79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" грудня 2025 р. Справа №914/34/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від прокурора: Винницька Л.М.;
від відповідача-1: Кравчук Л.В., Ганусяк О.І.;
від відповідача-2: не з'явився,
розглянув апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Добробут АЗК" б/н від 30.06.2025
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2025, суддя Рим Т.Я., м.Львів, повний текст рішення складено 09.06.2025
у справі № 914/34/25
за позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова
до відповідача-1 обслуговуючого кооперативу "Добробут АЗК"
до відповідача-2 Львівської міської ради
про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки
Короткий зміст позовних вимог позивача
02.01.2025 керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до обслуговуючого кооперативу "Добробут АЗК" та Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки власнику - Львівській територіальній громаді.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що на підставі ухвали Львівської міської ради № 918 від 07.06.2007 відповідачами було укладено договір оренди землі від 02.07.2007 № Ш-785 (далі - Договір оренди від 02.07.2007), відповідно до умов якого обслуговуючий кооператив «Добробут АЗК» отримав в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:05:003:0103, площею 0,7045 га, що розташована на вул. Замарстинівській, 135 у м. Львові (далі - Земельна ділянка), строком на 5 років - до 07.06.2012.
Після закінчення строку дії Договору оренди від 02.07.2007 правовідносини сторін були припинені.
Надалі Львівська міська рада ухвалою № 1323 від 16.09.2021 продовжила відповідачу-1 строк оренди Земельної ділянки. На виконання зазначеної ухвали між Львівською міською радою та кооперативом «Добробут АЗК» було укладено договір оренди землі від 01.11.2021 № Ш-4382 (далі - Договір оренди від 01.11.2021) строком до 01.11.2026.
Однак, на думку прокурора, вказаний договір укладено з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки на момент його укладення чинний договір оренди землі між сторонами був відсутній. У зв'язку з цим передання Земельної ділянки в оренду повинно було здійснюватися у порядку, передбаченому статтями 124, 134 Земельного кодексу України, а саме - виключно на конкурентних засадах шляхом проведення земельних торгів.
Крім того, Земельну ділянку було передано в оренду із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва гаражів, що є несумісним із встановленим режимом її використання та здійснено без належного обґрунтування потреби в такій площі. Зазначене суперечить вимогам статті 41 Земельного кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2025 позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір оренди землі № Ш-4382 від 01.11.2021, укладений між Львівською міською радою та обслуговуючим кооперативом "Добробут АЗК" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:003:0103 площею 0,7045 га, яка знаходиться на вулиці Замарстинівській, 135 у місті Львові. Зобов'язано обслуговуючий кооператив "Добробут АЗК" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:05:003:0103 площею 0,7045 га, яка знаходиться на вулиці Замарстинівській, 135 у місті Львові, Львівській міській раді. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Львівської обласної прокуратури 3 028,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. Стягнуто з обслуговуючого кооперативу "Добробут АЗК" на користь Львівської обласної прокуратури 3 028,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Рішення суду обґрунтоване тим, що договір оренди землі 2007 року не був продовжений у встановленому законом порядку. Орендар не подав у 2012 році письмового повідомлення про поновлення договору і не надав проєкт додаткової угоди, а Львівська міська рада не вчиняла жодних дій, які б свідчили про намір продовжити орендні відносини. Навпаки, наступні рішення ради та звернення самого кооперативу підтверджують, що сторони вважали договір припиненим. Після 07.06.2012 у Державному реєстрі речових прав не містилося жодного чинного договору оренди щодо цієї земельної ділянки.
Отже, договір оренди землі, укладений у 2021 році, не є продовженням попереднього договору, а є новим правочином. Такий договір мав укладатися виключно за результатами земельних торгів відповідно до статей 124 та 134 Земельного кодексу України, оскільки встановлені законом винятки не застосовуються. Наявність на ділянці автостоянки не давала права на передачу її в оренду без аукціону, адже автостоянки є об'єктами дорожнього сервісу, для яких проведення торгів є обов'язковим. Крім того, право власності на гаражі було визнано самочинним будівництвом і скасовано, що також унеможливлювало застосування винятку щодо нерухомого майна.
Таким чином, договір 2021 року укладено з порушенням вимог земельного законодавства, що суперечить статтям 203 і 215 Цивільного кодексу України, тому він підлягає визнанню недійсним як оспорюваний правочин. Оскільки ухвалу міської ради вже виконано шляхом укладення договору, скасування цього рішення не є ефективним способом захисту. Ефективним способом є саме визнання недійсним укладеного договору та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади.
Окрім того, суд встановив наявність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави як самостійного позивача, оскільки порушення інтересів територіальної громади міста Львова було спричинене саме незаконним рішенням Львівської міської ради та укладенням нею спірного договору оренди з відповідачем-1. За таких умов Львівська міська рада не може виступати позивачем. Враховуючи відсутність іншого органу, уповноваженого на захист інтересів територіальної громади, прокурор правомірно звернувся до суду самостійно.
Суд окремо зазначив, що обов'язок прокурора попередньо повідомляти орган, інтереси якого він представляє, стосується лише випадків, коли такий орган у подальшому набуває статусу позивача. У цій справі позивачем є прокурор, а Львівська міська рада є відповідачем, тому вимога щодо попереднього повідомлення на ці правовідносини не поширюється.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність усіх передбачених законом підстав для представництва інтересів держави прокурором та визнав заперечення відповідача необґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
30.06.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга обслуговуючого кооперативу "Добробут АЗК", б/н від 30.06.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2025 у справі №914/34/25.
Апелянт зазначає, що рішення Господарського суду Львівської області ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування фактичних обставин справи, а висновки суду не відповідають наявним у справі доказам.
Відповідач-1 зазначає, що орган місцевого самоврядування діяв у межах своїх повноважень щодо розпорядження землею територіальної громади, а рішення Львівської міської ради про продовження оренди було прийняте правомірно та на підставі чинного законодавства.
Кооператив «Добробут-АЗК» належно виконував умови договору, своєчасно звертався з повідомленням про продовження договору оренди, додавав проєкт додаткової угоди, користувався земельною ділянкою та сплачував орендну плату, при цьому міська рада не висловлювала жодних заперечень. Тому договір вважається поновленим відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Окрім того, підстави для передачі земельної ділянки на конкурентних засадах відсутні, оскільки на ній розташовані об'єкти нерухомого майна орендаря.
Апелянт також вказує, що прокуратура обрала неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки вимога про визнання договору недійсним не відновлює жодного права держави та суперечить принципу ефективного судового захисту. Навіть якщо припустити, що договір оренди землі від 1 листопада 2021 року № Ш-4382, укладений між Львівською міською радою та кооперативом «Добробут-АЗК», був укладений без дотримання конкурентних засад і спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, він є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України. Таким чином, обраний прокуратурою спосіб захисту не може ефективно відновити інтереси держави і є самостійною підставою для відмови в позові.
Крім того, апелянт вважає, що підстави для представництва прокуратурою інтересів держави відсутні, оскільки органи, компетентні захищати ці інтереси, існують і не виявляли бездіяльності, необхідної для залучення прокуратури. Листи, на які посилається прокурор, не містять доказів того, що Львівська міська рада не має наміру звертатися до суду для захисту власних інтересів. Надані міською радою у листах відповіді носили лише інформаційний характер і не свідчать про відмову або нездатність захищати інтереси держави. Відповідно, вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо обґрунтування підстав для звернення до суду та повідомлення відповідного органу не були дотримані, що робить пред'явлений позов прокурором безпідставним.
Прокурор подав письмові пояснення б/н від 07.10.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/7706/25 від 08.10.2025), в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
01.12.2025 до Західного апеляційного господарського суду від Львівської міської ради надійшли письмові пояснення, в яких остання підтримала доводи наведені в апеляційній скарзі, просила таку задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2025 справу №914/34/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою обслуговуючого кооперативу "Добробут АЗК", б/н від 30.06.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2025 у справі №914/34/25.
Ухвалою від 19.08.2025 розгляд справи №914/34/25 призначено на 08.10.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 за клопотаннями відповідачів розгляд справи відкладено на 12.11.2025.
В судове засідання 12.11.2025 з'явився прокурор та представники відповідача-1, представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Представники відповідача-1 підтримали вимоги апеляційної скарги, навели доводи аналогічні викладеним у ній, просили її задоволити.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 розгляд справи відкладено на 03.12.2025.
У судове засіданні 03.12.2025 з'явився прокурор та представники відповідача-1, представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представники відповідача-1 в судових дебатах підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Прокурор в судових дебатах підтримав свою позицію викладену в попередньому судовому засіданні та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В стадії ухвалення рішення Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
07.06.2007 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 918 (а. с. 53, 57), якою передала обслуговуючому кооперативу "Добробут АЗК" земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:05:003:0103 площею 0,7045 га на вулиці Замарстинівській, 135 (надалі Земельна ділянка) в оренду терміном на 5 років за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі транспорту, зв'язку для обслуговування відкритої автостоянки.
На підставі вищезазначеної ухвали 02.07.2007 Львівська міська рада та Кооператив "Добробут АЗК" уклали Договір оренди № Ш-785 земельної ділянки на вул. Замарстинівській, 135, м. Львів(а. с. 58-59).
Відповідно до п.3 цього договору, на земельній ділянці розташована одноповерхова кам'яна нежитлова будівля.
Відповідно до пунктів 15 та 16 договору, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування автостоянки. Цільове призначення земельної ділянки визначено як землі промисловості, транспорту, зв'язку та оборони, а її категорія за функціональним призначенням - землі транспорту та зв'язку.
Пункт 8 договору визначає, що такий укладений на 5 років до 07.06.2012. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
На підставі Акту приймання-передачі об'єкта оренди б/н та б/д (а. с. 54, зворот) відповідач-1 прийняв від Львівської міської ради у користування Земельну ділянку.
Право оренди за цим договором зареєстроване 20.12.2021, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав (а. с. 63).
В матеріалах справи немає доказів того, що орендар повідомляв Львівську міську раду про намір продовжити Договір оренди від 02.07.2007 у визначений ним строк.
Після припинення дії Договору оренди від 02.07.2007 відповідач-1 з метою продовження орендних правовідносин звертався до Львівської міської ради із заявами:
- від 12.06.2013 про надання дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню (відновленню) меж Земельної ділянки (а. с. 33);
- від 05.05.2015 про винесення на повторне засідання сесії розгляд питання оренди Земельної ділянки (а. с. 34).
Крім того, в матеріалах справи міститься заява Кравчука Л. В. (директора Кооперативу «Добробут АЗК») від 20.06.2019 про надання в оренду Земельної ділянки.
Як убачається із Інформаційної записки Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування (а. с. 120) питання продовження Кооперативу «Добробут-АЗК» терміну оренди Земельної ділянки розглядалось Львівською міською радою на пленарному засіданні сесії 18.05.2017. Проте проект ухвали «Про продовження кооперативу «Добробут-АЗК» терміну оренди земельної ділянки на вул. Замарстинівській, 135 у м. Львові» не набрав необхідної кількості голосів депутатського корпусу.
В подальшому, як вбачається із судових рішень у справі № 813/5096/17, Львівська міська рада постановила ухвалу № 2113 від 08.06.2017 «Про надання підприємству об'єднанню громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на вул. Замарстинівській, 135».
Цю ухвалу Кооператив «Добробут-АЗК» оскаржив, за результатами розгляду спору Верховний Суд постановою від 05.11.2020 закрив адміністративне провадження, зазначивши, що справа має розглядатися в господарському суді.
Відповідачі стверджують, що під час судового розгляду справи № 813/5096/17 Львівська міська рада підготувала проект ухвали «Про продовження Кооперативу «Добробут АЗК» терміну оренди земельної ділянки на вул. Замарстинівській, 135». Юридичний департамент Львівської міської ради виклав зауваження до проекту цієї ухвали (а. с. 121) та зазначив, що термін оренди Земельної ділянки закінчився ще 07.06.2012. Повідомив про наявність судового спору, що стосується Земельної ділянки (див. пункти 50-51 цього рішення).
Львівська міська рада 16.09.2021 прийняла ухвалу № 1323 (а. с. 52), якою продовжила обслуговуючому кооперативу "Добробут АЗК" на 5 років термін оренди Земельної ділянки для обслуговування відкритої автостоянки за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Крім того, зобов'язала обслуговуючий кооператив «Добробут-АЗК» у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з моменту прийняття цієї ухвали до часу укладення договору оренди землі (пункт 2.1.2 ухвали).
01.11.2021 Львівська міська рада та обслуговуючий кооператив "Добробут АЗК" уклали договір оренди Земельної ділянки (а. с. 50-51) строком на 5 років без права поновлення відповідно до статті 126-1 Земельного Кодексу України.
За умовами цього договору орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування відкритої автостоянки (код КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд, автомобільного транспорту та дорожнього господарства) з кадастровим номером 1610137500:05:003:0103, яка розташована у м. Львові на вул. Замарстинівській, 135. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7045 га. На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: кам'яна нежитлова будівля, а також металеві споруди.
Львівською міською радою та Шевченківською РДА 16.09.2024 обстежено Земельну ділянку, за результатами якого складено акт (а. с. 39-49). Відповідно до цього акту обслуговуючий кооператив "Добробут АЗК" фактично використовує Земельну ділянку згідно з Договором від 01.11.2021. Крім того, в цьому акті зафіксовано розташування на Земельній ділянці двох металевих гаражів та двоповерхової кам'яної будівлі, яка використовується як пункт охорони (згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2277790946101 (гараж № 1 площею 49,5 м2, гараж № 2 площею 18,5 м2, гараж № 3 площею 17,6 м2), інші металеві споруди.
До Державного реєстру речових прав (а. с. 63-64) внесено відомості про розташування на Земельній ділянці гаражів (гараж № НОМЕР_1 площею 49,5 м2, гараж № НОМЕР_2 площею 18,5 м2, гараж № НОМЕР_3 площею 17,6 м2). Право власності на ці об'єкти зареєстровано за ОСОБА_1 , який є керівником та членом Кооперативу. Право власності на двоповерхову кам'яну будівлю, яка використовується як охоронний пункт, не зареєстровано.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 06.02.2025 право власності на гараж № 1 площею 49,5 м2, гараж № НОМЕР_2 площею 18,5 м2, гараж № НОМЕР_3 площею 17,6 м2 скасоване за рішенням Міністерства юстиції України (індексний номер рішення 77073541) (а. с. 122).
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Предметом позову є визнання недійсним договору оренди землі від 01.11.2021 № Ш-4382 та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:003:0103 у розпорядження органу місцевого самоврядування у зв'язку з порушенням вимог земельного законодавства.
Щодо представництва прокурором інтересів держави
Як убачається з матеріалів справи, Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави в статусі позивача.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Як унормовано в абзаці другому частини п'ятої цієї статті, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор вказує про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
За змістом статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом першим частини третьої статті 23 названого Закону визначено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого містять умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Установлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Таким чином, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Тож процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Ураховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.
Наведена права позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до вирішення якої касаційним судом зупинялось провадження у цій справі.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що у разі якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. У цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (через відсутність повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. У процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоди інтересам держави або існує загроза порушення інтересів держави чи інтересам територіальної громади, що має місце в цьому спорі.
Процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.
У справі, яка переглядається, Прокурор звернувся з позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 01.11.2021 № Ш-4382 укладений на підставі ухвали Львівської міської ради № 1323 від 16.09.2021 та повернути земельну ділянку в розпорядження органу місцевого самоврядування, зазначаючи про порушення інтересів держави, яке полягало у тому, що Львівська міська рада як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, при прийнятті ухвали на підставі якої укладено спірний договір передала в оренду земельну ділянку з порушенням вимог законодавства, тобто діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, всупереч інтересам держави.
Окрім того судом першої інстанції правильно зазначено, що оскільки у цій справі позивачем є сам прокурор, такий обов'язок (попереднього повідомлення органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах) не може стосуватися Львівської міської ради, яка є відповідачем у цій справі.
Тож у цій справі прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, що спростовує протилежні доводи апелянта.
Щодо суті спору
Відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв'язку із передачею її у користування, особливості та порядок укладення договору оренди землі, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору врегульовано Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав (а. с. 63-64) Львівська міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:003:0103, площею 0,7045 га, що розташована на вул. Замарстинівській, 135 у м. Львові.
Як встановлено судом вище, на підставі ухвали Львівської міської ради №1323 від 16.09.2021 про продовження Кооперативу «Добробут-АЗК» терміну оренди земельної ділянки на вул. Замарстинівській, 135, між відповідачами укладено спірний договір оренди від 01.11.2021 цієї земельної ділянки.
Судом першої інстанції встановлено, що під час укладення оспорюваного договору оренди було порушено вимоги земельного законодавства в частині передачі земельної ділянки без проведення земельних торгів. Крім того, у цій справі фактично між відповідачами укладено новий Договір оренди від 01.11.2021, а не продовжено попередній Договір оренди від 02.07.2007.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Порядок продовження договору оренди землі врегульований статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі Закон).
Згідно з частиною 1 цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частини 2 та 3 статті 33 Закону).
Відповідно до частини 5 статті 33 Закону орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною 6 статті 33 Закону передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: (1) власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); (2) уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Таким чином, законодавством передбачена процедура дій як для орендодавця, так і для орендаря з метою продовження договору оренди землі.
Матеріали справи не містять доказів того, що Договір оренди від 02.07.2007 пролонговувався у визначеному законом порядку.
Факт добросовісного користування земельною ділянкою Кооперативом «Добробут-АЗК» та відсутність письмових заперечень з боку орендодавця не є достатньою підставою для продовження договору згідно з частиною 6 статті 33 Закону. Ця норма чітко вказує, що поновлення договору у такому випадку здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, яка у матеріалах справи відсутня.
Більше того, звернення Кооперативу «Добробут АЗК» до Львівської міської ради після завершення строку дії Договору оренди від 02.07.2007 з проханнями надати дозвіл на виготовлення технічної документації та повторно розглянути питання оренди (див. пункт 47 цього рішення) свідчить про те, що сам орендар не вважав договір таким, що продовжений. Навпаки, ці дії підтверджують усвідомлення Кооперативом факту припинення орендних правовідносин з 07.06.2012 і необхідності укладення нового договору.
Додатковим доказом відсутності поновлення орендних правовідносин після припинення дії Договору оренди від 02.07.2007 є офіційна інформація, надана Управлінням земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад у листі від 20.11.2024 (а. с. 32), в якому чітко вказано, що протягом 2012-2021 років жодних договорів оренди землі між Львівською міською радою та Кооперативом «Добробут АЗК» зареєстровано не було.
Львівська міська рада після завершення строку дії Договору оренди від 02.07.2007 не визнавала за відповідачем-1 права користування спірною земельною ділянкою. Зокрема, ухвалою № 2113 від 08.06.2017 Львівська міська рада надала дозвіл іншому суб'єкту підприємству об'єднанню громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство» на розроблення технічної документації щодо встановлення меж Земельної ділянки. Така позиція органу місцевого самоврядування свідчить про відсутність у нього наміру визнавати за Кооперативом «Добробут АЗК» право оренди після 2012 року.
Те, що Львівська міська рада тривалий час не приймала рішення про продовження оренди, не має правового значення, оскільки ці дії були розпочаті більш ніж через чотири роки після припинення дії Договору оренди від 02.07.2007 (з 2017 року).
Отже, орендні правовідносини між сторонами після 07.06.2012 були припинені у зв'язку зі спливом строку дії Договору оренди від 02.07.2007. З огляду на це апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі уклали новий договір оренди Земельної ділянки, відповідно таке укладення нового договору оренди мало відбуватися за правилами, передбаченими статтями 124, 134 Земельного кодексу України.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Апелянт вказує на те, що на Земельній ділянці станом на 2021 рік були розташовані об'єкти нерухомості, у зв'язку з цим земельні торги не могли проводитися.
Апеляційний суд не погоджується з цими доводами, зважаючи на наступне.
Частиною другою статті 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, зокрема, у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Проте в абзаці 13 частини другої статті 134 Земельного кодексу України визначено, що не підлягають продажу, передачі у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу). В такий спосіб в наведеній нормі прямо зазначено про необхідність проведення земельних торгів у випадку відведення земельних ділянок для обслуговування об'єктів дорожнього сервісу.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що об'єкти дорожнього сервісу спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об'єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.
З комплексного аналізу вказаних норм випливає, що земельні ділянки під об'єктами дорожнього сервісу, тобто під майданчиками для стоянки транспортних засобів, можуть бути передані в оренду винятково на конкурентних засадах. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.03.25 у справі № 910/5343/23 від 12.03.25, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 04.10.2022 у справі № 910/5210/20, від 07.12.2021 у справі № 910/23595/17, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19.
Оскільки Кооператив «Добробут АЗК» набув Земельну ділянку в користування з метою розміщення автостоянки (об'єкта дорожнього сервісу), а не для обслуговування об'єктів нерухомості, право оренди на цю земельну ділянку (з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування автостоянки) відповідно до вимог частини другої статті 134 Земельного кодексу України відповідач-1 міг набути виключно на конкурентних засадах.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір оренди від 01.11.2021 суперечить цивільному законодавству, що є підставою для визнання його недійсним та повернення Земельної ділянки Львівській територіальній громаді.
Крім того, як встановлено судами, 06.02.2025 скасовано державну реєстрацію речового права на гараж № 1 площею 49,5 м2, гараж № 2 площею 18,5 м2, гараж № 3 площею 17,6 м2, належні фізичній особі Кравчуку Л.В. на підставі звернення Львівської міської ради з огляду на самочинність їх будівництва.
Укладення договору оренди землі від 1 листопада 2021 року № Ш-4382 без дотримання конкурентних засад і спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності є недійсним, а не нікчемним.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, правочин визнається нікчемним лише тоді, коли це прямо передбачено законом. Проте ані Земельний кодекс, ані Закон України «Про оренду землі» не містять норм, які би прямо встановлювали нікчемність договору у разі укладення його без аукціону. Тому у разі порушення порядку укладення, такий договір може бути оскаржений у судовому порядку та є оспорюваним.
Щодо способу захисту
Статтею 16 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Вимога ж про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (постанови від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 та від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21).
Зважаючи на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурор звернувся до суду з ефективним способом захисту. Визнання недійсним Договору оренди від 01.11.2021 та зобов'язання Кооперативу "Добробут АЗК" повернути Земельну ділянку Львівській територіальній громаді відновить право власності територіальної громади міста Львова.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції. Рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, на підставі повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів, а аргументи апелянта не спростовують установлених обставин і не впливають на правильність висновків суду, в зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2025 у справі №914/34/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, посилання на норми матеріального права базуються на неправильному ним розумінні цих норм права.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційних скарг без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянтів витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Добробут АЗК" б/н від 30.06.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2025 у справі №914/34/25 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.