Справа № 452/974/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/993/25 Доповідач: ОСОБА_2
23 грудня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09.10.2025 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбора, Самбірського району, Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2025 року, ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту його затримання - 09 березня 2025 року.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він 29 листопада 2024 року о 17 год. 30 хв., у період дії воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, зокрема востаннє Указом від 6 листопада 2024 року, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, перебуваючи в закладі швидкого харчування «My Kebab», що за адресою: Львівська область, Самбірський район, м. Самбір, вул. Лемківська, 3 Б, на прилавку вказаного закладу побачив скриньку, в якій знаходились грошові кошти для потреб на Збройні Сили України.
У подальшому ОСОБА_6 реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, будучи при цьому впевненим у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, та адміністратор закладу в той час відвернувся, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав скриньку в якій знаходились грошові кошти в сумі 4000 гривень, яку сховав під свою куртку чорного кольору та пішов у невідомому напрямку, тобто таємно викрав вищевказане майно, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 4000 гривень.
На вирок суду першої інстанції обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та призначити йому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.
В мотивах апеляційної скарги звертає увагу на те, що вину у вчиненому злочині він визнав, щиро розкаявся, активно сприяв у розкритті злочину, готовий повернути викрадені кошти потерпілому.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений заявив клопотання про виклик та допит потерпілого для з'ясування фактичних обставин справи.
Як вбачається із матеріалів провадження, суд першої інстанції, у зв'язку з тим, що жоден з учасників процесу проти цього не заперечив, а обвинувачений визнав вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, визнав за недоцільне дослідження доказів щодо цих обставин, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
З огляду на те, що судовий розгляд у суді першої інстанції проводився за правилами ст. 349 КПК України, без дослідження доказів вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки такі жодною стороною процесу не оспорювались, враховуючи положення ч. 2 ст. 394 КПК України, колегія суддів приходить до переконання, що у задоволенні клопотання обвинуваченого про виклик потерпілого для з'ясування обставин кримінального провадження слід відмовити.
Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, що в апеляційній скарзі не оспорюється.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що обвинувачений фактично порушує питання про недотримання судом першої інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
При призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував характер та тяжкість вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який на наркологічному, психіатричному обліках не перебуває, офіційно не працевлаштований, за місцем реєстрації характеризується як особа, скарг на поведінку якої не надходило; раніше неодноразово судимий, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, обставин, що обтяжують покарання судом першої інстанції не враховано.
Відтак, при призначенні покарання суд першої інстанції врахував всі обставини, на які покликається обвинувачений у своїй апеляційній скарзі.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого про можливість призначення обвинуваченому більш м'якого покарання відповідно до ст. 69 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
З огляду на те, що обвинувачений вчинив умисний тяжкий злочин, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, раніше судимий, востаннє останній раз вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 липня 2025 року за ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 1 (одного) року 7 (місяців) позбавлення волі, стороною захисту не наведено, як і колегією суддів не встановлено мотивів, за яких істотно знижується ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, є обґрунтованим.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що покарання обвинуваченому призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України у межах встановлених у санкції статті, та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування вироку Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09.10.2025 року відносно ОСОБА_6 колегією суддів не встановлено, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09.10.2025 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, та на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - протягом трьох місяців з моменту отримання її копії.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4