Ухвала
26 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 728/951/25
провадження № 61-15556ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої суми субсидії,
10 грудня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у касаційній скарзі заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що при отриманні ухвали апеляційного суду, спеціалістом відділу виникла необхідність ознайомитися з матеріалами справи, детально проаналізувати їх для належної підготовки касаційної скарги. Це зайняло певний час, що унеможливило подачу касаційної скарги у строки, передбачені ЦПК України. Варто зазначити, що дотепер зберігаються довготривалі тривоги, відключення світла та загроза масованих ракетних ударів, загроза атаки «бойовими дронами», тому нехтування сигналами повітряної тривоги є неприпустимим. Враховуючи наведене, працівники, які продовжують виконувати обов'язки державної служби, періодично змушені переривати свою роботу, вимикати електричні прилади (зокрема, комп'ютери) та покидати робочі місця через оголошення по області (району) повітряних тривог, з метою уникнення загрози їх життю та здоров'ю. При цьому кількість таких вимушених «перерв» за день може бути різна, а час одного перебування в укритті подекуди сягає кількох годин, а то і більше суток. Під час прямування та перебування в укриттях унеможливлюється виконання посадових обов'язків, зокрема, призупиняється обробка вхідної кореспонденції, опрацювання рішень суду, підготовка процесуальних документів, відправлення вихідної кореспонденції тощо. Сукупність вказаних обставин викликала об'єктивну неможливість підготовки та відправлення касаційної скарги у більш ранні строки, через незалежні від Головного управління причини. Ураховуючи зазначене, заявник вважає, що є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та просить його поновити.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Дослідженням документів у справі № 728/951/25, встановлено, що згідно із карткою руху документу ухвала Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року була направлена Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ 21390940) в електронний кабінет та доставлена 13 серпня 2025 року 21:00.
З касаційною скаргою на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося лише 10 грудня 2025 року, тобто майже через 4 місяці після отримання ухвали суду про повернення касаційної скарги.
Доводи заявника про те, що робота Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області обмежена через повітряні тривоги, обмеженість Інтернету, перебої зв'язку та інших необхідних благ для здійснення функцій не є тими непереборними обставинами, що перешкоджали органу державної влади здійснити усі необхідні процесуальні дії для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою на оскаржуване судові рішення.
Слід зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22).
Ураховуючи зазначене, наведені заявником підстави не можуть слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, що саме вплинуло на роботу цього державного органу саме в період з 13 серпня 2025 року (дата отримання оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 13 серпня 2025 року) до 10 грудня 2025 року (день звернення з касаційною скаргою).
За змістом частини другої та четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов'язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду.
За таких обставин наведені у касаційній скарзі підстави для поновлення строку касаційного оскарження наразі недоведені, а отже на даний час не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, - надати строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші обґрунтовані підстави для поновлення цього строку, та надати відповідні докази на їх підтвердження.
Керуючись статтями 390, 393 ЦПК України,
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року за клопотанням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області неповажними.
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев