Справа № 939/3064/24
Іменем України
22 грудня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючого - судді Стасенка Г.В.,
за участі секретарів судового засідання - Слухай А.А., Клопот О.О., позивача - ОСОБА_1 , відповідачки - ОСОБА_2 , представника відповідачки - адвоката Карасьової Л.А., представника третьої особи - виконавчого комітету Бородянської селищної ради Політико М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Шевченка, 3 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачкою ОСОБА_2 він перебував у зареєстрованому шлюбі з 30 вересня 2008 року; за рішенням Бородянського районного суду Київської області від 29 липня 2024 року шлюб був розірваний. У шлюбі в них народився спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачкою ОСОБА_2 вони припинили шлюбні відносини ще до розірвання шлюбу, у зв'язку з чим ОСОБА_2 переїхала проживати до своїх батьків, залишивши йому сина, і протягом тривалого часу не турбується про забезпечення дитини, з сином не спілкується, участі у вихованні сина не приймає. Також він не може зареєструвати місце проживання сина за адресою свого проживання, оскільки відповідачка на це не надає згоди.
Просив позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За ухвалою судді Бородянського районного суду Міланіч А.М. від 17 грудня 2024 року було відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
17 березня 2025 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Карасьова Л.А. подала відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позову про позбавлення відповідачки батьківських прав і зазначила, що відповідачка до повномасштабного вторгнення рф постійно спілкувалась зі своїм сином, брала дитину на вихідні, на відпочинок, влітку дитина проживала у неї (відповідачки) і вона повністю забезпечувала сина; крім того намагалась завжди бути присутньою у житті своєї дитини, допомагала з навчанням; відповідачка має можливість забрати сина до себе у Німеччину, де на цей час вимушено проживає, та забезпечити сину комфортні умови проживання, навчання та розвитку, але позивач категорично заперечує проти цього; на даний час позивач перешкоджає відповідачці спілкуватись з сином, вкладає дитині інформацію, яка не відповідає дійсності, та намагається сформувати у дитини негативне ставлення до матері, але відповідачка не втратила інтересу до сина і зацікавлена у збереженні зв'язку з дитиною та у налагодженні між ними стосунків.
20 березня 2025 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що він повністю забезпечує сім'ю, а спілкування сина з матір'ю є стресом для дитини, оскільки вона (мати) негативно впливає на психологічний стан дитини, вона часто дитину ображала та не давала дитині можливості відчути себе потрібним сім'ї; відповідачка коштів на утримання сина не надавала.
24 березня 2025 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Карасьова Л.А. подала заперечення, в яких висловила незгоду із доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив. Просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених нею у відзиві на позов.
За ухвалою Бородянського районного суду від 03 квітня 2025 року підготовче провадження у справі було закрито і справа призначена до судового розгляду.
За ухвалою судді Бородянського районного суду Стасенка Г.В. від 30 квітня 2025 року цивільна справа, яка за повторним автоматизованим розподілом справ на підставі розпорядження керівника апарату суду № 87 від 22 квітня 2025 року передана судді Стасенку Г.В., прийнята до розгляду зі стадії судового розгляду, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_4 з посади судді Бородянського районного суду Київської області у відставку.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав і викладене підтвердив; суду, зокрема, пояснив, що з 2008 року до липня 2024 року він перебував з відповідачкою у шлюбі, від якого вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_5 , 2009 року народження; дитина не бажає спілкуватись зі своєю матір'ю - відповідачкою по справі; з 01 січня 2020 року вони з відповідачкою стали проживати окремо, а син залишився проживати з ним, оскільки дитина не хотіла проживати з матір'ю; з початку війни, в березні 2022 року, відповідачка виїхала з дочкою від першого шлюбу до Німеччини і з того часу він її не бачив; на аліменти відповідачку він не подавав, відповідачка через родичів переслала йому 10 тис. грн, але ці кошти він не прийняв, оскільки не знав від кого кошти; крім того відповідачка переказувала йому чотири рази по 110 Євро; стверджував, що з 2020 року відповідачка участі у житті дитини не приймає і він сам утримує дитину; звернутись до суду його попросив син, оскільки дитина не спілкується з матір'ю, яка від нього відмовилась.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала і суду пояснила, що вона є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3 ; у 2020 році вона пішла від позивача, з яким спільно проживала у АДРЕСА_1 , оскільки він чинив на неї психологічний тиск; вона пішла жити в будинок своїх батьків в селищі Бородянці, де на той час проводився ремонт, а тому син залишився проживати з батьком; з лютого 2020 року позивач заборонив сину з нею спілкуватись, але влітку 2021 року дитина деякий час проживала у неї, на той час стосунки з сином були добрі, але потім позивач забрав дитину до себе і син став уникати зустрічей з нею; на початку війни, 11 березня 2022 року, вона виїхала за кордон, забрати з собою сина можливості не було; коли вона стала там працювати, то почала щомісячно надсилати позивачу кошти у розмірі по 110 Євро; грошові перекази на утримання сина вона почала робити з травня 2025 року, бо до того часу у неї не було стабільного доходу; до літа 2021 року стосунки з сином у неї були добрі, на цей час син веде замкнений спосіб життя.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Карасьова Л.А. в судовому засіданні зазначила, що відповідачка ОСОБА_2 не хоче втрачати зв'язок з сином і готова забрати дитину до себе, але позивач - проти цього і налаштовує сина проти матері; також пояснила, що коли сім'я жила разом, то позивач ніде не працював, а фактично утримувала сім'ю відповідачка, яка працювала в банківській установі; до 2022 року відповідачка приймала участь у вихованні дитини, брала сина до себе, займалась його дозвіллям, а у 2022 році виїхала за кордон і не мала можливості забрати сина; відповідачка готова фінансово допомагати дитині і не хоче розривати зв'язки з дитиною. Відповідачка за цей час спілкувалась з сином через месенджер.
Представник третьої особи - виконавчого комітету Бородянської селищної ради Політико М.Ю. пояснила, що коли вони отримали ухвалу суду, то зв'язались з відповідачкою через додаток "Viber" і поспілкувались про справу щодо позбавлення її батьківських прав, запросили її також на засідання комісії; відповідачка пояснила, що вона хоче спілкуватися з сином, але позивач їй в цьому перешкоджає і не приймає від неї кошти; коли вони заслухали дитину, то дитина не хотіла спілкуватись з матір'ю, а тому комісія прийшла до висновку позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітнього сина.
Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні пояснив, що він проживає з батьком, з матір'ю спілкується рідко, переписується по "вайберу" і знає, що мати знаходиться за кордоном - в Німеччині; коли йому було 11 років, мати стала проживати окремо; також повідомив, що батьків він любить обох, але батька більше, батьку він допомагає ремонтувати автомобілі; йому відомо, що мати батьку надсилала гроші; на початку війни у 2022 році мати у "вайбері" йому написала: "Прощавай синок, ми більше не побачимось" і це його дуже вразило, а тому він хоче жити з батьком.
Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідачки - адвоката Карасьової Л.А., показання свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Дружні Бородянського району Київської області і з 23 березня 1993 року зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту та копією витягу з реєстру Бородянської територіальної громади. (а. с. 9-10)
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 30 вересня 2008 року. (а. с. 11)
29 липня 2024 року за рішенням Бородянського районного суду Київської області (справа № 939/1260/24) був розірваний шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (а. с. 13)
Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Дружні Бородянського району Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження. (а. с. 12)
Відповідно до копії акту обстеження на предмет проживання, який посвідчений 21 листопада 2024 року депутатом Дружнянського старостинського округу № 1 Бородянської селищної ради Науменком Д.М. у присутності свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , в АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; після розлучення батьків дитина проживає з батьком, перебуває на його утриманні; мати дитини ОСОБА_2 участі у його вихованні не приймає, коштів на утримання не надає. (а. с. 14)
ОСОБА_3 , 2009 року народження, в період часу з 2015 по 2024 рік навчався у Дружнянській гімназії і за місцем навчання характеризувався посередньо, що підтверджується копією довідки Дружнянської гімназії Бородянської селищної ради Київської області від 11 вересня 2024 року та копією характеристики з місця навчання. (а. с. 15-16)
Відповідно до копії довідки Литовсько-Українського ліцею № 1 Бородянської селищної ради Київської області від 25 листопада 2024 року та копії характеристики з місця навчання, ОСОБА_3 навчається у цьому закладі і за місцем навчання характеризується позитивно. (а. с. 17-18)
Відповідно до довідки з Пенсійного фонду України - реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, ОСОБА_2 перебуває у реєстрі застрахованих осіб і за період з 2000 року по 2021 рік мала офіційний дохід. (а. с. 98-100)
Згідно з копією заяви на відправку переказу від 07 березня 2024 року, на день народження ОСОБА_3 від ОСОБА_2 було здійснено переказ коштів у розмірі 10 тис. гривень. (а. с. 72)
З копій квитанцій про перерахування коштів через міжнародну систему "Western Union" вбачається, що ОСОБА_9 здійснила перерахунок коштів на ім'я ОСОБА_10 у розмірі 110 Євро за травень 2025 року, 110 Євро за червень 2025 року. (а. с. 133-134)
Згідно з копіями квитанцій про перерахування коштів через систему "reisebank", ОСОБА_9 здійснила перерахунок коштів на ім'я ОСОБА_10 для ОСОБА_11 у розмірі 110 Євро за липень 2025 року, 110 Євро за серпень 2025 року. ( а. с. 164-165)
Відповідно до висновку служби у справах дітей Бородянської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконкому Бородянської селищної ради від 20 січня 2025 року № 145, служба у справах дітей Бородянської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а. с. 38)
Допитаний в судовому засідання як свідок ОСОБА_6 засвідчив, що позивач його сусід; стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були нормальні, але відповідачка постійно знаходилась на роботі; він не знає, якою вона (відповідачка) була матір'ю, але йому відомо, що вона працювала у банку, а позивач, в основному, був вдома та займався дитиною, періодично працював на підробітках на різних роботах; сторони не проживають разом більше п'яти років.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні засвідчила, що сторони вона знає, як сусідів і як вчителька, яка навчала ОСОБА_12 з першого класу; ОСОБА_12 мав певні особливості психічного розвитку з ознаками аутизму; ОСОБА_2 співпрацювала з нею як вчителькою та займалась вихованням дитини; коли батьки розійшлись, ОСОБА_12 був ізольований від спілкування з матір'ю; ця дитина закінчила навчання у школі в с. Дружні та на цей час навчається в Бородянському ліцеї.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1 і 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами; сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Згідно до ч. 2 і 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною ч. 3 ст. 157 Сімейного кодексу України закріплено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Суд зауважує, що інтереси дитини у вирішенні питання про позбавлення батьківських прав є вищими за інтереси батьків, які відповідальні за дітей та зобов'язані всі питання перш за все вирішувати шляхом домовленостей, непорозуміння між батьками не повинні мати наслідком вплив на права та інтереси дітей.
Відновлення відносин та емоційного контакту неповнолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з нею.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття "сімейне життя", і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов'язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення ЄСПЛ Странд Лоббен та інші проти Норвегії, № 37283/13, 30 листопада 2017 року; рішення ЄСПЛ Хаддад проти Іспанії, № 16572/17, 18 червня 2019 року).
Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов'язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов'язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ "Йохансен проти Норвегії", 07 серпня 1996 року).
У § 54 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Частиною 4 ст. 155 Сімейного кодексу України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (статті 166 Сімейного кодексу України).
Пленум Верховного Суду України у п. 15, 16, 18 постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначив, що розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року в справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Аналогічними висновками керувався КЦС ВС у постановах № 718/337/17 від 28 листопада 2018 року та № 465/3694/14-ц від 16 січня 2019 року.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" (заява № 39948/06) зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Дослідивши наявні докази у справі, суд вважає, що позивачем не надано достатніх доказів того, що поведінка відповідачки ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками щодо дитини.
У своїх поясненнях відповідачка категорично заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_3 та вказала, що вона бажає спілкуватись та бачитись зі своєю дитиною, проте позивач не надає їй цієї можливості, внаслідок чого вона була позбавлена можливості належним чином виконувати свої батьківські обов'язки. Вказала, що вона ніколи не відмовлялася від виховання та утримання своєї дитини, має намір, бажання і матеріальні можливості для забезпечення на належному рівні виховання, утримання та нормального розвитку сина. Позбавлення її батьківських прав виключатиме можливість нормального спілкування із сином, участі у його вихованні, унеможливлюватиме можливість забезпечення безпечного, нормального розвитку дитини зараз та в майбутньому.
Висновок служби у справах дітей Бородянської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 не містить належних і переконливих обґрунтувань прийняття такого рішення та суперечить інтересам дитини, оскільки матір виявляє інтерес до дитини, вчиняючи дії, що свідчать про її бажання змінити свою поведінку на кращу сторону.
Крім того, цей висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку матері загрози для дитини.
З урахуванням наведеного, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях, що стосуються спільної дитини, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, і суд вважає, що позбавлення відповідачки батьківських прав на цей час є недоцільним заходом, який не відповідає інтересам неповнолітньої дитини, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Водночас судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 з 2020 року неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки і встановлені судом обставини свідчать про наявність підстав для того, щоб попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків, налагодити контакт з сином, приймати участь у його вихованні, розвитку та піклуванні щодо нього з одночасним покладенням на службу у справах дітей та сім'ї Бородянської селищної ради Київської області контролю за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов'язків.
Керуючись ст. 150, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 2, 10-13, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав залишити без задоволення.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на службу у справах дітей та сім'ї Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області контроль за виконанням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїх батьківських обов'язків стосовно виховання її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 29 грудня 2025 року.
Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО