26 грудня 2025року
м. Київ
справа № 742/1465/25
провадження № 61-11972св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ярошевич Ігор Олегович, на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2025 року у складі судді Давидчука Д. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
Описова частина
Історія справи
11 березня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02 вересня 2015 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У квітні 2022 року відповідачка разом з дитиною виїхала за межі України.
Починаючи з травня 2024 року у подружжя виникли непорозуміння, повністю втрачено духовний зв'язок та спільні інтереси. Шлюбні стосунки фактично припинилися і з того часу перебування їх у шлюбі носить виключно формальний характер.
На думку позивача, збереження сім'ї є неможливим і суперечить інтересам обох сторін.
З урахуванням викладених обставин просив суд розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 02 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 356.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України, статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги ОСОБА_2 у поданому нею до суду Франції клопотанні в частині розірвання шлюбу та вимоги ОСОБА_5 у поданому до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області позові про розірвання шлюбує тотожними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23 вересня 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ярошевич І. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 серпня 2025 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанційз порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
15 жовтня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що 02 вересня 2015 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області, про що складено актовий запис № 356.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Місце проживання сторін зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
06 лютого 2025 року до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, надійшло доручення французького суду про вручення судових документів ОСОБА_1 . Встановлено, що перед суддею у сімейних справах Суду СЕНТ-ЕТЬЄН пані ОСОБА_2 повідомляє своєму чоловікові, що подає до того ж судді позов про розірвання шлюбу. Повідомлено, що цю справу призначено до ознайомчого слухання та вжиття тимчасових запобіжних заходів на понеділок 24 березня 2025 року о 9.00 годині. Щодо юрисдикції суду зазначено, що позивачка виконує умову, встановлену регламентом для збереження юрисдикції французького судді, тому французькі суди мають компетенцію виносити рішення про розлучення подружжя та його наслідків.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Таким чином, вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України, відповідно до вимог статей 3, 497 ЦПК України, повинні керуватися, зокрема нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Зазначена справа є справою з іноземним елементом, оскільки відповідачка з квітня 2022 року проживає за межами України.
Сторони не узгодили між собою підсудність цієї справи судам України.
Відповідно до статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі.
Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з'ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Приписи пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року надійшло доручення французького суду про вручення судових документів ОСОБА_1 . З'ясувалося, що перед суддею у сімейних справах Суду СЕНТ-ЕТЬЄН пані ОСОБА_2 повідомляє своєму чоловікові, що подає до того ж судді позов про розірвання шлюбу. Повідомлено, що цю справу призначено до ознайомчого слухання та вжиття тимчасових запобіжних заходів на понеділок 24 березня 2025 року о 9.00 годині. Щодо юрисдикції суду зазначено, що порзивачка виконує умову, встановлену регламентом для збереження юрисдикції французького судді, тому французькі суди мають компетенцію виносити рішення про розлучення подружжя та його наслідків.
11 березня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Вимоги ОСОБА_2 у поданому нею до французького суду позові про розірвання шлюбу та вимоги ОСОБА_1 у позові, поданому до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області є тотожними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
З урахування наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розгляду цієї справи в українському суді, у зв'язку із чим на підставі положень статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» та пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України підставно залишив подану ОСОБА_3 позовну заяву про розірвання шлюбу без розгляду.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ярошевич Ігор Олегович,залишити без задоволення.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов