Справа № 752/6936/25
Провадження № 2/752/5147/25
29 грудня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченка Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обсоговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів 68 375, 01 грн заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Посилається в позові на те, що відповідачі на підставі свідоцтва про право власності від 11 січня 1999 року є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .
КП «Керуюча компанія з обсоговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» з 01 травня 2015 року надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в даному будинку, тобто між ним та відповідачами виникли зобов'язальні відносини.
Відповідачі знехтували обов'язком з укладення договору, а тому у відповідності до статті 633 ЦК України діє уніфікований публічний Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20 травня 2009 року, опублікований у газеті «Хрещатик» 14 липня 2015 року №9(4695).
Отримуючи щомісяця рахунки на оплату наданих послуг відповідачі їх не сплачують.
Станом на 01 січня 2025 року заборгованість становить 68 375, 01 грн, з яких:
-45 902, 05 грн основного боргу;
-17 045, 17 грн інфляційних втрат;
-5 427, 79 грн річних.
З урахуванням цього, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 21 березня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 24 березня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для подання відзиву.
12 травня 2025 року подав відзив відповідач ОСОБА_1 , яким проти позову заперечує.
Посилається на те, що відносини в сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, однак такий договір з ними не укладався.
Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду, а тому просить у позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що відповідачі на підставі свідоцтва про право власності від 11 січня 1999 року є власниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках.
Вказана обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 липня 2024 року.
З матеріалів справи та розрахунку позивача вбачаться, що відповідачі не сплачують послуги з утримання будинку та прибудинкової території з січня 2018 року, що привело до виникнення заборгованості.
Відповідачі існування заборгованості та її розмір не заперечували.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані нормами ЦК України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Статтею 7 цього Закону визначені права і обов'язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов'язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.
Крім того, відповідно частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Судом встановлено та не спростовується відповідачами такий договір ними з позивачем не укладався.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За змістом частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У тих випадках, коли закон не встановлює обов'язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.
За змістом частини 1 статті 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.
За змістом частини 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Таким чином, відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем.
Відповідно до вимог закону споживачі зобов'язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, 02 березня 2018 року в справі №915/89/16, 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц / провадження № 14-280цс18, які, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, мають враховуватися судом.
Виходячи з того, що відповідачі плату за надані житлово-комунальні послуги не вносили, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.
Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене частиною 1 статті 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» ( із зімнами, внесеними згідно постанови КМУ №390 від 21 квітня 2023 року) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію Росії проти України, який триває до цього часу.
Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.
З розрахунку розміру заборгованості вбачається, що інфляційні втрати та річні на суму богу нараховані позивачем з моменту утворення заборгованості і до моменту звернення позивача до суду.
29 грудня 2023 року постановою КМУ №1405 пункт 1 постанови від 05 березня 2022 року № 206 викладено в новій редакції: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).
06 грудня 2022 року прийнята постанова КМУ № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до п.1 якої Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій визначено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Наказом Мінреінтеграції від 13 січня 2023 року № 14 внесено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким м.Київ виключено із переліку територій можливих бойових дій.
Постанова КМУ №206 від 05 березня 2022 року в первинні редакції діяла до 29 грудня 2023 року.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З урахуванням цього, несплату відповідачами наданих послуг, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача,в тому числі і в частині стягнення інфляційних збитків та річних.
З розрахунку позивача вбачається, що сума до стягнення позивачем зазначена з січня 2018 року.
Відповівдач ОСОБА_1 заявив про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться устаттях 252-255 ЦК України.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені, у тому числі, статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.
В подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.
Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповненого згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року ( в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тобто, з моменту виникення заборгованості в період визначеного законом строку позовної давності, строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину, а з лютого 2022 року зупинені і дана норма діє до цього часу.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Тобто, у щомісячних зобов'язаннях споживача зі сплати житлово-комунальних послуг перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
До суду позивач звернувся в березні 2025 року.
Таким чином, звернення позивача до суду за заборгованістю, яка утворилася з січня 2018 року, має місце в межах строку позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 41 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду в розмірі 3 028, 00 грн.
Керуючись статтями 15, 16, 205, 256, 257, 261, 267, 322, 360, 509, 526, 530, 625, 633, 639 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського р-ну м.Києва» 45 902, 05 грн заборгованості, 17 045, 17 грн інфляційних втрат, 5 427, 79 грн річних.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського р-ну м.Києва» 3 028, 00 грн судового збору.
Позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського р-ну м.Києва», адреса: 03187, м.Київ, проспект Голосіївський, 17-Б, ЄДРПОУ 32375554.
Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Машкевич