосія; розмір частки засновника (учасника): 10 700 000,00 грн.
ТОВ "Азовмаш" працювало за принципом торгового дому та продавало продукцію підприємств, що належать компаніям Групи "Азовмаш", які спеціалізуються на виробництві сталевого вагонного литва, обладнання для гірничо-металургійного комплексу, вантажних вагонів і цистерн, портових кранів, котлів тощо.
Основні контрагенти ТОВ "Азовмаш" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Азоввагон" (далі - ТОВ "Азоввагон"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Маріупольтяжмаш" (далі - ТОВ "Завод "Маріупольтяжмаш"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовська сталеплавильна компанія" (далі - ТОВ "Азовська сталеплавильна компанія"), Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь" (далі - ПрАТ "Азовелектросталь"), здійснювали свою господарську діяльність на території м. Маріуполь. Майнові активи як позивача, так і його постачальників також знаходились на території м. Маріуполь.
24.02.2022 збройні сили Російської Федерації розпочали повномасштабну військову агресію проти України, що супроводжувалася численними ракетно-бомбовими ударами по ряду об'єктів інфраструктури, розміщених у різних регіонах України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Пізніше відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженими Законами України, воєнний стан продовжувався і триває досі.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого включено м. Маріуполь, датою виникнення бойових дій на території якого є 24.02.2022.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якого датою початку бойових дій у м. Маріуполь є 24.02.2022, а датою початку тимчасової окупації є 05.03.2022, яка наразі триває.
24.02.2022 компанії Групи "Азовмаш" повідомили своїх контрагентів про настання форс-мажорних обставин, розмістивши відповідні повідомлення на своїх офіційних сайтах.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що до 24.02.2022 господарська діяльність ТОВ "Азовмаш" була прибутковою, усі укладені контракти виконувались належним чином. Разом із тим, дії Російської Федерації призвели до втрати майнових активів позивача та постачальників ТОВ "Азовмаш" і завдали позивачу збитків у вигляді втрачених майнових активів та упущеної вигоди у загальному розмірі 19 514 415,29 доларів США.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Предметом позову в цій справі є стягнення збитків унаслідок неправомірних дій Російської Федерації - військової агресії проти України.
Відповідно до частини першої статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Відповідно до частини першої статті 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31.07.2006, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.
Згідно зі статтею 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, Україна зобов'язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.
Відповідно до частини четвертої статті 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 12.09.2002, Україна має зобов'язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.
Тож застосування судового імунітету Російської Федерації та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов'язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (див. правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21).
У постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Згідно із частиною першою статті 1 Статуту ООН Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію Російської Федерації проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, у тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Проте, на час розгляду цієї справи Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022 та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об'єктів всупереч нормам міжнародного права.
Оскільки предметом позову у цій справі є відшкодування збитків, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН, суд зазначає, що судовий імунітет Російської Федерації на спірні правовідносини не поширюється.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21, від 12.10.2022 у справі № 463/14366/21, від 20.11.2024 у справі № 905/17/24.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
З огляду на те, що події, які стали підставою для вимог ТОВ "Азовмаш" про відшкодування збитків, відбулися на території України, при розгляді цього спору застосовується матеріальний закон України.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У силу ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити з його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно із ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно із ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України, який був чинний до 28.08.2025).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Наявність шкоди полягає у будь-якій втраті, у повному чи частковому знеціненні блага, що охороняється законом. Зокрема, знищення та пошкодження майна може полягати як у повній втраті майна, так і у зниженні його вартості, у тому числі внаслідок зміни характеристик майна. Наприклад, відповідно до частин 1, 2 статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Неправомірні дії чи бездіяльність, які призвели до втрати майном ознак єдиного майнового комплексу, можуть завдати шкоди власнику майна, зокрема і тому, що вартість майна в разі його пооб'єктного продажу є меншою за вартість єдиного майнового комплексу, який використовується для здійснення підприємницької діяльності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц).
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
При цьому відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані особою за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Таким чином, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Тобто протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов'язання тягне за собою обов'язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
Предметом позову в цій справі є відшкодування шкоди, заподіяної позивачу протиправними діями держави-агресора - Російської Федерації.
Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Спростування вини є процесуальним обов'язком її заподіювача, тобто відповідача у спорі про відшкодування шкоди (постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 23.01.2018 у справі № 686/20040/2012, від 06.02.2018 у справі № 334/9899/14-ц).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до вимог статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначено вище, Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 02.03.2022 ES-11/1 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до ООН, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У преамбулі Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Отже, протиправність діяння відповідача як складового елементу правопорушення у вигляді завдання збитків, в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України, є загальновідомою обставиною, яка закріплена державою на законодавчому рівні та яка доказування не потребує.
Щодо такої складової для застосування міри відповідальності у вигляді стягнення збитків як шкідливий результат у результаті протиправної поведінки винної особи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Місцевий господарський суд, вирішуючи даний спір, виходив із того, що документи, надані позивачем до матеріалів справи як докази на обґрунтування своїх вимог, не підтверджують реальної (а не теоретичної) можливості отримання позивачем прибутку у сумі 434 630 701,50 грн (11 885 352,50 доларів США), доказів на доведення позивачем наявності в останнього дебіторської заборгованості у сумі 199 328 501,72 грн матеріали справи не містять, як і не містять доказів реальної наявності у позивача на праві власності станом на 24.02.2022 товарно-матеріальних цінностей вартістю 8 792 332,15 грн. За відсутності належних, допустимих та достатніх доказів суд позбавлений можливості встановити реальний розмір спричинених ТОВ "Азовмаш" збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Як встановлено судом першої інстанції і свідчать матеріали справи, як на докази заподіяння збитків позивач послався на інвентаризаційний опис товарів від 01.12.2022 та висновок експертів № 06-МОА/23 за результатами проведення комплексної судової економічної, товарознавчої та оціночної експертизи від 29.06.2023.
Відповідно до інвентаризаційного опису від 01.12.2022 сума товарно-матеріальних цінностей, що обліковувалися на балансі ТОВ "Азовмаш", за даними бухгалтерського обліку становить 9 088 418,05 грн, з них 494 703,10 грн - сума фактично наявних товарно-матеріальних цінностей на балансі позивача, 8 593 714,95 грн - вартість втрачених товарно-матеріальних цінностей.
Надаючи оцінку вказаному інвентаризаційному опису товарів, місцевий господарський суд виснував, що його було здійснено лише за даними бухгалтерського обліку без фактичної перевірки наявності майна в натурі. При цьому, інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей за попередні роки позивач суду не надав. Доказів, що товарно-матеріальні цінності вартістю 8 593 714,95 грн дійсно перебували на балансі ТОВ "Азовмаш" або належали останньому на праві власності, матеріали справи не містять та позивачем не надано. Доказів знищення майна на вказану позивачем суму матеріали справи також не містять.
Оцінюючи висновок експертів № 06-МОА/23 за результатами проведення комплексної судової економічної, товарознавчої та оціночної експертизи від 29.06.2023, суд першої інстанції зазначив, що хоч вказаний висновок містить відповіді на поставлені експертам питання, однак суд позбавлений можливості за наявними в матеріалах справи доказами встановити, що загальний розмір збитків, завданих ТОВ "Азовмаш", дійсно становить 19 514 415,29 доларів США, оскільки надані позивачем експертам акти звірки з контрагентами, в якості доказів на підтвердження існування дебіторської заборгованості в сумі 199 328 501,72 грн, не є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а доводять лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату; фінансова звітність позивача за 2019-2021 роки свідчить, що чистий прибуток останнього склав сукупно 134 237 тис. грн, у той час як сума упущеної вигоди, згідно з висновком експертів, склала 434 630 701,50 грн без належного аналізу реальної можливості одержання такого прибутку та доказів підтвердження цього факту; інвентаризаційний опис від 01.12.2022, наданий суду, не є належним доказом на підтвердження того факту, що майно вартістю 8 792 332,15 грн, яке було втрачено внаслідок російської військової агресії 24.02.2022 (доказів знищення чи пошкодження майна позивач не надав), дійсно перебувало чи належало позивачу на праві власності.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на підставі наданих позивачем доказів суд позбавлений можливості встановити реальний розмір спричинених ТОВ "Азовмаш" збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, про відшкодування яких заявлено у даній справі, з огляду на таке.
Позовні вимоги ТОВ "Азовмаш" обґрунтовані тим, що всі майнові активи постачальників позивача та самого позивача експропрійовані збройними формуваннями Російської Федерації, над цими активами втрачено фактичний контроль. Такими діями позивачу з боку Російської Федерації завдано майнової шкоди, яка полягає у втраті майнових активів та упущеній вигоді.
За доводами позивача, загальна балансова вартість товарів позивача, що були втрачені внаслідок військової агресії Російської Федерації, становить 8 792 332,15 грн.
Також, як зазначив позивач у позовній заяві, ТОВ "Азовмаш" обліковує на своєму балансі дебіторську заборгованість контрагентів та боржників. Згідно з наказом ТОВ "Азовмаш" № 4/22 від 30.12.2022 "Про формування резервів на 31.12.2022 р." досліджувана дебіторська заборгованість визнана ТОВ "Азовмаш" сумнівною та з неї сформовано 100 % резерв сумнівних боргів у сумі 199 328 501,72 грн. Загальний розмір дебіторської заборгованості, щодо якої боржниками повідомлено про неможливість виконання зобов'язань, спричинену втратою активів внаслідок російської військової агресії (балансова вартість), становить 199 328 501,72 грн.
Крім того, позивач зазначив, що за результатами проведення комплексної судової економічної, товарознавчої та оціночної експертизи встановлено, що сума упущеної вигоди ТОВ "Азовмаш" внаслідок російської військової агресії дорівнює 11 885 352,50 доларів США.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок № 326).
За змістом пункту 1 Порядку № 326 він встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.
Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку № 326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються:
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;
вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;
упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
упущена вигода підприємств недержавної форми власності;
втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;
втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.
Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.
Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Порядку № 326), оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Цим же додатком до Порядку № 326 визначено, що збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).
Об'єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, одним з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода) (пункт 6 додатку до Порядку № 326).
Відповідно до пункту 8 додатку до Порядку № 326 метою оцінки збитків є:
визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі);
визначення упущеної вигоди;
визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.
Під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання застосовується Методика, затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 (далі - Методика № 3904/1223, Методика визначення шкоди та обсягу збитків).
Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в Методиці № 3904/1223, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, які розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.
Методика № 3904/1223 є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).
Методика № 3904/1223 передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України "Про судову експертизу" з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.
Отже, приписи Методики № 3904/1223 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.09.2025 у справі № 910/4543/24.
Як було зазначено вище, на підтвердження понесених збитків позивачем надано суду, зокрема, висновок експертів № 01-МОА/23 за результатами проведення комплексної судовоїекономічної, товарознавчої та оціночної експертизи, складений судовим експертом Машиніченком Олександром Анатолійовичем (свідоцтво № 907 від 16.01.2014, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), судовим експертом Гавриловою Катериною Вадимівною (свідоцтво № 1917 від 17.12.2017, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) та фахівцем-оцінювачем Надтокою Максимом Олексійовичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 73-1, № 73-2, 73-3 від 12.09.2020, видане Фондом державного майна України) (далі - Висновок експертів, том 1, арк. справи 99-139).
Висновок експертів складений на запит про організацію проведення комплексної судової експертизи з оцінки збитків, завданих ТОВ "Азовмаш" збройною агресією Російської Федерації, внаслідок якої підприємство втратило оборотні та необоротні активи, чим спричинено збитки у вигляді прямих матеріальних втрат та неотриманого прибутку, який надійшов 23.04.2023 до Українського національного комітету Міжнародної торгової Палати (ICC Ukraine) від ТОВ "Азовмаш".
Як вбачається з Висновку експертів, на вирішення експертизи було поставлено такі питання:
1. Дослідженням наданих експерту документів встановити наявність на балансі ТОВ "Азовмаш" та балансову вартість товарів, що були втрачені внаслідок російської військової агресії 24.02.2022.
2. Дослідженням наданих експерту документів встановити наявність на балансі ТОВ "Азовмаш" та балансову вартість дебіторської заборгованості станом на 24.02.2022, щодо якої боржниками повідомлено про неможливість виконання зобов'язань, спричинену втратою активів внаслідок російської військової агресії.
3. Дослідженням наданих експерту документів встановити розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ "Азовмаш", завданих внаслідок припинення господарської діяльності, спричиненого російською військовою агресією в період з 24.02.2022 по 31.12.2025 включно.
4. З урахуванням результатів дослідження по першому питанню встановити ринкову вартість товарів, що були втрачені ТОВ "Азовмаш", станом на 24.02.2022.
5. З урахуванням результатів дослідження по другому питанню встановити ринкову вартість дебіторської заборгованості ТОВ "Азовмаш" станом на дату надання висновку.
6. З урахуванням результатів дослідження за питаннями 1-5 встановити розмір збитків, завданих ТОВ "Азовмаш", у вигляді втрати або знецінення активів та неотриманого прибутку разом в гривні та доларовому еквіваленті.
Також, з Висновку експертів вбачається, що для проведення судової експертизи замовник (позивач) надав засвідчені належним чином такі копії документів:
- статутних документів ТОВ "Азовмаш";
- фінансової звітності ТОВ "Азовмаш" за період 2019 - 3 кв. 2022 року;
- бухгалтерської довідки ТОВ "Азовмаш" щодо складу показників фінансової звітності;
- первинних бухгалтерських документів з оприбуткування та внутрішнього переміщення ТМЦ;
- наказу ТОВ "Азовмаш" № 4/22 від 30.12.2022;
- доповідної записки від 24.04.2023 керівника юридичного відділу ТОВ "Азовмаш" Бутиріна О.В.;
- бухгалтерської довідки ТОВ "Азовмаш" від 30.12.2022;
- акта звірки ТОВ "Азовмаш" із ТОВ "Азоввагон" станом на 01.12.2022;
- акта звірки ТОВ "Азовмаш" із ТОВ "Азоввагон" станом на 25.04.2023;
- листів ТОВ "Азоввагон" від 18.05.2022 та від 02.12.2022;
- акта звірки ТОВ "Азовмаш" із ТОВ "Завод "Маріупольтяжмаш" станом на 01.12.2022;
- акта звірки ТОВ "Азовмаш" із ТОВ "Завод "Маріупольтяжмаш" станом на 25.04.2022;
- акта звірки ТОВ "Азовмаш" із ТОВ "Азовська сталеплавильна компанія" станом на 01.12.2022;
- акта звірки ТОВ "Азовмаш" із ТОВ "Азовська сталеплавильна компанія" станом на 25.04.2022;
- листа ТОВ "Азовська сталеплавильна компанія" від 18.05.2022;
- акта звірки ТОВ "Азовмаш" із Товариством з обмеженою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" станом на 25.04.2022;
- бухгалтерської довідки ТОВ "Азовмаш" від 30.12.2022;
- регістрів бухгалтерського обліку товарів (субрахунки 2872, 2873);
- актів інвентаризації, наказу на проведення інвентаризації, актів списання ТМЦ.
При проведенні дослідження використані нормативні акти в редакції, чинній на дату проведення операцій, що досліджуються, та джерела даних, зокрема, постанову Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 "Про затвердження Порядку визначення шкоди за збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації", наказ Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18.10.2022 "Про затвердження Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності".
У Висновку експертів зазначено таке.
Об'єктами даного товарознавчого дослідження є вихідні дані щодо майна, яке належить ТОВ "Азовмаш" та зазнало руйнівного впливу, за такими секторами: соціальний сектор, інфраструктура, виробничий сектор, наскрізні сектори.
ТОВ "Азовмаш" включає структурні підрозділи та окремих штатних працівників, які на постійній основі працювали в орендованих офісних приміщеннях за адресою: м. Маріуполь, пр. Миру, буд 83 та м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, буд. 1.
Основні контрагенти ТОВ "Азовмаш", а саме ТОВ "Азоввагон", ТОВ "Завод "Маріупольтяжмаш", ТОВ "Азовська сталеплавильна компанія", ПрАТ "Азовелектросталь" зареєстровані, здійснювали господарську діяльність у м. Маріуполь, яке визнано окупованою територією, та належним чином повідомили контрагентів про настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до Інвентаризаційного опису нестача товарно-матеріальних цінностей складається з наступних активів, що перебували на балансі підприємства:
Автозчеп СА-3 для рухомого складу залізниць кресленик 1835.01.000-01СБ - нестача 1 шт. вартість одиниці 8 760,00 грн, сума нестачі 8 760,00 грн;
Прес гартівний гідравлічний ПО-243 нестача 1 шт., вартість одиниці 2 134 029,01 грн, сума нестачі 2 134 029,01 грн;
Швелер 18В - нестача 15,370 т, вартість одиниці 7 708,64 грн, сума нестачі 118 481,73 грн;
Швелер 8В - нестача 1,285 т, вартість одиниці 9,707 грн, сума нестачі 12 474,21 грн;
Кришка люка кр.УМ0042.00.00.00.0-00сб - нестача 14 шт., вартість одиниці 6 200,00 грн, сума нестачі 86 800,00 грн;
Підвіска маятникова 1835.00.067 - нестача 228 шт., вартість одиниці 140,00 грн, сума нестачі 31 920,00 грн;
Совок модернізований міст. 100 м3 - нестача 1 шт., вартість одиниці 6 201 250,00 грн, сума нестачі 6 201 250,00 грн.
Відповідно до загальних підходів, передбачених Методикою визначення шкоди та обсягу збитків, розмір завданої шкоди визначається в гривневому еквівалентів з можливістю наступного переведення в еквівалент умовної грошової одиниці.
Згідно з п. 9 розділу Основні положення Методики визначення шкоди та обсягу збитків, за умовну грошову одиницю приймається долар США.
Положеннями п. 6.3 Методики визначення шкоди та обсягу збитків встановлено, що для визначення розміру реальних збитків, внаслідок пошкодження/знищення товарно-матеріальних запасів, спочатку враховують значення облікових показників вартості майна станом на 31 грудня 2021 року в умовних грошових одиницях по курсу 27,28 гривень за умовну одиницю. Після визначення розміру реальних збитків в еквіваленті умовної одиниці її значення переводять у гривневий еквівалент за курсом НБУ на дату оцінки.
На підставі розрахункового методу (наведеного у Висновку експертів) був проведений розрахунок матеріальної шкоди, заподіяної ТОВ "Азовмаш" у результаті військової агресії Російської Федерації на території України, розпочатої 24.02.2022, згідно з яким розмір матеріальної шкоди (збитків), завданих у результаті знищення/пошкодження товарів, становить:
Автозчепа СА-3 для рухомого складу залізниць кресленик 1835.01.000-01СБ - 9 136,68 грн;
Преса гартівного гідравлічного ПО-243 - 2 195 915,86 грн;
Швелера 18В - 123 576,45 грн;
Швелера 8В - 13 010,61 грн;
Підвіски маятникової 1835.00.067 - 32 398,80 грн;
Совка модернізованого міст. 100 м3 - 6 418 293,75 грн;
Загальна вартість - 8 792 332,15 грн.
Відповідно до копії наданої доповідної записки від 24.04.2023 керівника юридичного відділу ТОВ "Азовмаш" Бутиріна О.В. щодо проведення аналізу перспективи стягнення заборгованості із контрагентів-боржників ТОВ "Азовмаш":
Усі контрагенти та боржники ТОВ "Азовмаш" підтверджують свої зобов'язання перед ТОВ "Азовмаш" та розмір наявної заборгованості, а також висловлюють свою готовність відновити господарські відносини після деокупації своїх міст.
ТОВ "Азоввагон" (що зареєстроване під кодом ЄДРПОУ 39629578 за місцезнаходженням: Україна, 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, будинок 83) повідомило своїх контрагентів про настання 24.02.2022 форс-мажорних обставин, розмістивши відповідне повідомлення на своєму офіційному сайті.
18.05.2022 ТОВ "Азовмаш" отримало від ТОВ "Азоввагон" листи № 18-05/22-01, № 18-05/22-02, № 18-05/22-03, № 18-05/22-04 щодо неможливості поставки продукції за договорами поставок із пропозицією поставки продукції після деокупації та розблокування м. Маріуполь Збройними Силами України, тобто після завершення дії форс-мажорних обставин. 02.12.2022 ТОВ "Азоввагон" підписало із ТОВ "Азовмаш" акт звіряння розрахунків станом на 01.12.2022, чим підтвердило існуючу заборгованість в сумі 49 107 022,85 грн та листом від 02.12.2022 за № 02-12/22, посилаючись на триваючі форс-мажорні обставини та окупацію м. Маріуполь, запропонувало відновити переговори щодо виконання договорів та погашення заборгованості після деокупації м. Маріуполь та проведення оцінки руйнувань та втрат ТОВ "Азоввагон".
ТОВ "Завод "Маріупольтяжмаш" (що зареєстроване під кодом ЄДРПОУ 42965957 за місцезнаходженням: Україна, 87535, Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд. 1) повідомило своїх контрагентів про настання 24.02.2022 форс-мажорних обставин, розмістивши відповідне повідомлення на своєму офіційному сайті. 17.05.2022 ТОВ "Азовмаш" отримало від ТОВ "Завод "Маріупольтяжмаш" лист № 4/22 щодо неможливості поставки продукції за договорами із пропозицією про відновлення співпраці за укладеними договорами та поставки продукції після деокупації та розблокування м. Маріуполь Збройними Силами України, тобто після завершення дії форс-мажорних обставин.
03.12.2022 ТОВ "Завод "Маріупольтяжмаш" підписало з ТОВ "Азовмаш" акт звіряння розрахунків станом на 01.12.2022, чим підтвердило існуючу заборгованість в сумі 104 158 316,73 грн та листом від 03.12.2022 за № 12/22, посилаючись на триваючі форс-мажорні обставини та окупацію м. Маріуполь, запропонувало відновити переговори щодо виконання договорів та погашення заборгованості після деокупації м. Маріуполь та проведення оцінки руйнувань та втрат ТОВ "Завод "Маріупольтяжмаш".
ТОВ "Азовська сталеплавильна компанія" (що зареєстроване під кодом ЄДРПОУ 39758946 за місцезнаходженням: Україна, 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 83) повідомило своїх контрагентів про настання 24.02.2022 форс-мажорних обставин, розмістивши відповідне повідомлення на своєму офіційному сайті.
18.05.2022 ТОВ "Азовмаш" отримало від ТОВ "Азовська сталеплавильна компанія" лист-повідомлення № 4/22 про настання форс-мажорних обставин та про неможливість поставки продукції за договорами поставок разом із пропозицією про відновлення співпраці за укладеними договорами та поставки продукції після деокупації та розблокування м. Маріуполь Збройними Силами України, тобто після завершення дії форс-мажорних обставин.
03.12.2022 ТОВ "Азовська сталеплавильна компанія" підписало з ТОВ "Азовмаш" акт звіряння розрахунків станом на 01.12.2022, чим підтвердило існуючу заборгованість в сумі 47 798 171,96 грн, а також, посилаючись на триваючі форс-мажорні обставини та окупацію м. Маріуполь, запропонувало відновити переговори щодо виконання договорів та погашення заборгованості після деокупації м. Маріуполь та проведення оцінки руйнувань та втрат ТОВ "Азовська сталеплавильна компанія".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Гарант Груп" (що зареєстроване під кодом СДРПОУ 39991573 за місцезнаходженням: Україна, 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 83) 05.12.2022 підписало з ТОВ "Азовмаш" акт звіряння розрахунків станом на 01.12.2022, чим підтвердило існуючу заборгованість в сумі 359 904,76 грн та, посилаючись на триваючі форс-мажорні обставини та окупацію м. Маріуполь, запропонувало відновити переговори щодо погашення заборгованості після деокупації м. Маріуполь та поновлення роботи компанії, тобто після завершення дії форс-мажорних обставин.
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь") (зареєстроване під кодом ЄДРПОУ 00191158, попереднє місцезнаходження: 87500, Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорского, буд. 5. Наразі місцезнаходження: 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 89, каб. 12). Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2022 у справі № 908/2252/22 порушено провадження про банкрутство ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та призначено арбітражним керуючим Бугулян Олену Анатоліївну, свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1956 від 19.10.2020.
13.01.2023 ТОВ "Азовмаш" направило до суду заяву про визнання вимог кредитора ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь".
22.02.2023 ТОВ "Азовмаш" отримало повідомлення розпорядника майна ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" Бугулян Олени Анатоліївни за № 02-04/52 про невизнання вимог ТОВ "Азовмаш" у повному обсязі.
14.03.2023 ТОВ "Азовмаш" направило на адресу розпорядника майна ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" Бугулян Олени Анатоліївни та до суду заперечення кредитора на повідомлення розпорядника майна № 02-04/52 від 22.02.2023 про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Азовмаш".
27.04.2023 ТОВ "Азовмаш" отримало повідомлення розпорядника майна Бугулян Олени Анатоліївни за № 02-04/216 про перегляд кредиторських вимог ТОВ "Азовмаш" з урахуванням заперечень кредитора, в результаті чого вимоги ТОВ "Азовмаш" були включені до реєстру кредиторів ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" у повному обсязі на загальну суму 847 288,00 грн, з яких 841 920,00 грн - сума основного боргу, а 5 368,00 грн - судовий збір за подачу заяви про визнання вимог кредитора.
Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" (далі - ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод") (зареєстроване під кодом ЄДРПОУ 34502350 за місцезнаходженням: Луганська обл., м. Попасна, вул. Залізнична, буд. 1). 18.05.2022 ТОВ "Азовмаш" направило до ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" листа № 145-2/22 щодо погашення заборгованості. Офіційної відповіді ТОВ "Азовмаш" не отримало. Однак, в телефонній розмові головний бухгалтер ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" Н. Будова повідомила, що підприємство фізично зруйновано, первинні документи не збереглися, та просила надіслати сканкопії договорів, специфікацій та первинних документів, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ "Азовмаш" за період із 2019 по 2022 р. Сканкопії документів були надані. 25.04.2022 ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" підписало з ТОВ "Азовмаш" акт звіряння розрахунків станом на 25.04.2022, чим підтвердило існуючу заборгованість в сумі 1 076 328,00 грн.
Відповідно до наказу ТОВ "Азовмаш" № 4/22 від 30.12.2022 "Про формування резервів на 31.12.2022 р." досліджувана дебіторська заборгованість визнана ТОВ "Азовмаш" сумнівною та з неї сформовано 100 % резерв сумнівних боргів у сумі 199 328 501,72 грн.
Згідно з доповідною запискою від 24.04.2023 керівника юридичного відділу ТОВ "Азовмаш" Бутиріна О.В. вбачається: існуюча перед ТОВ "Азовмаш" заборгованість контрагентів-боржників, які після початку широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України опинились та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації, наразі не може бути визнана у якості безнадійної дебіторської заборгованості. У ТОВ "Азовмаш" є небезпідставний розрахунок протягом осяжного майбутнього відновити співпрацю із своїми контрагентами після деокупації Маріуполя та Попасної, що може призвести до фактичного погашення існуючої заборгованості та поставки продукції або задоволення вимог іншим взаємовигідним шляхом.
У той же час, згідно з інформацією доповідної записки від 24.04.2023 керівника юридичного відділу ТОВ "Азовмаш" Бутиріна О.В. доцільність проведення претензійно-позовної роботи, направленої на отримання судових рішень з приводу стягнення заборгованості та/або примусу до виконання зобов'язань з постачання продукції щодо боржників, які наразі знаходяться на окупованій території та не змінили свою юридичну адресу на підконтрольне українській владі місцезнаходження, а також подальше добровільне або примусове виконання цих судових рішень щодо таких боржників до деокупації міст Маріуполь та Попасна, є сумнівною через те, що ця робота буде пов'язана з необхідністю несення з боку ТОВ "Азовмаш" додаткових витрат (значної кількості грошових коштів та часу), але при цьому вона не буде мати практичного сенсу та не призведе до погашення боргу перед ТОВ "Азовмаш" та/або постачання товарів на користь ТОВ "Азовмаш" у зв'язку з обставинами, наведеними у доповідній записці від 24.04.2023 керівника юридичного відділу ТОВ "Азовмаш" Бутиріна О.В.
Відповідно до результатів проведеного дослідження, яке ґрунтується на наданій замовником інформації, чиста реалізаційна вартість досліджуваної дебіторської заборгованості станом на дату дослідження може бути розрахована як різниця первісної дебіторської заборгованості та суми резерву сумнівних боргів та може складати: 199 328 501,72 грн - 199 328 501,72 = 0 грн.
Висновки судового експерта ґрунтуються на відомостях із належним чином складених бухгалтерських документів та первинних документів, які містять дані про склад та параметри господарських операцій, які не містять взаємних суперечностей та відносно яких відсутні рішення суду щодо визнання зазначених бухгалтерських документів недійсними.
Відповідно до відомостей, наданих ТОВ "Азовмаш", наявність прямих матеріальних збитків, що завдані ТОВ "Азовмаш", та неотримання прибутку (завдання збитків) зазначеним підприємством є наслідком збройної агресії Російської Федерації та полягають у:
- знищенні (втраті) товарних запасів підприємства;
- втраті ринків збуту продукції;
- знеціненні зобов'язань контрагентів, які припинили свою діяльність та втратили активи внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Зазначені документально підтверджені обставини, в поєднанні зі зміною соціально-економічного стану країни, який відбувся в результаті ескалації військової агресії Російської Федерації в лютому 2022 року, є чинниками, які безпосередньо та суттєво впливають на загальний фінансовий стан суб'єкта господарювання, в тому числі і на розмір прибутку (формування збитків).
Визначення розміру упущеної вигоди виконується стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди.
З наявних інструментів МСО та визначених ними показників прибутку компанії, показником, що найбільше відповідає умовам та обставинам розрахунку упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ "Азовмаш" є показник EBITDA.
Показник EBITDA розшифровується як Earnings Before Interest, Taxes, Depreciation and Amortization. Це прибуток компанії до того, як із нього заберуть відсотки, податки та амортизацію. З погляду інвесторів, показник EBITDA є індикатором очікуваного повернення інвестицій.
Відповідно до вимог Методики визначення шкоди та обсягу збитків проводиться розрахунок гривневого еквівалента та валютного (доларового) еквівалента значення завданих збитків станом на дату розрахунку (експертизи) 05.06.2023, для проведення означеного перерахунку використовуються відомості НБУ https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates та курс гривня/долар США - 36,5686.
За результатами проведеної експертизи встановлено, що сума упущеної вигоди ТОВ "Азовмаш" внаслідок російської військової агресії дорівнює 11 885 352,50 доларів США або станом на дату проведення експертизи 434 630 701,50 грн.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань від 02.09.2014 № 879 ТОВ "Азовмаш" виданий наказ № 3/22 від 30.11.2022 "Про проведення річної інвентаризації".
На виконання зазначеного наказу значиться проведеною інвентаризація, за результатами якої складений "Інвентаризаційний опис" від 01.12.2022.
Інвентаризаційний опис значиться складеним за типовою формою, містить такі відомості: розписку матеріально-відповідальної особи; відомості стосовно рахунку/субрахунку, на якому обліковуються матеріальні активи; відомості щодо матеріальних цінностей (найменування, вид, сорт, група, номенклатурний номер); одиниця виміру; кількість, балансова вартість, суми та відомості про фактичну наявність/відсутність активу; місцезнаходження активу за даними бухгалтерського обліку м. Маріуполь та м. Полтава; відомості щодо загальної балансової вартості активів та вартість наявних залишків.
Наданими експерту бухгалтерськими документами підтверджується наявність на балансі ТОВ "Азовмаш" матеріальних активів, втрата яких зафіксована в результаті проведеної інвентаризації, балансова вартість матеріальних активів, які були втрачені ТОВ "Азовмаш" станом на 24.02.2022, та складає 8 792 332,15 грн.
Відповідно до загальних підходів, передбачених Методикою визначення шкоди та обсягу збитків, розмір реальних збитків суб'єкта господарювання визначається в гривневому еквіваленті з можливістю наступного переведення в еквівалент умовної грошової одиниці.
Згідно з п. 9 розділу "Основні положення" Методики визначення шкоди та обсягу збитків, за умовну грошову одиницю приймається долар США за усередненим курсом Національного банку України (27,28 грн за один долар США, п. 6.3 розділу ІІІ Методики визначення шкоди та обсягу збитків).
З урахуванням вищевикладеного, збитки від знецінення дебіторської заборгованості становлять: розмір втрат на дату втрати/знецінення активу - 199 328 500,70 грн; розмір втрат в доларах США - 7 306 763,22 грн; розмір втрат в гривні на дату експертизи - 267 198 101,59 грн.
Збитки від втрати матеріальних активів становлять: розмір втрат на дату втрати/знецінення активу - 8 792 332,15 грн; розмір втрат в доларах США - 322 299,57 грн; розмір втрат в гривні на дату експертизи - 11 786 044,06 грн.
З врахуванням результатів товарознавчої та оціночної частини комплексної експертизи загальний розмір збитків, що завдані ТОВ "Азовмаш" внаслідок матеріальних втрат та знецінення дебіторської заборгованості станом на 24.02.2022 та складає 208 201 036,07 грн, що еквівалентно 7 629 062,79 доларів США або станом на дату складання висновку - 278 984 145,65 грн.
Загальний розмір збитків, завданих ТОВ "Азовмаш" у вигляді втрати або знецінення активів та неотриманого прибутку, дорівнює 19 514 415,29 доларів США або 713 614 847,15 грн.
У підсумку, згідно з висновками, викладеними у Висновку експертів:
- з першого питання: дослідженням наданих експерту документів встановлено наявність на балансі ТОВ "Азовмаш" товарів, що були втрачені внаслідок російської військової агресії 24.02.2022 загальною балансовою вартістю 8 792 332,15 грн;
- з другого питання: дослідженням наданих експерту документів встановлено наявність на балансі ТОВ "Азовмаш" дебіторської заборгованості станом на 24.02.2022, щодо якої боржниками повідомлено про неможливість виконання зобов'язань, спричинену втратою активів внаслідок російської військової агресії в розмірі (балансова вартість) 199 328 501,72 грн;
- з третього питання: дослідженням наданих експерту документів встановлено, що розмір упущеної вигоди (недоотриманого прибутку) ТОВ "Азовмаш" внаслідок припинення господарської діяльності, спричиненого російською військовою агресією в період з 24.02.2022 по 31.12.2025 включно, складає 11 885 352,50 доларів США або станом на дату проведення експертизи 434 630 701,50 грн;
- з четвертого питання: з урахуванням результатів дослідження по першому питанню встановлено, що ринкова вартість товарів, що були втрачені ТОВ "Азовмаш", станом на 24.02.2022 дорівнює 8 792 332,15 грн;
- з п'ятого питання: ринкова вартість дебіторської заборгованості ТОВ "Азовмаш" за переліком контрагентів, що зазначений в дослідницькій частині висновку, станом на дату надання висновку дорівнює 1 грн. Розмір знецінення дебіторської заборгованості в порівнянні з її балансовою вартістю станом на 24.02.2022 дорівнює 199 328 500,72 грн;
- з шостого питання: з урахуванням результатів дослідження за питаннями 1-5 встановлено розмір збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Азовмаш", у вигляді втрати або знецінення активів та неотриманого прибутку в розмірі 19 514 415,29 дол. США або 713 614 847,15 грн.
Як визначено у ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, поруч з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17 та від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23.
Згідно зі ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
У Висновку експертів зазначено, що відповідно до ст. 98 ГПК України та ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України висновок підготовлений для подання до суду, експерти/фахівці обізнані про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши Висновок експертів, зазначає, що він складений відповідно до приписів Порядку № 326 та Методики № 3904/1223 і є належним та достовірним доказом розміру завданої позивачу внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України шкоди.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що висновок експертів відносно збитку від зруйнування майна був складений відповідно до Методики № 3904/1223, з урахуванням реального зносу майна, індексу цін виробників та курсу валют. Збитки були обраховані в національній валюті відповідно до вимог законодавства. Методика оцінки дебіторської заборгованості також відповідає вимогам законодавства та підтверджує обґрунтованість її списання до резерву сумнівних боргів. А саме дослідження проводилось на підставі вивчення наданих ТОВ "Азовмаш" документів та аналізу чинного законодавства. Висновок експертів містить розрахунок упущеної вигоди на основі показника EBITDA за 2019-2021 роки із застосуванням тренду на 2022-2025 роки, що є загальновизнаним індикатором операційної прибутковості підприємства. Це відповідає міжнародній і національній практиці обґрунтування очікуваних доходів і узгоджується з Методикою № 3904/1223. У своєму висновку експерти вказали, що прогнозна упущена вигода розраховується шляхом порівняння значень тренду EBITDA за 2019-2025 роки з фактичними/прогнозованими значеннями EBITDA у 2022-2025 роках. Саме різниця між цими показниками становить втрачений прибуток ТОВ "Азовмаш". Цей підхід є розрахунковим, відповідає п. 1 Методики № 3904/1223 та базується на загальноприйнятих підходах до економічного аналізу.
Висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем експертам акти звірки з контрагентами в якості доказів на підтвердження існування дебіторської заборгованості в сумі 199 328 501,72 грн не є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а доводять лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату, - зроблений судом без урахування правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема, в постанові від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, відповідно до якої акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженими особами, є належним доказом підтвердження заборгованості суб'єкта господарювання.
Зазначаючи, що позивачем не надано суду доказів, як-то укладених між позивачем та його контрагентами договорів купівлі-продажу, поставки, комісії, актів прийому-передачі майна, платіжних доручень на перерахування коштів на підтвердження існування вказаної суми дебіторської заборгованості, суд першої інстанції не врахував, що збройна агресія Російської Федерації проти України є обставиною та причиною позбавлення позивача можливості належним чином керувати своїми активами, що в тому числі могла перешкодити визначенню дійсної вартості таких активів. Адже в умовах воєнного стану, за умови перебування майнових активів позивача на тимчасово окупованій території (у даному випадку в м. Маріуполь) та відсутності у зв'язку із цим у позивача доступу до них, у тому числі через їх втрату, знищення, розграбування, збір первинних документів може бути неможливий. Тому підтвердження через бухгалтерські регістри, інвентаризаційні описи та офіційні листи контрагентів у такому випадку є допустимим способом доказування. Неврахування цих доказів за наведених вище обставин є покладенням на позивача надмірного доказового тягаря.
Як уже було зазначено вище, протиправність дій відповідача як складової збройної агресії Російської Федерації проти України у розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим фактом, закріпленим державою на законодавчому рівні та визнаним на міжнародному рівні.
Підставою ж для відшкодування завданих позивачу збитків є спричинення їх внаслідок протиправних дій відповідача, тобто наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшенням чи позбавленням майнових прав іншої сторони.
Дослідивши надані позивачем докази, судом апеляційної інстанції встановлено наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між збитками позивача та широкомасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що підставою відмови в задоволенні позову про стягнення збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, є обставини, які б спростовували доводи позивача і свідчили б, що заявлені до стягнення збитки могли бути завдані йому за відсутності такої збройної агресії (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі № 910/8847/23).
Оскільки в цій справі право позивача на відшкодування збитків не ставиться під сумнів, ним, у розумінні положень ГПК України, доведено за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів розмір збитків та наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між винною протиправною поведінкою відповідача і заявленими до стягнення збитками, і жодних обставин, які б спростовували доводи позивача і свідчили б, що заявлені до стягнення збитки могли бути завдані йому за відсутності збройної агресії Російської Федерації проти України, судом не встановлено, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Зважаючи на те, що відповідачем у даній справі є іноземна держава, суд апеляційної інстанції дійшов висновку зазначити розмір завданої позивачу шкоди в розмірі 713 614 847,15 грн, що в еквіваленті в іноземній валюті (долар США) становить 19 514 415,29 доларів США.
Держава є специфічним суб'єктом правовідносин. Під державою розуміється організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. До визначальних ознак держави відноситься наявність для виконання своїх завдань та функцій специфічного апарату, який володіє владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень. Реалізація функцій держави здійснюється через специфічний апарат, порядок формування, правовий статус та повноваження якого визначаються самою державою.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Не врахувавши викладеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на наведене вище, висновки суду апеляційної інстанції та вимоги апеляційної скарги, остання підлягає задоволенню.
На підставі встановлених обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/12269/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ "Азовмаш" повністю.
Судові витрати
Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Згідно із ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки позовні вимоги та апеляційна скарга підлягають задоволенню повністю, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 847 840,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 271 760,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 2, 4-7 ст. 127 ГПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на замовлення позивача судовим експертом Машиніченком Олександром Анатолійовичем, судовим експертом Гавриловою Катериною Вадимівною та фахівцем-оцінювачем Надтокою Максимом Олексійовичем було проведено комплексну судову економічну, товарознавчу та оціночну експертизу.
За результатами зазначеної експертизи складено висновок експертів № 01-МОА/23 від 29.06.2023, який визнано судом апеляційної інстанції належним і допустимим доказом у даній справі.
Вартість проведеної експертизи склала 380 000,00 грн, що підтверджується наданими до позовної заяви рахунками-фактурами № СФ-0008/04-023 від 25.04.2023, № СФ0011/06-2023 від 30.06.2023 та актом № 8/06-2023 від 30.06.2023 здачі-приймання виконаних робіт.
Оскільки вказана експертиза була необхідною для вирішення даної справи, понесені позивачем витрати на її проведення підлягають відшкодуванню відповідачем відповідно до положень ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/12269/24 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення.
4. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" задовольнити повністю.
5. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation; код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовмаш" (адреса: Україна, 04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, буд. 21/16; ідентифікаційний код юридичної особи 40421945) 713 614 847 (сімсот тринадцять мільйонів шістсот чотирнадцять тисяч вісімсот сорок сім) гривень 15 копійок (UAH) компенсації за заподіяну шкоду, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 19 514 415 (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот чотирнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) доларів США 29 центів (USD), та 380 000 (триста вісімдесят тисяч) грн 00 коп. витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
6. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation; код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 847 840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.
7. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation; код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 271 760 (один мільйон двісті сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят) гривень 00 копійок.
8. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
9. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
10. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 29.12.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко