Справа № 459/2870/25
Провадження № 2/459/877/2025
30 грудня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області
в складі головуючого судді Дем'яновської Ю.Д.,
з участю секретаря судового засідання Гук Т. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути заборгованість за Договором №1579748 про надання споживчого кредиту від 26.04.2024 у розмірі 32000 гривень та вирішити питання судових витрат, які включають правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.04.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1579748 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов'язується надати споживачу кредит у гривнях, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 5000 грн, строк кредиту 360 днів, з 26.04.2024 року по 24.04.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 дні. Відповідно до п. 2.1 Договору ТОВ «Слон Кредит» своє зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит у сумі 5000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису. Відповідно до реквізитів Договору №1579748 від 26.04.2024, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Н084». Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулося через систему Pay Tech, на підставі укладеного договору. Пунктом 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Пунктом 1.5.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору. Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01% в день. Відповідно до п. 5.1. договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.5.3 Договору. 26.05.2024 року відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. 24 грудня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» уклали Договір факторингу №24122024. Згідно вказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1579748 від 26.04.2024. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому позивач просить стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 32000 грн, з яких: 5000 грн сума кредиту, 18150 грн сума процентів за користування кредитом, 8850 грн нараховані позивачем проценти за 118 календарних днів, судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн. Також просить в порядку ч. 10,11,ст. 265 ЦПК України та ст. 625 ЦК України, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних та зобов'язати суд роз'яснити органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду порядок нарахування та стягнення інфляційних витрат.
Ухвалою від 03.09.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті.
07.10.2025 представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву в якому вказав, що відповідач визнає позов частково. Зазначив, що визначені сторонами договору відсотки за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочення у розмірі 1,5% є несправедливими у розумінні положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечать обмеженням, встановленим статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушують принципи розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України (далі - НБУ) та становить більше ніж 15% простроченого платежу. Загальна сума боргу по кредиту мала б становити 5 750 грн, з яких 5 000 грн - сума кредиту, 750 грн - сума відсотків, яка не перевищує 15% від суми простроченого платежу. Вимога про нарахування та сплату відсотків в сумі 27 000 грн за надання кредиту у розмірі 5 000грн є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509, частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Представник відповідача вказав, що у позовній заяві позивач зазначив, орієнтовний розрахунок судових витрат за надання адвокатом правничої допомоги складає 10 000,00гривень. Стверджуємо, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. є неспівмірним, необґрунтовано завищеним та таким, що не відповідає критерію реальності та розумності, оскільки справа є справою незначної складності для адвоката, який практикує у сфері кредитування. Просить позов ТОВ ФК “Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1579748 від 26.04.2024р. на суму 32 000грн задоволити частково в сумі 5750грн, з яких 5 000 грн - сума основного боргу, 750 грн - відсотки за кредитом.
09.10.2025 надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначив, що з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, він не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Вказав, що сума заборгованості за Договором розрахована у відповідності до Розрахунку заборгованості за кредитом від ТОВ «Слон Кредит». Як первісний кредитор, ТОВ «Слон Кредит» здійснив розрахунок відповідно до умов договору. Оскільки ТОВ «Слон Кредит» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Також зазначає, що відсотки нараховані за процентною ставкою погодженою у договорі та у межах погодженого строку. Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Звертає увагу, що станом на сьогоднішній день, ані кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. Отже, відповідачу у даному випадку нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Таким чином, факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами.
20.10.2025 розгляд справи відкладено у зв'язку із клопотанням представника відповідача.
08.12.2025, 30.12.2025 року сторони у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав до суду клопотання, у якому просив розгляд даної справи проводити у його відсутності.
Відповідач не повідомила причини неявки, свої доводи відносно позову висловила у відзиві на позов.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 26 квітня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1579748 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) «Н084» (надалі - Договір) (а. с. 77-81).
Згідно п.1.2 Договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п.1.3 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 гривень 00 копійок.
Згідно з п.1.4 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п.1.5. Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п.1.5.1 - стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, встановленого в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,010% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 26.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. у випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в пп.1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку ( п.1.5.1., п. 1.5.2, п.1.5.3 Договору).
Згідно п.1.6 Договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Відповідно до п.1.7 Договору денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,50% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (27 000,00грн./ 5 000,00грн.) / 360дн. x 100% = 1,50% в день 1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1.38% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (24 765,00грн. / 5 000,00грн.) / 360дн. x 100% = 1.38% в день.
Згідно п.1.8 Договору загальні витрати на дату укладення договору складає: п.1.8.1 - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 27000 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 24765 грн.
Відповідно до п.2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно з п.2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 26.04.2024 року або 27.04.2024 року.
Відповідно до п.2.4 Договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1 договору).
Згідно п.3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Відповідно до п.3.2 Договору до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.
У додатку №1 до Договору, яким є Таблиця загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зазначені: дата видачі кредиту/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума кредиту, сума платежу за розрахунковий період, сума кредиту за договором погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту (а. с. 81 на звороті).
Також, 26.04.2024 року відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Н084» було підписано Паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови надання кредиту з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти (а.с.83-84).
Згідно з листом від 15.01.2025 №20250115-2166 між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Слон Кердит» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів 06062022-1 від 06.06.2022 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти від ТОВ «Слон Кердит» на платіжну картку клієнта: 26.04.2024 о 20:44:13 на суму 5000,00 грн., призначення платежу - зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а. с. 95).
Також, як вбачається із листа АТ «Пиватбанк» від 09.12.2025 ОСОБА_1 оформлено платіжну банківську картку НОМЕР_2 , та останній 26.04.2024 були перераховані грошові кошти у сумі 5 000 гривень, якими відповідач активно користувався (а.с.140).
Таким чином, ТОВ «Слон кредит» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним Договором, здійснивши переказ грошових коштів відповідачу на його картковий рахунок.
До Договору позивачем також долучено Правила надання коштів у кредит ТОВ «Слон Кредит», які набрали чинності з 22.04.2024 та які визначають порядок і умови надання кредитодавцем грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Електронного договору (а. с. 29-43) та офіційні правила програми лояльності ТОВ «Слон Кредит» для споживачів сервісу «SLON CREDIT» по продукту «Комфортний» (а.с.44- 49).
Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного первісним кредитором ТОВ « Слон Кредит» встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 26.04.2024 по 24.12.2024 обліковується заборгованість в сумі 25650 гривень, з яких: 5000грн заборгованість за кредитом, 18150грн заборгованість по відсотках, 2500 грн заборгованість по штрафах/пені (а. с. 87-88).
24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором (надалі - Договір факторингу) (а. с. 52-60).
Згідно з п. 1 .1 Договору факторингу фактор зобов'язувався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників згідно з додатку №3після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024 року фактор та клієнт уклали даний Акт про те, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3681, після чого з урахуванням умов договору факторингу від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а. с. 60 на звороті).
Також в матеріалах справи міститься витяг з реєстру боржників від 24.12.2024 до Договору факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором в розмірі 25650 гривень, з яких: заборгованості за основною сумою боргу 5000 гривень, заборгованості за відсотками 18150 гривень, заборгованості за пенею 2500 грн (а. с. 92).
На підтвердження виконання договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 позивачем надано копію платіжної інструкції №6308 від 26.12.2024 відповідно до якої ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» оплатило ТОВ «Слон Кредит» 2159760,91 грн (а.с.16)
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» після переходу права вимоги позивач за період з 25.12.2024 по 21.04.2025 здійснив донарахування відсотків у розмірі 8850 грн. (а.с.89-90).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та правочини.
За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч.1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст.627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ст.6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Статтею 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Як встановлено судом 26 квітня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1579748 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» шляхом обміну електронними повідомленнями, який був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Н084», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, а позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених Договором.
Підписавши Договір, Паспорт та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, ОСОБА_1 підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що вона умови цілком зрозуміла та приймала їх.
Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.
Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з нею не був би укладений.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши 26.04.2024 відповідачу кредитні кошти в сумі 5000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» від 15.01.2025 про електронний переказ коштів 26.04.2024 о 20:44:13 на суму 5000,00 грн., призначення платежу - зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , а також листом АТ «Приватбанк» від 09.12.2025.
Таким чином, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису. Між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в кредитному договорі. Проте свої зобов'язання, всупереч умовам договору, відповідач належним чином не виконав.
Разом з цим, відповідач свого зобов'язання за вищевказаними договорами не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Так, із розрахунку заборгованості за Договором, складеного первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» встановлено, що за боржником ОСОБА_1 обліковується заборгованість за Договором в розмірі 25650 гривень, з яких: 5000 грн заборгованість за кредитом, 18150 грн заборгованість по процентах, 2500 грн заборгованість по штрафам/пені.
Відповідно до розрахунку заборгованості по Договору, складеного позивачем, то заборгованість за період з 25.12.2024 по 21.04.2025 по відсотках за користування кредитом складає 8850 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов'язання належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
Також суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи кредитний договір ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлена про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 5 000 грн слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18150 грн, які нараховані первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Відповідно до розділу 1.3 Договору ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 5000 грн, із встановленим строком кредитування у 360 днів, з 26.04.2024.
Згідно з умовами Договору сторонами погоджено сплату процентів за процентною ставкою за користування коштами кредиту, відповідно до наступних умов: п.1.5.1 - стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, встановленого в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,010% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 26.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. у випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в пп.1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку ( п.1.5.1., п. 1.5.2, п.1.5.3 Договору).
Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором вбачається, що проценти були нараховані з 26.04.2024 до 24.12.2024 (дата відступлення права вимоги), тобто в межах строку кредитування.
З врахуванням наведеного розрахунок заборгованості процентів за період з 26.04.2024 до 24.12.2024 в розмірі 18150 грн. суд вважає обґрунтованим, а відтак така заборгованість підлягає до стягнення з відповідача, тому позов в цій частині є підставним та підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).
Судом встановлено, що 24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №1579748 від 26.04.2024.
Відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників згідно з додатку №3 після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Також в матеріалах справи міститься Акт прийому-передачі реєстру боржників №24122024 від 24.12.2024 та витяг з реєстру боржників від 24.12.2024 до Договору факторингу.
Договір факторингу є дійсним та чинним, відомості про те, що такий оскаржувався в судовому порядку відсутні.
Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за Договором №1579748 від 26.04.2024.
Варто зауважити, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, проведений ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до якого товариство продовжило здійснювати нарахування процентів за Договором з моменту переходу права вимоги 24.12.2024 по 21.04.2025.
Нарахування здійснені, відповідно до умов Договору, за стандартною процентною ставкою 1,5%, в розмірі 8850 грн.
Такий розрахунок проведений в межах строку дії Договору, в силу п.1.3 Договору, тобто у межах строку кредитування.
Згідно з п.1.1 Договору факторингу фактор зобов'язувався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Отже, суд вважає, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі п1.1 Договору факторингу мав право нараховувати відсотки за користування кредитом в межах дії строку Договору.
Таким чином, суд, перевіривши надані позивачем розрахунки встановив, що вони проведені з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру процентів, визначених в Договорі та дійшов висновку, що з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за нарахованими процентами ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 118 календарних днів в розмірі 8850 грн. Відтак, позов в цій частині також слід задовольнити.
Доводи представника відповідача про те, що встановлений позивачем розмір процентів є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів, суд вважає безпідставними, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у договорі, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року (справа №623/2936/19).
Відповідачем не заперечується факт звернення до фінансової установи, яка спеціалізується наданням кредитів, з метою отримання кредитних коштів.
Зі змісту договору про надання споживчого кредиту слідує, що позичальника повідомлено про те, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов'язаний буде сплачувати проценти, розмір та порядок нарахування яких було визначено в договорі та паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала. Крім того, позичальника повідомлено про орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк користування кредитними коштами.
При цьому, договором встановлено, що строк кредитування становить 360 днів; базовий період сплати процентів 30 днів з дня отримання кредиту; базовий період сплати процентів це проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати процентів за користування кредитом. Тобто, саме в період першого базового періоду для позичальника діє пільгова процентна ставка в розмірі 0,010%, стандартна процентна ставка 1,5%, застосовується протягом всього строку дії цього договору (п.п.1.5.1, 1.5.2).
Таким чином, позичальника повідомлено про загальні витрати, які будуть понесені нею у разі отримання кредиту в даній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір процентів, які вона буде зобов'язана повернути разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою позичальнику у кредит.
Суд зауважує, що паспорт споживчого кредиту надається позичальнику до укладення кредитного договору, метою якого є повідомлення позичальника про умови надання кредиту у відповідній установі, у разі непогодження позичальника із викладеними у ньому умовами, останній має право відмовитися від отримання відповідної фінансової послуги.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 належним чином була ознайомлена та погодилась із умовами надання кредиту, на підставі чого 26.04.2024 між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту №1579748, в якому відображені умови надання кредиту, визначені у паспорті споживчого кредиту, з якими відповідач погодилася, про що свідчить електронний підпис останньої.
На момент укладення кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не зверталась до позивача із заявою про надання роз'яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася зі всіма умовами такого договору.
За змістом статей 6,626,627,628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з позивачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами несправедливими, натомість, відповідач погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, відповідач засвідчила, що погодилася на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.
Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Суд вважає необґрунтованим покликання сторони відповідача на приписи статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог у частині нарахування відсотків, оскільки указана норма регулює порядок визначення у кредитних договорах стягнення і неустойки (штрафу, пені), тоді як у цій справі відповідач помилково просить застосувати зазначену норму до нарахування відсотків, які погоджені умовами підписаного договору.
Щодо вимог позивача про застосування приписів ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України та зобов'язання органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦПК України, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.10 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч.11 ст.265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначила, що під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі, зокрема, відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду. Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи. Про стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України у статті 265 ЦПК України не йдеться.
Суд звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 26.04.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення в порядку ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими та безпідставними, а тому до задоволення не підлягають.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаним Договором.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним Договором в загальному розмірі 32000 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 5000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 18150 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 118 календарних днів 8850 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до статті 13 3ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 р., укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. (а.с.50-51); ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1969340 від 12.08.2025, згідно якого адвокат Столітній М.М. надає правову допомогу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору №10/12-2-24 від 10.12.2024 р. (а.с.82); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 від 18.09.2020 видане на адвоката Столітнього М.М. (а.с.18); заявку №9582 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.97-98); Акт №9582 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги 10/12-2024 від 10.12.2024 р., відповідно до якого вартість наданих послуг становить 10000 грн. (а.с.91); рахунок на оплату №9582-12/08-2025 від 12.08.2025 на суму 10000 грн (а.с.86).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, думки представника відповідача, який вважає що сума витрат на правову допомогу є неспівмірною, необґрунтовано завищеною та такою, що не відповідає критерію реальності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.
Щодо стягнення з відповідача судового збору, суд враховує, що відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2422,40 гривень підлягає стягненню з відповідача у користь позивача в силу приписів ст.141 ЦПК України
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором № 1579748 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 26.04.2024 року у загальному розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн., заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором 18150 грн., заборгованість за процентами нарахованими з моменту відступлення права вимоги - 8850 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822,03150, м.Київ, вул.Загородня,будинок 15,офіс 118/2),
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )
Повне судове рішення складено 30.12.2025.
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська