Справа № 192/2519/25
Провадження № 3/192/1011/25
Іменем України
12 листопада 2025 року
Суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Н.В.,
за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
встановила:
До суду від відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 456402, складеним 17 вересня 2025 року, що 27.08.2025 року близько 11:00 у смт Солоному по вул. Лесі Українки поблизу буд. 4 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість для руху та при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів для об'їзду перешкоди або повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого скоїв зіткнення з малолітньою особою ОСОБА_2 , який рухався на самокаті. При ДТП заподіяні матеріальні збитки, постраждав ОСОБА_2 , чим порушив п. 12.3 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Разом з протоколом суду надані: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.08.2025; схема до протоколу огляду місця події; письмове пояснення ОСОБА_1 , за змістом якого він керував автомобілем ГАЗ 2410 та здійснив зіткнення з невідомою йому дитиною, яка виїхала на самокаті за чорним «джипом», який стояв на зупинці; таблиця зображень; консультаційний висновок спеціаліста № 797528 за результатом огляду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; довідка старшого інспектора СЮП ВП № 1 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 подав до суду пояснення, просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Пояснив, що 27 серпня 2025 року приблизно о 11 год 00 хв, не порушуючи будь-яких правил дорожнього руху, він керував приватним автомобілем ГАЗ-2410, д.н.з. НОМЕР_2 по вулиці Набережній смт Солоного Дніпровського району Дніпропетровської області. В якості пасажиру на передньому сидінні автомобіля знаходилася ОСОБА_3 . Під'їжджаючи до «Т-подібного» перехрестя вул. Набережної та вул. Героїв України (остання з яких є головною дорогою) та, маючи намір виїзду на вул. Героїв України, для подальшого проїзду через дамбу 2 /двох/ ставків, по напрямку вул. Соборної смт Солоного Дніпропетровської області, він знизив швидкість та зупинився на перехресті для впевненості в безпечному повороті на «ліво» та виїзду на головну дорогу. Однак, коли зупинився перед вул. Героїв України, між будівлею АТ КБ «Приватбанк», яке знаходилося з лівої сторони його автомобіля, та паркувальним майданчиком «з правої сторони», із-за припаркованого на паркувальному майданчику позашляховика на великій швидкості виїхав самокат під керуванням дитини та вдарився в передню бокову частину його стоячого автомобіля. При цьому, на місці зупинки його транспортного засобу, як і перед перехрестям з «головною дорогою»: дорожні знаки або ж відповідна дорожня розмітка, яка свідчить про наявність «пішохідного переходу», - були відсутні. Тобто, за будь-яких обставин, малолітня дитина не мала права виїжджати з «паркувального майданчика» на автодорогу не пересвідчившись в наявності на ній транспортних засобів, тим паче без супроводу батьків. Після вказаного він відразу визвав поліцію та швидку допомогу, та про відповідну подію були повідомлені батьки дитини. На місці події (ДТП) були складені відповідні матеріали, які забрала з собою поліція, а дитину було направлено до лікувального закладу для встановлення можливих негативних наслідків удару об його машину. ОСОБА_1 зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 456402 від 17 вересня 2025 року є незаконним й протиправним, так як в його діях відсутній склад будь-якого адміністративного правопорушення, у тому числі і передбаченого ст. 124 КУпАП. Так, протокол складений у супереч вимогам ст. 254 КУпАП, тобто фактично через 20 днів з дня ДТП, яке мало місце 27.08.2025, хоча про всіх учасників даного ДТП було відомо поліції ще 27.08.2025 року, що вже вважається неналежним доказом. Крім того, у фабулі нібито скоєного мною правопорушення, поліцейським навіть не відображена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та з фабули адміністративного правопорушення, яка фактично є офіційним обвинуваченням у скоєнні відповідного адміністративного правопорушення, - взагалі не можливо встановити: де саме було скоєно адміністративне правопорушення, з якою швидкістю рухався автомобіль ОСОБА_1 , в чому виражається не зазначені у протоколі матеріальні збитки та їх сума, хто є потерпілим у цій справі, та кому нанесені матеріальні збитки, в чому полягає причинний зв'язок між порушенням ПДР та заподіяною шкодою, в чому полягає суб'єктивна сторона даного правопорушення у ОСОБА_1 . Крім того, документи, що містяться в матеріалах справи лише фіксують розташування транспортного засобу та самоката на місці пригоди вже після самого ДТП, але не фіксують обставини за яких воно виникло (було скоєно дане ДТП). Як і не додано до протоколу про адміністративне правопорушення таких доказів, про обставини саме скоєння ДТП, а не зафіксованих його наслідків. У зв?язку з чим, вказані документи, - не можуть бути належними та допустимими доказами, які б могли беззаперечно свідчити про наявність вини в його діях. Також, ОСОБА_1 посилається на те, що постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 року встановлено, що 27.08.2025 близько 11:00 ОСОБА_4 ухилився від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України своїх батьківських обов?язків щодо виховання та догляду за своїм малолітнім сином ОСОБА_2 , внаслідок чого останній 27.08.2025 об 11 год 00 хв перебував без належного догляду, супроводу дорослих та під час руху на самокаті у селищі Солоному по вулиці Героїв України, нехтуючи правилами дорожнього руху, виїхав на проїзну частину дороги, де допустив зіткнення з автомобілем, чим створив реальну загрозу своєму життю та здоров'ю.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що його машина стояла, він пропускав пішохода, а дитина сама врізалась в автомобіль, що стояв. ОСОБА_1 також повідомив, що він викликав швидку медичну допомогу, поліцію та зателефонував батькам.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 245 КУпАП до завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення належить, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діянні складу правопорушення.
Суд звертає увагу, що ст. 124 КУпАП встановлена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Проте, достатніх доказівспричинення пошкодження майна у результаті ДТП матеріали справи не містять, лише у протоколі вказано, що при ДТП заподіяні матеріальні збитки.
Свідок ОСОБА_3 показала, що ОСОБА_1 є її чоловіком. 27.08.2025 вони з чоловіком їхали у справах повз ПриватБанк, чоловік призупинився, оскільки через вулицю переходила людина, в цей час і їх автомобіль врізалась дитина на самокаті.
Свідок ОСОБА_5 показала, що у серпні 2025 року вона із сестрою приїжджала до с-ща Солоного та бачила як в автомобіль ОСОБА_1 , який стояв біля Приватбанку, пропускав пішохода, врізався хлопець на самокаті.
Таким чином, показаннями свідків спростовуються обставини ДТП, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд наголошує, що суд здійснює розгляд протоколу виключно в межах пред'явленого особі обвинувачення за кваліфікацією, яка визначена працівником поліції та зазначена у протоколі, під час якого суддя встановлює наявність або відсутність в діянні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення передбаченого конкретною частиною статті або статтею КУпАП.
Суд звертає увагу, що обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, суд також не має права самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави (рішення від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції»).
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначає, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України» та ін.).
Враховуючи викладене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням того, що всі сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь та винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях, суд доходить висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження у справі належить закрити.
Керуючись ст. 247 КУпАП,
постановила:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрити у зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Солонянський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя Н.В. Ковальчук