Провадження № 11-сс/803/2391/25 Справа № 202/12190/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025040000001587 від 04 грудня 2025 року стосовно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Катеринівка Долинського району Кіровоградської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 грудня 2025 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 строком до 13 год 50 хв 09 лютого 2025 року з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 242 240 гривень.
Вирішуючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його тяжкість та суспільну небезпеку, доведеність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду,знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме знищити, сховати чи іншим чином унеможливити ідентифікацію та збереження листування з особами, що були задіяні до вчинення злочину, які не були виявлені та вилучені в ході проведення досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які надали викривальні показання відносно незаконних дій ОСОБА_8 та інших ще не встановлених в ході досудового розслідування осіб, що були задіяні до вчинення злочину.
В той же час, слідчий суддя не взяв до уваги існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є лише припущенням та жодним належними доказами не доведений.
Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, неодружений, не має на утриманні малолітніх дітей, зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Таким чином, слідчий суддя, дійшов висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді. Стороною обвинувачення не доведена мета застосування запобіжного заходу та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити відповідні дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. На думку захисту, пред'явлена ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою та не підтверджується долученими матеріалами до клопотання слідчого.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, а також наявність ризиків у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, продовження зайняття злочинною діяльністю. В клопотанні сторона обвинувачення просила визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки менший розмір не здатен забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків. Проте слідчий суддя необґрунтовано визначив розмір застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не надавши жодної оцінки тим фактам, що підозрюваний є діючим ФОП, який вимагав у потерпілого 300000 гривень за нерозголошення подробиць особистого життя. Крім того, слідчий суддя не оцінив ризик повторного вчинення кримінального правопорушення у разі сплати підозрюваним мінімального розміру застави за вчинення особливо тяжкого злочину. Слідчий суддя залишив поза увагою, що кримінальне правопорушення припинено лише завдяки роботі правоохоронних органів.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу захисника і з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити, а також заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Прокурор в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав подану ним апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційних скарг захисника та прокурора, висновки слідчого судді та матеріали, долучені до клопотання слідчого, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином.
Щодо обґрунтованості підозри.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого і з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Повідомлення про підозру має містити відомості, зокрема зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Таким чином, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
Стандарт «обґрунтованої підозри» є вищим ніж стандарт «достатніх підстав (доказів)», оскільки пов'язаний з обмеженням прав, свобод та інтересів людини, в даному випадку право на свободу.
З наданих матеріалів слідує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 04.12.2025, в ході якого він вказав щодо обставини вимагання ОСОБА_8 грошових коштів, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 04.12.2025, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_11 , в ході якого виявлено та оглянуто листування щодо погроз розголошення відомостей стосовно останнього особистого характеру та диктофонні аудіозаписи розмов з ОСОБА_8 , протоколами огляду від 12.12.2025, протоколом затримання ОСОБА_8 від 12.12.2025 в порядку ст. 208 КПК, в ході якого вилучено імітаційні грошові засоби у розмірі 300 000 гривень та іншими матеріалами, долученими до клопотання.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Таким чином, доводи захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_8 у причетності до вчинення інкримінованого йому злочину, апеляційний суд відхиляє з огляду на сукупність доказів, долучених до клопотання слідчого.
В даному провадженні пред'явлена ОСОБА_8 підозра не є вочевидь безпідставною, а причетність останнього до вчинення інкримінованого йому злочину є достатньо вірогідною для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Санкція ч. 4 ст. 189 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК.
Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, що заявлені ризики не доведені стороною обвинувачення, суд апеляційної інстанції вважає їх неспроможними, а висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК є обґрунтованими.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема суворістю ймовірного покарання, яке підозрюваному загрожує у разі визнання його винуватим, адже злочин, у якому обґрунтовано ОСОБА_8 підозрюється є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 7 до 12 років.
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства і суду, колегія суддів зважає на те, що існує достатньо висока ймовірність того, що ОСОБА_8 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Водночас тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, обґрунтовано існує, враховуючи, що наразі не проведені всі необхідні слідчі та розшукові дії, тому є підстави вважати, що без застосування відповідного запобіжного заходу підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема знищити, сховати чи іншим чином унеможливити ідентифікацію та збереження листування з особами, які були задіянні до вчинення злочину, які не були виявлені та вилучені в ході проведення досудового розслідування.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Разом з тим, обґрунтованими є висновки слідчого судді про недоведеність прокурором існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, з огляду на те, що підозрюваний раніше не судимий та є фізичною особою-підприємцем. Належних доказів в підтвердження наявності вказаного ризику стороною обвинувачення не надано.
В сукупності із вищевикладеним у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства апеляційним судом також враховуються дані, які характеризують особу підозрюваного та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, зокрема, що останній раніше не судимий, має місце реєстрації та постійне місце проживання, його вік, неодружений, не має на утриманні малолітніх дітей.
Враховуючи, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії та органу слідства необхідно провести низку слідчих та процесуальних дій, тому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК.
З огляду на вищевикладене, доводи захисту про недоведеність заявлених стороною обвинувачення ризиків є необґрунтованими та спростовуються дослідженими матеріалами.
Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора, які зводяться до непогодження з рішенням слідчого судді в частині визначеного розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, який не здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, то апеляційний суд вважає їх неспроможними.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, слідчий суддя належним чином врахував обставини кримінального правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_8 , його майновий стан, інші дані про нього, та з урахуванням положень ч. 3 ст. 182 КПК дійшов обґрунтованого висновку, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК, слід встановити на рівні 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Вказаний розмір застави, на переконання апеляційного суду, не порушує принцип пропорційності та з урахуванням характеру інкримінованого ОСОБА_8 . При цьому такий розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Крім того, на час апеляційного розгляду підозрюваний звільнений з-під варти у зв'язку з внесенням ним застави, відомостей про порушення ним покладених обов'язків апеляційному суду не надано, на виклик в судове засідання останній також з'явився.
При цьому, апеляційний суд враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов'язків і попередження ризиків, а не штрафна чи каральна функція.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржена ухвала слідчого судді постановлена з належним дотриманням вимог кримінального процесуального закону, є достатньо обґрунтованою та вмотивованою, у зв'язку з чим апеляційні скарги захисника та прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.
Керуючись статті 132, 176, 177, 183, 193, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4