29 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 607/13042/21
провадження № 61-864св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Костів О. З., Хоми М. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив розірвати з відповідачем шлюб, зареєстрований 24 січня 1986 року виконавчим комітетом Картеліської сільської ради Ратнівського району Волинської області, актовий запис № 1.
В обгрунтування позову посилався на те, що подружнє життя у них не склалося через різні погляди на сімейне життя. В сім'ї часто виникали сварки та непорозуміння, більше шести років сторони не проживають разом, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх стосунків. Вважає, що шлюб між ними існує формально, а тому просить його розірвати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 23 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 січня 1986 року виконавчим комітетом Кортеліської сільської ради Ратнівського району Волинської області, актовий запис № 1.
10 листопада 2023 року ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення, в якій просила його скасувати та в задоволенні позову про розірвання шлюбу відмовити.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2021 року закрито.
Підставою для закриття апеляційний суд зазначив пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Апеляційний суд виснував, що спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо припинення шлюбних відносин у зв'язку з неможливістю спільного проживання, який належить до особистих немайнових прав подружжя. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 23 грудня 2021 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 не вирішувалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 січня 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Маракіна О. Г., звернулась засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня
2023 року, як особа яка не брала участь у справі.
В касаційній скарзі заявник просить Верховний Суд скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
17 січня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Черніцький І. Р., звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить Верховний Суд скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Маракіна О. Г., на ухвалу Тернопільського апеляційного суду
від 20 грудня 2023 року у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2025 року заяву ОСОБА_3 про відмову від касаційної скарги задоволено.
Прийнято відмову ОСОБА_3 від касаційної скарги на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року.
Касаційне провадження у справі № 607/13042/21 за позовом Хариша Василя Володимировича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року закрито.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Черніцький І. Р., на ухвалу Тернопільського апеляційного суду
від 20 грудня 2023 року у справі та витребувано матеріали справи.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Зокрема суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 25 Сімейного кодексу України, безпідставно не прийняв заяву позивача
від 06 грудня 2023 року про відмову від позову, порушивши вимоги статей 13, 206, 373 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники не скористались своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право, зокрема, на апеляційний перегляд справи.
У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) указано, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі
№ 32/77 (провадження № 12-17гс21), якою також закрито касаційне провадження з тих самих підстав, указано, що особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Відтак, передумовою реалізації такими особами їх права на оскарження судового рішення є матеріально-правова заінтересованість цих осіб, тобто їх власна, особиста заінтересованість у конкретному результаті розгляду спору судом.
Отже, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Відтак при вирішенні питання про те, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов'язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі у справі, суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права, свободи та/або обов'язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов'язків у майбутньому.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. З огляду на вказані процесуальні норми суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, а у разі з'ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року № 360/1938/16 (провадження № 61-48003св18),
від 10 квітня 2019 року у справі № 235/2452/16-ц (провадження
№ 61-3433св19), від 05 лютого 2020 року № 521/12093/19 (провадження
№ 61-20975св19), від 03 червня 2020 року у справі № 2-2630/03 (провадження № 61-14624св19), від 11 листопада 2022 року у справі
№ 2-905/1991 (провадження № 61-8160св22).
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2021 року,
ОСОБА_3 посилалась на те, що оспорюваним рішенням порушені її майнові права, оскільки фактично шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний 13 вересня 2017 року в Португальській Республіці, після чого саме ОСОБА_3 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 та вела з ним спільне господарство.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2021 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 , а тому вона не належить до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження у даній справі.
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_3 не належить до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2021 року на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що після звернення ОСОБА_3 до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Тернопільського районного суду Тернопільської області від 23 грудня
2021 року, вирішенню підлягало насамперед питання про те, чи порушуються права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 , як особи, яка не брала участь у справі, вказаним рішенням, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Дійшовши висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, апеляційний суд правомірно не розглянув заяву позивача від 06 грудня 2023 року про відмову від позову, а тому такі доводи касаційної скарги є безпідставними.
Позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення Тернопільського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2021 року.
У постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 297/1389/21 (провадження № 61-5627св22) викладено такий висновок про те, що рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, що звернулися з апеляційною скаргою.
Вирішення питання про порушення оскаржуваним судовим рішенням прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка звернулася до суду з апеляційною скаргою на таке судове рішення, вирішується після відкриття апеляційного провадження, за апеляційною скаргою цієї особи. Тобто відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості після відкриття провадження в справі закрити апеляційне провадження з вищезазначених підстав.
За встановлених обставин, висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі
№ 2-5466/11 та від 16 серпня 2023 року, № 607/12028/13, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, оскільки у зазначених справах з апеляційними скаргами звертались сторони у справах і апеляційним судом не вирішувалось питання про те, чи порушуються права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участь у справі, оскаржуваними рішеннями, яке підлягає першочерговому розгляду.
Отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування немає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав стверджувати про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Черніцький Іван Романович, залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська