Провадження № 22-ц/803/9904/25 Справа № 182/594/25 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко В.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
29 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Никифоряка Л.П., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Берегиня», про визнання договору дарування удаваним
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на ухвалу судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року,-
03 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа : ТОВ Агрофірма «Берегиня» про визнання договору дарування удаваним (а.с.1-8).
Ухвалою судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ТОВ Агрофірма «Берегиня» про визнання договору дарування удаваним - надіслано за підсудністю до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (а.с.71).
25 квітня 2025 року набрав чинності Закон № 4273-IX “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», відповідно до якого Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області було перейменовано на Покровський міський суд Дніпропетровської області.
Не погодившись з такою ухвалою судді, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, постановленої з порушенням судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на розгляд по суті до Покровського міського суду Дніпропетровської області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що у даній справі спір виник з приводу об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки, розташованої на території Шолохівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Рішенням Покровської міської ради Дніпропетровської області № 2 від 23.11.2018 року встановлено, що з набуттям чинності рішень Покровської міської ради та Шолохівської сільської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області (сіл Шолохове, Миронівка, Ул'янівка) до територіальної громади м. Покров Дніпропетровської області, припиняються повноваження Шолохівської сільської ради, правонаступником всього майна прав та обов'язків Шолохівської сільської територіальної громади/об'єднана територіальна громада м. Покров (а.с.185-187).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Направляючи до іншого суду цивільну справу, суд першої інстанції виходив із того, що даний спір стосується земельної ділянки, яка розташована на території Шолохівської сільської ради. З поданої заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається підстав для розгляду даної позовної заяви Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.
За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч. 1, 2 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно п.п. 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК, в чинній редакції - ст. 30 ЦПК України) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК, в чинній редакції - ст. 30 ЦПК України).
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів, як нерухомого майна, здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК України. При цьому, за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. ч. 1 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23 серпня 2023 року N 3334-IX», Верховна Рада України постановила: утворити у Дніпропетровській області, зокрема, Нікопольський район (з адміністративним центром у місті Нікополь) у складі територій Марганецької міської, Мирівської сільської, Нікопольської міської, Першотравневської сільської, Покровської міської, Покровської сільської, Томаківської селищної, Червоногригорівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 вказаної постанови, Верховна Рада України постановила ліквідувати, зокрема, у Дніпропетровській області: Апостолівський, Васильківський, Верхньодніпровський, Дніпровський, Криворізький, Криничанський, Магдалинівський, Межівський, Нікопольський, Новомосковський, Павлоградський, Петриківський, Петропавлівський, Покровський, П'ятихатський, Синельниківський, Солонянський, Софіївський, Томаківський, Царичанський, Широківський, Юр'ївський райони.
Однак, зміна адміністративно-територіального устрою не означає автоматичної зміни системи судоустрою, адже згідно ст. 125 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.
Цей же Закон, у ст. 21 визначає, що місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах).
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Аналогічної позиції притримується і Рада суддів України, у листі якої від 22.07.2020 року № 9рс-466/20-вих, адресованому головам місцевих та апеляційних загальних судів, зазначено, що до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.
Тому, до прийняття Верховною Радою України постанови «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, якою утворено Нікопольський район (з адміністративним центром у місті Нікополь) у складі території, зокрема, Покровської міської, Шолохівська сільська рада на території якої розташована земельна ділянка, яка є предметом спору у даній цивільній справі відноситься до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Враховуючи вище викладене, вказана справа не підсудна Орджонікідзевському міському суду Дніпропетровської області.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та правильно застосовані.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом правил територіальної підсудності, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді та повністю спростовуються викладеним.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 29 грудня 2025 року.
Судді: