7 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 524/5846/21
провадження № 61-11787ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 4 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Прокопа Дениса Олександровича, приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночка Олександр Вікторович, ОСОБА_3 , про витребування квартири від добросовісного набувача,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив витребувати від відповідача як добросовісного набувача квартиру
АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 9 лютого 2023 року відмовлено в задоволенні позову.
Постановою від 6 липня 2023 року Полтавський апеляційний суд відмовив в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та задовольнив частково апеляційну скаргу приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. Рішення Автозаводського районного
суду м. Кременчука Полтавської області від 9 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 закрито, оскількисправа відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України є справою з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Полтавського апеляційного суду від 6 липня 2023 року за нововиявленими обставинами.
Зазначав, що висновком експерта № 475 від 5 квітня 2019 року, проведеного в межах кримінального провадження № 12019170000000084, встановлено, що підпис в графі «продавець» в договорі купівлі-продажу від 17 липня 2018 року, укладеному ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та на заяві ОСОБА_1 виконано не ним, а ОСОБА_3 .
Вказані обставини стали відомі позивачу під час виконання ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області про витребування вказаного висновку при розгляді іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_4 про витребування майна від добросовісного набувача.
Вважає, що вказаний висновок експерта є доказом, який істотно впливає на обставини у цій справі, що не були встановлені судом та не були йому відомі, а відтак в розумінні положень статті 423 ЦПК України є нововиявленою обставиною, яка є підставою для перегляду постанови апеляційної інстанції.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 4 серпня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Полтавського апеляційного суду від 6 липня 2023 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову Полтавського апеляційного суду від 6 липня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що обставина, на яку посилається заявник, не є нововиявленою обставиною за своєю юридичною суттю, яка впливає на вирішення спору по суті, не підпадає під дію положення пункту 1 частини другої
статті 423 ЦПК України і не відноситься до доказів, які підтверджують нововиявлені обставини, а є лише новим доказом у справі.
15 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 4 серпня
2025 року, повний текст якої складено 13 серпня 2025 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що повний текст оскаржуваної постанови заявник та його представник на день подання касаційної скарги не отримували. З повним текстом оскаржуваної ухвали він та його представник могли ознайомитися
не раніше дати її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр), а саме 15 серпня 2025 року.
Так, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувану ухвалу Полтавського апеляційного суду постановлено 4 серпня
2025 року, повний текст якої складено 13 серпня 2025 року, та забезпечено надання загального доступу 15 серпня 2025 року.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки з касаційною скаргою заявник звернувся в межах тридцятиденного строку з дня забезпечення надання загального доступу до ухвали суду апеляційної інстанції в Реєстрі, при цьому у розпорядженні касаційного суду докази на спростування доводів заявника відсутні.
Встановлені обставини є підставою для поновлення заявнику строку на касаційне оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 4 серпня 2025 року.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3
частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Підставою касаційного оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду
від 4 серпня 2025 року заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 25 травня 2021 року
у справі № 752/4995/17, від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц.
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності ухвали суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтями 4, 5 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення у справі «Пономарьов проти України»,
заява № 3236/03, від 3 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення у справі «Праведна проти росії», заява № 69529/01, від 18 листопада 2004 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Зазначений висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21 жовтня
2020 року у справі № 726/938/18.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року
у справі № 127/10129/17).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (пункти 27, 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня
2019 року у справі № 127/10129/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року
у справі № 9901/819/18 викладено висновок про те, що не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
(частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Апеляційний суд встановив, що, звертаючись із заявою про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилається на висновок експерта № 475 від 5 квітня 2019 року, складений в межах кримінального провадження № 12019170000000084, який витребуваний судом при розгляді іншої цивільної справи.
Вказаним експертним висновком встановлено, що підпис в графі «продавець» в договорі купівлі-продажу від 17 липня 2018 року, укладеному ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та на заяві ОСОБА_1 виконані не ним, а ОСОБА_3 .
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся з позовом
до ОСОБА_2 в червні 2021 року, тобто на момент звернення з позовом висновок експерта існував понад 2 роки.
Під час розгляду цієї справи представником позивача було заявлено клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи з метою з'ясування належності підпису в договорі купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , яке ухвалою Автозаводського районного
суду м. Кременчука Полтавської області від 6 червня 2022 року задоволено.
Разом з тим, у зв'язку з відсутністю витребуваного з матеріалів кримінального провадження оригіналу договору купівлі-продажу, відповідна експертиза не була проведена.
Протокольною ухвалою суду було скасовано ухвалу від 6 червня 2022 року про призначення експертизи.
Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та апеляційної скарги приватного нотаріуса Ганночки О. В. питання щодо проведення почеркознавчої експертизи сторони не порушували.
Апеляційний суд врахував, що оригінал договору купівлі-продажу у відповідача суд
не витребовув, тому підстав вважати, що остання ухилилася від надання оригіналу договору не має.
Апеляційний суд вважав, що висновок експерта новим доказом, з якими інша сторона в ході розгляду справи не була ознайомлена, тому не мала процесуальної можливості його заперечити; суд не оцінював останній на предмет його належності та допустимості; що дає підстави для віднесення висновку експерта саме до категорії нових доказів, тому останній не відноситься до категорії доказів, які підтверджують нововиявлені обставини.
За наведених обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що висновок експерта є новим доказом, який не був оцінений судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по суті, не дивлячись на те, що питання проведення експертизи неодноразово обговорювалося в засіданнях.
Касаційний суд звертає увагу, що сторони під час розгляду цієї справи реалізували свої процесуальні права на власний розсуд та надали суду такий обсяг доказів, який вважали достатнім для ухвалення судових рішень.
У постанові від 19 червня 2024 року у справі № 372/4154/18 Верховний Суд вказав, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, яківстановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи. Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.
Встановивши, що обставина, на яку посилався заявник, не є нововиявленою обставиною за своєю юридичною суттю, яка впливає на вирішення спору по суті, не підпадає під дію положення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України і не відноситься до доказів, які підтверджують нововиявлені обставини, а є новими доказами у справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Доводи касаційної скарги є такими, що зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Водночас висновки суду апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.
Оскільки правильне застосування апеляційним судом статей 423, 425 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 4 серпня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 4 серпня
2025 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська