СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/21490/23
пр. № 2/759/242/25
13 серпня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
під головуванням судді Сенька М.В.,
за участю секретаря судового засідання Пушкарського О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрдорресурс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
Представник ТОВ «Центрдорресурс»-Верховський О.В. звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в розмірі 1 204 000 гривень та судові витрати.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.
Ухвалою суду від 27.11.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечував сам факт отримання грошових коштів за договорами позики.
Ухвалою суду від 05.06.2024 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Ухвалою суду від 16.05.2025 року провадження у справі відновлено.
Ухвалою суду від 18.06.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності вимоги позову підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, 12 листопада 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 204 безвідсоткової позики від 12 листопада 2020 року, у відповідності до п. 1.1. якого позивач, як позикодавець, надав відповідачу, як позичальнику, позику в розмірі 150 000 гривень. Пунктом 3.1. договору позики встановлено обов'язок відповідача повернути позику в строк до 31 грудня 2020 року. Додатковою угодою № від 12 листопада 2020 року до договору № 204 безвідсоткової позики від 12 листопада 2020 року передбачений п. 1.1. договору розмір позики було збільшено до 236 000 гривень.
Позика за договором позики № 204 від 12 листопада 2020 року була видана відповідачу готівкою із каси позивача на загальну суму 236 000 гривень на підставі видаткових касових ордерів № 54 від 12.11.2020 на суму 15 000,00 гривень; № 55 від 16.11.2020 на суму 20 000,00 гривень; № 56 від 19.11.2020 на суму 10 000,00 гривень; № 57 від 26.11.2020 на суму 42 000,00 гривень; № 58 від 02.12.2020 на суму 15 000,00 гривень; № 60 від 07.12.2020 на суму 30 000,00 гривень; № 61 від 09.12.2020 на суму 10 000,00 гривень; № 62 від 11.12.2020 на суму 10 000,00 гривень; № 63 від 16.12.2020 на суму 20 000,00 гривень;
№ 66 від 30.12.2020 на суму 64 000,00 гривень.
16 лютого 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7 безвідсоткової позики від 16 лютого 2021 року, у відповідності до п. 1.1. якого позивач, як позикодавець, надав відповідачу, як позичальнику, позику в розмірі 895 100 гривень. Пунктом 3.1. договору позики встановлено обов'язок відповідача повернути позику в строк до 31 грудня 2021 року.
Позика за договором № 7 безвідсоткової позики від 16 лютого 2021 року була видана відповідачу готівкою із каси позивача на суму 968 000 гривень, на підставі видаткових касових ордерів № 6 від 17.02.2021 на суму 50 000,00 гривень; № 7 від 01.03.2021 на суму 8 000,00 гривень; № 8 від 04.03.2021 на суму 18 000,00 гривень; № 9 від 05.03.2021 на суму 18 000,00 гривень; № 13 від 20.04.2021 на суму 30 000,00 гривень; № 14 від 23.04.2021 на суму 20 000,00 гривень; № 3 від 27.03.2021 на суму 10 000,00 гривень; № 6 від 29.04.2021 на суму 30 000,00 гривень; № 7 від 30.04.2021 на суму 20 000,00 гривень; № 9 від 12.05.2021 на суму 20 000,00 гривень; № 12 від 04.06.2021 на суму 40 000,00 гривень; № 14 від 07.05.2021 на суму 40 000,00 гривень; № 15 від 08.06.2021 на суму 40 000,00 гривень; № 17 від 23.06.2021 на суму 10 000,00 гривень; № 23 від 02.07.2021 на суму 18 000,00 гривень; № 24 від 14.07.2021 на суму 50 000,00 гривень; № 27 від 23.07.2021 на суму 22 000,00 гривень; № 28 від 26.07.2021 на суму 22 000,00 гривень; № 29 від 03.08.2021 на суму 3 000,00 гривень; № 31 від 12.08.2021 на суму 25 000,00 гривень; № 34 від 19.08.2021 на суму 50 000,00 гривень; № 37 від 27.08.2021 на суму 40 000,00 гривень; № 38 від 07.09.2021 на суму 34 900,00 гривень; № 40 від 13.09.2021 на суму 20 200,00 гривень; № 41 від 14.09.2021 на суму 30 000,00 гривень; № 42 від 23.09.2021 на суму 50 000,00 гривень; № 46 від 24.09.2021 на суму 25 000,00 гривень; № 47 від 28.09.2021 на суму 40 000,00 гривень; № 57 від 22.11.2021 на суму 49 900,00 гривень; № 56 від 19.11.2021 на суму 50 000,00 гривень; № 54 від 09.11.2021 на суму 50 000,00 гривень; № 49 від 12.102.2021 на суму 24 000,00 гривень; № 48 від 11.10.2021 на суму 10 000,00 гривень.
Загальна сума боргу відповідача по наданим позикам складає 1 204 000 гривень, в тому числі: за договором безвідсоткової позики № 204 від 12 листопада 2020 року - 236 000 гривень; за договором безвідсоткової позики № 7 від 16 лютого 2021 року - 968 000 гривень.
Відповідач добровільно кошти у строки визначені договорами позики не повернув, а тому позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права з відповідним позовом, у якому просив стягнути з відповідача 1 204 000 гривень основного боргу за договорами позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцеві вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Питання щодо підтвердження виконання зобов'язання врегульоване статтею 545 ЦК України, якою передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Отже за положеннями наведених правових норм договір позики за своїми ознаками є реальним договором, тобто договором, для укладення якого необхідним є передання предмету позики, а позикові відносини зумовлені характером обов'язку боржника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За загальними правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В обґрунтування заперечення проти самого факту отримання позики, відповідачем було заявлене клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, яке було задоволено судом. Проте послуги експерта відповідачем сплачені не були, що розцінюється судом як ухилення відповідача від проведення експертизи.
Частиною першою статті 109 ЦПК України встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
З огляду на приписи вищевказаної статті 109 ЦПК України та ту обставину, що відповідач ухилився від оплати послуг експерта, суд вважає не спростованим відповідачем той факт, що надані позивачем на вимогу суди оригінали договорів позики та видаткових касових ордерів, копії яких долучені до матеріалів справи, та які надані позивачем як доказ факту отримання позик та їх сум, підписані безпосередньо відповідачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 18060 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265 ЦПК України
ухвалив :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрдорресурс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Центрдорресурс» (ЄДРПОУ 38749259, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 10А) заборгованість за договором позики 1204000 та судовий збір 18060 грн., а всього 1222060 (один мільйон двісті двадцять дві тисячи шістдесят) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Головуючий Сенько М.Ф.