Справа № 181/512/25
Провадження № 3/192/226/25
Іменем України
26 грудня 2025 року
Суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановила:
До суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Савюк К.О. подала письмові пояснення та клопотання про закриття адміністративного провадження, просила закрити провадження про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Захисник посилається на ст. 266-1 КУпАП, зазначає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - ОСОБА_1 , є діючим військовослужбовцем, тобто виконує обов'язки військової служби, і тому проведення його огляду може бути ініційовано лише посадовою особою, уповноваженою на те, зокрема начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення. Оскільки працівники поліції діяли поза межами своїх повноважень та з порушенням визначеного законом порядку, вимога до військовослужбовця пройти огляд на стан сп?яніння не може вважатися законною та обов'язковою до виконання. Також захисник зазначає, що перегляд вказаного відео свідчить, що воно не містить жодних кадрів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом чи його зупинку поліцейськими. Із відеозапису видно, що особа поводиться спокійно, впевнено, логічно відповідає на запитання, не проявляє жодних ознак алкогольного сп?яніння (відсутня хиткість ходи, нечітке мовлення, неадекватна поведінка тощо). Поліцейські у розмові висловлюють припущення, що "чути запах алкоголю, але не знають від кого саме", що свідчить про невизначеність сприйняття та суб'єктивність оцінки. В машині сказали, що чутно від нього. При цьому: не зафіксовано, щоб особу просили видихнути повітря в їхній бік, працівники поліції перебувають на значній відстані від осіб, відсутні будь-які дії для об'єктивного підтвердження наявності запаху алкоголю.
Крім того, хоча поліцейські пропонують пройти огляд на стан сп'яніння, проте первинна перевірка ("видих" фіксація запаху тощо) не проводилась, що суперечить вимогам Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 року. Що стосується зовнішнього вигляду осіб, дійсно на відео видно, що вони не мають охайного вигляду (непоголені, втомлені), однак це жодним чином не є ознакою сп?яніння. Цей стан об?єктивно пояснюється тим, що особи є військовослужбовцями, які поверталися безпосередньо з позицій після виконання бойових завдань.
ОСОБА_1 та його захисник Савюк К.О. у судове засідання не прибули, відкласти розгляд справи не просили.
Судом було задоволено клопотання захисника про проводити судових засідань у справі за її участю в режимі відеоконференції, однак встановити відеоконференцзв'язок не видалось можливим.
Враховуючи, що з огляду на правила, встановлені статтею 268 КУпАП, у даному разі явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання не є обов'язковою, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За приписами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного,
наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що11 лютого 2025 року близько 10 год 05 хв у с-щі Межовій по вул. Елеваторній водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21063, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у встановленому законодавством порядку під відеозапис на бодікамеру поліцейського № 795601, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення від 11 лютого 2025 року серії ААД № 830734, в якому викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення, який ОСОБА_1 підписав у відповідній графі протоколу;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, який не проводився у зв'язку з відмовою водія;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, за змістом якого огляд не проводився у зв'язку з відмовою водія;
рапортом поліцейського від 11.02.2025, за змістом якого у с-щі Межова був зупинений автомобіль ВАЗ-21063 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різний запах алкоголю з порожнини рота, не виразна мова, після чого останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, на що останній відмовився, було складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП;
довідкою з бази ІПНП, за змістом якої ОСОБА_1 посвідчення водія має НОМЕР_2 вид. 08.09.2023 ТСЦ2642 ОСОБА_2 ;
копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 11.02.2025 серії ББА № 274761, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП;
відеозаписом.
Доводи сторони захисту не спростовують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо посилання захисника на те, що ОСОБА_1 , є діючим військовослужбовцем і тому проведення його огляду може бути ініційовано лише посадовою особою, уповноваженою на те, зокрема начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, то суд звертає увагу на те, що останній являється військовослужбовцем ЗСУ, так як, відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
При цьому, правопорушник в стані сп'яніння не перебував на території військової частини, на вулиці, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, а як водій транспортного засобу, повинен виконувати вимоги п. 2.9 а ПДР.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах, а тому проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Щодо посилання захисника на те, що відео не містить жодних кадрів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом чи його зупинку поліцейськими, то суд звертає увагу на те, відеозаписом зафіксовано розмову поліцейського ОСОБА_1 з поліцейським, з якої вбачається, що під час зупинки транспортного засобу поліцейськими, саме ОСОБА_1 був за кермом (05 хв 33 сек відеозапису).
Щодо посилання захисника на те, що ОСОБА_1 на відео поводиться спокійно, впевнено, логічно відповідає на запитання, не проявляє жодних ознак алкогольного сп'яніння, то суд звертає увагу на те, що протягом всього спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , останній пропонував поліцейським «домовитися і вирішити це питання», що свідчить про невпевненість ОСОБА_1 у наслідках своїх дій та намагання уникнути відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо посилання захисника на те, що поліцейськими не зафіксовано, щоб особу просили видихнути повітря в їхній бік, працівники поліції перебувають на значній відстані від осіб, відсутні будь-які дії для об'єктивного підтвердження наявності запаху алкоголю, то суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р., (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Встановивши на місці зупинки транспортного засобу підстави для проведення огляду водія, в даному випадку на стан алкогольного сп'яніння, працівник поліції має законну вимогу до водія пройти такий огляд.
Суд зазначає, що встановлення наявності ознак сп'яніння належить до дискреційних повноважень поліцейського. Суд у даному випадку, не сприймаючи безпосередньо події, не має змоги надати об'єктивну оцінку наявності чи відсутності в особи таких ознак.
Щодо посилання захисника на те, що зовнішній вигляд ОСОБА_1 пояснюється тим, що він є військовослужбовцем, який повертався безпосередньо з позиції після виконання бойових завдань, а не ознакою будь-якого сп'яніння, то суд звертає увагу на те, що поліцейські повідомили, що транспортний засіб був зупинений через брудні номери на автомобілі, і під час спілкування з ними ОСОБА_1 сам повідомив, що вчора вживав алкогольні напої. Крім того, будь-які заперечення чи зауваження щодо протиправності дій працівників щодо зупинки транспортного засобу у протоколі про адміністративне правопорушення водієм не викладені, за змістом пояснень захисника у судовому засіданні дії поліцейських не оскаржувались.
Суд зазначає, що у рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати дійшов висновку про те, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
З огляду на викладені обставини та приписи законодавства, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом і тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Зважаючи на викладені обставини, суд доходить висновку, що до ОСОБА_1 потрібно застосувати адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Таке адміністративне стягнення відповідатиме вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП та буде необхідним і достатнім для виховання особи та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно із п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день розгляду справи становить 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
постановила:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Солонянський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя Н.В. Ковальчук