26 грудня 2025 року місто Київ
справа № 376/3235/24
провадження № 22-ц/824/10164/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Ловінської С.С.,
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2024 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.02.2012 в розмірі 56643,89 грн., а також судові витрати по справі.
Позов обґрунтовано тим, що 06.02.2012 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.
На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50000.00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав кредитну картку за номером - НОМЕР_1 , строк дії 11/15, тип -Універсальна.
Далі у процесі користування рахунком 10.09.2021 відповідачкою підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 09/24, тип - Картка "Універсальна" GOLD, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. При цьому на момент підписання зазначеної заяви заборгованість відповідача становила 6207,14 грн.
03.01.2024 відповідач підписала власноручно Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Додаткову угоду №SAMDN50000057551908_01 до Кредитного договору від 03.01.2024. Відповідно до п.1 додаткової угоди сторони узгодили змінити умови кредитного договору шляхом внесення в заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг наступних змін: тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї додаткової угоди; процентна ставка, відсотків річних 12,0%; мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди із збільшенням до 3%, починаючи із 7 календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненням відповідача відкрив рахунок та надав кредитні картки до нього.
В процесі користування кредитним рахунком відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 22.09.2024 року має заборгованість -56643,89 грн., яка складається з наступного: 49987,66 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6656,23 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Добровільно повернути кредит та сплатити відсотки відповідач не бажає, а тому позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 25 лютого 2025 року задоволені позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.02.2012 у розмірі 56643,89 грн..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн..
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 27 березня 2025 року подала апеляційну скаргу. Вважає, рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушенням норм матеріального права.
Зокрема зазначає, що не визнає позовні вимоги, що вказані кредитні кошти особисто не отримувала, кошти були зняті третіми особами шахрайським шляхом. Вказує, що за фактом вчинення шахрайських дій проводиться слідство, чого суд першої інстанції не врахував.
Зазначає, що розрахунок заборгованості, на який послався суд першої інстанції, не завірений належним чином, відсутній підпис уповноваженої особи та печатка. Також копія електронної виписки не відповідає ст.. 100 ЦПК України та не вважається письмовим доказом.
АТ КБ «ПриватБанк» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 06.02.2012 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50000.00 грн.. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії 11/15, тип -Універсальна. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: 1. кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 09/19, тип - Карта Універсальна; 2. кредитна картка номер - НОМЕР_4 , строк дії - 10/21, тип - Карта Універсальна GOLD; 3. кредитна картка номер - НОМЕР_5 , строк дії - 12/27, тип - Карта Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку.
10.09.2021 р. відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 09/24, тип - Картка "Універсальна" GOLD, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".
03.01.2024 року відповідач підписала власноручно заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та додаткову угоду №SAMDN50000057551908_01 до кредитного договору від 03.01.2024, де згідно п. 3 додаткової угоди сторони узгодили, що на дату підписання додаткової угоди заборгованість за договором становить 53003,75 грн, з них: 49987,66 грн - основна сума боргу за кредитом; 3016,09 грн - нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06.02.2012 станом на 22.09.2024 заборгованість відповідача становить 56643.89 грн, яка складається з наступного: 49987,66 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6656,23 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при підписанні заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» від 06.02.2012, 10.09.2021 та 03.01.2024, відповідачку було ознайомлено про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна».
Відповідач користувалася кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надання своєчасно позивачу грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що свідчить про те, що при підписанні заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» від 06.02.2012, 10.09.2021 та 03.01.2024 відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування, яких зазначений розмір відсотків за користування кредитом та настанням відповідальності несвоєчасне погашення заборгованості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Таким чином, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.02.2012 в розмірі 56643,89 грн.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи, наданими сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України).
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частино 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.
Установлено, що ОСОБА_1 користується банківськими послугами у АТ КБ «ПриватБанк» з 2012 року.
3 січня 2024 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана додаткова угода №№SAMDN50000057551908_01 до кредитного договору від 03.01.2024, в якій сторони узгодили, що на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість за договором становить 53003,75 грн., з яких основна сума боргу за кредитом становить 49987,66 грн., нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитом в сумі 3016,09 грн.
Така додаткова угода є чинною, недійсною не визнавалась.
Після січня 2024 року і до вересня 2024 року банк нараховував відсотки, сума яких становить 3807,30 грн, що підтверджується випискою по рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , за договором № б/н за період з 06.02.2012 - 24.09.2024.
Виписки по рахунку є належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості клієнта банку та її розмір.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц виснував, «що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем своїх вимог, в тому числі, факт укладення між сторонами договору, додаткової угоди, наявність у ОСОБА_1 заборгованості її розмір.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що розрахунок заборгованості, на який посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не є належним та допустимим доказом, є безпідставними, оскільки позивачем до позовної заяви надана виписка по рахунку, в якій відображені банківські операції по руху коштів по рахунку, що відповідає інформації, яка містить і в розрахунку заборгованості.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що грошові кошти ОСОБА_1 не отримувала, її коштами заволоділа стороння особа, у зв'язку з чим 14.11.2023 вона звернулася до правоохоронних органів, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення та відмови АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову, оскільки вже після звернення ОСОБА_1 з заявою до поліції 03.01.2024 була підписана додаткова угода, яка останньою не оспорена. Крім того, доказів на підтвердження звернення ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою заблокувати картку, відповідачка суду не надала.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей.
Саме по собі звернення ОСОБА_1 до поліції з заявою про злочин, зняття невідомою особою грошових коштів з її рахунку, без доведення вчинення нею всіх можливих дій для блокування картки, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову банку. Тим більше, як убачається з виписки по рахунку, рахунок не був заблокований, у вересні 2024 року рахунок було поповнено шляхом грошового переказу в сумі 191,86 грн.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на їх правильність не впливають.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 лютого 2025 року ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус