25 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 127/7357/24
провадження № 61-4686ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - посольство Російської Федерації, про відшкодування моральної шкоди,
5 березня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року вказану касаційну скаргу заявника повернено на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
24 березня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» вдруге подав касаційну скаргу на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, яку ухвалою від 31 березня 2025 року касаційний суд повернув заявнику.
11 квітня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 2 травня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження; надання виправленої касаційної скарги, оформленої у відповідності до вимог
статті 392 ЦПК України, в якій зазначити пункт (пункти) частини другої
статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав), а також доказів направлення скарги учасникам справи.
5 листопада 2025 року заявник за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яка мотивована тим, що заявник не пропустив строк на касаційне оскарження судових рішень, робив все вчасно.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій
статті 394 цього Кодексу.
Суд наголошує, що попереднє подання касаційних скарг не перериває та не зупиняє перебігу процесуального строку на касаційне оскарження, визначеного
статтею 390 ЦПК України, а звернення з касаційними скаргами та їх повернення не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Виключно наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Варто зауважити, що заявником двічі вчинялися дії щодоподання касаційних скарг на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, натомість саме ним не було дотримано вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, що як наслідок стало підставою для повернення попередньо поданих касаційних скарг.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 11 лютого 2025 року, а касаційну скаргу до суду касаційної інстанції вперше було подано в межах строку на касаційне оскарження, однак ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року суд скаргу повернув заявнику на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, при цьому вдруге подану касаційну скаргу також було повернено, оскільки заявником не було усунено обставин, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги.
Водночас в ухвалі від 2 травня 2025 року касаційний суд звернув увагу, що при повторному поданні касаційної скарги заявник не дотримався вимог процесуального закону, тому заявником не доведено умов, за наявності яких строк на касаційне оскарження у разі повторного подання касаційної скарги може бути поновлено.
У постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання заявником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Принагідно звернути увагу, що втретє подана касаційна скарга також не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, що зазначено касаційним судом в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, при цьому заявнику надана можливість та роз'яснено спосіб обґрунтування таких підстав. Проте заявник на це не звернув увагу, проігнорувавши вимогу суду в частині надання виправленої касаційної скарги, оформленої у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України.
Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з
прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії,
№ 11681/85, § 35).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня
2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Касаційний суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження судових рішень, що набрали законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи викладене, касаційний суд визнає зазначені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарженнянеповажними.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оскільки заявником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав, які визнані касаційним судом неповажними, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського
суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - посольство Російської Федерації, про відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська