24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 522/10740/21
провадження № 61-10756св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - Савенкова Олександра Сергійовича на рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 23 жовтня 2024 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 рокуу складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку її виховання.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосунки між подружжям не склалися. Шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає із матір'ю, яка перешкоджає батьку у спілкуванні із сином. ОСОБА_2 є бабусею ОСОБА_5 і також позбавлена можливості брати участь у вихованні онука, спілкуванні з ним. Вирішити спір в досудовому порядку сторонам не вдалось.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили визначити спосіб участі батька
ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 шляхом встановлення перебування дитини з батьком кожний непарний тиждень без присутності матері, з урахуванням стану здоров'я дитини; визначити спосіб участі бабусі ОСОБА_2 у вихованні її малолітнього онука ОСОБА_5 шляхом встановлення перебування дитини з бабусею кожний непарний тиждень у разі відсутності батька на території України, без присутності матері, з урахуванням стану здоров'я дитини; зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1
і ОСОБА_2 у виховані, зустрічах і вільному спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 відповідно до порядку, встановленого рішенням суду.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 вересня 2021 року справу надіслано за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеси.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня
2022 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні,
вихованні ОСОБА_5 , визначивши такий спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина шляхом встановлення перебування дитини із батьком:
- кожної суботи з 10:00 год до 19:00 год (в перші три місяці з початку фактичного виконання рішення суду - в присутності матері, у подальшому - без присутності матері);
- ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року - не менше трьох годин на день без присутності матері, які безпосередньо обумовлюються батьками;
- кожного року в період зимових канікул із досягненням дитиною шкільного віку 7 днів без присутності матері в період, що визначається батьками за їх домовленістю;
- кожного року в період літніх канікул із досягненням дитиною шкільного віку
14 днів без присутності матері в період, що визначається батьками за їх домовленістю
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні, вихованні ОСОБА_5 , визначивши такий спосіб участі баби у вихованні малолітнього онука шляхом встановлення перебування дитини із бабусею систематично кожної п'ятниці місяця з 14:00 год. до 19:00 год. (в перші три місяці з початку фактичного виконання рішення суду в присутності матері,
у подальшому - без присутності матері).
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року скасовано із направленням справи для розгляду по суті за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
11 березня 2024 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 остаточно уточнили предмет позову та просили:
визначити спосіб участі батька, ОСОБА_1 , у вихованні сина, ОСОБА_5 , шляхом встановлення такого порядку спілкування з дитиною:
- кожний другий та четвертий тиждень місяця з 17:00 год четверга до
18:00 год суботи без присутності матері; у випадку перебування дитини за кордоном;
- в період зимніх канікул не менше семи днів, в період літніх канікул не менше
30 днів за домовленістю між батьками;
- щороку ІНФОРМАЦІЯ_3, у день народження сина з 16:00 год до 19:00 год, без присутності матері;
- спілкуватися з дитиною, ОСОБА_5 , шляхом відеозв'язку, зокрема
з використанням соціальних мереж «Telegram», «Viber», «WhatsApp», та/або за допомогою програм «Zoom», «Skype» сім разів на тиждень, з понеділка до неділі в часовий проміжок з 18:00 год до 19:00 год, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;
- безперешкодне спілкування з дитиною, ОСОБА_5 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та дитиною, з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини;
визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з внуком ОСОБА_5 шляхом встановлення побачень:
- в перші та треті вихідні місяця, а саме: з 16:00 год п'ятниці до 14:00 год неділі, без присутності матері;
- святкові дні за домовленістю з матір'ю;
- спілкування з дитиною, ОСОБА_5 , шляхом відеозв'язку, зокрема,
з використанням соціальних мереж «Telegram», «Viber», «WhatsApp», та/або за допомогою програм «Zoom», «Skype» сім разів на тиждень, з понеділка до неділі в часовий проміжок з 19:00 год до 20:00 год, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;
- безперешкодне спілкування з дитиною, ОСОБА_5 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між бабусею і дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визначено спосіб участі батька, ОСОБА_1 , у вихованні сина, ОСОБА_5 , шляхом встановлення такого порядку спілкування з дитиною:
- кожний другий і четвертий тиждень місяця з 17:00 год четверга до
18:00 год суботи без присутності матері; у випадку перебування дитини за кордоном;
- в період зимніх канікул не менше семи днів, в період літніх канікул не менше
30 днів за домовленістю між батьками;
- щороку ІНФОРМАЦІЯ_3, у день народження сина з 16:00 год до 19:00 год, без присутності матері;
- спілкуватися з дитиною, ОСОБА_5 , шляхом відеозв'язку, зокрема
з використанням соціальних мереж «Telegram», «Viber», «WhatsApp», та/або за допомогою програм «Zoom», «Skype» сім разів на тиждень, з понеділка до неділі в часовий проміжок з 18:00 год до 19:00 год, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;
- безперешкодне спілкування з дитиною, ОСОБА_5 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та дитиною,
з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини.
Визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з внуком ОСОБА_5 шляхом встановлення їх побачень:
- в перші та треті вихідні місяця, а саме: з 16:00 год п'ятниці до 14:00 год неділі, без присутності матері;
- святкові дні за домовленістю з матір'ю;
- спілкування з дитиною, ОСОБА_5 шляхом відеозв'язку, зокрема,
з використанням соціальних мереж «Telegram», «Viber», «WhatsApp», та/або за допомогою програм «Zoom», «Skype» сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 19:00 год до 20:00 год, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;
- безперешкодне спілкування з дитиною, ОСОБА_5 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між бабусею і дитиною,
з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає його інтересам. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного
і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача
у вихованні дитини, спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а й буде відповідати інтересам дитини.
Врахувавши практику Верховного Суду, суд першої інстанції вказав, що баба має право спілкуватися зі своїм внуком, брати участь у його вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати
у здійсненні бабою своїх прав щодо виховання внука. Якщо такі перешкоди чиняться, баба має право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Суд першої інстанції зазначив, що встановлений судом графік побачень відповідатиме інтересам малолітньої дитини з урахуванням обставин справи.
Суд першої інстанції врахував докази, надані позивачами, а саме висновок органу опіки та піклування про можливість визначення способів участі
у вихованні малолітнього ОСОБА_5 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Савенков О. С., задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року змінено та доповнено його перехідним режимом згідно з висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 30 серпня 2021 року № 01-11/1416/1.
Визначено терміном на 2 місяці способи участі батька, ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином, враховуючи стан здоров'я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини: І-ІІІ тижня у понеділок, середу
і п'ятницю з 15:00 год до 20:00 год у присутності матері до налагодження стосунків, а також літні та зимові канікули, дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.
Визначено терміном на 2 місяці способи участі бабусі, ОСОБА_2 ,
у вихованні та спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_6 шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі з онуком, враховуючи стан здоров'я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини: І-ІІІ тижня
з п'ятниці 16:00 год до неділі 19:00 год у присутності матері до налагодження стосунків, а також літні та зимові канікули, дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю з матір'ю, ОСОБА_3 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Доповнюючи рішення суду першої інстанції перехідним режимом згідно
з висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 30 серпня 2021 року № 01-11/1416/1, апеляційний суд виходив із того, що вказаний графік зустрічей батька, бабусі з дитиною
у присутності матері до налагодження стосунків, відповідає найкращим інтересам дітей. При цьому колегія суддів вважала, що у цьому випадку необхідно встановити термін такого графіка зустрічей батька, бабусі з дитиною
у два місяці.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 серпня 2025 року представник ОСОБА_3 - Савенков О. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що,визначаючи спосіб участі батька і баби
у вихованні ОСОБА_5 , суди фактично позбавили відповідача проводити вихідні з дитиною. ОСОБА_1 не перебуває на території України і не має фактичного бажання спілкуватися з дитиною. Спілкування позивачів з дитиною призводить до емоціонального стресу дитини, який не бажає та боїться знаходитись з позивачами на одинці. Суд безпідставно та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про отримання актуального висновку органу опіки та піклування. Суди позбавили дитину права бути почутою. Вказує, що позивачі не надали доказів чинення відповідачем перешкод у спілкуванні
з дитиною.
Аргументи інших учасників справи
10 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подала до Верховного Суду відзиви, у яких просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Відзив мотивовано тим, що тимчасове перебування позивачів за кордоном абсолютно не стосується розгляду цієї справи. Позивачі бажають брати участь
у житті ОСОБА_5 . Вказує, що батько і баба мають право на спілкування
з дитиною. Відповідачка не довела того факту, що спілкування позивачів
з дитиною призводить до емоційного стресу. Визначаючи спосіб участі баби
і батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суди врахували принцип рівності батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Звертає увагу на те, що відповідач не надала заперечень щодо позовної заяви. У постановах Верховного Суду, наведених заявником
у касаційній скарзі, предмет спору (визначення місця проживання дитини)
є відмінним від предмета спору у цій справі.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - Савенкова О. С. про зупинення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від
23 жовтня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року відмовлено.
10 жовтня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 вересня
2016 року, який розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2020 року (справа № 521/15184/20).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_5 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з матір'ю.
ОСОБА_2 є бабою ОСОБА_5 .
З копії рапорта старшого інспектора СЮП ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 14 травня 2021 року № 10627 відомо, що 14 травня 2021 року до чергової частини надійшло повідомлення ОСОБА_1 щодо факту вчинення домашнього насильства зі сторони колишньої дружини, ОСОБА_3 , яка не дозволяє батьку бачитись з сином. Під час проведення перевірки 14 травня 2021 року інспектор поліції спільно із заявником здійснив виїзд за адресою мешкання ОСОБА_3
на АДРЕСА_1 , однак двері ніхто не відчинив. Обстежуючи прилеглу територію парку Юність, було виявлено бабусю з онуком, який плакав та мав садна на обличчі, однак бабуся дитини, матір відповідачки -
ОСОБА_8 , почала кричати, поводитись агресивно та тікати, погрожувала при цьому батьку дитини. Це все відбувалось у присутності малолітнього.
Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 15 червня 2021 року № К-852 вирішено зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати зустрічам та спілкуванню ОСОБА_2
з онуком ОСОБА_5 . Визначено способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні з онуком ОСОБА_5 шляхом встановлення систематичних зустрічей І-ІІІ тижня, з п'ятниці з 16:00 год до неділі 19:00 год, літні канікули, зимові канікули, святкові дні та дні народження за попередньою домовленістю з матір'ю,
ОСОБА_3 .
Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 30 серпня 2021 року № 01-11/1416/1вих вирішено зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька,
ОСОБА_1 , у вихованні малолітнього ОСОБА_5 . Визначено способи участі
ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_5 , шляхом встановлення систематичних зустрічей І-ІІІ тижня у понеділок, середу і п'ятницю з 15:00 год до 20:00 год у присутності матері до налагодження стосунків, а також дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.
03 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою, в якій повідомила, що ОСОБА_3 не виконує рішення органу опіки та піклування, з онуком бачитись не дає.
17 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою, в якій повідомив, що ОСОБА_3 не виконує рішення органу опіки та піклування, дитину до батька на зустріч не виводить.
17 вересня 2021 року ОСОБА_2 повторно звернулася до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою, в якій повідомила, що ОСОБА_3 не виконує рішення органу опіки та піклування, з онуком бачитись не дає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод
і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство
і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між
їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися
з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно
з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону
і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції
про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується з частиною третьою
статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного
з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання
і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право
на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки
та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15
Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право
на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування
з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні
з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки
та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
У статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати
у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 159 СК України, якщо той
з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати
і зберігати стосунки з обома батьками.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних
і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві
в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися
з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2)
від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини,
які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою
та важливістю переважають інтереси батьків.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не
в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини,
у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня
2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.
Також висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини викладені
у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява
№ 22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).
Дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою
в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку
про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин,
що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних
у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Визначаючи відповідний спосіб участі у вихованні та спілкуванні батька і баби
з малолітнім ОСОБА_5 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, урахувавши конкретні обставини цієї справи, наявність зі сторони відповідача чинення перешкод позивачам у спілкуванні з дитиною, обґрунтовано вважав, що такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть можливість позивачам достатньою мірою спілкуватися з дитиною, приділяти йому увагу, брати участь у його розвитку та вихованні.
Суд, урахувавши принцип рівності прав батьків у вихованні дитини,
зробив правильний висновок, що визначені дні та години спілкування батька
і баби з дитиною не порушуватимуть прав та інтересів дитини.
Визначення саме такого способу участі позивачів у спілкуванні та вихованні дитини є таким, що відповідатиме його якнайкращим інтересам та за сумлінного ставлення батька до виконання свого обов'язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання сина.
Право батька і баби на спілкування з дитиною є їх незаперечним правом,
а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.
Аргументи касаційної скарги про те, що спілкування позивачів з дитиною призводить до емоційного стресу дитини, яка не бажає та боїться перебувати
з позивачами наодинці, не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, а тому колегія суддів визнає їх необґрунтованими.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених
у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року в незміненій частині та постанови Одеського апеляційного суду від
03 липня 2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - Савенкова Олександра Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року
в незміненій частині та постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська